Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е.А.Суханов. Цивільне право: У 4 т. Том 3: Зобов'язальне право, 2008 - перейти до змісту підручника

1. Поняття споживача

Проблеми цивільно-правового захисту прав споживачів досить далеко виходять за рамки правового регулювання відносин з купівлі-продажу. Однак з урахуванням однотипності правових механізмів, що забезпечують захист їх прав, представляється можливим проаналізувати специфіку цивільно-правового регулювання захисту прав споживачів в рамках цієї глави. Це дозволить уникнути необхідності повертатися до даних питань при розгляді інших видів договірних (зобов'язальних) відносин за участю споживачів (1).
---
(1) Виняток становить відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу товарами, роботами і послугами неналежної якості, розгляд якої здійснено в гол. 66 т. IV цього підручника.
Перш ніж перейти до аналізу цивільно-правових засобів, що надаються споживачам для охорони їхніх прав, необхідно дати деяку конкретизацію тим загальним положенням, що характеризує фігуру споживача, які були дані в рамках специфіки суб'єктного складу у зобов'язаннях з договору роздрібної купівлі-продажу. Споживачем за змістом закону є тільки такий громадянин, який набуває і використовує товари, замовляє роботи (послуги) саме для цілей особистого споживання, а не для систематичної перепродажу або постійного використання виключно з метою отримання прибутку (1).
---
(1) Детальніше див: Закон про захист прав споживачів. Коментар до закону і практику його застосування / Відп. ред. А.Є. Шерстобитов. М., 2004. С. 16 - 25.
Однак це зовсім не означає, що такий громадянин, купуючи товари, не може використовувати їх як знарядь продуктивної праці (сінокосарка або трактор, слюсарний верстат або вантажний автомобіль). Таким чином, для застосування законодавства про захист прав споживачів важливо лише, щоб плоди і доходи, отримані громадянином внаслідок його продуктивної праці, не могли розглядатися як постійно витягувана прибуток. Аналіз абз. 3 п. 1 ст. 2 ГК і поняття "споживач" в Законі про захист прав споживачів дає підстави вважати, що термін "прибуток" використовується законодавцем не в широкому економічному сенсі (як перевищення доходів над витратами), а у вузькому сенсі, тобто як один з суттєвих ознак підприємницької діяльності. Це означає, що при застосуванні норм цього закону необхідно лише визначити, чи не є громадянин підприємцем, оскільки здійснює за допомогою придбаних товарів самостійну, на свій ризик діяльність, спрямовану на систематичне отримання прибутку від продажу товарів, і зареєстрований в цій якості у встановленому законом порядку (1).
---
(1) Слід мати на увазі, що остання ознака підприємницької діяльності є формальним і не може розглядатися як суттєвий для визначення підприємницької діяльності громадянина. Згідно ст. 23 ГК громадянин має право займатися підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи з моменту державної реєстрації як індивідуального підприємця. Однак при порушенні зазначених вимог громадянин не має права посилатись відносно укладених ним при цьому угод на те, що він не є підприємцем. Суд може застосувати до таких оборудок правила ДК про зобов'язання, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності.
Крім того, слід звернути увагу на те, що громадянин розглядається як споживача не тільки якщо він придбаває товари, але і якщо має намір придбати їх. Це означає, що деякі норми закону повинні застосовуватися і до того, як між сторонами виникнуть договірні відносини. Іншими словами, ряд норм закону поширюється і на переддоговірні зв'язку. Це особливо стосується ст. ст. 8 - 12 Закону про захист прав споживачів, регулюють надання споживачам інформації.
У літературі справедливо зазначається, що споживачем за змістом Закону про захист прав споживачів визнається не тільки громадянин, який придбаває товари для власних особистих, сімейних, домашніх і інших потреб, а й громадянин, який користується ними безпосередньо. Таким чином, споживачем є і громадянин, який купив товар, і громадянин, який користується цим товаром (члени сім'ї громадянина, який купив товар, громадянин, якому він подарований, тощо) (1). У зв'язку з цим слід мати на увазі, що зобов'язання між виробниками, продавцями і споживачами, що виникають з приводу придбання або використання товарів (робіт, послуг) для особистих, сімейних, домашніх і інших потреб, не є зобов'язаннями строго особистого характеру (за винятком зобов'язань , що виникають із заподіяння шкоди життю та здоров'ю споживача товарами, роботами або послугами неналежної якості), тому, зокрема, не припиняються смертю громадянина-споживача (ст. 418 ЦК).
---
(1) Див: Левшина Т.Л. Основи законодавства про захист прав споживачів. М., 1994. С. 15; Закон про захист прав споживачів: Коментар до Закону та практику його застосування. С. 25.
При застосуванні норм законодавства про захист прав споживачів, пов'язаних з безпосередньою участю виготовлювача у відносинах із споживачем, необхідно мати на увазі, що в якості виготовлювача може визнаватися тільки така організація або громадянин-підприємець, які виробляють товари для реалізації споживачам. Отже, розглянуте законодавство не може застосовуватися, якщо ці особи доведуть, що випускають продукцію, не призначену для споживача, або що не передавали споживчі товари для реалізації.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 1. Поняття споживача "
  1. 1. Поняття договору побутового підряду
    поняттю "споживач", даному в преамбулі Закону про захист прав споживачів. Споживачем згідно з цим визначенням є тільки такий громадянин, який замовляє роботи виключно для цілей особистого, сімейного, домашнього та іншого споживання, не пов'язаного із здійсненням підприємницької діяльності, тобто не для використання з метою постійного отримання прибутку. Отже,
  2. Г
    поняття Г. к. на поставку товарів IX, 42, § 2 (2) - с. 313 - 314 Містобудівне зонування XI, 48, § 1 (3) - с. 658 - 659 Містобудівні правила XI, 48, § 1 (2) - с. 655 Містобудівна регламент XI, 48, § 1 (3) - с. 659 Громадянин - договори за участю Г.-споживача VIII, 38, § 2 (1) - с. 182, див Побутовий - Б. поспіль, Б. прокат, Пайова будівництво, Роздрібна купівля-продаж
  3. 3. Укладення договору енергопостачання
    поняття "споживач енергії" і "абонент енергосистеми" не є тотожними. На це звертає увагу А.М. Шафір, який відзначає, що "кожен абонент є споживачем, але не кожен споживач - абонентом, бо є ще й споживачі - субабоненти ... субабонентам енергопостачальної організації - це споживач, безпосередньо приєднаний до електричних (тепловим) мереж абонента
  4. 3. Особливості правового регулювання
    поняття "споживач" використана і в ст. 9 Федерального закону "Про введення в дію частини другої Цивільного кодексу Російської Федерації": там теж говориться про випадки, коли однією із сторін у зобов'язанні є громадянин, що використовує, придбаває, замовляє або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для особистих побутових потреб. Однак мова може йти лише
  5. 3. Сторони у договорі
    поняття "споживач", тим самим "замовник", шляхом вказівки на те, що мова йде про громадянина, який має намір замовити або замовляє роботу виключно для особистих, сімейних, домашніх і інших потреб, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності. За зазначеної причини не може вважатися побутовим підрядом, наприклад, договір між громадянами, з яких один виконує роботу
  6. 1.4. Основні поняття законодавства про захист прав споживачів
    поняття, що стосуються захисту прав споживачів, використовувані законодавцем. Так, Закон про захист прав споживачів розкриває такі терміни. Споживач. Як видно з преамбули названого Закону, він регулює відносини, що виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями. Роз'яснюючи ці поняття, Закон визначає споживача як громадянина, який має намір
  7. Коментар до статті 14.4
    понять "продавець" і "споживач" залежать від особливостей договірних відносин. Поняття "споживач" регламентовано Законом РФ від 7 лютого 1992 р. N 2300-1 (в ред. Федерального закону від 30 грудня 2001 р. N 196-ФЗ) "Про захист прав споживачів" (в ГК відповідна дефініція відсутня). За змістом цього Закону споживачем може бути фізична особа, власник, власник або розпорядник
  8. § 1. Поняття комерційного права
    поняттю підприємницької діяльності, це юридичний (формальний, зовнішній) ознака, вимога, що пред'являється до підприємництва з боку законодавця. Розглянемо докладніше кожен із зазначених ознак підприємницької діяльності. По-перше, підприємницька діяльність - це діяльність самостійна. Ця ознака вказує на вольовий джерело підприємницької
  9. § 7. Некомерційні організації, що здійснюють підприємницьку діяльність
    поняттями. Воно полягає в наступному. Терміни «споживчий кооператив», «споживчий союз» і «споживче товариство» використовуються законодавцем як синоніми, тоді як «союз споживчих товариств» характеризує не організацію, а об'єднання, союз організацій розглянутого виду. Установчим документом споживчого кооперативу є статут. Крім загальних відомостей,
  10. § 2. Правовий режим речей
    поняття, а здійснюючи свої правомочності і надаючи таку будівлю в оренду або використовуючи його в якості предмета іпотеки для отримання банківського кредиту, вона веде вже підприємницьку діяльність. Цей приклад показує, що практичне значення розмежування об'єктів речових прав на такі, які беруть участь тільки в комерційному обороті, і такі, які беруть участь в ньому поряд з
© 2014-2022  yport.inf.ua