Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е.А.Суханов. Цивільне право: У 4 т. Том 4: Зобов'язальне право, 2008 - перейти до змісту підручника

1. Поняття договору довірчого управління

За договором довірчого управління майном одна сторона - засновник управління - передає іншій стороні - довірчого керуючого - на певний строк майно в довірче управління, а інша сторона зобов'язується здійснювати управління цим майном в інтересах засновника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача) (абз. 1 п. 1 ст. 1012 ЦК).
Даний договір - реальний. Він набуває чинності з моменту передачі управителю майна в довірче управління, а при передачі в управління нерухомого майна - з моменту її державної реєстрації. Він може бути як оплатним, так і безоплатним, але в кожному разі є двостороннім (1).
---
(1) Слід визнати помилковою думку про те, що безплатний договір довірчого управління майном є одностороннім (Цивільне право / Под ред. А.П. Сергєєва, Ю.К. Толстого. Т. 2. С. 683), бо на учредителе управління у будь-якому випадку лежить обов'язок компенсувати керуючому необхідні витрати, зроблені ним при управлінні майном (ст. 1023 ЦК).
На відміну від договору доручення даний договір не є особисто-довірчої угодою (хоча обов'язки керуючого в ньому зазвичай носять особистий характер). Між його учасниками не складається особисто-довірчих відносин, втрата яких робить можливим його одностороннє і безмотивної розірвання. Тому термін "довірче" стосовно до управління, здійснюваному за даним договором, носить умовний характер і не має цивільно-правового значення.
Договір довірчого управління майном повинен бути укладений у письмовій формі під страхом визнання його нікчемним (п. 1 та п. 3 ст. 1017 ЦК). При цьому передача в довірче управління нерухомості повинна бути оформлена за правилами договору продажу нерухомості. Тому поряд з текстом договору в даному випадку необхідно також підписання сторонами передавального акту або іншого документа про фактичну передачу нерухомості в управління (п. 1 ст. 556 ЦК), а при передачі в управління підприємства як майнового комплексу необхідні ще й акт інвентаризації його майна, бухгалтерський баланс, висновок незалежного аудитора про склад і вартість його майна та перелік всіх його боргів (зобов'язань) (п. 2 ст. 561 ЦК) (1). Передача в довірче управління нерухомості у всіх випадках завершується обов'язковою державною реєстрацією цієї угоди (п. 2 ст. 1017 ЦК).
---
(1) Детальніше див. § 3 гл. 43 т. III цього підручника.
Слід також мати на увазі, що майно унітарного підприємства може бути передано в довірче управління тільки після ліквідації цієї юридичної особи, а тому складання переліку боргів тут неможливо (бо вони погашаються в ході ліквідації) та документи про оцінці стосуються лише залишку відповідного майна (якщо тільки мова не йде про вилучення зі складу майна унітарного підприємства з його згоди певного майнового комплексу, наприклад цеху або ділянки).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 1. Поняття договору довірчого управління "
  1. § 1. Поняття і значення договору довірчого управління майном
    договору довірчого управління майном. Під договором довірчого управління майном розуміється угода, відповідно до якого одна сторона (засновник управління) передає іншій стороні (довірчому керуючому) на певний строк майно в довірче управління, а інша сторона бере на себе зобов'язання здійснювати управління цим майном в інтересах
  2. 5. Зміст договору і виконання зобов'язань
    поняття діяльності довірчого керуючого з управління майном, переданим у довірче управління. Об'єднавчим початком для всіх аспектів діяльності довірчого керуючого щодо здійснення довірчого управління служить відокремлене майно, що виділяється для участі в цивільному обороті. Дане відокремлене майно має специфічний правовий режим, оскільки на його
  3. § 8. Довірче управління майном
    договору довірчого управління майном. Майно зазвичай отримується у власність для задоволення інтересів власника. Для цього закон наділяє власника правомочностями щодо володіння, користування і розпорядження своїм майном. Але в цілому ряді випадків виникають ситуації, при яких сам власник ефективно використовувати це майно не може, наприклад, не володіє
  4. § 1. Об'єкти речових прав підприємця
    поняття речових прав підприємців може бути сформульовано таким чином: до числа речових прав підприємців відносяться передбачені законодавством універсальні і спеціальні речові права, об'єктом яких виступає майно, що використовується підприємцями в підприємницької та іншої
  5. § 1. Поняття договору у сфері підприємництва
    поняття грунтується на тому визначенні договору, яке закріплене в Цивільному кодексі Російської Федерації. Відповідно до нього «договором є домовленість двох або декількох осіб про встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків» (п. 1 ст. 420 ЦК). Договір у сфері підприємництва (торгова угода) - це угода між сторонами, які є суб'єктами
  6. § 2. Розрахунки і кредитування
    поняттям для ряду однотипних договорів, якими опосередковуються позикові або, що те ж саме, кредитні зобов'язання. Якими б специфічними або ускладненими не були умови різних варіантів позикових зобов'язань, всі вони вписуються в універсальну формулу договору позики: отримані в борг кошти повинні бути повернені позичальником позикодавцеві. Настільки ж універсальними є багато правових
  7. § 2. Професійні учасники ринку цінних паперів
    поняття ФКЦБ, на думку якої, андеррайтер - це особа, яка прийняла на себе обов'язок розмістити цінні папери від імені емітента або від свого імені, але за рахунок і за дорученням емітента [4 ]. Слідуючи логіці наведеного визначення, дилер, як андеррайтер, може діяти не тільки від свого імені, а й від імені клієнта - емітента. Однак такий підхід суперечить вищенаведеної нормі ст. 4
  8. § 1. Банківська система. Правове становище кредитних організацій
    поняття кредитної організації дається у ч. 1ст. 1 Федерального закону «Про банки і банківську діяльність»: «кредитна організація - юридична особа, яка для отримання прибутку як основну мету своєї діяльності на підставі спеціального дозволу (ліцензії) Центрального банку Російської Федерації (Банку Росії) має право здійснювати банківські операції, передбачені цим
  9. § 3. Активні операції банків
    поняттю власних коштів (капіталу) стосовно кредитної організації »[3]. Цілям контролю за діяльністю комерційних банків служить певна система бухгалтерського обліку активних банківських операцій. У балансі банку їх активи групуються залежно від рівня ризику та ліквідності активів. Виділяються основні шість груп розміщених коштів в активі балансу комерційного банку:
  10. § 1. Цивільне законодавство в системі нормативного (публічного) регулювання цивільних відносин
    поняття "форма (джерело) права" та процесу нормативного регулювання суспільних відносин. Тим часом зазначені регулятори мають безпосереднє відношення і приналежність до самостійної системі міжнародного публічного права, а в їх визнанні в якості складової частини правової системи Російської Федерації (і в випливає з цього можливості регулювати національні відносини)