|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Підстави виникнення поруки
|
|
. Зобов'язання поручителя, як правило, виникає з договору поруки, за яким "поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання останнім його зобов'язання повністю або в частині" (абз. 1 ст. 361 ЦК).
Сторонами договору поруки звичайно є поручитель і кредитор за забезпеченим зобов'язанням. Вони можуть укласти цей договір без згоди і навіть без відома боржника, наприклад, у порядку ведення його справ без доручення (гл. 50 ЦК). Однак боржник і поручитель найчастіше пов'язані договором, яким, можливо, встановлюється винагорода поручителя за прийняття ним на себе ризику сплатити грошові суми замість боржника. Відносини, що існують між основним боржником і поручителем, не впливають на дійсність договору поруки * (1287).
Якщо договір поруки укладається між поручителем і боржником, то він будується за моделлю договору на користь третьої особи (ст. 430 ЦК), в якості якого виступає кредитор по забезпеченому зобов'язанню * (1288) У цьому випадку поручитель може протиставити домаганню кредитора свої заперечення з договору з боржником (п. 3 ст. 430 ЦК).
До істотних умов договору поруки відносяться вказівки на зобов'язання, що забезпечується порукою, а також особистість кредитора і боржника. Порука може встановлюватися в забезпечення зобов'язання, яке виникне в майбутньому (абз. 2 ст. 361 ЦК), тобто майбутньої вимоги (наприклад, вимоги за договором позики, укладеним тільки після встановлення поручительства), і вимоги, виникнення якого залежить від відкладальної умови (наприклад, домагання проти поручителя до порушення забезпеченого зобов'язання). Як виняток із загального правила п. 3 ст. 2 ГК поручительство може використовуватися також для забезпечення публічно-правових обов'язків по сплаті податків, зборів та митних платежів (ст. 74 НК; ст. 346 Митного кодексу).
У договір поручительства нерідко включаються й інші умови, наприклад встановлюють субсидіарний порядок заяви домагання до поручителя (п. 1 ст. 363 ЦК) або строк, після закінчення якого зобов'язання поручителя припиняється (п. 4 ст. 367 ЦК). При встановленні обсягу зобов'язання поручителя сторони не пов'язані диспозитивним приписом п. 2 ст. 363 ГК. Так, вони можуть встановити суму, в межах якої поручитель зобов'язується задовольнити домагання кредитора, або обмежити зобов'язання поручителя запорукою за виконання конкретних обов'язків боржника * (1289).
Згідно ст. 362 ЦК договір поруки повинен бути наділений в письмову форму, недотримання якої тягне його недійсність. Не виключається складання бланкового договору поруки, при якому в підписаному поручителем документі відсутній вказівку суму боргу, забезпеченого порукою, або особистість кредитора. Видаючи такий документ, поручитель надає його одержувачу (боржника або кредитору) право на заповнення тексту документа відповідно до укладеної між ними угоди * (1290).
Хоча договір поруки і спрямований на встановлення домагання кредитора до поручителя, сам по собі він не спричиняє виникнення цього домагання. Для вступу договору поручительства в силу потрібно настання умови права (condicio juris), в якості якого виступає невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання. У період між укладенням договору і настанням умови права кредитор має лише умовним домаганням проти поручителя * (1291).
Необхідно мати на увазі, що поручительство може виникнути не тільки з договору, але і в силу закону. Так, державний замовник визнається поручителем за зобов'язанням оплатити товари за договором поставки для державних потреб (абз. 2 ст. 532 ЦК).
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " Підстави виникнення поруки " |
- § 5. Порука
основи ", іншому, ніж дефект форми (абз. 2 ст. 32 Положення про переказний і простий вексель; п. 3 ст. 881 ЦК). Чи не є поручительством делькредере, тобто зобов'язання комісіонера з запоруки перед комітентом за виконання угоди третьою особою, з якою комісіонер уклав угоду за рахунок комітента (п. 1 ст. 993 ЦК) * (1286), тому що комісіонер сам виступає кредитором по
- § 3. Виконання зобов'язань
підставі телеграми покупця з проханням про відвантаження продукції у зв'язку з виробничою необхідністю і неможливістю внесення передоплати зважаючи тимчасових фінансових труднощів. У цій ситуації очевидно, що телеграмою з боку покупця і конклюдентні діями (відвантаження продукції) з боку постачальника за згодою змінений встановлений ними в договорі порядок зустрічного виконання, а
- § 4. Забезпечення виконання зобов'язань
підставі закону, якщо законом не встановлено інше . На відміну від неустойки, де сторонами забезпечувального зобов'язання є сторони основного зобов'язання, в заставі тільки одна особа, заставодержатель, завжди є кредитором основного зобов'язання. Заставником ж може бути не тільки боржник, але будь-яке інше обличчя (третя особа по відношенню до основного зобов'язання) . Заставником
- § 2. Розрахунки і кредитування
засновані на рівності, автономії волі і майновій самостійності їх учасників і, отже, мають цивільно-правову при-Комерційне право. Ч. I. Під ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 315 роду. Всі договори, укладені в сфері розрахунків і кредитування, можуть бути об'єднані в одну групу як спеціальні договори, що обслуговують
- § 6. Комісія
підставою виникнення якого з'явилася угода, укладена комісіонером для комітента. Другий виняток є новацією для нашого цивільного законодавства. Правило , передбачене п. 1 ст. 993 ГК, встановлює відповідальність комісіонера перед комітентом за невиконання третьою особою угоди, укладеної з ним за рахунок комітента, також у разі, коли комісіонер не виявив
- § 3. Активні операції комерційних банків
підставою застосування до нього у разі необхідності стабілізаційних заходів або каральних санкцій. Загальна правова характеристика активних операцій банків. Незважаючи на різноманітність активних банківських операцій їм властиві і деякі загальні риси в аспекті правової характеристики. 1) Угоди з розміщення фінансових ресурсів здійснюються банками від свого імені, а не від імені тих осіб, чиї тимчасово
- § 8. Унітарна підприємство
засновані на праві господарського відання, тоді як підприємства, засновані на праві оперативного управління, перевести в розряд некомерційних організацій * (279). Найбільш оптимістичний прогноз - модель підприємства не тільки життєздатна, але й може використовуватися за рамками державної (муніципальної) власності * (280). Тим часом у сучасній Росії підприємства, будучи основною
- § 2. Правове становище публічних утворень
засновану на владних повноваженнях у передбачених законом випадках укладення договору в обов'язковому порядку (абз. 2 п. 1 ст . 421 ЦК), невірно, так як дане виняток із загального правила про свободу договорів встановлено рівним чином для всіх учасників цивільного обороту. По-друге, неможливе використання яких би то не було переваг, що випливають з притаманних публічним утворень
- § 1. Юридико-фактичні підстави виникнення, зміни та припинення цивільних прав та обов'язків
підставами виникнення, зміни та припинення цивільних прав та обов'язків служать юридично значимі факти. Юридично значущим називається факт, який (один або разом з іншими) викликає правовий наслідок, тобто виникнення, зміну або припинення суб'єктивних прав і обов'язків * (499). Так, заподіяння шкоди іншій особі обумовлює виникнення деліктного зобов'язання;
- § 5 . Умовні угоди
засноване на ній стан підвішеності відсутні, якщо сторони обирають в якості умови обставина, що лежить в сьогоденні або минулому (наприклад, хтось купує картину під умовою, що вона є справжньою * (557)). Тому condicio in praesens vel praeteritum collata не їсти даний умова * (558). Дія угоди, укладеної під такою умовою, або настає з її вчиненням
|