| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1. Поняття споживача |
||
|
--- (1) Виняток становить відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу товарами, роботами і послугами неналежної якості, розгляд якої здійснено в гол. 66 т. IV цього підручника. Перш ніж перейти до аналізу цивільно-правових засобів, що надаються споживачам для охорони їхніх прав, необхідно дати деяку конкретизацію тим загальним положенням, що характеризує фігуру споживача, які були дані в рамках специфіки суб'єктного складу у зобов'язаннях з договору роздрібної купівлі-продажу. Споживачем за змістом закону є тільки такий громадянин, який набуває і використовує товари, замовляє роботи (послуги) саме для цілей особистого споживання, а не для систематичної перепродажу або постійного використання виключно з метою отримання прибутку (1). --- (1) Детальніше див: Закон про захист прав споживачів. Коментар до закону і практику його застосування / Відп. ред. А.Є. Шерстобитов. М., 2004. С. 16 - 25. Однак це зовсім не означає, що такий громадянин, купуючи товари, не може використовувати їх як знарядь продуктивної праці (сінокосарка або трактор, слюсарний верстат або вантажний автомобіль). Таким чином, для застосування законодавства про захист прав споживачів важливо лише, щоб плоди і доходи, отримані громадянином внаслідок його продуктивної праці, не могли розглядатися як постійно витягувана прибуток. Аналіз абз. 3 п. 1 ст. 2 ГК і поняття "споживач" в Законі про захист прав споживачів дає підстави вважати, що термін "прибуток" використовується законодавцем не в широкому економічному сенсі (як перевищення доходів над витратами), а у вузькому сенсі, тобто як один з суттєвих ознак підприємницької діяльності. Це означає, що при застосуванні норм цього закону необхідно лише визначити, чи не є громадянин підприємцем, оскільки здійснює за допомогою придбаних товарів самостійну, на свій ризик діяльність, спрямовану на систематичне отримання прибутку від продажу товарів, і зареєстрований в цій якості у встановленому законом порядку (1). --- (1) Слід мати на увазі, що остання ознака підприємницької діяльності є формальним і не може розглядатися як суттєвий для визначення підприємницької діяльності громадянина. Згідно ст. 23 ГК громадянин має право займатися підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи з моменту державної реєстрації як індивідуального підприємця. Однак при порушенні зазначених вимог громадянин не має права посилатись відносно укладених ним при цьому угод на те, що він не є підприємцем. Суд може застосувати до таких оборудок правила ДК про зобов'язання, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності. Крім того, слід звернути увагу на те, що громадянин розглядається як споживача не тільки якщо він придбаває товари, але і якщо має намір придбати їх. Це означає, що деякі норми закону повинні застосовуватися і до того, як між сторонами виникнуть договірні відносини. Іншими словами, ряд норм закону поширюється і на переддоговірні зв'язку. Це особливо стосується ст. ст. 8 - 12 Закону про захист прав споживачів, регулюють надання споживачам інформації. У літературі справедливо зазначається, що споживачем за змістом Закону про захист прав споживачів визнається не тільки громадянин, який придбаває товари для власних особистих, сімейних, домашніх і інших потреб, а й громадянин, який користується ними безпосередньо. Таким чином, споживачем є і громадянин, який купив товар, і громадянин, який користується цим товаром (члени сім'ї громадянина, який купив товар, громадянин, якому він подарований, тощо) (1). У зв'язку з цим слід мати на увазі, що зобов'язання між виробниками, продавцями і споживачами, що виникають з приводу придбання або використання товарів (робіт, послуг) для особистих, сімейних, домашніх і інших потреб, не є зобов'язаннями строго особистого характеру (за винятком зобов'язань , що виникають із заподіяння шкоди життю та здоров'ю споживача товарами, роботами або послугами неналежної якості), тому, зокрема, не припиняються смертю громадянина-споживача (ст. 418 ЦК). --- (1) Див: Левшина Т.Л. Основи законодавства про захист прав споживачів. М., 1994. С. 15; Закон про захист прав споживачів: Коментар до Закону та практику його застосування. С. 25. При застосуванні норм законодавства про захист прав споживачів, пов'язаних з безпосередньою участю виготовлювача у відносинах із споживачем, необхідно мати на увазі, що в якості виготовлювача може визнаватися тільки така організація або громадянин-підприємець, які виробляють товари для реалізації споживачам. Отже, розглянуте законодавство не може застосовуватися, якщо ці особи доведуть, що випускають продукцію, не призначену для споживача, або що не передавали споживчі товари для реалізації. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 1. Поняття споживача " |
||
|
||