| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 5. Відповідальність за договором довірчого управління та його припинення |
||
|
За загальним правилом основні обов'язки за договором довірчого управління лежать на учредителе довірчого управління та довірчому керуючому. Як правило, саме ці суб'єкти і несуть відповідальність за порушення ними покладених на них зобов'язань. Бенефіціар в переважній більшості випадків вільний від відповідальності, оскільки він не несе зобов'язань, що випливають з договору. Однак це правило не є абсолютним. Цілком припустимо, що договором довірчого управління може бути передбачена відповідальність вигодонабувача у разі, якщо він ухиляється від прийняття від довірчого керуючого виконаного за договором. При визначенні підстав та порядку відповідальності за договором довірчого управління слід виходити з: 1) внутрішніх відносин в договорі, що пов'язують засновника, бенефіціара та довірчого керуючого; 2) зовнішніх відносин, тобто тих відносин, які складаються у учасників договору з третіми особами з приводу майна, переданого в довірче управління. Відповідальність засновника управління і довірчого керуючого перед третіми особами. Відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними з майном, переданим у довірче управління, розподіляється між засновником управління та довірчим керуючим в залежності від ряду обставин. Відносно боргів за зобов'язаннями, які виникли у зв'язку з довірчим управлінням майном, встановлені свого роду три черги притягнення до відповідальності: 1) всі борги за такими зобов'язаннями погашаються за рахунок майна, переданого в довірче управління, оскільки саме це майно перед третіми особами виступає основою для окремої, самостійної правосуб'єктності (вираз В.А. Дозорцева * (874)) (строго кажучи, в даному випадку мова йде не про відповідальність, а про виконанні зобов'язання); 2) при недостатності майна, що перебуває в довірчому управлінні, стягнення звертається на майно, що належить довірчого керуючого (в даному випадку мова йде про відповідальність, яка настає як результат неналежного виконання зобов'язань); 3) при недостатності майна довірчого керуючого, стягнення звертається на те майно засновника, яке не було передано в довірче управління (у цій ситуації мається на увазі субсидіарну відповідальність засновника, наступ якої допустимо тільки за умови, що майна довірчого керуючого недостатньо для задоволення претензій кредиторів). Відповідальність довірчого керуючого перед засновником управління та вигодонабувачем. Законодавча формулювання про відповідальність довірчого керуючого (п. 1 ст. 1022 ЦК) викладена невдало. Дійсно, згідно з абз. 1 згаданої статті довірчий керуючий відповідає перед вигодонабувачем або засновником, якщо він не виявив належної дбайливості про їхні інтереси. У той же час згідно абз. 2 цієї ж статті відповідальність довірчого керуючого за заподіяні збитки настає, якщо він не доведе, що ці збитки сталися внаслідок непереборної сили або дій вигодонабувача або засновника управління. Таким чином, згадане перший законоположення передбачає відповідальність довірчого керуючого на засадах провини, тоді як друга - на засадах ризику. Зазначене протиріччя, що міститься в наведеній нормі, спровокувало гостру дискусію щодо принципів відповідальності довірчого керуючого перед засновником управління та бенефіціаром * (875). Вирішення цієї колізії бачиться так. За загальним правилом діяльність довірчого керуючого віднесена до підприємницької діяльності. Отже, згідно з п. 3 ст. 401 ГК відповідальність довірчого керуючого, який є індивідуальним підприємцем або комерційною організацією, будується на засадах ризику, тобто настає незалежно від вини. Якщо ж діяльність з довірчого управління здійснюється особою, яка не є індивідуальним підприємцем або комерційною організацією, то в силу п. 1 ст. 401 ГК його відповідальність будується на засадах провини. Законодавець диференційовано підходить до відповідальності довірчого керуючого перед, з одного боку, засновником управління, а, з іншого боку, перед бенефіціаром. Так, згідно з п. 1 ст. 1022 ЦК на довірчого керуючого покладено обов'язок відшкодувати засновнику управління збитки, завдані втратою чи пошкодженням майна (з урахуванням його природного зносу). Сюди включаються як реальний збиток, понесений засновником управління, так і упущена вигода (ст. 15 ЦК). Водночас відповідальність довірчого керуючого перед бенефіціаром обмежена тільки упущеною вигодою. Така різниця в регулюванні обумовлена тим, що вигодонабувач, не будучи власником майна, переданого в довірче управління, не може нести збитки, пов'язані з його втратою або пошкодженням. Особлива відповідальність встановлена для випадків, коли довірчий керуючий, здійснюючи операцію, діяв з перевищенням повноважень або з порушенням встановлених для нього обмежень. Зобов'язання за такою угодою довіряє керуючий несе особисто (п. 2 ст. 1022 ЦК). Рівним чином, наступає і особиста відповідальність довірчого керуючого за невиконання зазначених зобов'язань. Однак такий розподіл відповідальності можливе тільки в тих випадках, коли треті особи, які беруть участь в угоді, знали або повинні були знати про те, що довірчий керуючий перевищив повноваження або порушив встановлені обмеження. Інший випадок - коли треті особи, які беруть участь в угоді, не знали і не повинні були знати про те, що довірчий керуючий перевищує надані йому повноваження або порушує встановлені обмеження. Ці треті особи є сумлінними учасниками обороту і законодавець не може ігнорувати їх права та інтереси. У цьому випадку зобов'язання перед третіми особами задовольняються насамперед за рахунок майна, переданого в довірче управління; при недостатності цього майна - за рахунок майна довірчого керуючого; а і при його недостатності - за рахунок того майна засновника, яке не передане в довірче управління. Втім такий порядок не позбавляє права засновника управління зажадати від довірчого управителя відшкодування понесених ним збитків. Відповідальність засновника управління перед довірчим керуючим. Реальний характер договору довірчого управління майном виключає відповідальність засновника перед довірчим керуючим за відмову передати йому майно. Основний обов'язок засновника управління перед довірчим керуючим полягає в тому, що він повинен попередити управителя про обтяження майна, переданого в управління. Насамперед це стосується застави переданого майна. У тому випадку, якщо засновник не виконав цієї свого обов'язку, довірчий керуючий має право вимагати розірвання договору і вимагати сплати йому винагороди, що належить за договором за один рік. Відповідальність засновника управління перед довірчим керуючим наступає і в разі неправомірного втручання в оперативну господарську діяльність керуючого. У цьому випадку стягненню у загальному порядку підлягають збитки, понесені в результаті такого неправомірного втручання. Слід зазначити, що відповідальність засновника управління перед довірчим керуючим може передбачатися і в спеціально обумовлених договором довірчого управління випадках. Припинення договору. Основний перелік підстав припинення договору довірчого управління сформульовано в ст. 1024 ЦК. Смерть громадянина - вигодонабувача, так само як і ліквідація юридичної особи - вигодонабувача, припиняють дію договору. Це обумовлено тим, що відсутність вигодонабувача позбавляє сенсу сам договір. Втім, якщо в договорі передбачено, що у разі смерті (ліквідації) бенефіціара, управління майном має здійснюватися в інтересах іншої особи, то такий договір продовжує свою дію. Договір припиняється і в тому випадку, якщо бенефіціар відмовляється від отримання вигод за договором. Але і це правило є диспозитивним: якщо в договорі передбачено, що у разі відмови вигодонабувача від участі в договорі його виконання триває в інтересах іншої особи, то і в цьому випадку договір продовжує діяти. Договір припиняє свою дію і у випадку смерті довірчого керуючого або при визнанні його недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім. Також договір припиняється, якщо довірчий керуючий - індивідуальний підприємець визнається банкрутом. Ще однією підставою припинення договору є неможливість для довірчого керуючого особисто здійснювати управління майном (наприклад, через хворобу довірчого керуючого). Припинення договору в цьому випадку відбувається внаслідок відмови або довірчого керуючого або засновника від здійснення довірчого управління, який повинен бути доведений до відома іншої сторони за три місяці до припинення договору (якщо інший строк повідомлення не передбачений договором). Законом надана можливість засновнику управління відмовитися від договору і з інших причин, ніж неможливість довірчого керуючого особисто здійснювати довірче управління. Така відмова допустимо, якщо інша сторона була повідомлена про це за три місяці (якщо договором не передбачений інший строк повідомлення). Але договір у цьому випадку припиниться тільки за умови, що довірчого керуючого буде виплачено передбачену договором винагороду. Ще однією підставою припинення договору довірчого керуючого є визнання громадянина-підприємця, що заснував довірче управління, банкрутом. Неможливість довірчого управління в цьому випадку зумовлена тим обставиною, що все майно неспроможного особи (у тому числі і майно, передане в довірче управління) включається до складу ліквідаційної маси. Однак перелік підстав припинення договору довірчого управління, сформульований в ст. 1024 ЦК, не є вичерпним. Інші підстави припинення цього договору можна знайти в інших нормах законодавства. Наприклад, договір довірчого управління, як і всяка термінова угода, вважається припиненим після закінчення встановленого в ньому терміну, якщо одна із сторін договору заявить про це іншій стороні. При відсутності такої заяви договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, які були передбачені договором (п. 2 ст. 1016 ЦК). Спеціальний випадок розірвання договору довірчого управління передбачений в п. 2 ст. 1019 ЦК. За умови, якщо довірчий управитель не знав і не повинен був знати про обтяження заставою майна, яке було передано йому в довірче управління, він має право в судовому порядку розірвати цей договір і вимагати сплати йому належить за рік винагороди. Основним правовим наслідком припинення договору довірчого управління є повернення майна, що перебуває в довірчому управлінні, засновнику управління. Втім, договором може бути передбачено й інше. Так, договором може бути передбачено, що засновнику управління по закінченні терміну дії договору виплачується вартість майна, що перебуває в довірчому управлінні. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 5. Відповідальність за договором довірчого управління та його припинення " |
||
|
||