|
. Законодавча формулювання про відповідальність довірчого керуючого (п. 1 ст. 1022 ЦК) викладена невдало. Дійсно, згідно з абз. 1 згаданої статті довірчий керуючий відповідає перед вигодонабувачем або засновником, якщо він не виявив належної дбайливості про їхні інтереси. У той же час згідно абз. 2 цієї ж статті відповідальність довірчого керуючого за заподіяні збитки настає, якщо він не доведе, що ці збитки сталися внаслідок непереборної сили або дій вигодонабувача або засновника управління. Таким чином, згадане перший законоположення передбачає відповідальність довірчого керуючого на засадах провини, тоді як друга - на засадах ризику. Зазначене протиріччя, що міститься в наведеній нормі, спровокувало гостру дискусію щодо принципів відповідальності довірчого керуючого перед засновником управління та бенефіціаром * (875). Вирішення цієї колізії бачиться так.
За загальним правилом діяльність довірчого керуючого віднесена до підприємницької діяльності. Отже, згідно з п. 3 ст. 401 ГК відповідальність довірчого керуючого, який є індивідуальним підприємцем або комерційною організацією, будується на засадах ризику, тобто настає незалежно від вини.
Якщо ж діяльність з довірчого управління здійснюється особою, яка не є індивідуальним підприємцем або комерційною організацією, то в силу п. 1 ст. 401 ГК його відповідальність будується на засадах провини.
Законодавець диференційовано підходить до відповідальності довірчого керуючого перед, з одного боку, засновником управління, а, з іншого боку, перед бенефіціаром. Так, згідно з п. 1 ст. 1022 ЦК на довірчого керуючого покладено обов'язок відшкодувати засновнику управління збитки, завдані втратою чи пошкодженням майна (з урахуванням його природного зносу). Сюди включаються як реальний збиток, понесений засновником управління, так і упущена вигода (ст. 15 ЦК). Водночас відповідальність довірчого керуючого перед бенефіціаром обмежена тільки упущеною вигодою. Така різниця в регулюванні обумовлена тим, що вигодонабувач, не будучи власником майна, переданого в довірче управління, не може нести збитки, пов'язані з його втратою або пошкодженням.
Особлива відповідальність встановлена для випадків, коли довірчий керуючий, здійснюючи операцію, діяв з перевищенням повноважень або з порушенням встановлених для нього обмежень. Зобов'язання за такою угодою довіряє керуючий несе особисто (п. 2 ст. 1022 ЦК). Рівним чином, наступає і особиста відповідальність довірчого керуючого за невиконання зазначених зобов'язань. Однак такий розподіл відповідальності можливе тільки в тих випадках, коли треті особи, які беруть участь в угоді, знали або повинні були знати про те, що довірчий керуючий перевищив повноваження або порушив встановлені обмеження.
Інший випадок - коли треті особи, які беруть участь в угоді, не знали і не повинні були знати про те, що довірчий керуючий перевищує надані йому повноваження або порушує встановлені обмеження. Ці треті особи є сумлінними учасниками обороту і законодавець не може ігнорувати їх права та інтереси. У цьому випадку зобов'язання перед третіми особами задовольняються насамперед за рахунок майна, переданого в довірче управління; при недостатності цього майна - за рахунок майна довірчого керуючого; а і при його недостатності - за рахунок того майна засновника, яке не передане в довірче управління. Втім такий порядок не позбавляє права засновника управління зажадати від довірчого управителя відшкодування понесених ним збитків.
|
- § 5. Відповідальність за договором довірчого управління та його припинення
відповідальність являє собою санкції для особи, яка порушила або неналежним чином виконав цивільно-правове зобов'язання. Підставою цивільно-правової відповідальності (в тому числі і внаслідок порушення договірного зобов'язання) є допущене суб'єктом правопорушення. До умов настання відповідальності відносяться наявність збитків (шкоди), причинного зв'язку між
- § 8. Довірче управління майном
відповідально органу опіки та піклування, виконавцю заповіту (душеприказчику). Довірчим керуючим може бути індивідуальний підприємець або комерційна організація. Встановлення даного загального правила пов'язано з тим, що управління майном має перейти до професіонала, чинному у сфері товарного обороту. Таким професіоналом безсумнівно є підприємець. У тих
- § 2. Операції банків із залучення грошових коштів юридичних осіб і громадян
відповідальність за неналежне здійснення операцій по рахунку. Ця відповідальність не обмежується тільки санкціями, передбаченими ст. 856 і, відповідно ст. 395 ГК РФ, а й включає в себе відшкодування збитків відповідно до ст. 15 ГК [8]. Комерційне право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 227 Якщо комерційний банк не в
- § 3. Умови дійсності і види недійсних угод
відповідально, виділяються: 1) угоди з пороками суб'єктного складу, 2) угоди з пороками волі і (або) волевиявлення; 3) угоди з пороками форми; 4) угоди з вадами змісту. У такій послідовності вони і будуть нами розглянуті * (532). Однак спочатку необхідно зробити три попередніх зауваження. По-перше, підрозділ всіх недійсних угод на чотири зазначені групи багато в чому
- § 6. Договір банківського рахунку
відповідальність у вигляді неустойки в розмірі, що визначається відповідно до ст. 395 ГК, за такі порушення: 1) несвоєчасне зарахування на рахунок надійшли клієнтові грошових коштів; 2) необгрунтоване списання з рахунку; 3) невиконання вказівок клієнта про перерахування або про видачу коштів з рахунку. Далі, банк зобов'язаний сплатити проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на
- § 2. Суб'єкти договору довірчого управління майном
відповідальність за дії обраного ним повіреного як за свої
- § 4. Умови, зміст і форма договору довірчого управління
відповідальним перед засновником і вигодонабувачем залишається довірчий керуючий. Довірчий керуючий зобов'язаний представляти засновнику та бенефіціару звіт про свою діяльність. Порядок та строки надання звіту повинні бути встановлені договором довірчого управління майном. Що стосується прав і обов'язків довірчого керуючого перед третіми особами, то
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
відповідальному за загибель (пошкодження) речі, або до страховика . Детальніше див: Хаскельберг Б.Л., Рівний В.В. Індивідуальне і родове у цивільному праві. М., 2004. С. 109-110. * (25) Навряд чи вдало вирішено питання про перехід ризику щодо товару, проданого під час його перебування в дорозі (див. п. 2 ст. 459 ЦК). Продаж товару в дорозі означає, що товар вибув з володіння продавця і, ще не
- § 3. Охорона спадкових прав
відповідальність на підставах провини. У літературі зазначається, що законодавством не передбачений повноцінний механізм контролю над діяльністю духівниці, що створює небезпеку зловживань з їхнього боку * (787). Зокрема, в чинний Цивільний кодекс не увійшла норма, аналогічна ст. 545 ЦК РРФСР 1964 р., яка наказувала виконавцю заповіту представити звіт про свої
- 2. Зміст договору довірчого управління
відповідальним перед засновником і вигодонабувачем за всі дії з управління майном, вчинені вибраним ним для цього в названих випадках особою. Воно невипадково іменується законом повіреним (управителя), бо його дії юридично будуть вважатися діями самого керуючого, що відповідає за них "як за свої власні" (абз. 2 п. 2 ст. 1021 ЦК). Тому відносини керуючого
|