Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Особлива частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

Незаконні отримання та розголошення відомостей, складаю-щих комерційну, податкову або банківську таємницю (ст. 183 КК).

Стаття 183 КК передбачає відповідальність за два різних злочини: 1) незаконне збирання відомостей, що становлять комерційну, податкову або банківську таємницю (ч. 1), 2) неза-кінне їх розголошення або використання (ч. 2).
Предмет злочину - комерційна, податкова чи бан-ський таємниця, характер і обсяг відомостей про які, охорона конфіденційності визначаються самим володарем.
Комерційна таємниця - відповідно до ст. 3 Федерального закону від 29 липня 2004 р. № 98-ФЗ «Про комерційну таємницю» 1 - режим конфіденційності інформації, що дозволяє її обла-дателю при існуючих або можливих обставин збіль-шити доходи, уникнути невиправданих витрат, зберегти положення на ринку товарів, робіт , послуг або отримати іншу комерційну вигоду.
Це науково-технічна, технологічна, виробнича, фінансово-економічна або інша інформація (в тому числі складова секрети виробництва (ноу-хау), яка має дійсну або потенційну комерційну цінність в силу невідомості її третім особам , до якої немає вільного доступу на законній підставі й у відношенні якої облада-телем такої інформації введений режим комерційної таємниці.
Інформація, що становить комерційну таємницю, обладаті-
лем якої є інша особа, вважається отриманою неза-конно, якщо її отримання здійснювалося з умисним пре-Одолень прийнятих власником інформації, що становить комерційну таємницю, заходів з охорони її конфіденційності, а також якщо яка отримує цю інформацію особа знала або мала достатні підстави вважати, що вона становить коммерче-ську таємницю, власником якої є інша особа, і що передавальний таку інформацію особа не має на це законного підстави (ст. 4 Федерального закону «Про комерційну таємницю»).
Круг відомостей, які не можуть становити комерційну таємницю, визначено у ст. 5, а також в інших нормативних актах,
1 СЗ РФ. 2004. № 32. С. 3283.

зокрема, в постанові Уряду РФ від 5 грудня
1991 р. № 35 «Про перелік відомостей, які не можуть становити комерційну таємницю» - установчі документи, документи, що дають право займатися підприємницькою діяльністю, відомості про складі майна державного чи муници-пального унітарного підприємства, державної установи та про використання ними коштів відповідних бюджетів, про чисельність і склад працюючих, про систему оплати праці та умови праці, про наявність вільних робочих місць, про за-боргованості роботодавців з виплати заробітної плати та по іншим
соціальних виплатах, про умови конкурсів та аукціонів з
приватизації об'єктів державної або муніципальної соб-
ственности та ін Згідно ст. 32 Федерального закону від 12 січня
1996 р. № 7-ФЗ «Про некомерційні організації» 1, не можуть бути предметом комерційної таємниці розміри і структура дохо-так такої організації, інформацію про її витратах та ін, а в ст. 30 Фе-дерального закону від 22 квітня 1996 р. № 39-ФЗ «Про ринок цінних паперів» 2 передбачено обов'язкове розкриття певної ін-формації на ринку цінних паперів.
Податкову таємницю, відповідно до ст. 102 НК РФ, будь-які отримані податковим органом, органами внутрішніх справ, органом державного позабюджетного фонду і митним органом відомості про платника податків, за винятком відомостей:
1) розголошених платником податку самостійно або за його згодою; 2) про ідентифікаційний номер платника податків;
3) про порушення законодавства про податки і збори і заходи відповідальності за ці порушення; 4) надаваних податковим (митним) і правоохоронним органам інших держав відповідно до міжнародних договорів (угод), однією зі сторін яких є Російська Федерація, про взаим-ном співробітництво між податковими, митними або право-охоронними органами (у частині відомостей, наданих цим органам). Податкова таємниця не підлягає розголошенню, за винятком випадків, передбачених федеральним законом.
1 СЗ РФ. 1996. № 3. Ст. 145.
2 СЗ РФ. 1996. № 17. Ст. 1918.

Банківську таємницю, згідно зі ст. 857 ЦК України, ст. 26 Федераль-ного закону від 2 грудня 1990 р. № 395-I «Про банки і банківську діяльність» (в ред. Від 3 лютого 1996 р.) 1, становлять відомості про операції, про рахунки і вклади клієнтів і кореспондентів, а також інші відомості про клієнтів. Відомості про це можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам, а також у встановленому законом порядку представлені в бюро кредитних історій, державним органам та їх посадовим особам. Це різновид професійної таємниці; клієнт або кореспондент можуть вільно розголошувати ці відомості.
Чи не має право розкривати таємницю третім особам та аудиторські ор-ганізації, органи Росфінмоніторингу при отриманні їх за родом службової діяльності, за винятком випадків, прямо зазначених у законі (Федеральні закони від 7 серпня 2001 р. № 115-ФЗ
«Про протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманий-них злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму» 2, від 7 серпня 2001 р. № 119-ФЗ «Про аудиторську діяльність» 3 , від 10 грудня 2003 р. № 173-ФЗ «Про валютне регулювання та валютний контроль» 4 та ін.)
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 183 КК виражається в дії - збирання відомостей, зі складових комерційну, податкову або банківську таємницю незаконним способом - шляхом викрадення, підкупу або загрози, а також іншим незаконним способом (шантаж, незаконний доступ до комп'ютерної інформації, незаконне прослуховування теле-фонних переговорів, незаконне прочитання кореспонденції, її копіювання та ін.)
Під поняття документа може підходити не тільки сам до-кумент, а й будь-які інші предмети, в яких матеріалізована відповідна таємниця - матеріальний носій інформації (дискета тощо, де інформація про таємницю знаходить відображення у вигляді символів, сигналів, формул тощо), креслення, модель, про-промисловий зразок і т.д.
1 СЗ РФ. 1996. № 6. Ст. 492.
2 СЗ РФ. 2001. № 33 (ч. I). Ст. 3418.
3 СЗ РФ. 2001. № 33 (ч. I). Ст. 3422.
4 СЗ РФ. 2003. № 50. Ст. 4853.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 183 КК, виражається у вчиненні альтернативних дій - незаконне розголошення або використання відомостей, складових комерційну, податкову або банківську таємницю, без згоди їх власника особою, якій вона була довірена або стала відома по службі або роботі.
Розголошення - це повідомлення будь-яким способом і в будь-якій формі (усно, письмово, з використанням технічних засобів і т.д.) таємних відомостей хоча б одній сторонній особі, яка не має до них доступу на законній підставі , і без згоди власника такої інформації.
Використання - це вчинення будь-яких дій, отримання будь вигоди (майнової чи немайнової) винним для себе чи інших осіб у зв'язку з наявними у нього доступом до даних, що становить зазначену таємницю.
Суб'єктивна сторона характеризується виною у вигляді прямого умислу.
Суб'єкт злочину, передбаченого ч. 1 ст. 183 КК, - особа, яка досягла віку 16 років, яка не є власником і не допущене до закритої інформації з професійної або службової діяльності.
Суб'єкт злочину, передбаченого ч. 2, спеціальний - особа, якій таємниця була довірена або стала відома по служ-бе або роботі. Посадові особи (слідчий, прокурор, подат-ковий або митний інспектор та ін), приватний нотаріус або приватний аудитор відповідають не тільки за ст. 183 КК, а й відпо-відно за ст. 286 або ст. 202 КК.
Особи, яким таємні відомості стали відомі від отримавши-ших їх незаконно осіб або випадково, не несуть відповідальності за ст. 183 КК.
У частині 3 ст. 183 КК як кваліфікуючих ознак зазначені: 1) заподіяння великого збитку, який в відпо-вії з приміткою до ст. 169 КК становить понад 250 тис. руб. Сюди можуть бути включені, наприклад, матеріальні збитки, викликані спадом виробництва, втратою ринку збуту і др.;
2) вчинення діяння з корисливої ??зацікавленості.
У частині 4 ст. 183 КК вказано особливо кваліфікуюча при-знак - заподіяння тяжких наслідків. Він є оціночним і визначається не тільки у вигляді сверхкрупного матеріального вре-

да. Такими наслідками можуть бути визнані, наприклад, само-
вбивство потерпілого, банкрутство, ліквідація підприємства.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Незаконні отримання та розголошення відомостей, складаю-щих комерційну, податкову або банківську таємницю (ст. 183 КК). "
  1. § 3. Відповідальність за неналежне здійснення аудиторської діяльності
    незаконне розголошення або використання отриманих в результаті аудиторської перевірки відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, без згоди власника, скоєних з корисливої ??або особистої зацікавленості і заподіяли великий збиток. Відповідно до ст. 202 КК РФ кримінальна відповідальність виникає також при використанні аудитором своїх повноважень всупереч завданням своєї
  2. Таємниця банківського рахунку
    незаконні дії державних органів та їх посадових осіб заподіяли шкоди фізичним або юридичним особам - учасникам цивільного обороту, останні вправі вимагати від держави відшкодування збитків на підставі ст. 16 ГК. У разі, коли порушення вимоги про збереження банківської таємниці допущено кредитною організацією (її працівниками) щодо третіх осіб, які не є її
  3. Стаття 183. Незаконні отримання та розголошення відомостей, що становлять комерційну, податкову або банківську таємницю Коментар до статті 183
    незаконні. Викрадення документів може бути здійснено будь-яким способом (наприклад, крадіжка, грабіж). Викрадення офіційних документів, що містять відомості, що становлять комерційну, податкову або банківську таємницю, повністю охоплюється даною статтею і не вимагає кваліфікації за сукупністю з ч. 1 ст. 325 КК РФ. Під підкупом розуміється передача особі майна або надання йому послуг
  4. Стаття 8. Уповноважений орган
    незаконними діями (або бездіяльністю) органів державної влади або їх посадових осіб. У розвиток даних конституційних норм в ст. 16 частини першої ДК РФ закріплено, що збитки, заподіяні громадянину чи юридичній особі в результаті незаконних дій (бездіяльності) державних органів, органів місцевого самоврядування або посадових осіб цих органів, в т.ч. видання не Коментар до статті 13.14
  5. незаконними методами одержали інформацію, яка становить службову або комерційну таємницю, зобов'язані відшкодувати завдані збитки. Такий же обов'язок покладається на працівників, розголосили службову або комерційну таємницю всупереч трудовому договору, в тому числі контракту, і на контрагентів, які зробили це всупереч цивільно-правовим договором. Згідно ст. 15 Федерального закону від 23
    6.2. Види юридичної відповідальності
  6. незаконні одержання і розголошення відомостей, що становлять комерційну, податкову або банківську таємницю, виготовлення і збут підроблених кредитних карт, незаконний експорт технологій, науково-технічної інформації (ст. 158, 159, 164, 167, 182, 183, 187, 189). Норми, що регулюють інформаційні злочину, є і в розділі "Злочини проти громадської безпеки та громадського порядку":
    4. Кваліфікація злочинів при конкуренції та колізії норм
  7. незаконного приміщення в психіатричний стаціонар - ч. 2 ст. 125; в гол. 19 Кримінального кодексу в порушенні рівності прав і свобод людини - ч. 2 ст. 136; порушення недоторканності приватного життя - ч. 2 ст. 137; порушення таємниці листування, телефонних переговорів, поштових, телеграфних або інших повідомлень - ч. 2 ст. 138; порушення недоторканності житла - ч. 3 ст. 139; воспрепятствовании
    1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів у сфері економічної діяльності
  8. незаконних операцій із землею, незаконну банківську діяльність, лжепредпринимательство, легалізацію (відмивання) грошових коштів або іншого майна, придбаних злочинним шляхом, незаконне отримання кредиту, злісне ухилення від погашення кредиторської заборгованості, примус до вчинення угоди чи до відмови від її здійснення, порушення правил виготовлення та використання державних
    8. Злочини, що посягають на матеріальні та інші блага споживачів
  9. незаконно отриманими з покупців або замовників внаслідок їх обрахунку, обважування, обмірювання і т.п., кваліфікується лише за ст. 200 КК як обман споживачів * (82). Суб'єктом злочину при обмані споживачів можуть бути як працівник підприємства торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування і комунального господарства (незалежно від форми власності), так і інша особа,
    Глава 16. ДОГОВІР БАНКІВСЬКОГО РАХУНКУ
  10. отримані кошти в якості кредитних ресурсів. На перший погляд, конструкція договору зберігання тут непридатна так само, як і щодо банківського вкладу. Проте мета, яку переслідує банк, залучаючи чужі кошти, суперечить меті, яку переслідує клієнт, відкриваючи банківський рахунок: засоби, поміщені на рахунок, повинні бути завжди в розпорядженні клієнта, бо їх основна
    полученные средства в качестве кредитных ресурсов. На первый взгляд, конструкция договора хранения здесь неприменима так же, как и в отношении банковского вклада. Однако цель, которую преследует банк, привлекая чужие денежные средства, противоречит цели, которую преследует клиент, открывая банковский счет: средства, помещенные на счет, должны быть всегда в распоряжении клиента, ибо их основная