Головна |
« Попередня | Наступна » | |
2. Зміст договору довірчого управління |
||
- точне позначення складу майна, переданого в довірче управління (оскільки, зокрема, по закінченні терміну дії договору це майно підлягає поверненню засновнику); - найменування вигодонабувача (юридичної особи чи громадянина), на користь якої засновується довірче управління, в тому числі і у випадках, коли бенефіціаром за цим договором є засновник управління; - розмір і форма винагороди управителя, якщо тільки договір не є безоплатним; - термін дії договору. Договір довірчого управління завжди є терміновим , причому термін його дії не повинен перевищувати п'яти років (для окремих видів майна, переданого в довірче управління, федеральним законом може бути встановлений інший граничний строк) (1). У будь-якому випадку даний договір не може прикривати фактичне відчуження майна власника, т.е . вчинення під виглядом цього договору угод купівлі-продажу або дарування майна в обхід встановлених заборон і обмежень. --- --- (1) Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 12 Закону про інвестиційні фонди термін дії договору довірчого управління пайовим інвестиційним фондом не може перевищувати 15 років; згідно зі ст. 19 Федерального закону від 11 листопада 2003 р. N 152-ФЗ "Про іпотечні цінні папери" (СЗ РФ. 2003. N 46 (ч. 2). Ст. 4448; 2005. N 1 (ч. 1). Ст. 19, далі - Закон про іпотечні цінні папери) строк дії договору довірчого управління іпотечним покриттям не повинен становити менше ніж 1 рік і більш ніж 40 років. Предметом договору довірчого управління є вчинення керуючим будь-яких юридичних і фактичних дій в інтересах вигодонабувача (п. 2 ст. 1012 ЦК), оскільки їх точний зміст зазвичай неможливо передбачити в момент установи управління. Однак якісь з цих дій можуть бути заздалегідь виключені або обмежені законом або договором. Наприклад, керуючому може бути заборонено безоплатне відчуження знаходиться в його управлінні майна (або його частини), а інші угоди з відчуження майна можуть допускатися тільки з прямої згоди засновника управління. За загальним правилом довірчий керуючий зобов'язаний особисто здійснювати як юридичні, так і фактичні дії з управління майном засновника (п. 1 ст. 1021 ЦК). Тому його обов'язки носять особистий характер (пор. п. 1 ст. 313 ЦК), хоча сам договір довірчого управління і не є особисто-довірчої (фідуціарної) угодою . Керуючий має право доручити іншій особі вчинення від свого імені дій, необхідних для управління майном, тільки у випадку, коли така можливість прямо передбачена договором або отриманим від засновника письмовою згодою, або в тих же виняткових випадках, коли допускається можливість передоручення (пор. п. 2 ст. 1021 та п. 1 ст. 187 ЦК). При цьому керуючий залишається відповідальним перед засновником і вигодонабувачем за всі дії з управління майном, вчинені вибраним ним для цього в названих випадках особою. Воно невипадково іменується законом повіреним (управителя), бо його дії юридично будуть вважатися діями самого керуючого, що відповідає за них "як за свої власні" (абз. 2 п. 2 ст. 1021 ЦК). Тому відносини керуючого зі своїм повіреним (заступником) повинні оформлятися договором доручення (довіреністю), а не субдоговоров, зазвичай оформляють покладання виконання договірного зобов'язання на третю особу. Поряд з особистим вчиненням керуючим дій з управління чужим майном до числа його основних обов'язків належить також уявлення засновнику та вигодонабувачу звітів про їх результати. Порядок і строки подання звітів встановлюються договором. Прийняття звітів без заперечень свідчить про належне виконання керуючим своїх обов'язків за договором. По закінченні терміну дії договору керуючий за загальним правилом зобов'язаний повернути майно засновнику. Зі свого боку, засновник управління зобов'язаний сплатити управителю винагороду (якщо договір довірчого управління носив БЕЗОПЛАТНО характер), а також компенсувати йому необхідні витрати, понесені у зв'язку із здійсненням управління. Винагорода керуючому може встановлюватися у формі одноразово сплачується суми; періодичних, наприклад щомісячних, виплат; частини доходу від управління майном тощо Важливо, що відповідно до ст. 1023 ЦК винагороду, як і компенсація необхідних витрат, повинні проводитися за рахунок доходів від використання майна, переданого в управління. Дане правило покликане стимулювати ефективність і прибутковість управління (бо за відсутності доходів керуючий втрачає джерела своєї винагороди). |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "2. Зміст договору довірчого управління" |
||
|