| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 4. Замах на злочин |
||
|
Відповідно до ч. 3 ст. 30 КК «замахом на злочин визнаються умисні дії (бездіяльність) особи, безпосереднім-ного спрямовані на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з не залежних від цієї особи обставинам». Дане визначення відображає суть і специфіку замаху. Під замахом слід розуміти вчинення дій, що входять в об'єктивну сторону складу злочину. При замаху завжди мають місце дії, якими непосредст-венно виконується складу даного злочину. Це - перший об'єктивний ознака замаху. Характерною особливістю замаху, що відрізняє його від приготування, є те, що при замаху об'єкт Престо-ння ставиться під безпосередню загрозу заподіяння йому шкоди; вже вчинені дії, що входять в об'єктивну сто-рону злочину. Але при замаху, на відміну від закінчено-ного злочину, бракує деяких ознак об'єктив-ної сторони злочину: злочинного результату, вказано-го у відповідній статті Особливої частини КК, або повного завершення всіх дій, що утворюють об'єктивну сторону злочину. Недоведення злочину до кінця - другий об'єктивний ознака замаху. Саме незавершеність відрізняє зазіхаючи-ня від закінченого злочину і є однією з підстав для виділення його в самостійну стадію. Однак незавершеність при замаху не слід поні-мати завжди як незавершеність фактичних дій винне-го, хоча ця ознака і має місце. Зазвичай при замаху ли-цо не встигає вчинити всіх тих дій, які маючи намір-лось здійснити. Наприклад, при замаху на вбивство дії винного часто присікаються втручанням інших громадян. Незавершеність злочину при замаху означає, що злочин не є закінченим, хоча фактично дії винного можуть бути і завершеними. Так, при кінченому замаху винний нерідко переконаний, що зробив все необ-димое і вважає, що злочин завершено, і тому пре-скорочується свої суспільно небезпечні дії. Незавершеність при замаху слід розуміти насамперед як відсутність всіх об'єктивних ознак складу переступив-лення, передбаченого даною нормою Особливої частини КК. Слід мати на увазі, що при замаху нерідко наступають певні суспільно небезпечні наслідки, але інші, ніж ті, які прагнув заподіяти винний. Наприклад, при по-кушеніі на вбивство часто заподіюється шкода здоров'ю. Однак ця обставина не перетворює скоєне в закінчений пре-ступление, так як для визнання його закінченим необхідно настання не будь-яких шкідливих наслідків, а лише тих, які прямо вказані в законі. Незавершеність дій при замаху на злочин характеризується, як вже було зазначено, ненастанням вказаний-ного в законі злочинного результату. У той же час у випадках, якщо злочинний результат, передбаченої законом, настає не відразу, а через деякий час (наприклад, смерть настає через якийсь період після нане-сення ножових поранень з метою вбивства), злочин слід вважати закінченим. Кримінальне законодавство не знає так званих критичних термінів розвитку причинного зв'язку між дією і наслідком. Кримінальний закон визнає діяння закінченим, якщо злочинний результат (умисних дій винного) наступив, незалежно від того, скільки пройшло време-ні після вчинення винним суспільно небезпечних дій. Замах характеризується як ненастанням злочинного результату, що характерно для матеріальних злочинів, так і тим, що злочин не було доведено до кінця. Таким чином, поняття замаху застосовно до злочинів як з матеріальним, так і з формальним складом. Третій об'єктивний ознака замаху - недоведення злочину до кінця з причин, не залежних від волі винного. У законодавчому визначенні замаху міститься важлива вказівка на те, що замахом на злочин при-знається умисна дія. Тим самим підкреслюється основній суб'єктивний ознака замаху. Замах на пре-ступление характерно тільки для умисної злочинної діяльності. Не може бути замаху, так само як і запро-лення, при вчиненні злочину з необережності. Особа, що робить спробу вчинити злочин, що прагнуть-ся досягти його завершення, не може діяти неостиглого-рожно. У цих випадках доречно говорити тільки про умисел чи-ца. Якщо суб'єкт не бажає вчинити злочин, слідові- тельно, не буде і намагатися. Замах, так само як і приготування, можливе лише за наявності прямого умислу. При непрямому намірі особа не бажає настання злочинного результату, не прагне до завершення злочину, отже, не може і гото-витися до нього або намагатися його зробити. Злочинний ре-зультат для обличчя при непрямому намірі є одним з можливих наслідків його дій, причому суб'єкт відно-сується до його настання пасивно. Пленум Верховного Суду РФ, даючи судам роз'яснення з вирішення ряду категорій кримінальних справ, неодноразово у своїх постановах підкреслював, що замах може бути здійснено тільки з прямим умислом. Так, Пленум Верховного Суду РФ у п. 2 постанови від 27 січня 1999 р. № 1 «Про доль- ної практику у справах про вбивство (ст. 105 КК РФ) »вказав, що замах на вбивство можливе лише з прямим умислом, тобто коли скоєне свідчило про те, що винний осо-знавав суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності), передбачав можливість чи неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, але смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин (зважаючи активного опору жертви, втручання інших осіб, своєчасного надання потерпілому медичної допомоги тощо) 1. У кримінальному праві замах прийнято ділити на два основ-них види - закінчена і незакінчена. Для цього користуються суб'єктивним критерієм, тобто поданням самого суб'єкта про ступінь завершеності злочину. Кінченим є такий замах, при якому суб'єкт зробив усе, що він вважав за необхідне для вчинення злочини ня, однак цей злочин не було завершено з не залежних від неї обставини. Як приклад можна привести карного справу за обвинуваченням П., зокрема, за ч. 3 ст. 30, п. «в», «д» ч. 2 ст. 105 КК. П. з метою вбивства півторарічного сина, свідомо для нього знаходився в безпорадному стані, на сходовому майданчику між другим і третім поверхами будинку взяв дитину руками за тулуб і, діючи з особливою жорстокістю, усвідомлюючи, що на вулиці мороз нижче 20 градусів, відкрив люк сміттєзбірника і скинув сина вниз головою в сміттєпровід, після чого з місця пригоди зник. Однак свій злочинний умисел на убий-ство сина П. не зміг довести до кінця з не залежних від неї обставини. Одна жінка випадково виявила дитини і повідомила про нього мешканцям під'їзду. Вони витягли хлопчика з му-сора і викликали бригаду швидкої допомоги, що зробила йому вчасно-менно кваліфіковану допомогу. Дитина залишився живий. Незакінченим є такий замах, при якому суб'єктів незалежно ект не зробив усього, що вважав за необхідне для вчинення злочину. 1 БВС РФ. 1999. № 3. Однак ряд авторів вважають, що при діленні замаху на види слід користуватися об'єктивним крітеріем1. Виступаючи проти прихильників другої точки зору, Н.Д. Дур-манов абсолютно правильно підкреслив, що «прийняття об'єктах-тивного критерію для розмежування закінченого і нескінчений-ного замаху повело б до нескінченних схоластичним спо-рам про те, були чи не були необхідні для вчинення злочину дії, фактично вчинені винним» 2. Є й прихильники змішаного критерію: при діленні замаху на види рекомендується користуватися суб'єктивним і об'єктивним критерієм одночасно. Якщо злочинний результат не настав, значить, було зро-лано не все, що було потрібно для його настання. Застосовуючи об'єктивний критерій, потрібно буде визнати неможливим існування закінченого замаху, бо завжди якихось дей-наслідком винного буде недостатньо. Заперечувати ж наявність закінченого замаху - значить, не враховувати, як сам винен-ний відноситься до скоєних ним дій. А це необхідно і для встановлення вини суб'єкта, і для визначення ступеня суспільної небезпеки скоєного, що знаходить своє отраж-ня, зокрема, при призначенні покарання. Закінчений замах, при інших рівних умовах, зазвичай більш небезпечно, ніж незакінчена. Нерідко воно супроводжується при-лагоджена відомого шкоди, особливо при замаху на вбивство, хоча ця шкода не є тим злочинним результатом, якого прагнув винний. Закінчений замах за своїми ознаками ближче до вікон-ченному злочину. Однак між ними завжди слід проводити чітку межу. Це різниця проводиться по об'єктивної боці складу злочину. При кінченому поку-шении, на відміну від закінченого злочину, завжди відсутність про-ствует той злочинний результат, до якого прагнув винен-ний, або не виконані всі ті дії, які він був 1 Див: Курс кримінального права. Загальна частина. Т. I / Под ред. Н.Ф. Коваль- виття, І.М. Тяжковой. М., 1999. С. 372. 2 Дурманов Н.Д. Указ. соч. С. 146. Має намір здійснити для виконання свого злочинного наме- ренію. Розподіл замаху на закінчений і незакінчена має оп- певне теоретичне і практичне значення. Хоча в чинному кримінальному законодавстві і не упот-Реблян терміни «закінчений» і «незакінчена» замах, поряд з іншими обставинами слід враховувати ступінь здійснення злочинного наміру. Крім того, підрозділ замаху на види має біль-ШОЕ значення у випадках, коли постає питання про наявність чи від присутності добровільної відмови. У юридичній літературі прийнято також виділяти негідне замах. Негідне замах, в свою чергу, підрозділяється на замах на негідний об'єкт і замах з непридатними засобами. Під замахом на негідний об'єкт прийнято розуміти ті випадки, коли винний посягає на певний об'єкт, проте його дії внаслідок допустимої ним помилки не створюють реальної небезпеки заподіяння шкоди. Слід зазна-тить, що вираз «замах на негідний об'єкт» явно неудачно1. Об'єкт, тобто суспільні відносини, на які посягає винний, не можуть бути непридатними. Непридатними мо-гут бути предмети посягання внаслідок відсутності властивостей, на які розраховував винний. Якщо винний, наприклад, викрав непридатне до функціонального викорис-зованию зброя (бойові припаси, вибухові речовини), за-блукаючи щодо його якості і вважаючи, що воно ис-правно, вчинене слід кваліфікувати як замах на розкрадання зброї (бойових припасів, вибухових речовин , вибухових пристроїв) 2. Під замахом з непридатними засобами звичайно розуміють такі випадки, коли винний для досягнення своїх цілей при- 1 Це відзначають і інші автори. Див, наприклад.: Курс кримінального права. Загальна частина. Т. 1 / За ред. Н.Ф. Кузнєцової, І.М. Тяжковой. С. 373. 2 Див: постанова Пленуму Верховного Суду РФ від 12 березня 2002 № 5 «Про судову практику у справах про розкрадання, вимагання та незаконний-ном обороті зброї, боєприпасів, вибухових речовин і вибухових уст-ройств »/ / БВС РФ. № 5. Змінює засоби, які об'єктивно, внаслідок своїх властивостей, не можуть призвести до закінчення злочину або до настання злочинного результату. Зазвичай замах на негідний об'єкт, як і замах з не-придатними засобами, має ознаками громадської небезпечно-сти, і особа, яка вчинила такий замах, піддається уголов-ної відповідальності на загальних підставах. Винний у цих слу-чаях має намір вчинити певну, передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, а злочин не завершено з не залежних від особи обставин. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 4. Замах на злочин " |
||
|
||