Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Колектив авторів. Питання та відповіді до державного іспиту з цивільного права 2012 рік, 2012 - перейти до змісту підручника

Поняття договору страхування

. Страхове правовідношення в переважній більшості випадків спирається в своєму виникненні на договір страхування. Під договором страхування розуміється заснований на ризику договір, за яким одна особа (страхувальник) зобов'язується внести іншій особі (страховику) обумовлену плату (страхову премію), а страховик зобов'язується при настанні передбаченого обставини (страхового випадку) відшкодувати страхувальникові чи іншій особі заподіяні внаслідок цієї обставини збитки в межах обумовленої суми (майнове страхування) або виплатити страхувальнику або іншій особі обумовлену суму грошей (особисте страхування). Легальні визначення договорів майнового та особистого страхування містяться відповідно в п. 1 ст. 929 та п. 1 ст. 934 ГК.
Страхове правовідношення включає в себе два основних зобов'язальних відносини: зобов'язання страхувальника сплатити страхову премію і зобов'язання страховика зробити страхову виплату * (755). До основних обов'язків сторін примикають допоміжні обов'язки (наприклад, обов'язок страхувальника повідомити страховика про настання страхового випадку - п. 1 ст. 961 ЦК).
У зв'язку з тим, що обов'язок страховика до страхової виплати з'являється тільки при настанні страхового випадку, деякі цивілісти розглядають договір страхування як умовну угоду, а настання страхового випадку - як відкладальне умова * (756). Однак у постачанні угоди умовою проявляється приватна автономія її сторін: вони можуть поставити настання або припинення дії угоди в залежність від майбутнього невідомого обставини, але можуть здійснити операцію і без умови (ст. 157 ЦК), у той час як договір страхування за самою своєю природою немислимий без зазначення в ньому обставини, з настанням якого з'являється обов'язок страховика. Включення в договір страхування посилання на страховий випадок грунтується не на частноавтономном визначенні сторін договору, а на приписі закону (ст. 942 ЦК). Тому договір страхування не є умовною угодою * (757). Страховий випадок фігурує по відношенню до договору страхування не в якості право-сделочного умови, а в якості умови права (condicio juris) * (758).
Обов'язок страховика зробити страхову виплату виникає з фактичного складу, що включає в себе два елементи: договір страхування і настання страхового випадку * (759). З укладенням договору страхування у страхувальника з'являється умовне вимога про страхову виплату (право очікування), яке з виконанням названого фактичного складу переростає в повне вимога про виплату страхового відшкодування або страхового забезпечення * (760).
Договір страхування характеризується наступними ознаками:
- є взаємним (сіналлагматіческій) договором, оскільки обидві сторони несуть по відношенню один до одного зустрічні обов'язки. Та обставина, що обов'язок страховика до страхової виплати може не настати, не перетворює цей договір у односторонній, оскільки з його висновком страховик стає умовно зобов'язаним до здійснення страхової виплати;
- являє собою відшкодувальний договір (п. 1 ст. 423 ЦК), так як страхувальник зобов'язується оплатити надану йому страхову послугу;
- відноситься до числа консенсуальних договорів, оскільки обов'язок страхувальника до сплати страхової премії виникає в момент укладання договору. Слід відкинути як необгрунтоване думку авторів, які, посилаючись на п. 1 ст. 957 ГК, стверджують, що договір страхування є реальним договором, якщо сторони не обумовили його консенсуальної характер * (761). У цьому пункті йдеться про момент вступу договору в силу, а не про момент його укладення. Припис п. 1 ст. 957 ГК має єдину мету - обмеження дії договору страхування страховими випадками, наступаючими після сплати страхової премії;
- є регулятивно-охоронним договором, так як спрямований, з одного боку, на виникнення регулятивної обов'язки страхувальника сплатити страхову премію, а з іншого, - на встановлення охоронної обов'язки страховика зробити страхову виплату * (762). Необхідно мати на увазі, що деякі договори особистого страхування мають регулятивний характер, тому що передбачені ними страхові випадки не викликають негативних наслідків для страхувальника (наприклад, народження дитини);
- входить в число алеаторних угод, оскільки на момент укладення договору страхування його економічний ефект для сторін залишається невідомий: якщо страховий випадок не настане, то страхувальник витратить свою страхову премію без отримання грошей від страховика, а якщо настане, - то страховик буде змушений сплатити за договором суму, як правило, значно перевищує розмір отриманої від страхувальника премії. Таким чином, відносини сторін будуються на нееквівалентній основі, і при укладенні договору страхування залишається неясним, хто ж виграє від страхування - страхувальник або страховик * (763). Зазначена особливість договору страхування викликає необхідність у відмежуванні його від інших алеаторних угод, насамперед від ігор і парі (ст. 1062, 1063 ЦК). Ці угоди відрізняються один від одного за своєї мети: ігри і парі мають на меті збагачення їх учасників, в той час як договір страхування такої мети не переслідує. Тому закон забороняє страхування збитків від участі в іграх, лотереях і парі (п. 2 ст. 928 ЦК).
На закінчення відзначимо, що згідно закону всі договори особистого страхування (абз. 2 п. 1 ст. 927 ЦК) і деякі договори майнового страхування (див., напр.: Ст. 1 Федерального закону від 25 квітня 2002 "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" (з ізм. та доп.) * (764) відносяться до категорії публічних договорів (ст. 426 ЦК).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна" Поняття договору страхування "
  1. § 2. Страхове правовідношення
    договору страхування. Страхове правовідношення в переважній більшості випадків спирається в своєму виникненні на договір страхування. Під договором страхування розуміється заснований на ризику договір, за яким одна особа (страхувальник) зобов'язується внести іншій особі (страховику) обговорену плату (страхову премію), а страховик зобов'язується при настанні передбаченого обставини
  2. 5.18. Страхування
    поняття страхувальник і застрахований збігаються. Разом з тим громадяни мають право укласти страховий договір на користь іншої особи, тоді страхувальник і застрахований різні особи. Наприклад, при страхуванні дітей страхувальниками є батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники, а застрахованими діти. Виконання договору на користь третьої особи (застрахованого) можуть вимагати як особа,
  3. § 3. Депутат представницького органу, член виборного органу місцевого самоврядування
    поняттю "депутат" притаманні багато в чому ті ж ознаки, що визначають поняття "посадової особи". Однак депутат - посадова особа особливого роду. Він володіє распорядительно-владними повноваженнями тільки в складі депутатської колегії в цілому. Інші його повноваження не носять розпорядчого характеру. Таке ж посадове становище членів виборних органів. Однак якщо вони, наприклад, одночасно
  4. § 1. Поняття комерційного права
    поняттю підприємницької діяльності, це юридичний (формальний, зовнішній) ознака, вимога, що пред'являється до підприємництва з боку законодавця. Розглянемо докладніше кожен із зазначених ознак підприємницької діяльності. По-перше, підприємницька діяльність - це діяльність самостійна. Ця ознака вказує на вольовий джерело підприємницької
  5. § 2. Укладення, зміна і розірвання договорів
    поняття, що характеризує особливості визначення умов договорів між певними комерційними організаціями і масовим споживачем. Необхідність захисту прав і законних інтересів споживачів вимагає оперативного та гнучкого регулювання умов таких договорів. Саме для цього Уряд РФ у випадках, встановлених законом, видає правила, обов'язкові для певних комерційних
  6. § 4. Забезпечення виконання зобов'язань
    поняття, відповідні трьох основних моментів в механізмі звернення стягнення на заставлене майно. До них відносяться: підстави звернення стягнення на заставлене майно, порядок звернення стягнення на заставлене майно, реалізація заставленого майна. До підстав звернення стягнення на заставлене майно ст. 348 ГК РФ відносить невиконання або неналежне виконання боржником
  7. § 2. Оренда
    поняття, правове регулювання, міжнародна уніфікація. М., 1991; Комаров ЕФ., Колуга Є.В., Юсупова А.Т Оренда Лізинг. Фірмовий сервіс. Новосибірськ, 1991, Основи зовнішньоекономічних знань: Словник-довідник. М., 1990. [4] Тимчасове положення про лізинг. Утв. Постановою Уряду РФ від 29 червня 1995 р. № 633. / / СЗ РФ. 1995. № 27. ст.
  8. § 2. Розрахунки і кредитування
    поняттям для ряду однотипних договорів, якими опосередковуються позикові або, що те ж саме, кредитні зобов'язання. Якими б специфічними або ускладненими не були умови різних варіантів позикових зобов'язань, всі вони вписуються в універсальну формулу договору позики: отримані в борг кошти повинні бути повернені позичальником позикодавцеві. Настільки ж універсальними є багато правових
  9. § 4. Страхування
    поняття правоздатності можливість юридичних осіб виступати як страхувальників не викликає особливих складнощів, то допуск тільки дієздатних фізичних осіб виступати в ролі страхувальників, видається, вимагає пояснень, тим більше, що ГК спеціальних вимог до страхувальників, громадянам, не передбачає. Справа в тому, що зазвичай сделкоспособность фізичної особи визначається в
  10. § 6. Комісія
    договору комісії. Договору комісії присвячена гл. 51 ЦК. Легальне визначення цього договору дано в ст. 990 ЦК: «За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента ». Таким чином, договір комісії опосередковує відносини, що виникають при непрямому