Головна
ГоловнаАдміністративне, фінансове, інформаційне правоАдміністративне право → 
« Попередня Наступна »
С. В. Ківалов. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ, 2004 - перейти до змісту підручника

9.1. Поняття, особливості та види державної служби

Державна служба виникла ще за часів первісного суспільства. Вона має багатовікову історію свого розвитку. При розподілі праці в первісному суспільстві починає формуватися управлінська еліта, яка відділяється від основної маси виробників і з плином часу перетворюється на окрему групу людей - «державних людей». У Стародавньому Єгипті такими людьми були: фараони, візири, «скарбники Бога»,

скарбники, «хранителі друку», міністри, радники «ради храмового управління», «міські ради», начальники «Півдня» , «Північних країн», «греків» і т. д. Надзвичайно складною була «державна бюрократія» у ацтеків - народу Мексики, цивілізація якого безслідно зникла в епоху прибуття європейців до Америки: обирається глава держави; члени «таємного державної ради»; придворні і державні чиновники (різні звання численних чиновників з чітко визначеними відповідними функціями); розгалужена система незалежних судових установ; жриці, наділені світською владою, особливо у сфері освіти і виховання і т.д. Високорозвиненими були системи державної служби в Стародавньому Римі та Візантійській імперії. До першої системі ставилися принцепса, сенатори, консули, претори, диктатори, проконсули, пропретора, префекти, квестори, легати, цензори, еділи, презес, прокуратори, судді, асесори та ін; до другої - Басіле-си, Епанагога, дуки, полемарх, архонти, стратиги, філомброти, затаївши і т. д.
Послугами державних службовців користуються всі сучасні держави незалежно від державного устрою, форми правління чи державного режиму. Вони виконують всі завдання і функції, які цивілізоване суспільство покладає на свою державу. Державні службовці в сучасному суспільстві здійснюють контрольну, організаційну, правозастосовчу та інші види діяльності.
Організація і діяльність осіб, які професійно виконують завдання і функції держави, визначаються, як правило, терміном «державна служба». Саме таку назву використовується в Україні, Італії, Греції, Канаді, Франції та ін У деяких країнах її називають «публічна служба» (ФРН, Бельгія, Іспанія та ін) або «громадянська служба» (Великобританія).
У сучасному українському законодавстві і правовій науці терміном «державна служба» визначаються правовий інститут адміністративного права, навчальна дисципліна, назва державного органу (митна служба, контрольно-ревізійна служба та ін), вид трудової діяльності. В Україні поки що не існує офіційно визнаної самостійної галузі права про державну службу як системі теорій, ідей, уявлень про правове регулювання державно-службових відносин.
Державна служба як наука і навчальна дисципліна має свою галузеву приналежність. Вона являє собою продовження і доповнення безпосередньо «Державного управління» і «Адміністративного права».

Державна служба є комплексним правовим інститутом, оскільки включає в себе норми багатьох галузей права: конституційного, адміністративного, фінансового, трудового, кримінального, житлового та ін
Поняття державної служби вперше на законодавчому рівні визначається в Законі «Про державну службу» 1. Державна служба - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Виходячи з наведеного поняття, можна виділити наступні основні її ознаки:
а) професійна діяльність;
б) діяльність у державних органах та їх апараті;
в) заробітна плата за рахунок державних коштів. Державна служба - це професійна діяльність,
тобто нею можуть займатися тільки особи, які мають відповідну освіту і професійну підготовку. Слід зазначити, що даний закон не передбачає обов'язкового вищої освіти.
За законом державної є тільки та служба, яка здійснюється в державних органах та їх апараті.
Важливою ознакою державної служби є заробітна плата за рахунок державних коштів. Виходячи зі статті 1 Закону «Про оплату праці» 2 заробітна плата - це винагорода, яка нараховується, як правило, у грошовій формі, яка відповідно з трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу. Разом з тим цей закон встановив, що держава здійснює регулювання оплати праці, зокрема, шляхом визначення умов і розмірів оплати праці співробітників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, та керівників державних підприємств (ст. 8).
Державна служба ставить перед собою наступні завдання:
- охорона конституційного ладу України, створення умов для розвитку громадянського суспільства, виробництва, забезпечення вільної життєдіяльності особистості, захист прав, свобод і законних інтересів громадян;
- формування суспільно-політичних і державно-правових умов для практичного здійснення функцій державних органів;
- забезпечення ефективної роботи державних органів відповідно до їх компетенцією;
___
1 Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 52. - Ст. 490.
2 Там же. - 1995. - № 17. - Ст. 123.

- Вдосконалення умов державної служби та професійної діяльності державних службовців;
- створення та забезпечення належного функціонування системи підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців;
- забезпечення принципу гласності в діяльності державних службовців та державних органів, дотримання законності, викорінення бюрократизму, корупції та інших негативних явищ у системі державної служби тощо
Під функціями державної служби слід розуміти основні напрямки практичної реалізації правових норм інституту державної служби, що сприяють досягненню відповідної мети правового регулювання державно-службових відносин і виконанню державною службою своєї соціальної ролі і державно-правового призначення. Єдиної думки з приводу видів функцій державної служби в юридичній науці немає. Існують різні думки щодо їх класифікації. Зокрема, виділяються такі функції державної служби:
а) основні - інформаційне забезпечення, прогнозування
та моделювання, планування, організація, керівництво, координація, контроль, регулювання, облік;
б) загальні - здійснення державної кадрової політики; комплектування персоналу державних органів з урахуванням здібностей, професійних, особистих і моральних якостей; організація державної служби; планування і прогнозування розвитку персоналу державних органів; аналіз стану і ефективності державної служби в органах державної влади та ін;
в) специфічні, які можна розглядати як регулятивне і організаційний вплив щодо обмеженого і доцільного втручання у сферу економіки та соціально-культурного будівництва, в яких об'єкти управління володіють значною самостійністю у виборі рішень і їх реалізації;
г) допоміжні, які мають на меті обслуговування діяль-
ності державних органів у рамках основних, загальних і специфічних функцій ( діловодство, юридичне обслуговування, матеріально-технічне забезпечення
та ін);
д) спеціальні, які відображають особливості об'єкта управління (наприклад, методичне, технічне керівництво). Вони можуть доповнювати загальні функції у разі їх недостатності.

На думку А. Ф. Ноздрачова, функціями державної служби є правозастосовна, правотворча, правозахисна, регулятивна, організаціонная1.
Питання про принципи державної служби є важливим для з'ясування сутності державної служби. Термін «принципи державної служби» позначає основні риси, суттєві характеристики, зміст і значення самої державної служби. Принципи державної служби - це основоположні ідеї, установки, які виражають об'єктивні закономірності та визначають науково обгрунтовані напрями реалізації компетенції, завдань і функцій державної служби, повноваження державних службовців. Їх можна класифікувати на конституційні та організаційно-функціональні. До перших належать: служіння народу України; законність і демократизм; пріоритет прав і свобод людини і громадянина; гуманізм і соціальна справедливість; розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу і судову; рівний доступ громадян до державної служби. Організаційно-функціональними принципами державної служби є: професіоналізм і компетентність; ініціативність; чесність і відданість справі; персональна відповідальність за виконання службових обов'язків і дисципліна; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.
Питання про види державної служби на законодавчому рівні не врегульовано, і в юридичній науці щодо нього немає єдиної точки зору. Найчастіше державну службу класифікують на такі види:
а) служба в органах законодавчої, виконавчої і доль-
ної влади;
б) цивільна і мілітаризована (воєнізована) служба;
в) громадянська та спеціалізована служба;
г) державна (в державних органах та військова) і громадянська (муніципальна служба , служба в державних організаціях та установах, в апаратах політичних партій, в громадських організаціях, в недержавних, некомерційних організаціях, приватних підприємствах і т. п.).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 9.1. Поняття, особливості та види державної служби "
  1. § 2. Структура і організація роботи представницького органу муніципального утворення
    поняття "засідання". Сесії, засідання дають можливість всебічно враховувати досвід і думку всіх депутатів і представляються ними виборців, приймати рішення, що найповніше відповідають інтересам населення, місцевих умов і традицій. Сесії, засідання представницького органу муніципального району додатково покликані узгоджувати інтереси входять до муніципальний район міських,
  2. § 1. Правова природа муніципальної служби
    поняття муніципальної посади. Муніципальна посаду - передбачена статутом муніципального освіти відповідно до закону суб'єкта РФ посаду з встановленими повноваженнями щодо вирішення питань місцевого значення та відповідальністю за виконання цих повноважень, а також посаду в органах місцевого самоврядування, утворених відповідно до статуту муніципального освіти, з
  3. § 1. Поняття і види підприємців
    поняття підприємця грунтується на цивілістичної вченні про осіб. Суб'єктами цивільного права є особи: фізичні і юридичні. Як зазначалося раніше, приватні особи в ламанні до підприємництва отримують додаткову характеристику, виступають в комерційному обороті не просто як приватні (фізичні та юридичні) особи, а як кваліфіковані приватні особи - підприємці в
  4. § 2. Оренда
    поняття, правове регулювання, міжнародна уніфікація. М., 1991; Комаров ЕФ., Колуга Є.В., Юсупова А.Т Оренда Лізинг. Фірмовий сервіс. Новосибірськ, 1991, Основи зовнішньоекономічних знань: Словник-довідник. М., 1990. [4] Тимчасове положення про лізинг. Утв. Постановою Уряду РФ від 29 червня 1995 р. № 633. / / СЗ РФ. 1995. № 27. ст.
  5. § 2. Розрахунки і кредитування
    поняттям для ряду однотипних договорів, якими опосередковуються позикові або, що те ж саме, кредитні зобов'язання. Якими б специфічними або ускладненими не були умови різних варіантів позикових зобов'язань, всі вони вписуються в універсальну формулу договору позики: отримані в борг кошти повинні бути повернені позичальником позикодавцеві. Настільки ж універсальними є багато правових
  6. § 4. Страхування
    поняття правоздатності можливість юридичних осіб виступати як страхувальників не викликає особливих складнощів, то допуск тільки дієздатних фізичних осіб виступати в ролі страхувальників, видається, вимагає пояснень, тим більше, що ГК спеціальних вимог до страхувальників, громадянам, не передбачає. Справа в тому, що зазвичай сделкоспособность фізичної особи визначається в
  7. § 5. Захист прав та інтересів підприємця у відносинах у сфері управління; роль прокуратури і нотаріату в правовому забезпеченні підприємницької діяльності
    поняттям відносин у сфері управління. Основним елементом змісту цих правовідносин є обов'язки підприємців, хоча й у сфері управління підприємцям надаються певні правові можливості, які вище були названі організаційно-предпосилочних правами. [1] Обов'язки підприємців у сфері управління носять загальнообов'язковий характер, тобто всі зобов'язані платити
  8. § 2. Вимоги, що пред'являються до професійних учасників страхового ринку
      понять, як у радянський, таки даний час, є не настільки очевидним). Звернемося тепер до питання про можливість виступу в якості страховика некомерційних організацій. Відповідно до ЦК та Законом РФ «Про некомерційні організації» ні для однієї з перерахованих там організаційно-правових форм некомерційних організацій не передбачено наявність статутного капіталу. Іншими
  9.  § 1. Поняття сільськогосподарської діяльності і сільськогосподарське законодавство
      поняття сільськогосподарської діяльності. До недавнього часу це поняття обмежувалося лише діяльністю сільськогосподарських організацій, їх об'єднань та громадян, які займаються обробкою землі, виробництвом продукції рослинництва і тваринництва. У сучасній правовій доктрині переважаючим є більш широке тлумачення поняття сільськогосподарської діяльності. В якості
  10.  § 2. Правове становище сільськогосподарських організацій
      поняття сільськогосподарської організації. До сільськогосподарським організаціям в широкому сенсі можуть бути віднесені всі організації, що ведуть виробництво сільськогосподарської продукції в якості основної діяльності, а також некомерційні організації, що діють в аграрному секторі. Виробництво сільськогосподарської продукції ведеться десятками тисяч комерційних організацій, які