Головна
ГоловнаАдміністративне, фінансове, інформаційне правоАдміністративне право → 
« Попередня Наступна »
С. В. Ківалов. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ, 2004 - перейти до змісту підручника

9.2. Управління державною службою

Управління державною службою характеризується наступними ознаками:
1 Ноздрачов А. Ф. Державна служба: Підручник. - М., 1999. С. 43.

А) це практична діяльність щодо визначення основних напрямів розвитку та реального функціонування всіх елементів правового інституту державної служби;
б) це функція державних органів, яка здійснюва-
ється в певних організаційно-правових формах і реалізується спеціально створеними державними органами;
в) основною метою управління є задоволення інтересів держави та публічних інтересів у цілому;
г) управління базується на принципах законності, гласності,
підпорядкованості державним органам і посадовим особам вищого рівня державних органів і державних службовців нижчого рівня, єдності основних вимог, що пред'являються до державних службовців, стабільності державної служби.
Органи управління державною службою - це спеціальні державні органи або підрозділи державних органів, до компетенції яких належить забезпечення і розвиток системи державної служби. При цьому слід мати на увазі, що серед них можна виділити органи забезпечення державної служби та органи управління державною службою. Орган забезпечення державної служби - це орган або, як правило, підрозділ державного органу, завданнями якого є виконання або організація виконання норм, правил і приписів системи державної служби щодо специфіки даного державного органу. Органом державного управління державною службою є орган, призначений підтримувати і розвивати системи відносин державної служби, її види, організацію управління державною службою, її персоналом, забезпечувати порядок, умови та процедури реформування державної служби, підвищення професіоналізму та компетентності державних службовців.
Керівництво державною службою здійснює Президент України, якому вона і підпорядковується. З цією метою створюється Координаційна рада з питань державної служби при Президентові України (далі - Рада), яка є постійно діючим консультативно-дорадчим органом. У своїй діяльності Рада керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та Положенням про Координаційну раду з питань державної служби при Президентові України (затв. Указом Президента від 21.03.2000 р.) 1.
1 Офіційний вісник України. - 2000. - № 12. - Ст. 451.

Основними завданнями Ради є:
- визначення шляхів, засобів і форм реалізації основних напрямів державної політики у сфері державної служби, об'єднання зусиль державних органів щодо підвищення її ефективності;
- розгляд проектів реформування системи державної служби та підготовка пропозицій до плану заходів щодо її впровадження, аналізу і можливого коригування дій;
- розгляд проектів законів та інших нормативно-правових актів з питань державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, кадрового забезпечення державної служби та державних підприємств, установ, організацій;
- аналіз взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо реалізації кадрової політики та з питань державної служби , підготовка пропозицій щодо підвищення ефективності цієї роботи;
- розгляд питань та пропозицій щодо оптимізації та удосконалення управління державною службою;
- аналіз стану та ефективності використання інтелектуального і управлінського потенціалу держави, розробка заходів щодо стимулювання роботи, посилення правових гарантій, матеріальної та моральної захищеності державних службовців, а також вдосконалення адміністративної культури, підвищення відповідальності та попередження проявів корупції серед державних службовців, посилення суспільної довіри до державної служби;
- аналіз стану та розгляд заходів з удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, установ і організацій, а також проведення наукових досліджень з питань державної служби;
- вивчення і розробка пропозицій щодо запровадження вітчизняного та міжнародного досвіду з питань державного управління, державної служби, кадрового менеджменту.
З метою вивчення і розгляду питань, що належать до його компетенції, Рада має право: формувати у разі потреби комісії, експертні та робочі групи, залучати в установленому порядку працівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування,

а також вчених та провідних фахівців; одержувати безоплатно в установленому порядку необхідну для його діяльності інформацію, документи, матеріали та статистичні дані; заслуховувати на своїх засіданнях інформацію керівників міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ та організацій з питань, що належать до компетенції Ради.
Функції робочого органу Ради виконує Головне управління державної служби України.
Головне управління державної служби України (далі Головдержслужба) - є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом (тобто органом, який має визначені Конституцією України та законодавством України особливі завдання та повноваження. Щодо нього встановлюється спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань), правовий статус якого визначається Конституцією України, законами України, актами Президента України, постановами КМУ та Положенням про Головне управління державної служби України (затв. Указом Президента від 2 жовтня 1999 р.) 1. З моменту створення Головдержслужби її правовий статус змінювався. Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1994 р. «Про затвердження Положення про Головне управління державної служби при Кабінеті Міністрів України» вона була центральним органом виконавчої влади, підвідомчим Уряду. Відповідно до Указу Президента «Про підвищення ефективності системи державної служби» від 11 лютого 2000 Головдержслужба України являє собою центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, підконтрольний і підзвітний Президенту України2.
Відповідно до п. 4 Положення Головдержслужба:
- розробляє і вносить на розгляд Кабінету Міністрів України проекти нормативних актів з питань, що належать до його компетенції;
- проводить аналіз фактичного складу державних службовців і готує пропозиції державним органам про підвищення ефективності їх роботи;
- веде комп'ютерний облік даних про державних службовців першої-третьої категорій;
- здійснює заходи з удосконалення конкурсного відбору на державну службу, проведення атестації
1 Офіційний вісник України. - 1999. - № 40. - Ст. 1985.
2 Там же. - 2000. - № 7. - Ст. 263.

Державних службовців із забезпеченням об'єктивної оцінки їх діяльності;
- готує та вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції про віднесення існуючих посад державних службовців, які не перераховані в статті 25 Закону України «Про державну службу», а також нових посад державних службовців до відповідних категорій;
- готує проекти актів Президента України та Кабінету Міністрів України про присвоєння рангів державним службовцям, які займають посади, віднесені до першої та другої категорій;
- представляє висновки щодо призначення на посади та звільнення з посад перших заступників та заступників керівників центральних органів виконавчої влади, які відповідають за роботу кадрових служб, попередньо розглядає питання про призначення на посади та звільнення з посад керівників кадрових служб цих органів, а також керівників апарату та керівників кадрових служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, директорів регіональних центрів підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, установ і організацій;
- здійснює методичне керівництво роботою з кадровим резервом, аналізує пропозиції центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо формування кадрового резерву на посади державних службовців, призначення на які здійснюється Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України, а також Кабінетом Міністрів України, і узагальнені матеріали щороку подає на розгляд Кабінету Міністрів України;
- здійснює заходи, спрямовані на попередження проявів корупції серед державних службовців, узагальнює звітність центральних і місцевих органів виконавчої влади з питань додержання вимог Закону України «Про боротьбу з корупцією» 1 та подає її Кабінету Міністрів України;
- перевіряє в державних органах та органах місцевого самоврядування додержання вимог Законів України «Про державну службу», «Про боротьбу з корупцією» та інших актів законодавства з питань державної служби та ін
1 Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 34. - Ст. 266.

Для виконання завдань, покладених на Головдержслужбу, вона має право: залучати вчених, спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до її компетенції; формувати у разі потреби комісії та експертні групи із залученням учених, співробітників центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування (за погодженням з їх керівниками) для підготовки проектів актів законодавства, здійснення їх експертизи та надання роз'яснень ; одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій статистичні дані, інші документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань; скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до її компетенції; представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладання відповідних міжнародних договорів України.
Одним з важливих напрямків діяльності Головдержслужби є проведення перевірок, регламентованих Положенням про порядок проведення Головдержслужбою перевірок (затв. наказом Головдержслужби від 18 травня 2000 р.) 1. Об'єктами таких перевірок виступають державні органи та органи місцевого самоврядування на предмет:
- встановлення фактичного стану дотримання єдиної державної політики у сфері державної служби, підвищення її ефективності, дотримання державними органами та органами місцевого самоврядування правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу та участь у місцевому самоврядуванні;
- встановлення фактичного стану виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань боротьби з корупцією та попередження її проявів в органах державної влади та місцевого самоврядування;
- складання та надання практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності діяльності з питань, які перевірялися, усунення виявлених недоліків і запобігання їм у майбутньому.
Право проводити перевірки належить: а) посадовим особам Головдержслужби; б) особам, залученим Главгос-
1 Офіційний вісник України. - 2000. - № 22. - Ст. 918.

Службою до проведення перевірки в якості спеціалістів або експертів з інших установ і організацій, в тому числі контрольних, податкових, митних чи правоохоронних органів. Слід зазначити, що правовий статус вищевказаних осіб при проведенні перевірок неоднаковий. Посадові особи Головдержслужби мають право:
- одержувати в установленому порядку інформацію та документацію щодо правових, організаційно-розпорядчих, фінансово-економічних підстав і обгрунтованості підготовки, розгляду, прийняття та видання нормативно-правових, адміністративних, розпорядчих , інших актів і документів (постанов, рішень, розпоряджень, наказів, положень, інструкцій, стандартів, порядків, вказівок, інструктивних листів тощо) про дотримання Законів України «Про державну службу», «Про боротьбу з корупцією», інших актів законодавства з питань державної служби;
- отримувати від посадових осіб об'єкта, на якому проводиться перевірка, необхідні довідки, відомості, статистичні дані, іншу інформацію;
  - Вимагати і одержувати від посадових осіб об'єкта перевірки усні та письмові пояснення з питань, що стосуються предмета перевірки;
  - Пред'являти керівникам, іншим посадовим особам об'єкта перевірки вимоги щодо невідкладного усунення виявлених порушень, які потребують негайного реагування, окремо зазначивши про це в акті перевірки;
  - У разі необхідності дослідити питання, які потребують спеціальних знань, ставити перед керівництвом Головдержслужби питання про залучення до перевірки на будь-якій стадії спеціалістів або експертів.
  На відміну від повноважень посадових осіб Головдержслужби, на посадові особи, уповноважені проводити перевірки від імені Головдержслужби, покладаються такі обов'язки: суворо дотримуватися вимог Конституції України, Законів України «Про державну службу», «Про боротьбу з корупцією», інших актів чинного законодавства; проводити перевірку відповідно до затвердженої програми та планом проведення названого заходу; строго дотримуватися принципів законності, повноти, об'єктивності, достовірності та доказовості результатів перевірки; не втручатися в оперативну діяльність об'єкта перевірки, без необхідності не оприлюднювати свої висновки до завершення перевірки та ін 
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "9.2. Управління державною службою"
  1.  10.1. Міністерство юстиції РФ та його територіальні органи
      управління до так званого організаційного керівництва і т.д. У 1956 р. було прийнято рішення про скасування Міністерства юстиції СРСР, а в 1963 р. і міністерств юстиції союзних республік, включаючи і РРФСР. Організаційне керівництво судами перейшло у відання Верховного Суду РРФСР, а робота з законодавством - до спеціально створеної для цієї мети Юридичної комісії при Раді Міністрів
  2.  42.3. Система і структура органів внутрішніх справ
      управління (відділ) боротьби з організованою злочинністю, внутрішні війська, міліція державної служби охорони, транспортна міліція, пожежна охорона, навчальні установи МВС, інші установи, організації та підприємства, підпорядковані МВС та їх особовий склад утворюють єдину систему органів внутрішніх справ України. Система органів внутрішніх справ побудована з урахуванням
  3.  § 3. Джерела муніципального права.
      управління як одну з основ конституційного ладу, а також встановила, що органи місцевого самоврядування не входять до системи органів державної влади (ст. 12). Правовому регулюванню місцевого самоврядування в Конституції Російської Федерації присвячена гл. 8 "Місцеве самоврядування" (ст. ст. 130 - 133). На основі конституційних норм можна визначити наступні параметри правового
  4.  § 2. Зарубіжні муніципальні системи.
      управління. Ці моделі відрізняються по порядку формування органів місцевого самоврядування, предметів відання місцевого самоврядування, характеру та особливостям взаємовідносин органів місцевого самоврядування з органами державної влади тощо Знання та узагальнення зарубіжного досвіду організації місцевого самоврядування об'єктивно допомагає виробити рекомендації щодо підвищення ефективності
  5.  § 3. Самоврядування в дореволюційної Росії.
      управління. Ряд авторів відносять зародження общинного самоврядування в Росії до часу становлення та розвитку общинного ладу у слов'ян, об'єднання виробничих громад в союзи громад і міські поселення, поділу влади на центральну і місцеву. --- Див: Постовий Н.В. Місцеве самоврядування: історія, теорія, практика. М., 1995. С. 8 - 9. Інші
  6.  § 4. Організація місцевої влади в радянський період. Місцеве самоврядування в пострадянський період
      управління, або поставити їх під свій контроль. Поступово Ради депутатів змінювали на місцях органи земського і міського самоврядування. Конституція РРФСР 1918 р. встановила принцип єдності Рад як органів державної влади з жорсткою підпорядкованістю нижчих органів вищестоящим. У радянський час одним з основних принципів організації та діяльності всіх ланок Рад був
  7.  § 2. Організація місцевого самоврядування в закритих адміністративно-територіальних утвореннях.
      управління та організації забезпечення жителів необхідними публічними послугами регулюється спеціальним законом Російської Федерації про адміністративно-територіальних утвореннях. Оскільки в межах ЗАТЕ, як правило, можуть розташовуватися промислові підприємства з розробки, виготовлення, зберігання та утилізації зброї масового ураження, переробці радіоактивних та інших матеріалів,
  8.  § 2. Система муніципальних правових актів
      управління в Російській Федерації "в систему муніципальних правових актів входять: 1) статут муніципального освіти; 2) правові акти, прийняті на місцевому референдумі (сході громадян), нормативні та інші правові акти представницького органу муніципального освіти; 3) правові акти глави муніципального освіти, постанови і розпорядження голови місцевої адміністрації, інших органів
  9.  § 3. Статут муніципального освіти.
      управління у відповідному муніципальному освіту, а й перелік основних актів місцевого самоврядування, підлягають прийняттю представницьким органом і главою муніципального освіти, а також порядок підготовки та прийняття таких актів, механізм їх скасування. Згідно ст. 44 Федерального закону "Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації" в обов'язковому
  10.  § 3. Права та обов'язки муніципального службовця
      управління відповідно з федеральними та регіональними законами. Як правило, муніципальний службовець має право на: ознайомлення з посадовими документами, що визначають його права та обов'язки за замещаемой посади; забезпечення належних організаційно-технічних умов, необхідних для виконання посадових обов'язків; оплату праці та інші виплати відповідно до