Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е.А.Суханов. Цивільне право: У 4 т. Том 4: Зобов'язальне право, 2008 - перейти до змісту підручника

2. Зміст договору довірчого управління

До числа істотних умов даного договору п. 1 ст. 1016 ЦК віднесені:
- точне позначення складу майна, переданого в довірче управління (оскільки, зокрема, по закінченні терміну дії договору це майно підлягає поверненню засновнику);
- найменування вигодонабувача (юридичної особи чи громадянина), на користь якої засновується довірче управління, в тому числі і у випадках, коли бенефіціаром за цим договором є засновник управління;
- розмір і форма винагороди управителя, якщо тільки договір не є безоплатним;
- термін дії договору.
Договір довірчого управління завжди є терміновим , причому термін його дії не повинен перевищувати п'яти років (для окремих видів майна, переданого в довірче управління, федеральним законом може бути встановлений інший граничний строк) (1). У будь-якому випадку даний договір не може прикривати фактичне відчуження майна власника, т.е . вчинення під виглядом цього договору угод купівлі-продажу або дарування майна в обхід встановлених заборон і обмежень.
--- ---
(1) Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 12 Закону про інвестиційні фонди термін дії договору довірчого управління пайовим інвестиційним фондом не може перевищувати 15 років; згідно зі ст. 19 Федерального закону від 11 листопада 2003 р. N 152-ФЗ "Про іпотечні цінні папери" (СЗ РФ. 2003. N 46 (ч. 2). Ст. 4448; 2005. N 1 (ч. 1). Ст. 19, далі - Закон про іпотечні цінні папери) строк дії договору довірчого управління іпотечним покриттям не повинен становити менше ніж 1 рік і більш ніж 40 років.
Предметом договору довірчого управління є вчинення керуючим будь-яких юридичних і фактичних дій в інтересах вигодонабувача (п. 2 ст. 1012 ЦК), оскільки їх точний зміст зазвичай неможливо передбачити в момент установи управління. Однак якісь з цих дій можуть бути заздалегідь виключені або обмежені законом або договором. Наприклад, керуючому може бути заборонено безоплатне відчуження знаходиться в його управлінні майна (або його частини), а інші угоди з відчуження майна можуть допускатися тільки з прямої згоди засновника управління.
За загальним правилом довірчий керуючий зобов'язаний особисто здійснювати як юридичні, так і фактичні дії з управління майном засновника (п. 1 ст. 1021 ЦК). Тому його обов'язки носять особистий характер (пор. п. 1 ст. 313 ЦК), хоча сам договір довірчого управління і не є особисто-довірчої (фідуціарної) угодою . Керуючий має право доручити іншій особі вчинення від свого імені дій, необхідних для управління майном, тільки у випадку, коли така можливість прямо передбачена договором або отриманим від засновника письмовою згодою, або в тих же виняткових випадках, коли допускається можливість передоручення (пор. п. 2 ст. 1021 та п. 1 ст. 187 ЦК).
При цьому керуючий залишається відповідальним перед засновником і вигодонабувачем за всі дії з управління майном, вчинені вибраним ним для цього в названих випадках особою. Воно невипадково іменується законом повіреним (управителя), бо його дії юридично будуть вважатися діями самого керуючого, що відповідає за них "як за свої власні" (абз. 2 п. 2 ст. 1021 ЦК). Тому відносини керуючого зі своїм повіреним (заступником) повинні оформлятися договором доручення (довіреністю), а не субдоговоров, зазвичай оформляють покладання виконання договірного зобов'язання на третю особу.
Поряд з особистим вчиненням керуючим дій з управління чужим майном до числа його основних обов'язків належить також уявлення засновнику та вигодонабувачу звітів про їх результати. Порядок і строки подання звітів встановлюються договором. Прийняття звітів без заперечень свідчить про належне виконання керуючим своїх обов'язків за договором. По закінченні терміну дії договору керуючий за загальним правилом зобов'язаний повернути майно засновнику.
Зі свого боку, засновник управління зобов'язаний сплатити управителю винагороду (якщо договір довірчого управління носив БЕЗОПЛАТНО характер), а також компенсувати йому необхідні витрати, понесені у зв'язку із здійсненням управління. Винагорода керуючому може встановлюватися у формі одноразово сплачується суми; періодичних, наприклад щомісячних, виплат; частини доходу від управління майном тощо Важливо, що відповідно до ст. 1023 ЦК винагороду, як і компенсація необхідних витрат, повинні проводитися за рахунок доходів від використання майна, переданого в управління. Дане правило покликане стимулювати ефективність і прибутковість управління (бо за відсутності доходів керуючий втрачає джерела своєї винагороди).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "2. Зміст договору довірчого управління"
  1. § 8. Довірче управління майном
    Поняття договору довірчого управління майном. Майно зазвичай отримується у власність для задоволення інтересів власника. Для цього закон наділяє власника правомочностями щодо володіння, користування і розпорядження своїм майном. Але в цілому ряді випадків виникають ситуації, при яких сам власник ефективно використовувати це майно не може, наприклад, не володіє
  2. Додаткова література
    Білету до Д. П., Біленчук П.Д., Залєтов О.М., Клименко Н.І. Страхове право України. - К., 1999. 2. Витрянский В. Відповідальність за договором перевезення вантажу / / Господарство право - 2001. - № 5. - С. 36-54. 3. Журавльов В.Ф., Лазарева Л. І. Зобов'язання по страхуванню. Учебн. посібник - М., 1995. 4. Журавльов Ю.М., Секерж І.Г. Страхування та перестрахування: теорія і практика. - М., 1993.
  3. § 1. Муніципальна власність
    Муніципальна власність визнається і захищається державою нарівні з іншими формами власності. Вона являє собою вид публічної власності поряд з державною власністю. Цільовий характер муніципальної власності. У власності муніципальних утворень може перебувати майно, призначене, по-перше, для вирішення питань місцевого значення, по-друге, для
  4. § 1. Об'єкти речових прав підприємця
    Майно - необхідна основа практично будь-якої підприємницької діяльності. Тому правовий режим майна є одним з центральних інститутів комерційного права. Загальносуспільне розуміння майнових прав передбачає їх розподіл на права речові та зобов'язальні. До речових прав відносять такі суб'єктивні права, об'єктами яких виступають речі, до зобов'язальних же -
  5. § 1. Поняття договору у сфері підприємництва
    Договір у сфері підприємництва (торгова угода) за своєю юридичною природою є особливим різновидом цивільно-правового договору (загальногромадянської угоди). Тому його поняття грунтується на тому визначенні договору, яке закріплене в Цивільному кодексі Російської Федерації. Відповідно до нього «договором є домовленість двох або декількох осіб про встановлення, зміну
  6. § 2. Розрахунки і кредитування
    Загальна характеристика і система договорів у сфері розрахунків та кредитування. Розрахункові операції являють собою акти виконання зобов'язань. Умова про платіж входить у зміст будь-якого возмездного договору про продаж товарів, виконанні робіт, наданні послуг. Але платежі в безготівковій формі, а в ряді випадків і платежі готівкою, обумовлюють необхідність укладення спеціальних
  7. § 2. Прояви монополістичної діяльності та відповідальність за порушення антимонопольного законодавства
    Склади монополістичної діяльності. Монополістична діяльність - це суперечать антимонопольному законодавству дії (бездіяльність) господарюючих суб'єктів або федеральних органів виконавчої влади, органів виконавчої влади суб'єктів РФ і органів місцевого самоврядування, спрямовані на недопущення, обмеження або усунення конкуренції. Закон про конкуренцію визначає
  8. § 3. Суб'єкти, об'єкти і зміст інвестиційної діяльності
    Суб'єкти інвестиційної діяльності. Суб'єктами інвестиційної діяльності є держава, інвестори, замовники, виконавці робіт, користувачі об'єктів інвестиційної діяльності, а також постачальники, юридичні особи (банківські, страхові та посередницькі організації, інвестиційні біржі) і інші учасники інвестиційного процесу. Всі суб'єкти інвестиційної діяльності
  9. § 2. Професійні учасники ринку цінних паперів
    Загальні положення. Основними дійовими особами на ринку цінних паперів є емітенти, які випускають цінні папери, а також інвестори, ці папери набувають. Перші акумулюють Комерційне право. Ч. II. Під ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 134 фінансові та інші засоби, пропонуючи за це деякий еквівалент у вигляді певного набору
  10. § 1. Банківська система. Правове становище кредитних організацій
    Поняття і структура банківської системи. З точки зору виконуваних економічних функцій банківська система є частиною фінансової системи. Через банки проходять практично всі грошові ресурси за винятком тих сум, які залишаються на руках у населення або в порушення правил про порядок розрахунків обертаються в роздрібному товарообігу без відображення в бухгалтерському обліку та без проводки по касі.
© 2014-2022  yport.inf.ua