| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Загальні положення |
||
|
Статус кооперативу регулюють: Федеральний закон від 8 травня 1996 N 41-ФЗ "Про виробничих кооперативах" (з ізм. та доп.) * (256); § 3 гл. 4 ГК (ст. 107-112); основні положення про юридичних осіб - § 1 гл. 4 ГК (ст. 48-65). Згідно п. 2 ст. 2 Закону про ПК особливості створення та діяльності сільськогосподарських виробничих кооперативів визначаються ФЗ від 8 грудня 1995 р. N 193-ФЗ "Про сільськогосподарську кооперацію" (з ізм. та доп.) * (257). У дореволюційному праві кооперативи зазвичай розглядалися як різновиду торгових товариств , а щодо їх походження не було єдності думок. Так, К.П. Побєдоносцев вважав артіль народної формою товариства, що виникла безпосередньо з господарських потреб і умов природи і побуту і вважав, що поняття про неї набагато ширше поняття про договір (зокрема, товариства) і належить до іншого порядку форм і явищ (це форма організації побуту, споріднена поняттю сім'ї та громади). Причина цілісності артілі - у цілісності побуту. Уряд нерідко користується нею як готовим знаряддям для встановлення господарського порядку * (258). Артільне товариство, на думку Г.Ф. Шершеневича, породжене економічними умовами новітнього часу, являє собою з'єднання осіб з метою досягнення спільною працею якої господарської мети, при цьому особисту участь - необхідна умова даної форми (тоді як капіталістичний елемент відіграє абсолютно другорядну роль), навпаки, в повному товаристві, коріння якого йдуть у римське право, приватне участь не становить необхідної ознаки, але звичайно має місце, а тому передбачається * (259). Сучасний законодавець ділить всі кооперативи на два види - виробничі та споживчі, відносячи перший до комерційних, а других - до некомерційних організацій (пор. ст. 107, 116 ЦК). Єдині кооперативні принципи створення та діяльності юридичної особи (добровільність і членство як основа об'єднання, здійснення кооперативом господарської діяльності, задоволення його членами матеріальних потреб і можливість розподілу між ними доходу від його діяльності, наявність майнових пайових внесків та субсидіарної відповідальності членів за зобов'язаннями кооперативу та ін.) реалізуються як в комерційному, так і в некомерційному секторах економіки. З таким легальним підходом згодні не всі. У літературі висловлено думку, що кооперативи незалежно від їх виду та форми - єдине соціальне явище, основна мета якого - не отримання прибутку, а задоволення матеріальних та інших потреб членів (у той час як прибуток - засіб її досягнення), а раз так, то все кооперативи слід було б віднести до некомерційних організацій і протиставити комерційним господарським товариствам і товариствам, змінивши відповідним чином закон * (260). Кооперативи та господарські товариства об'єднує пріоритет особистої участі членів над фінансовою участю в кооперативі (капіталом). Якщо бути більш точним, кооператив - синтез самостійної організаційно-правової форми комерційної організації і специфічної цивільно-правової форми організації колективного (спільного) праці, синтез прибутку і заробітної плати, які особа отримує як учасник і як працівник комерційної організації, оптимальна форма юридичної особи, яким управляє трудовий колектив. Цей висновок спочиває на наступній сукупності формальних аргументів. 1. Кооператив - об'єднання громадян (юридичні особи можуть брати участь тільки в силу закону або статуту) і форма організації спільної виробничої або іншої господарської діяльності, заснованої на їх особистій трудовій і іншій участі й об'єднанні пайових внесків, при цьому число членів кооперативу, які внесли пайовий внесок, але не приймають у його діяльності особистої трудової участі, не може перевищувати 25% числа членів, які приймають особисту трудову участь у його діяльності (п. 1 ст. 107 ЦК, п. 2 ст. 7 Закону про ПК). 2. Прибуток кооперативу та ліквідаційна квота діляться між його членами, як правило, виходячи з їх трудової участі (п. 4 ст. 109 ЦК). Частина прибутку, що розподіляється виходячи з розміру пайових внесків, не може перевищувати 50% всієї розподіленою прибутку (абз. 2 п. 2 ст . 12 Закону про ПК). Прибуток кооперативу може розподілятися не тільки між членами, а й між найманими працівниками (п. 1 ст. 12 Закону про ПК). 3. У кооперативах обмежено використання найманої праці : середня за звітний період кількість найманих працівників не повинна перевищувати 30% числа членів кооперативу (ст. 21 Закону про ПК). 4. Кожен член кооперативу має один голос, причому для прийняття рішень закон встановлює досить жорсткі вимоги, в тому числі особливо кваліфіковане більшість і одноголосність (п. 4 ст. 110 ЦК, п. 2 ст. 15 Закону про ПК). На відміну від господарських товариств, фірма яких повинна містити імена (найменування) всіх учасників - повних товаришів або ім'я (найменування) одного (декількох) учасника (п. 3 ст. 69, п. 4 ст. 82 ЦК), фірма виробничого кооперативу вільна від цієї вимоги: вона повинна містити його найменування і слова "виробничий кооператив" або "артіль" (п. 3 ст. 107 ЦК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Загальні положення" |
||
|
||