Головна |
« Попередня | Наступна » | |
3. Право споживачів на інформацію |
||
--- (1) У Постанові Пленуму Верховного Суду РФ від 29 вересня 1994 р. N 7 підкреслюється, що інформація про товари (роботи, послуги) відповідно до п. 2 ст. 8 Закону про захист прав споживачів повинна у наочній і доступній формі доводитися до відома споживача при укладенні договорів про реалізацію товарів (виконанні робіт, наданні послуг) способами, прийнятими в окремих сферах обслуговування. Враховуючи це, надання даної інформації іноземною мовою без повідомлення перекладу в обсязі, зазначеному в п. 3 ст. 10 Закону, слід розцінювати як ненадання необхідної інформації з настанням наслідків, перелічених у п. 1 ст. 12 Закону. Інформація про виробника (продавця) включає фірмове найменування (найменування) організації, місце її знаходження і режим роботи. Ці відомості продавець повинен розміщувати на вивісці. Якщо виробником (продавцем) є індивідуальний підприємець, то він зобов'язаний надати споживачеві інформацію про державну реєстрацію та найменування зареєстрував його органу. Якщо діяльність, здійснювана виробником (виконавцем, продавцем), підлягає ліцензуванню, споживачеві також повинна бути надана інформація про номер ліцензії, строк її дії, а також відомості про орган, який видав цю ліцензію. Інформація про виробника (продавця) повинна бути доведена до відома споживачів також при здійсненні торгівлі у тимчасових приміщеннях, на ярмарках, з лотків та в інших випадках, якщо торгівля здійснюється поза постійного місця перебування продавця. Виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний своєчасно надавати споживачеві необхідну і достовірну інформацію про товари (роботи, послуги), що забезпечує можливість їх правильного вибору. При цьому за окремими видами товарів (робіт, послуг) перелік і способи доведення інформації до споживача встановлюються Урядом Російської Федерації (1). --- (1) Див, наприклад: Постанова Уряду РФ від 15 квітня 1996 р. N 435 "Про затвердження Порядку доведення до споживачів інформації про походження алкогольної та тютюнової продукції іноземного виробництва" / / СЗ РФ. 1996. N 16. Ст. 1904 і Постанова Уряду РФ від 15 серпня 1997 р. N 1037 "Про заходи щодо забезпечення наявності на ввозяться на територію Російської Федерації непродовольчих товарах інформації російською мовою" / / Відомості Верховної. 1997. N 34. Ст. 3981. Інформація про товари в обов'язковому порядку повинна містити (п. 2 ст. 10 Закону про захист прав споживачів): - найменування технічного регламенту або інше позначення, встановлене законодавством про технічне регулювання і свідчить про обов'язкове підтвердження відповідності товару; - відомості про основні споживчі властивості товарів; - гарантійний термін, якщо він встановлений; - вказівки на ціну та умови придбання товарів; - правила та умови ефективного і безпечного використання товарів; - термін служби або термін придатності товарів, встановлений відповідно до Закону про захист прав споживачів; - адресу (місце знаходження), фірмове найменування (найменування) виробника (продавця), уповноваженої організації або уповноваженого індивідуального підприємця, імпортера; - інформацію про обов'язкове підтвердження відповідності товарів вимогам, що забезпечують їх безпеку для життя, здоров'я споживача, навколишнього середовища та запобігання заподіяння шкоди майну споживача; - інформацію про правила продажу товарів. Крім того, якщо набуття споживачем товар був у користуванні, або в ньому усувався недолік (недоліки), то споживачеві повинна бути надана інформація про це. Інформація про товари доводиться до відома споживачів у технічній документації, що додається до товарів, на етикетках, маркуванням чи іншим способом, прийнятим для окремих видів товарів, а інформація про обов'язкове підтвердження відповідності товарів надається в порядку і способами , які встановлені законодавством Російської Федерації про технічне регулювання і включає в себе відомості про номер документа, що підтверджує таку відповідність, про термін його дії та про організацію, яка його видала. Цивільно-правові наслідки невиконання або неналежного виконання розглянутих обов'язків передбачені ЦК та Законом про захист прав споживачів. Згідно ст. 495 ГК покупець, якому не надано можливість негайно отримати в місці продажу необхідну інформацію про товар, має право вимагати від продавця відшкодування збитків, викликаних необгрунтованим ухиленням від укладення договору роздрібної купівлі-продажу (п. 4 ст. 445 ЦК), а якщо договір укладено, в розумний строк відмовитися від виконання договору, вимагати повернення сплаченої за товар суми і відшкодування інших збитків. Продавець, який не надав покупцеві можливість отримати відповідну інформацію про товар, несе відповідальність і за недоліки товару, які виникли після його передачі покупцеві, щодо яких покупець доведе, що вони виникли у зв'язку з відсутністю у нього такої інформації. У ст. 12 Закону про захист прав споживачів відповідальність виробника (продавця) за неналежну інформацію про товар встановлена залежно від виду правопорушення. Якщо споживачеві при укладенні договору не надано можливість негайно отримати інформацію про товар, він має право вимагати від продавця відшкодування збитків, завданих необгрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір укладено, в розумний строк відмовитися від його виконання і зажадати повернення сплаченої за товар суми і відшкодування інших збитків, повернувши товар, якщо це можливо з його характеру, продавцю. Якщо продавець не надав покупцю повної та достовірної інформації про товар, він несе відповідальність, передбачену п. п. 1 - 4 ст. 18 Закону про захист прав споживачів, за недоліки товару, які виникли після його передачі споживачеві внаслідок відсутності у нього такої інформації. Якщо ненадання повної та достовірної інформації про товар спричинило заподіяння шкоди життю, здоров'ю та майну споживача, він має право вимагати від виробника (продавця) відшкодування шкоди в порядку, передбаченому гл. 59 ЦК та ст. 14 Закону про захист прав споживачів. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 3. Право споживачів на інформацію " |
||
|