|
. Зобов'язання припиняються з підстав, передбачених Цивільним кодексом, іншими законами, іншими нормативними актами або договором (п. 1 ст. 407).
Підстава припинення зобов'язань утворюють правоприпиняючі юридичні факти. Одні з них виникають з волі учасників і за своєю природою є угодами. До їх числа належать: належне виконання, відступне, залік, новація, прощення боргу. Інші припиняють зобов'язання незалежно від волі сторін: збіг боржника і кредитора в одній особі, неможливість виконання, наступ отменітельного умови (п. 2 ст. 157 ЦК) або терміну (наприклад, закінчення строку дії договору - п. 3 ст. 425 ЦК).
Окремі способи припинення зобов'язань можуть бути передбачені, крім Цивільного кодексу, іншими законами. Так, п. 9 ст. 142 Федерального закону від 26 жовтня 2002 р. "Про неспроможність (банкрутство)" (з наступними зм. Та доп.) * (1372) визнає погашеними (припиненими) вимоги кредиторів, не задоволені в рамках конкурсного виробництва через недостатність майна боржника. Пункт 2 ст. 120 СК в якості підстав припинення аліментних зобов'язань називає усиновлення (удочеріння) дитини, на утримання якого стягувалися аліменти, вступ колишнього чоловіка - одержувача аліментів у новий шлюб тощо
Крім того, закони та інші нормативні акти можуть передбачати особливості, що стосуються умов застосування деяких способів припинення зобов'язань. Наприклад, ст. 157 КТМ визначає спеціальні правила щодо припинення договору морського перевезення вантажу неможливістю виконання. Пункти 8 і 9 ст. 142 Федерального закону "Про неспроможність (банкрутство)" встановлюють особливості застосування в рамках конкурсного виробництва таких способів припинення зобов'язань, як відступне та залік.
Чинний Цивільний кодекс надає сторонам також можливість своєю угодою встановити інші (непоіменованние в законі) підстави, а одно передбачити спеціальні умови і механізм припинення зобов'язань. При цьому свобода сторін у формулюванні таких підстав обмежується лише необхідністю дотримання імперативних норм законодавства.
У випадках, передбачених законом або договором, припинення зобов'язання допускається за вимогою однієї зі сторін (п. 2 ст. 407 ЦК).
|
- § 6. Припинення зобов'язань
Підставами припинення зобов'язань у сфері підприємництва є такі юридичні факти, у зв'язку з якими припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. Підстави припинення зобов'язань передбачені ГК, законами, іншими правовими актами або договором. Насамперед, зобов'язання у сфері підприємництва припиняється його належним виконанням. Належне виконання
- § 5. Порука
Поняття поруки. Порука являє собою охоронне зобов'язання, в силу якого поручитель повинен вчинити на користь кредитора ті дії, до вчинення яких зобов'язаний боржник, який відповідає за порушення зобов'язання, як-то: відшкодувати збитки, судові витрати по стягненню боргу, сплатити неустойку, відсотки за порушення грошового зобов'язання і т.д., а кредитор має право
- § 6. Банківська гарантія
Поняття банківської гарантії. Під банківською гарантією розуміється зобов'язальний договір, в силу якого гарант зобов'язується у разі невиконання або неналежного виконання принципалом забезпеченого гарантією зобов'язання сплатити бенефіціару обумовлену грошову суму * (1296). Спираючись на припис ст. 368 ГК, деякі вітчизняні цивілісти стверджують, що банківська гарантія є
- § 2. Поняття і підстави припинення зобов'язань
Поняття припинення зобов'язання. Припинення зобов'язання є відпадання правової пов'язаності його суб'єктів, що втрачають внаслідок цього суб'єктивні права і обов'язки, що становлять зміст зобов'язання. Зобов'язання може бути припинено як повністю, так і у відповідній частині. В останньому випадку частина, що залишилася зв'язує кредитора з боржником зобов'язального
- § 3. Окремі способи припинення зобов'язань
Виконання зобов'язання. Виконання - основний і найбільш поширений спосіб припинення зобов'язання. Саме в результаті виконання досягається та мета, заради якої зобов'язання було встановлено. Припинення зобов'язання обумовлено не всяким, а лише належним виконанням, тобто таким, яке відповідає умовам зобов'язання, вимогам закону та інших правових актів, звичаїв
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
1. AD HOC [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. AD REFERENDUM [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A FORTIORI [а фортіорі] - тим більше 4. A POSTERIORI [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A PRIORI [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. BONA FIDE [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. CAUSA [кауза] -
- § 3. Договір довічної ренти
Елементи договору. Правила закону про довічну ренту в чому перегукуються з правилами про постійну ренті, у зв'язку з чим сказане в попередньому параграфі почасти застосовно і до відносин, що складаються при встановленні довічної ренти. Разом з тим договір довічної ренти має низку специфічних особливостей. Як випливає із самої назви даного виду ренти, вона встановлюється на
- § 2. Елементи договору позички
Сторони договору позички. Сторони договору іменуються в законі ссудодателем і ссудополучателем. Ссудодатель - це власник переданого у безоплатне користування майна або особа, уповноважена власником для цього (п. 1 ст. 690 ЦК). Особливості фігури ссудодателя загалом повторюють специфіку статусу орендодавця, описану в гол. 35 підручника, і тому не вимагають окремого висвітлення.
- § 4. Припинення доручення
Підстави припинення доручення. Говорячи про припинення доручення, законодавець має на увазі припинення права довірителя вимагати вчинення дій, що становлять предмет договору доручення, і кореспондуючий йому обов'язки повіреного. Оскільки ці право і обов'язок не є зобов'язальними, пряме застосування приписів гл. 26 ГК про припинення зобов'язань у даному випадку
- § 5. Припинення договору простого товариства
Підстави припинення договору простого товариства. Поряд із загальними підставами припинення зобов'язань гл. 55 ЦК встановлює спеціальні підстави припинення договору простого товариства, наявність яких зумовлена фідуціарні характером взаємовідносин сторін. Враховуючи сказане, підстави припинення договору простого товариства можна умовно розділити на наступні чотири групи:
|