| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. Обмеження віндикації у сумлінного власника речі |
||
|
При відповіді на це питання слід мати на увазі, що витребування майна власником у всіх без винятку випадках могло б серйозно ускладнити цивільний оборот, бо тоді будь набувач виявився б під загрозою позбавлення отриманого майна і тому потребував би в додаткових гарантіях. Разом з тим не можуть бути залишені без цивільно-правового захисту та законні інтереси власника, нерідко полягають в отриманні конкретного майна, а не в грошової компенсації за нього. Тому закон традиційно розрізняє два види незаконного (бестітульним, тобто фактичного) володіння чужою річчю, що породжують різні цивільно-правові наслідки. При сумлінному володінні фактичний власник речі не знає і не повинен знати про незаконність свого володіння (а по суті, найчастіше про те, що передав йому річ відчужувач була не управомочен на її відчуження). Таке можливо, наприклад, при придбанні речі в комісійному магазині або на аукціонній розпродажу, коли продавець навмисно або через незнання приховав від покупця відсутність необхідних правомочностей. При цьому в силу п. 3 ст. 10 ГК діє презумпція добросовісності набувача. При несумлінному володінні фактичний власник знає або за обставинами справи повинен знати про відсутність у нього прав на майно (наприклад, викрадач або набувач речі "з рук" за свідомо низькою ціною), причому "до знання прирівнюється незнання через грубу недбалість" (1). --- (1) Черепахін Б.Б. Віндикаційний позови у радянському праві / / Черепахін Б.Б. Праці з цивільному праву (Серія "Класика російської цивілістики"). М., 2001. С. 178 - 179. Так, згідно з п. 24 Постанови Пленуму Вищого Арбітражного Суду РФ від 25 лютого 1998 р. N 8 не може бути визнаний добросовісним покупець речі, якщо в момент вчинення правочину йому було відомо про домагання третіх осіб на цю річ. Зрозуміло, що у недобросовісного набувача майно може бути витребувано власником у всіх випадках без яких би то не було обмежень. У добросовісного набувача, навпаки, неможливо витребувати гроші і представницькі цінні папери (п. 3 ст. 302 ЦК), по-перше, через практичних складнощів теоретично можливого доведення їхньої індивідуальної визначеності, по-друге, з причини можливості отримання однорідної за характером (грошової) компенсації від безпосереднього заподіювача майнової шкоди. Від добросовісного набувача майно можна витребувати у двох випадках. По-перше, якщо таке майно було їм отримано безоплатно (за договором дарування, в порядку спадкування тощо), оскільки цей виняток не завдасть йому майнових збитків, але буде сприяти відновленню порушеного права власності (п. 2 ст. 302 ЦК). По-друге, у разі возмездного придбання речі добросовісним набувачем має значення спосіб вибуття речі у власника. Якщо майно спочатку вибуло у власника з його волі (наприклад, віддано їм в оренду, а потім незаконно продано орендарем третій особі), він не має право витребувати його від добросовісного набувача. Адже останній діяв суб'єктивно бездоганно на відміну від самого власника, який допустив необачність у виборі контрагента. Власник не позбавляється при цьому можливості вимагати відшкодування збитків, завданих йому таким несумлінним партнером. У зв'язку з цим, зокрема, при розгляді в суді згаданого вище спору про продаж автомобіля колишнім чоловіком без згоди другого з подружжя (співвласника) було враховано, що автомашина перебувала в управлінні одного з них за згодою другого і, отже, спочатку вийшла з його володіння з його волі (1). У зазначених випадках прийнято говорити про обмеження віндикації щодо добросовісного набувача чужого майна. --- (1) БВС РРФСР. 1980. N 11. С. 9. Правила про обмеження віндикації речі від добросовісного набувача історично склалися в німецькому праві на основі виробленого ще в середні століття принципу "Hand muss Hand wahren" ("рука повинна підтримувати руку", а не суперечити їй). Інакше кажучи, якщо власник "однією рукою» передав свою річ-якій особі у користування, на зберігання тощо, а цей власник потім неправомірно справив її відчуження третій особі, то наступний позов ("іншою рукою") він може пред'являти чи не до набувача, а тільки до свого початкового контрагенту (1). Очевидно, що таке правило сприяло захисту інтересів учасників що розвивається майнового обороту. --- (1) Див: Покровський І.А. Основні проблеми цивільного права. С. 198 і сл.; Черепахін Б.Б. Юридична природа і обгрунтування придбання права власності від неуправомоченноговідчужувача / / Указ. соч. С. 233 і сл. Можливість витребування речі у її сумлінного возмездного набувача закон тепер поширює також і на випадки, коли річ вибула не тільки від власника, а й від особи, якій майно було передано власником у володіння (наприклад, від суб'єкта обмеженого речового права або від орендаря) без його волі (але спочатку, отже, вибуло від самого власника з його волі) (п. 1 ст. 302 ЦК). Цим більшою мірою захищаються інтереси не тільки власників, але і добросовісних суб'єктів права господарського відання та оперативного управління, а також орендарів. Адже вони зацікавлені у використанні конкретного майна, яке власник за відсутності зазначеного правила не зміг би сам витребувати від добросовісного возмездногонабувача. Але якщо річ вибула з володіння власника поза його волею (загублена власником або особою, якій вона була передана власником у володіння, наприклад орендарем, зберігачем або перевізником; викрадена у того чи іншого; вибула з їх володіння іншим шляхом поза їх волі), вона може бути витребувана навіть і у добросовісного набувача. Адже тут суб'єктивно бездоганно поведінку як набувача, так і власника. Але набувач є хоч і сумлінним, але все ж незаконним власником, тому переважні інтереси власника. У цій ситуації за добросовісним набувачем зберігається право на відшкодування збитків, завданих йому відчужувачем речі. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 2. Обмеження віндикації у сумлінного власника речі " |
||
|
||