| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
9.1. Поняття, особливості та види державної служби |
||
|
скарбники, «хранителі друку», міністри, радники «ради храмового управління», «міські ради», начальники «Півдня» , «Північних країн», «греків» і т. д. Надзвичайно складною була «державна бюрократія» у ацтеків - народу Мексики, цивілізація якого безслідно зникла в епоху прибуття європейців до Америки: обирається глава держави; члени «таємного державної ради»; придворні і державні чиновники (різні звання численних чиновників з чітко визначеними відповідними функціями); розгалужена система незалежних судових установ; жриці, наділені світською владою, особливо у сфері освіти і виховання і т.д. Високорозвиненими були системи державної служби в Стародавньому Римі та Візантійській імперії. До першої системі ставилися принцепса, сенатори, консули, претори, диктатори, проконсули, пропретора, префекти, квестори, легати, цензори, еділи, презес, прокуратори, судді, асесори та ін; до другої - Басіле-си, Епанагога, дуки, полемарх, архонти, стратиги, філомброти, затаївши і т. д. Послугами державних службовців користуються всі сучасні держави незалежно від державного устрою, форми правління чи державного режиму. Вони виконують всі завдання і функції, які цивілізоване суспільство покладає на свою державу. Державні службовці в сучасному суспільстві здійснюють контрольну, організаційну, правозастосовчу та інші види діяльності. Організація і діяльність осіб, які професійно виконують завдання і функції держави, визначаються, як правило, терміном «державна служба». Саме таку назву використовується в Україні, Італії, Греції, Канаді, Франції та ін У деяких країнах її називають «публічна служба» (ФРН, Бельгія, Іспанія та ін.) або «громадянська служба» (Великобританія). У сучасному українському законодавстві і правовій науці терміном «державна служба» визначаються правовий інститут адміністративного права, навчальна дисципліна, назва державного органу (митна служба, контрольно-ревізійна служба та ін.), вид трудової діяльності. В Україні поки що не існує офіційно визнаної самостійної галузі права про державну службу як системі теорій, ідей, уявлень про правове регулювання державно-службових відносин. Державна служба як наука і навчальна дисципліна має свою галузеву приналежність. Вона являє собою продовження і доповнення безпосередньо «Державного управління» і «Адміністративного права». Державна служба є комплексним правовим інститутом, оскільки включає в себе норми багатьох галузей права: конституційного, адміністративного, фінансового, трудового, кримінального, житлового та ін Поняття державної служби вперше на законодавчому рівні визначається в Законі «Про державну службу» 1. Державна служба - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Виходячи з наведеного поняття, можна виділити наступні основні її ознаки: а) професійна діяльність; б) діяльність у державних органах та їх апараті; в) заробітна плата за рахунок державних коштів. Державна служба - це професійна діяльність, тобто нею можуть займатися тільки особи, які мають відповідну освіту і професійну підготовку. Слід зазначити, що даний закон не передбачає обов'язкового вищої освіти. За законом державної є тільки та служба, яка здійснюється в державних органах та їх апараті. Важливою ознакою державної служби є заробітна плата за рахунок державних коштів. Виходячи зі статті 1 Закону «Про оплату праці» 2 заробітна плата - це винагорода, яка нараховується, як правило, у грошовій формі, яка відповідно з трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу. Разом з тим цей закон встановив, що держава здійснює регулювання оплати праці, зокрема, шляхом визначення умов і розмірів оплати праці співробітників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, та керівників державних підприємств (ст. 8). Державна служба ставить перед собою наступні завдання: - охорона конституційного ладу України, створення умов для розвитку громадянського суспільства, виробництва, забезпечення вільної життєдіяльності особистості, захист прав, свобод і законних інтересів громадян; - формування суспільно-політичних і державно-правових умов для практичного здійснення функцій державних органів; - забезпечення ефективної роботи державних органів відповідно до їх компетенцією; ___ 1 Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 52. - Ст. 490. 2 Там же. - 1995. - № 17. - Ст. 123. - Вдосконалення умов державної служби та професійної діяльності державних службовців; - створення та забезпечення належного функціонування системи підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців; - забезпечення принципу гласності в діяльності державних службовців та державних органів, дотримання законності, викорінення бюрократизму, корупції та інших негативних явищ у системі державної служби тощо Під функціями державної служби слід розуміти основні напрямки практичної реалізації правових норм інституту державної служби, що сприяють досягненню відповідної мети правового регулювання державно-службових відносин і виконанню державною службою своєї соціальної ролі і державно-правового призначення. Єдиної думки з приводу видів функцій державної служби в юридичній науці немає. Існують різні думки щодо їх класифікації. Зокрема, виділяються такі функції державної служби: а) основні - інформаційне забезпечення, прогнозування та моделювання, планування, організація, керівництво, координація, контроль, регулювання, облік; б) загальні - здійснення державної кадрової політики; комплектування персоналу державних органів з урахуванням здібностей, професійних, особистих і моральних якостей; організація державної служби; планування і прогнозування розвитку персоналу державних органів; аналіз стану і ефективності державної служби в органах державної влади та ін; в) специфічні, які можна розглядати як регулятивне і організаційний вплив щодо обмеженого і доцільного втручання у сферу економіки та соціально-культурного будівництва, в яких об'єкти управління володіють значною самостійністю у виборі рішень і їх реалізації; г) допоміжні, які мають на меті обслуговування діяль- ності державних органів у рамках основних, загальних і специфічних функцій (діловодство, юридичне обслуговування, матеріально-технічне забезпечення та ін); д) спеціальні, які відображають особливості об'єкта управління (наприклад, методичне, технічне керівництво). Вони можуть доповнювати загальні функції у разі їх недостатності. На думку А. Ф. Ноздрачова, функціями державної служби є правозастосовна, правотворча, правозахисна, регулятивна, організаціонная1. Питання про принципи державної служби є важливим для з'ясування сутності державної служби. Термін «принципи державної служби» позначає основні риси, суттєві характеристики, зміст і значення самої державної служби. Принципи державної служби - це основоположні ідеї, установки, які виражають об'єктивні закономірності та визначають науково обгрунтовані напрями реалізації компетенції, завдань і функцій державної служби, повноваження державних службовців. Їх можна класифікувати на конституційні та організаційно-функціональні. До перших належать: служіння народу України; законність і демократизм; пріоритет прав і свобод людини і громадянина; гуманізм і соціальна справедливість; розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу і судову; рівний доступ громадян до державної служби. Організаційно-функціональними принципами державної служби є: професіоналізм і компетентність; ініціативність; чесність і відданість справі; персональна відповідальність за виконання службових обов'язків і дисципліна; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян. Питання про види державної служби на законодавчому рівні не врегульовано, і в юридичній науці щодо нього немає єдиної точки зору. Найчастіше державну службу класифікують на такі види: а) служба в органах законодавчої, виконавчої і доль- ної влади; б) цивільна і мілітаризована (воєнізована) служба; в) громадянська та спеціалізована служба; г) державна (в державних органах та військова) і громадянська (муніципальна служба , служба в державних організаціях та установах, в апаратах політичних партій, в громадських організаціях, в недержавних, некомерційних організаціях, приватних підприємствах і т. п.). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 9.1. Поняття, особливості та види державної служби " |
||
|
||