| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2.1. Загальна характеристика, структура, види і специфіка інформаційно-правових норм |
||
|
Перш ніж розкривати пропоновану тему, слід зупинитися на принциповому питанні: чи має право на існування термін "інформаційно-правові норми"? Однозначної відповіді на поставлене питання сучасні вчені дати не можуть. Основною причиною, що пояснює те, що відбувається, є безліч термінів і понять стосовно до об'єкта інформації (інформація, документ, масив документів, офіційна інформація, масова інформація, банк даних, комп'ютерна інформація, правова інформація та ін.) Наприклад, у підручнику "Інформаційне право" під редакцією академіка РАН Б.Н. Топорніна взагалі відсутня тема, присвячена розкриттю інформаційно-правових норм та інформаційно-правових відносин "*". --- "*" Див: Бачило І.Л., Лопатин В.Н., Федотов М.А. Інформаційне право: Підручник / За ред. Б.Н. Топорніна. СПб., 2001. С. 783 - 787. Ряд вчених (В.А. Копилов, В.А. Северин та ін.) підтримують точку зору Ю.А. Тихомирова про те, що введений в обіг термін "інформаційно-правові норми" має право на існування за аналогією з цивільно-правовими, кримінально-правовими та іншими подібними нормами "*". --- "*" Див: Тихомиров Ю.А. Інформаційний статус суб'єктів права / / Праці інституту законодавства та порівняльного правознавства. М., 1992. № 52. С. 23; Северин В.А. Правове регулювання інформаційних відносин / / Наукові праці РАЮН. Т. 2. М., 2001. С. 296 - 308; Копилов В.А. Інформаційне право. М., 2002. С. 122 - 140. Погоджуючись з думкою Ю.А. Тихомирова і ряду інших вчених, вважаємо доцільним і необхідним в навчальний курс інформаційного права включити запропоновану тему і сформулювати основоположні поняття інформаційно-правових норм та інформаційно-правових відносин для інформаційного права "*". --- "*" Слід зазначити, що в деяких навчальних курсах з інформаційного праву така тема є, наприклад див: Копилов В.А. Указ. раб. С. 122 - 140. Норми інформаційного права, як і норми будь-який інший галузі права, являють собою правило загального характеру, визначену міру (масштаб) належного (запланованого), можливого чи дозволеного поводження, установлену або санкціоновану державою і охороняється спеціальними державними засобами функцію регулятора суспільних відносин. Але від норм інших галузей права вони відрізняються тим, що предметом їхнього регулювання є суспільні відносини, що складаються в інформаційній сфері у зв'язку з реалізацією інформаційних прав (головним чином свобод) та обов'язків суб'єктів у зв'язку із здійсненням інформаційних процесів при зверненні інформації. Вищесказане дозволяє сформулювати таке визначення поняття норми інформаційного права. Інформаційно-правова норма - це встановлене державою правило поведінки, метою якого є регулювання суспільних відносин, що виникають, змінюються і припиняються (при необхідності) в інформаційній сфері у зв'язку з реалізацією інформаційних прав і обов'язків суб'єктів і здійсненням інформаційних процесів при зверненні інформації (процесів виробництва, збору, обробки, накопичення, зберігання, пошуку, передачі, розповсюдження та споживання інформації). Перед нормами інформаційного права стоять наступні завдання: - впорядкування різних компонентів інформаційної сфери; - класифікація об'єктів інформаційної сфери; - закріплення науково обгрунтованих і найбільш доцільних взаємин між суб'єктами та об'єктами в інформаційній сфері; - регламентація різних інформаційних процесів, взаємодій суб'єктів звернення інформації. Правове регулювання в інформаційній сфері не тільки забезпечується доброю волею суб'єктів інформаційного права (учасників інформаційних правовідносин), а й має державний характер, тому виконання, використання, дотримання і застосування правил, визначених нормами інформаційного права, гарантуються у разі потреби заходами державного примусу. Сама мета норм інформаційного права зумовлює добровільне їх дотримання більшістю суб'єктів інформаційного права. Примус застосовується у випадку невиконання або порушення вимог інформаційно-правової норми. Виходячи з загального поняття правового регулювання, можна зробити висновок, що цілі інформаційно-правового регулювання полягають в наступному: - впорядкування і закріпленні найбільш доцільних суспільних відносин в інформаційній сфері ; - охороні врегульованих правом інформаційних правовідносин; - породженні і розвитку нових суспільних відносин, відповідних вимогам об'єктивних законів розвитку інформаційного суспільства; - витісненні з області регулювання інформаційних відносин, що не відповідають сучасним умовам розвитку цивілізації. Інформаційне законодавство містить і норми, за допомогою яких забезпечується охорона інформаційно-правових відносин від можливих порушень. Охоронні норми наказують утримуватися від здійснення протиправних діянь, безпосередньо регулюють відносини, що виникають при недотриманні або порушенні законодавства в інформаційній сфері, а також відносини, пов'язані із застосуванням заходів державного примусу. Крім того, інформаційно-правові норми нерідко тісно взаємопов'язані з нормами інших галузей права, згідно з якими відбувається захист суспільних відносин в інформаційній сфері (в першу чергу це такі галузі права, як кримінальне, адміністративне, цивільне та трудове). Форми впливу на суспільні відносини юридичних норм і особливості їхнього застосування залежать від предмета і завдань правового регулювання. Для правового регулювання в інформаційній сфері характерне застосування дозволу, приписи до вчинення дій, заохочення до дії або заборони дії (як окремо, так і в поєднанні). Проте "частка участі" зазначених норм інформаційного права у правовому регулюванні неоднакова. Саме широке застосування має дозвіл і заохочення до дії, оскільки діяльність в інформаційній сфері в більшій мірі носить творчий характер і припускає ініціативу суб'єктів у сфері захисту нематеріальних благ, особистих немайнових прав, майнових прав (наприклад, авторське право) учасників реалізації інформаційно-правових норм. Часто використовується заборону. Це пояснюється тим, що суспільні відносини в інформаційній сфері містять обов'язки визначених законодавством суб'єктів щодо нерозголошення різних видів таємниць, захист особи, суспільства, держави від шкідливої інформації та ін Що стосується приписів, то вони мають відносно меншу сферу дії у порівнянні з дозволениями. Суспільні відносини в інформаційній сфері немислимі без владного встановлення належної поведінки, без розпорядження до дії з боку органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямованого, як правило, на забезпечення конституційних гарантій інформаційних прав громадян на інформацію та виконання цими органами своїх повноважень у цій сфері діяльності. Приписи також забезпечують захист прав суб'єктів персональних даних, захист прав споживачів інформації і т.п. Інформаційно-правова норма, як і норми інших галузей права, має свою структуру, під якою розуміються внутрішня будова норми, певний порядок взаємозв'язку, взаємозумовленості складових частин, елементів. Інформаційно-правова норма складається з гіпотези, диспозиції і санкції. Гіпотеза містить вказівку на фактичні умови реалізації норми, тобто на ті суспільні відносини, на які вона покликана впливати і які в свою чергу породжують конкретні правові відносини. Отже, обставини, що передбачаються гіпотезою норми, є юридичними фактами, що породжують інформаційно-правові відносини. Наприклад, порядок отримання громадянином інформації про стан навколишнього середовища від компетентних державних органів зобов'язує уповноважений на те орган надавати достовірну інформацію. Гіпотеза або виражається у формі гіпотетичного судження, або не формулюється взагалі, але може бути виведена зі змісту норми шляхом логічного аналізу останньої. Диспозиція - правило поведінки, розпорядчі нормою. Диспозиція в інформаційно-правових нормах викладається переважно як права, правомочності, дозволу або у вигляді приписів, обов'язків, а також заборони та обмежень. Диспозиції, в яких формулюються одночасно і права і обов'язки, у нормах інформаційного права зустрічаються відносно рідко. Санкція містить вказівку на заходи впливу з боку держави, що застосовуються до правопорушника. Санкції інформаційно-правових норм вельми різноманітні. Залежно від виду інформації, характеру завданих збитків та інших факторів правопорушника можуть притягнути до цивільно-правової, адміністративної, дисциплінарної або кримінальної відповідальності. Інформаційно-правові норми за різними підставами можуть класифікуватися на певні види. Найбільш повно виявити характерні риси норм інформаційного права та їх юридичні властивості дозволяє класифікація їх за таких підстав: - предмет регулювання; - метод впливу на поведінку суб'єктів інформаційного права; - форма приписи; - межа дії (в просторі, в часі, по суб'єктах). По предмету регулювання інформаційно-правові норми можуть бути матеріальними і процесуальними. Якщо норми регулюють саму сутність інформаційних відносин, то вони вважаються матеріальними, а якщо ж норми регулюють порядок реалізації, застосування права, то вони визнаються процесуальними нормами. Останні спрямовані на проведення в життя матеріальних норм. 1. Головна особливість матеріальних інформаційно-правових норм полягає в тому, що вони в юридичному порядку закріплюють комплекс прав та обов'язків, а також види юридичної відповідальності суб'єктів регульованих інформаційним правом суспільних відносин. У матеріальних нормах знаходить свій вияв той правовий режим, у рамках якого покликана функціонувати інформаційна сфера. Такі інформаційно-правові норми встановлюють правовий статус, компетенцію органів державної влади, місцевого самоврядування, інших суб'єктів інформаційних правовідносин, основи їх взаємодії при зверненні інформації, їх відповідальність перед громадянином, суспільством і державою відповідно до чинного законодавства. 2. До числа процесуальних інформаційно-правових норм зазвичай відносять ті, що регламентують динаміку організації та забезпечення процесів обігу інформації, в тому числі формування інформаційних ресурсів та процедури надання користування ними. Ці норми не завжди мають чіткі рамки, однозначно визначають їх процедурно-процесуальний характер, що на практиці ускладнює розмежування матеріальних і процесуальних прав. Наприклад, норми, що визначають порядок надання законодавчо закріпленої інформації громадянам, мають аспекти не тільки процесуального, а й матеріального інформаційного права. У цьому випадку в єдине ціле змикаються матеріальні і процесуальні інформаційно-правові норми. Більш важливе значення має класифікація інформаційно-правових норм по методу впливу на поведінку суб'єктів інформаційно-правових відносин залежно від їх конкретного юридичного змісту. На основі зазначеного критерію можна виділити наступні види інформаційно-правових норм. 1. Уповноважують, або дозвільні, інформаційно-правові норми (різноманітні за найменуванням), в яких виражається можливість адресата діяти в рамках вимог даної норми на свій розсуд: немає прямих приписів, як і заборон. Однак норма створює певний правовий режим, у рамках якого учасники регульованих відносин діють не довільно, а підкоряючись вказаною режиму. Відсутність приписів і заборон свідчить про наявність іншого засобу юридичного впливу, а саме дозволу. Дозвіл фактично означає дозвіл даною нормою в даних умовах здійснювати або не здійснювати дані дії. 2. Зобов'язують інформаційно-правові норми, тобто веліли у передбачених даною нормою умовах вчиняти певні дії. Веління, які містяться в такого роду нормах, можуть бути виражені як обов'язкове розпорядження. Наприклад, щоб мати право на заняття певною діяльністю в інформаційній сфері, суб'єкт правовідносин повинен спочатку отримати ліцензію від відповідної інстанції (органу), що дає право займатися зазначеною діяльністю. 3. Заборонні інформаційно-правові норми, тобто такі, які передбачають заборону на вчинення тих чи інших дій в умовах, визначених даною нормою. Заборони можуть носити або загальний, або спеціальний характер. Наприклад, згідно зі ст. 10 Федерального закону "Про інформацію, інформатизації і захисту інформації" заборонено відносити до інформації з обмеженим доступом "законодавчі та інші нормативні акти, що встановлюють правовий статус органів державної влади, органів місцевого самоврядування, організацій, громадських об'єднань, а також права, свободи і обов'язки громадян , порядок їх реалізації ". Крім перерахованих існують стимулюючі (заохочувальні) норми, які забезпечують за допомогою відповідних засобів матеріального або морального впливу належну поведінку учасників регульованих суспільних відносин, а також рекомендаційні норми, особливість яких полягає в тому, що даються ними рекомендації, як правило, не мають юридично обов'язкового характеру . Інформаційно-правові норми за формою припису поділяються на диспозитивні, рекомендаційні та категоричні (імперативні). 1. Диспозитивні норми містять правило, яке надає можливість учасникам інформаційного правовідносини в рамках норми самим визначати права і обов'язки. І тільки в разі відсутності взаємної угоди набирає чинності правило норми. 2. Рекомендаційні норми містять певні поради, рекомендації про доцільність здійснення суб'єктами інформаційного права тих чи інших дій. Рекомендаційна норма зобов'язує (у формі ради) суб'єкта права до вчинення певних дій, надаючи йому можливість самостійно визначити шляхи і спосіб виконання передбачених нормою обов'язків, або наказує суб'єкту виконання передбачених нормою дій, але допускає можливість конкретизації загальних положень норми виходячи з ситуації фактичної ситуації. 3. Категоричні (імперативні) норми містять правила, що безпосередньо визначають поведінку суб'єктів при настанні сформульованих в них умов, які не можуть бути змінені або замінені іншими обставинами за згодою сторін даного правовідносини. Інформаційно-правові норми можна класифікувати і за межі дії (в просторі, в часі, по суб'єктах). 1. Інформаційно-правові норми діють в межах Російської Федерації і за її кордонами. Відповідно територіальними масштабами дії інформаційно-правові норми поділяються на міжнародні, загальноукраїнські, регіональні (діють у межах територій республік у складі Російської Федерації, країв, областей, міст Москви і Санкт-Петербурга, автономних утворень), місцеві, локальні. 2. По дії в часі інформаційно-правові норми поділяються на термінові (тобто із заздалегідь визначеним терміном дії) і безстрокові (що не мають заздалегідь встановленого терміну дії). 3. При класифікації по суб'єктах (адресатам) виділяються норми, які регулюють: - Поведінка індивідуальних суб'єктів (громадян Російської Федерації, іноземних громадян, осіб без громадянства) в інформаційній сфері; - Діяльність колективних суб'єктів, до числа яких входять органи державної влади та місцевого самоврядування, підприємства та установи різних форм власності, громадські об'єднання в інформаційній сфері. Розглянута класифікація вказує суб'єктів, на яких поширюється дія інформаційно-правових норм, і допомагає встановити конкретне коло інформаційних відносин, регульованих нормами інформаційного права. Норми права можуть забороняти учасникам інформаційних відносин здійснювати деякі дії, наказувати конкретну поведінку (публічне право) або вирішувати самим вільно визначати характер взаємин один з одним на договірній основі (приватне право). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "2.1. Загальна характеристика, структура, види і специфіка інформаційно-правових норм " |
||
|
||