| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Поняття договору страхування |
||
|
Страхове правовідношення включає в себе два основних зобов'язальних відносини: зобов'язання страхувальника сплатити страхову премію і зобов'язання страховика зробити страхову виплату * (755). До основних обов'язків сторін примикають допоміжні обов'язки (наприклад, обов'язок страхувальника повідомити страховика про настання страхового випадку - п. 1 ст. 961 ЦК). У зв'язку з тим, що обов'язок страховика до страхової виплати з'являється тільки при настанні страхового випадку, деякі цивілісти розглядають договір страхування як умовну угоду, а настання страхового випадку - як відкладальне умова * (756). Однак у постачанні угоди умовою проявляється приватна автономія її сторін: вони можуть поставити настання або припинення дії угоди в залежність від майбутнього невідомого обставини, але можуть здійснити операцію і без умови (ст. 157 ЦК), у той час як договір страхування за самою своєю природою немислимий без зазначення в ньому обставини, з настанням якого з'являється обов'язок страховика. Включення в договір страхування посилання на страховий випадок грунтується не на частноавтономном визначенні сторін договору, а на приписі закону (ст. 942 ЦК). Тому договір страхування не є умовною угодою * (757). Страховий випадок фігурує по відношенню до договору страхування не в якості право-сделочного умови, а в якості умови права (condicio juris) * (758). Обов'язок страховика зробити страхову виплату виникає з фактичного складу, що включає в себе два елементи: договір страхування і настання страхового випадку * (759). З укладенням договору страхування у страхувальника з'являється умовне вимога про страхову виплату (право очікування), яке з виконанням названого фактичного складу переростає в повне вимога про виплату страхового відшкодування або страхового забезпечення * (760). Договір страхування характеризується наступними ознаками: - є взаємним (сіналлагматіческій) договором, оскільки обидві сторони несуть по відношенню один до одного зустрічні обов'язки. Та обставина, що обов'язок страховика до страхової виплати може не настати, не перетворює цей договір у односторонній, оскільки з його висновком страховик стає умовно зобов'язаним до здійснення страхової виплати; - являє собою відшкодувальний договір (п. 1 ст. 423 ЦК), так як страхувальник зобов'язується оплатити надану йому страхову послугу; - відноситься до числа консенсуальних договорів, оскільки обов'язок страхувальника до сплати страхової премії виникає в момент укладання договору. Слід відкинути як необгрунтоване думку авторів, які, посилаючись на п. 1 ст. 957 ГК, стверджують, що договір страхування є реальним договором, якщо сторони не обумовили його консенсуальної характер * (761). У цьому пункті йдеться про момент вступу договору в силу, а не про момент його укладення. Припис п. 1 ст. 957 ГК має єдину мету - обмеження дії договору страхування страховими випадками, наступаючими після сплати страхової премії; - є регулятивно-охоронним договором, так як спрямований, з одного боку, на виникнення регулятивної обов'язки страхувальника сплатити страхову премію, а з іншого, - на встановлення охоронної обов'язки страховика зробити страхову виплату * (762). Необхідно мати на увазі, що деякі договори особистого страхування мають регулятивний характер, тому що передбачені ними страхові випадки не викликають негативних наслідків для страхувальника (наприклад, народження дитини); - входить в число алеаторних угод, оскільки на момент укладення договору страхування його економічний ефект для сторін залишається невідомий: якщо страховий випадок не настане, то страхувальник витратить свою страхову премію без отримання грошей від страховика, а якщо настане, - то страховик буде змушений сплатити за договором суму, як правило, значно перевищує розмір отриманої від страхувальника премії. Таким чином, відносини сторін будуються на нееквівалентній основі, і при укладенні договору страхування залишається неясним, хто ж виграє від страхування - страхувальник або страховик * (763). Зазначена особливість договору страхування викликає необхідність у відмежуванні його від інших алеаторних угод, насамперед від ігор і парі (ст. 1062, 1063 ЦК). Ці угоди відрізняються один від одного за своєї мети: ігри і парі мають на меті збагачення їх учасників, в той час як договір страхування такої мети не переслідує. Тому закон забороняє страхування збитків від участі в іграх, лотереях і парі (п. 2 ст. 928 ЦК). На закінчення відзначимо, що згідно закону всі договори особистого страхування (абз. 2 п. 1 ст. 927 ЦК) і деякі договори майнового страхування (див., напр.: Ст. 1 Федерального закону від 25 квітня 2002 "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" (з ізм. та доп.) * (764) відносяться до категорії публічних договорів (ст. 426 ЦК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна" Поняття договору страхування " |
||
|
||