| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Незаконні отримання та розголошення відомостей, складаю-щих комерційну, податкову або банківську таємницю (ст. 183 КК). |
||
|
Предмет злочину - комерційна, податкова чи бан-ський таємниця, характер і обсяг відомостей про які, охорона конфіденційності визначаються самим володарем. Комерційна таємниця - відповідно до ст. 3 Федерального закону від 29 липня 2004 р. № 98-ФЗ «Про комерційну таємницю» 1 - режим конфіденційності інформації, що дозволяє її обла-дателю при існуючих або можливих обставин збіль-шити доходи, уникнути невиправданих витрат, зберегти положення на ринку товарів, робіт , послуг або отримати іншу комерційну вигоду. Це науково-технічна, технологічна, виробнича, фінансово-економічна або інша інформація (в тому числі складова секрети виробництва (ноу-хау), яка має дійсну або потенційну комерційну цінність в силу невідомості її третім особам , до якої немає вільного доступу на законній підставі й у відношенні якої облада-телем такої інформації введений режим комерційної таємниці. Інформація, що становить комерційну таємницю, обладаті- лем якої є інша особа, вважається отриманою неза-конно, якщо її отримання здійснювалося з умисним пре-Одолень прийнятих власником інформації, що становить комерційну таємницю, заходів з охорони її конфіденційності, а також якщо яка отримує цю інформацію особа знала або мала достатні підстави вважати, що вона становить коммерче-ську таємницю, власником якої є інша особа, і що передавальний таку інформацію особа не має на це законного підстави (ст. 4 Федерального закону «Про комерційну таємницю»). Круг відомостей, які не можуть становити комерційну таємницю, визначено у ст. 5, а також в інших нормативних актах, 1 СЗ РФ. 2004. № 32. С. 3283. зокрема, в постанові Уряду РФ від 5 грудня 1991 р. № 35 «Про перелік відомостей, які не можуть становити комерційну таємницю» - установчі документи, документи, що дають право займатися підприємницькою діяльністю, відомості про складі майна державного чи муници-пального унітарного підприємства, державної установи та про використання ними коштів відповідних бюджетів, про чисельність і склад працюючих, про систему оплати праці та умови праці, про наявність вільних робочих місць, про за-боргованості роботодавців з виплати заробітної плати та по іншим соціальних виплатах, про умови конкурсів та аукціонів з приватизації об'єктів державної або муніципальної соб- ственности та ін Згідно ст. 32 Федерального закону від 12 січня 1996 р. № 7-ФЗ «Про некомерційні організації» 1, не можуть бути предметом комерційної таємниці розміри і структура дохо-так такої організації, інформацію про її витратах та ін, а в ст. 30 Фе-дерального закону від 22 квітня 1996 р. № 39-ФЗ «Про ринок цінних паперів» 2 передбачено обов'язкове розкриття певної ін-формації на ринку цінних паперів. Податкову таємницю, відповідно до ст. 102 НК РФ, будь-які отримані податковим органом, органами внутрішніх справ, органом державного позабюджетного фонду і митним органом відомості про платника податків, за винятком відомостей: 1) розголошених платником податку самостійно або за його згодою; 2) про ідентифікаційний номер платника податків; 3) про порушення законодавства про податки і збори і заходи відповідальності за ці порушення; 4) надаваних податковим (митним) і правоохоронним органам інших держав відповідно до міжнародних договорів (угод), однією зі сторін яких є Російська Федерація, про взаим-ном співробітництво між податковими, митними або право-охоронними органами (у частині відомостей, наданих цим органам). Податкова таємниця не підлягає розголошенню, за винятком випадків, передбачених федеральним законом. 1 СЗ РФ. 1996. № 3. Ст. 145. 2 СЗ РФ. 1996. № 17. Ст. 1918. Банківську таємницю, згідно зі ст. 857 ЦК України, ст. 26 Федераль-ного закону від 2 грудня 1990 р. № 395-I «Про банки і банківську діяльність» (в ред. Від 3 лютого 1996 р.) 1, становлять відомості про операції, про рахунки і вклади клієнтів і кореспондентів, а також інші відомості про клієнтів. Відомості про це можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам, а також у встановленому законом порядку представлені в бюро кредитних історій, державним органам та їх посадовим особам. Це різновид професійної таємниці; клієнт або кореспондент можуть вільно розголошувати ці відомості. Чи не має право розкривати таємницю третім особам та аудиторські ор-ганізації, органи Росфінмоніторингу при отриманні їх за родом службової діяльності, за винятком випадків, прямо зазначених у законі (Федеральні закони від 7 серпня 2001 р. № 115-ФЗ «Про протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманий-них злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму» 2, від 7 серпня 2001 р. № 119-ФЗ «Про аудиторську діяльність» 3 , від 10 грудня 2003 р. № 173-ФЗ «Про валютне регулювання та валютний контроль» 4 та ін.) Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 183 КК виражається в дії - збирання відомостей, зі складових комерційну, податкову або банківську таємницю незаконним способом - шляхом викрадення, підкупу або загрози, а також іншим незаконним способом (шантаж, незаконний доступ до комп'ютерної інформації, незаконне прослуховування теле-фонних переговорів, незаконне прочитання кореспонденції, її копіювання та ін.) Під поняття документа може підходити не тільки сам до-кумент, а й будь-які інші предмети, в яких матеріалізована відповідна таємниця - матеріальний носій інформації (дискета тощо, де інформація про таємницю знаходить відображення у вигляді символів, сигналів, формул тощо), креслення, модель, про-промисловий зразок і т.д. 1 СЗ РФ. 1996. № 6. Ст. 492. 2 СЗ РФ. 2001. № 33 (ч. I). Ст. 3418. 3 СЗ РФ. 2001. № 33 (ч. I). Ст. 3422. 4 СЗ РФ. 2003. № 50. Ст. 4853. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 183 КК, виражається у вчиненні альтернативних дій - незаконне розголошення або використання відомостей, складових комерційну, податкову або банківську таємницю, без згоди їх власника особою, якій вона була довірена або стала відома по службі або роботі. Розголошення - це повідомлення будь-яким способом і в будь-якій формі (усно, письмово, з використанням технічних засобів і т.д.) таємних відомостей хоча б одній сторонній особі, яка не має до них доступу на законній підставі , і без згоди власника такої інформації. Використання - це вчинення будь-яких дій, отримання будь вигоди (майнової чи немайнової) винним для себе чи інших осіб у зв'язку з наявними у нього доступом до даних, що становить зазначену таємницю. Суб'єктивна сторона характеризується виною у вигляді прямого умислу. Суб'єкт злочину, передбаченого ч. 1 ст. 183 КК, - особа, яка досягла віку 16 років, яка не є власником і не допущене до закритої інформації з професійної або службової діяльності. Суб'єкт злочину, передбаченого ч. 2, спеціальний - особа, якій таємниця була довірена або стала відома по служ-бе або роботі. Посадові особи (слідчий, прокурор, подат-ковий або митний інспектор та ін.), приватний нотаріус або приватний аудитор відповідають не тільки за ст. 183 КК, а й відпо-відно за ст. 286 або ст. 202 КК. Особи, яким таємні відомості стали відомі від отримавши-ших їх незаконно осіб або випадково, не несуть відповідальності за ст. 183 КК. У частині 3 ст. 183 КК як кваліфікуючих ознак зазначені: 1) заподіяння великого збитку, який в відпо-вії з приміткою до ст. 169 КК становить понад 250 тис. руб. Сюди можуть бути включені, наприклад, матеріальні збитки, викликані спадом виробництва, втратою ринку збуту і др.; 2) вчинення діяння з корисливої зацікавленості. У частині 4 ст. 183 КК вказано особливо кваліфікуюча при-знак - заподіяння тяжких наслідків. Він є оціночним і визначається не тільки у вигляді сверхкрупного матеріального вре- да. Такими наслідками можуть бути визнані, наприклад, само- вбивство потерпілого, банкрутство, ліквідація підприємства. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Незаконні отримання та розголошення відомостей, складаю-щих комерційну, податкову або банківську таємницю (ст. 183 КК). " |
||
|
||