Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Колектив авторів. Питання та відповіді до державного іспиту з цивільного права 2012 рік, 2012 - перейти до змісту підручника

Підстави виникнення права застави

. Заставне право зазвичай встановлюється договором. Але воно може виникнути також на підставі закону та настання зазначених у ньому обставин (абз. 1 п. 3 ст. 334 ЦК). Таким чином воно виникає, зокрема, у продавця в разі продажу товару в кредит (п. 5 ст. 488 ЦК) і в одержувача ренти при передачі їм нерухомості під виплату ренти (п. 1 ст. 587 ЦК). До заставним відносин, які виникли на підставі закону та настання зазначених у ньому обставин, застосовуються приписи про заставу, що виникає в силу договору (абз. 2 п. 3 ст. 334 ЦК).
Право застави служить обтяженням права власності на річ, що обмежує можливість власника розпоряджатися закладеної річчю. За загальним правилом заставодавець може розпорядитися закладеної річчю лише за згодою заставодержателя (п. 2 ст. 346 ЦК). Обтяження права власності можливо тільки з боку його власника (п. 2 ст. 209 ЦК). Згідно абз. 1 п. 2 ст. 335 ГК заставодавцем речі може бути її власник або особа, яка має на неї право господарського ведення. Заставне право є похідним від права власності. При встановленні застави має місце конститутивне правонаступництво, тобто створення на основі материнського права (права власності) дочірнього права (права застави). Якщо заставодавець не є власником закладеної їм речі, то заставодержатель не набуває на неї заставного права * (1261).
Спрямований на встановлення заставного права договір про заставу являє собою розпорядчу угоди, полягає заставодавцем і заставодержателем * (1262). Правовою підставою укладення цього договору виступає угоду про забезпечення (pactum de pignore dando), в силу якого майбутній заставодавець зобов'язується перед кредитором до встановлення права застави на річ у забезпечення точно означеного вимоги кредитора. Договір про заставу є дійсним і тоді, коли він укладається на виконання неіснуючого або недійсного pactum de pignore dando * (1263). Сказане означає, що договір про заставу є абстрактною угодою.
Відповідно до п. 1 ст. 339 ЦК у договорі про заставу мають бути зазначені:
1) предмет застави. В якості такого предмета може виступати індивідуально-визначена річ, яка індивідуалізована шляхом вказівки на її відмітні ознаки. При залишенні закладеної речі у заставодавця на неї можуть бути накладені знаки (маркування, пломби, таблички і т.п.), що свідчать про заставу (тверда застава). Не виключається заставу речі, яку заставодавець набуде в майбутньому (п. 6 ст. 340 ЦК);
2) оцінка предмета застави. Вона здійснюється за угодою сторін і може бути встановлена ??на основі звіту професійного оцінювача * (1264). Вказівка ??оціночної вартості предмета застави носить формальний характер, так як при продажу, страхуванні, втрату або відновлення цього предмета вона не має обов'язкового значення і служить тільки орієнтиром для встановлення продажної, страхової чи дійсної вартості заставленого майна (абз. 2 п. 2 ст. 344 , абз. 1 п. 3 ст. 350, п. 1 ст. 945 ЦК);
3) забезпечується заставою зобов'язання. Воно має бути конкретизовано шляхом зазначення його виду, підстави виникнення, сторін, предмета і терміну виконання. Якщо інше не передбачено договором, то застава забезпечує вимогу у повному обсязі з нарахованими на момент задоволення відсотками, а також виконання обов'язків по сплаті неустойки, відшкодуванню збитків та витрат по стягненню боргу (ст. 337 ЦК).
Немає перешкод до забезпечення заставою умовного, а також майбутньої вимоги (наприклад, вимоги про повернення кредиту, який буде виданий банком після надання позичальником забезпечення його повернення). У цих випадках саме право застави є відповідно умовним або майбутнім і стає повним правом застави лише з моменту перетворення умовного вимоги в повне вимога або виконання фактичного складу виникнення у заставодержателя повного вимоги;
4) сторона договору про заставу , у якої буде знаходитися предмет застави. Сторона, яка володіє предметом застави, зобов'язана страхувати і забезпечувати збереження цього предмета, а також повідомляти іншу сторону про виникнення загрози його втрати або пошкодження (ст. 343 ЦК). Заставодавець має право користуватися предметом застави, якщо інше не передбачено договором про заставу або не випливає із суті застави (п. 1 ст. 346 ЦК). Предмет застави може бути залишено у заставодавця під замком та печаткою заставодержателя (абз. 1 п. 2 ст. 338 ЦК).
Запорука з передачею предмета застави у володіння заставодержателя іменується закладами. У разі закладу заставодержатель відповідає за збереження переданого йому предмета в порядку, встановленому п. 2 ст. 344 ГК. Він має право користуватися предметом закладу, якщо така можливість передбачена договором про заставу.
Договір про заставу під страхом його недійсності має бути укладений у письмовій формі. Якщо забезпечується заставою зобов'язання виникло з договору, який підлягає нотаріальному посвідченню, то договір про заставу також потребує посвідченні у нотаріуса (п. 2 ст. 339 ЦК).
Заставне право виникає з моменту укладення договору про заставу, а в разі заклада - з моменту передачі речі у володіння заставодержателя (п. 1 ст. 341 ЦК).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Підстави виникнення права застави "
  1. 5. Підстави виникнення заставного правовідносини
    підставі інших юридичних фактів, зазначених у законі. Застава виникає на підставі закону при настанні вказаних у ньому обставин, якщо в законі передбачено, яке майно і для забезпечення виконання якого зобов'язання визнається які у заставі (п. 3 ст. 334 ЦК). До застави, яка виникає на підставі закону, якщо самим законом не встановлено інше, застосовуються правила ЦК про
  2. 4. Утримання
    основу, яким в області зобов'язальних відносин є непередбачене виникнення вимоги, вартого забезпечення. Право утримання, по-друге, має дію не тільки щодо сторони, що має право вимагати повернення утримуваного майна, а й у ставленні її кредиторів, тобто третіх осіб, і тому воно може бути надане в забезпечення тільки тих вимог, які
  3. § 3. Застава
    підставі закону та настання зазначених у ньому обставин (абз. 1 п. 3 ст. 334 ЦК). Таким чином воно виникає, зокрема, у продавця в разі продажу товару в кредит (п. 5 ст. 488 ЦК) і в одержувача ренти при передачі їм нерухомості під виплату ренти (п. 1 ст. 587 ЦК). До заставним відносин, які виникли на підставі закону та настання зазначених у ньому обставин, застосовуються
  4. § 3. Реорганізація і ліквідація комерційних організацій
    підставі передавального акта або розподільчого балансу. При цьому, якщо розділовий баланс або передавальний акт не дають можливості визначити правонаступника реорганізованій комерційної організації, знову виниклі комерційні організації несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями реорганізованої комерційної організації перед її кредиторами. За загальним правилом, комерційна
  5. § 2. Правовий режим речей
    засноване на тому, що деякі об'єкти можуть належати не всім, а лише зазначеним у законодавстві учасникам обороту, а також на тому, що використання певних об'єктів можливе лише за спеціальним дозволом. Таким чином, обмеження оборотоздатності може бути встановлено за суб'єктним або по об'єктному ознаками. В останньому випадку мова йде про дозвільний порядок
  6. § 4. Правовий режим цінних паперів
    засновані на його відносинах з початковою. Справді, пред'явлення цінного паперу кредитором, належно по ній легітимізує-Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 171 ванним, саме по собі вже є достатньою підставою для виконання боржником свого обов'язку [3]. Всі наведені вище характеристики
  7. § 4. Забезпечення виконання зобов'язань
    підставі закону, якщо законом не встановлено інше. На відміну від неустойки, де сторонами забезпечувального зобов'язання є сторони основного зобов'язання, в заставі тільки одна особа, заставодержатель, завжди є кредитором основного зобов'язання. Заставодавцем ж може бути не тільки боржник, але будь-яке інше обличчя (третя особа по відношенню до основного зобов'язання). Заставодавцем
  8. § 2. Розрахунки і кредитування
    засновані на рівності, автономії волі і майновій самостійності їх учасників і, отже, мають цивільно-правову при-Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 315 роду. Всі договори, укладені в сфері розрахунків і кредитування, можуть бути об'єднані в одну групу як спеціальні договори, що обслуговують
  9. § 3. Зберігання
    підставах (ст. 401 ЦК). Професійний зберігач відповідає за втрату, нестачу або пошкодження речей незалежно від вини. Він звільняється від відповідальності, якщо втрата, нестача або пошкодження сталися внаслідок непереборної сили або за властивостей речі, про Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 364
  10. § 4. Страхування
    підставою виникнення страхового зобов'язання з добровільного страхування є тільки волевиявлення сторін - учасників відносини. При обов'язковому страхуванні на страхувальника законом покладається обов'язок у певних випадках стати учасником страхового зобов'язання, застрахувати життя, здоров'я, майно інших осіб або свою цивільну відповідальність перед іншими особами за