| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. Права громадян-споживачів і особливості їх цивільно-правового захисту |
||
|
--- --- (1) Резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 9 квітня 1985 N 39/248 / / Комерційний вісник. 1989. N 7 - 8. С. 1 - 13. - Право на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості; - право на безпеку товарів (робіт, послуг) для життя, здоров'я, майна споживачів і навколишнього середовища; - право на інформацію про товари (роботи, послуги) та їх виробників (виконавців, продавців); - право на освіту споживачів і компетентний вибір необхідних товарів (робіт, послуг); - право на державну і суспільну захист прав споживачів; - право на об'єднання споживачів в добровільні громадські організації. Всі перераховані права реалізуються через механізми, закріплені в конкретних статтях Закону про захист прав споживачів і інших нормах російського законодавства. Зрозуміло, не всі права і далеко не однаковою мірою отримують цивільно-правову охорону. У зв'язку з цим надалі будуть розглянуті тільки ті цивільно-правові конструкції, які покликані забезпечити підвищену охорону прав споживачів як учасників договірних відносин взагалі. Пунктом 1 ст. 16 Закону про захист прав споживачів передбачається загальне правило, за яким умови договору, що ущемляють права споживача в порівнянні з правилами, встановленими законами або іншими правовими актами Російської Федерації у сфері захисту прав споживачів, визнаються недійсними. Дане положення Закону кореспондує і п. 1 ст. 422 ГК, згідно з якою договір має відповідати законам і іншим правовим актам (імперативним нормам), які у час його ув'язнення. При цьому необов'язково весь договір в цілому повинен визнаватися недійсним. Якщо договір міг бути виконаний і без включення до нього недійсної частини, недійсна частина угоди (договору) не тягне недійсність інших її частин (ст. 180 ЦК). Недійсними можуть бути визнані не тільки умови договору, прямо суперечать законодавству, а й умови, що ущемляють права споживачів в цілому, тобто погіршують становище споживача, що роблять його менш сприятливим порівняно з передбаченим законодавством. Збитки, що виникли у споживача внаслідок виконання договору, в якому є умови, що порушують чинне законодавство або є менш сприятливими, ніж встановлені в ньому, підлягають відшкодуванню виробником (продавцем) у повному обсязі. У п. 2 і п. 3 ст. 16 Закону про захист прав споживачів наводяться варіанти можливого порушення (утиски) прав споживачів, які тягнуть недійсність договірних умов. Насамперед, забороняється обумовлювати набуття одних товарів обов'язковим придбанням інших товарів. Мається на увазі нав'язування споживачеві товарів в наборі, замовленні і т.п. Продавець не має права нав'язувати споживачу придбання товару, який не є єдиної асортиментної одиницею - комплектом згідно п. 1 ст. 479 ЦК (набір посуду або меблів). Комплектність товару повинна відповідати умовам договору про комплектність (п. 1 ст. 478 ЦК), в іншому випадку приєднання іншого додаткового товару до необхідного споживачеві фактично призводить до збільшення ціни одних товарів за рахунок інших, що не користуються попитом і не можуть бути реалізованими іншим способом. Подібні дії і складають утиск прав споживачів. Встановлюється заборона обумовлювати задоволення вимог споживачів, що пред'являються протягом гарантійного терміну, умовами, не пов'язаними з недоліками товарів. Нарешті, продавцю забороняється без згоди споживача надавати додаткові роботи і послуги за плату. Закон у даному випадку дає право споживачу відмовитися від оплати таких робіт (послуг), а якщо вони оплачені, споживач має право вимагати від продавця повернення сплаченої суми. Згідно ст. 13 Закону про захист прав споживачів за порушення прав споживачів продавець (виробник, уповноважена організація, уповноважений індивідуальний підприємець, імпортер) несе відповідальність, передбачену законом або договором. Збитки, завдані споживачеві у зв'язку з порушенням його прав, підлягають відшкодуванню в повному обсязі і стягуються понад неустойки (пені), встановленої законом або договором. Таким чином, встановлена законом неустойка в даному випадку має штрафний характер. Відшкодування збитків і сплата неустойки не звільняє продавця (виробника, уповноваженої організації, уповноваженого індивідуального підприємця, імпортера) від виконання в натурі покладених на нього зобов'язань перед покупцем (ст. 505 і п. 3 ст. 13 Закону про захист прав споживачів). Згідно ст. 23 Закону про захист прав споживачів за порушення термінів, передбачених ст. ст. 20, 21 і 22 цього Закону, а також за невиконання (затримку виконання) вимоги споживача про надання йому на період ремонту (заміни) аналогічного товару продавець (виробник, уповноважена організація, уповноважений індивідуальний підприємець, імпортер), який допустив такі порушення, сплачує споживачеві кожен день прострочення неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка ціни товару. Ціна товару визначається, виходячи з його ціни, що існувала в тому місці, в якому вимога споживача повинно було бути задоволено продавцем (виробником, уповноваженою організацією, уповноваженим індивідуальним підприємцем, імпортером), в день добровільного задоволення такої вимоги або в день винесення судового рішення, якщо вимога добровільно задоволено не було. Крім того, у разі невиконання вимог споживача у строки, передбачені ст. ст. 20 - 22 Закону про захист прав споживачів, споживач має право за своїм вибором пред'явити інші вимоги, встановлені ст. 18 цього Закону. У цьому випадку неустойка (пеня) за порушення названих строків стягується до пред'явлення споживачем нової вимоги з числа передбачених ст. 18 Закону. При цьому слід мати на увазі, що у разі прострочення виконання нової вимоги також стягується неустойка (пеня), передбачена п. 1 ст. 23 цього Закону. Остання стягується з відповідача по день фактичного виконання судового рішення. У випадку, коли порушені терміни усунення недоліків товару або терміни заміни товару з недоліками, а також не виконано або несвоєчасно виконана вимога споживача про надання в тимчасове користування аналогічного товару тривалого користування, неустойка (пеня) стягується за кожне допущене порушення. Разом з тим суд відповідно до ст. 333 ГК має право зменшити розмір неустойки, якщо вона явно не відповідає наслідків порушення зобов'язань (1). --- (1) Див: п. п. 11 і 12 Постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 29 вересня 1994 р. N 7. Згідно п. 1 ст. 13 Закону про захист прав споживачів законодавством Російської Федерації, а також договором між споживачем і продавцем може передбачатися відповідальність за порушення останнім зобов'язань, за які Законом про захист прав споживачів відповідальність не передбачена або встановлений вищий розмір відповідальності. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 2. Права громадян-споживачів і особливості їх цивільно-правового захисту " |
||
|
||