Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е.А.Суханов. Цивільне право: У 4 т. Том 3: Зобов'язальне право, 2008 - перейти до змісту підручника

3. Право споживачів на інформацію

Відповідно до ст. ст. 8 - 10 Закону про захист прав споживачів споживач має право вимагати надання необхідної та достовірної інформації про виробника (продавця), режим його роботи і реалізованих ним товарах. Ця інформація в наочній і доступній формі доводиться до відома споживачів при укладанні договорів купівлі-продажу способами, прийнятими в окремих сферах обслуговування споживачів, російською мовою, а додатково, на розсуд виробника (продавця), на державних мовах суб'єктів Російської Федерації і рідних мовах народів Російської Федерації (1).
---
(1) У Постанові Пленуму Верховного Суду РФ від 29 вересня 1994 р. N 7 підкреслюється, що інформація про товари (роботи, послуги) відповідно до п. 2 ст. 8 Закону про захист прав споживачів повинна у наочній і доступній формі доводитися до відома споживача при укладенні договорів про реалізацію товарів (виконанні робіт, наданні послуг) способами, прийнятими в окремих сферах обслуговування. Враховуючи це, надання даної інформації іноземною мовою без повідомлення перекладу в обсязі, зазначеному в п. 3 ст. 10 Закону, слід розцінювати як ненадання необхідної інформації з настанням наслідків, перелічених у п. 1 ст. 12 Закону.
Інформація про виробника (продавця) включає фірмове найменування (найменування) організації, місце її знаходження і режим роботи. Ці відомості продавець повинен розміщувати на вивісці. Якщо виробником (продавцем) є індивідуальний підприємець, то він зобов'язаний надати споживачеві інформацію про державну реєстрацію та найменування зареєстрував його органу. Якщо діяльність, здійснювана виробником (виконавцем, продавцем), підлягає ліцензуванню, споживачеві також повинна бути надана інформація про номер ліцензії, строк її дії, а також відомості про орган, який видав цю ліцензію. Інформація про виробника (продавця) повинна бути доведена до відома споживачів також при здійсненні торгівлі у тимчасових приміщеннях, на ярмарках, з лотків та в інших випадках, якщо торгівля здійснюється поза постійного місця перебування продавця.
Виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний своєчасно надавати споживачеві необхідну і достовірну інформацію про товари (роботи, послуги), що забезпечує можливість їх правильного вибору. При цьому за окремими видами товарів (робіт, послуг) перелік і способи доведення інформації до споживача встановлюються Урядом Російської Федерації (1).
---
(1) Див, наприклад: Постанова Уряду РФ від 15 квітня 1996 р. N 435 "Про затвердження Порядку доведення до споживачів інформації про походження алкогольної та тютюнової продукції іноземного виробництва" / / СЗ РФ. 1996. N 16. Ст. 1904 і Постанова Уряду РФ від 15 серпня 1997 р. N 1037 "Про заходи щодо забезпечення наявності на ввозяться на територію Російської Федерації непродовольчих товарах інформації російською мовою" / / Відомості Верховної. 1997. N 34. Ст. 3981.
Інформація про товари в обов'язковому порядку повинна містити (п. 2 ст. 10 Закону про захист прав споживачів):
- найменування технічного регламенту або інше позначення, встановлене законодавством про технічне регулювання і свідчить про обов'язкове підтвердження відповідності товару;
- відомості про основні споживчі властивості товарів;
- гарантійний термін, якщо він встановлений;
- вказівки на ціну та умови придбання товарів;
- правила та умови ефективного і безпечного використання товарів;
- термін служби або термін придатності товарів, встановлений відповідно до Закону про захист прав споживачів;
- адресу (місце знаходження), фірмове найменування (найменування) виробника (продавця), уповноваженої організації або уповноваженого індивідуального підприємця, імпортера;
- інформацію про обов'язкове підтвердження відповідності товарів вимогам, що забезпечують їх безпеку для життя, здоров'я споживача, навколишнього середовища та запобігання заподіяння шкоди майну споживача;
- інформацію про правила продажу товарів.
Крім того, якщо набуття споживачем товар був у користуванні, або в ньому усувався недолік (недоліки), то споживачеві повинна бути надана інформація про це.
Інформація про товари доводиться до відома споживачів у технічній документації, що додається до товарів, на етикетках, маркуванням чи іншим способом, прийнятим для окремих видів товарів, а інформація про обов'язкове підтвердження відповідності товарів надається в порядку і способами , які встановлені законодавством Російської Федерації про технічне регулювання і включає в себе відомості про номер документа, що підтверджує таку відповідність, про термін його дії та про організацію, яка його видала.
Цивільно-правові наслідки невиконання або неналежного виконання розглянутих обов'язків передбачені ЦК та Законом про захист прав споживачів. Згідно ст. 495 ГК покупець, якому не надано можливість негайно отримати в місці продажу необхідну інформацію про товар, має право вимагати від продавця відшкодування збитків, викликаних необгрунтованим ухиленням від укладення договору роздрібної купівлі-продажу (п. 4 ст. 445 ЦК), а якщо договір укладено, в розумний строк відмовитися від виконання договору, вимагати повернення сплаченої за товар суми і відшкодування інших збитків. Продавець, який не надав покупцеві можливість отримати відповідну інформацію про товар, несе відповідальність і за недоліки товару, які виникли після його передачі покупцеві, щодо яких покупець доведе, що вони виникли у зв'язку з відсутністю у нього такої інформації.
У ст. 12 Закону про захист прав споживачів відповідальність виробника (продавця) за неналежну інформацію про товар встановлена залежно від виду правопорушення.
Якщо споживачеві при укладенні договору не надано можливість негайно отримати інформацію про товар, він має право вимагати від продавця відшкодування збитків, завданих необгрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір укладено, в розумний строк відмовитися від його виконання і зажадати повернення сплаченої за товар суми і відшкодування інших збитків, повернувши товар, якщо це можливо з його характеру, продавцю.
Якщо продавець не надав покупцю повної та достовірної інформації про товар, він несе відповідальність, передбачену п. п. 1 - 4 ст. 18 Закону про захист прав споживачів, за недоліки товару, які виникли після його передачі споживачеві внаслідок відсутності у нього такої інформації.
Якщо ненадання повної та достовірної інформації про товар спричинило заподіяння шкоди життю, здоров'ю та майну споживача, він має право вимагати від виробника (продавця) відшкодування шкоди в порядку, передбаченому гл. 59 ЦК та ст. 14 Закону про захист прав споживачів.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 3. Право споживачів на інформацію "
  1. § 2. Результати інтелектуальної діяльності. Інформація
    правовідносин виникає у зв'язку із створенням та використанням результатів інтелектуальної і насамперед творчої діяльності - творів науки, літератури і мистецтва, винаходів, програм для ЕОМ, промислових зразків і т.п. Зазначені продукти творчої діяльності є об'єктами так званої інтелектуальної власності. Інтелектуальна власність - це умовне
  2. Тема 3. Право споживачів на інформацію про виробника (виконавця, продавця) і товарах (роботах, послугах)
    споживачів на інформацію про виробника (виконавця, продавця) і товарах (роботах,
  3. Розділ II ПРАВА СПОЖИВАЧІВ ТА ЇХ ЗАХИСТ
    право на: державний захист своїх прав; гарантований рівень споживання; належну якість товарів (робіт, послуг), торговельного та інших видів обслуговування; безпеку товарів (робіт , послуг); необхідну, доступну та достовірну інформацію про кількість, якість і асортимент товарів (робіт, послуг); відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, послугами) неналежної
  4. Глава 24. НАДАННЯ ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ПРИЛЮДНИХ ПОСЛУГ
    право на надання різного роду публічних послуг федеральними законами або законами суб'єктів Російської Федерації або які спеціально створені для надання публічних послуг. Слід розрізняти, в яких випадках органи місцевого самоврядування, на які покладається обов'язок надавати публічні послуги, здійснюють дії в суспільних інтересах, а в яких - надають або надають
  5. § 2. Місцева адміністрація
    право бути обраним до органів місцевого самоврядування. Повноваження місцевої адміністрації. Розглянемо повноваження місцевої адміністрації на прикладі адміністрації муніципального освіти "місто Пушкін". Місцева адміністрація розробляє проекти бюджету, кошторисів позабюджетних фондів, планів і програм соціально-економічного розвитку міста та подає їх на затвердження міській Раді.
  6. § 2. Укладення, зміна і розірвання договорів
    право. Ч. I. Під ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 193 Перший принцип - це свобода договору. Свобода договору означає, що суб'єкти підприємницької діяльності вільні в укладенні договору. Для такого договору не має значення, від кого виходить ініціатива укласти договір. Сторона договору самостійно знаходить свого контрагента,
  7. § 1. Купівля-продаж. Мена. Рента
    правових договорів, що застосовуються в майновому обороті, зокрема у сфері підприємницької діяльності За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов'язується передати річ (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму (ціну). Сторонами договору купівлі-продажу можуть бути будь-які фізичні
  8. § 9. Комерційна концесія
    правовласник) зобов'язується надати іншій стороні (користувачеві) за винагороду на строк або без зазначення строку право використовувати в підприємницькій діяльності користувача комплекс виключних прав, що належать правовласнику, в тому числі право на фірмове найменування і (або) комерційне позначення правовласника, на комерційну інформацію, а також на інші
  9. § 2. Способи та механізм захисту прав та інтересів підприємця
    правовим захистом не в меншому обсязі, ніж інші суб'єкти правових відносин - громадяни-непідприємці, некомерційні організації, державні та муніципальні освіти. Як карально-пресекательние заходи покарання, передбачені адміністративним і кримінальним законодавством, так і відновно-компенсаційні санкції, передбачені цивільним законодавством, в рівній мірі
  10. § 2. Прояви монополістичної діяльності та відповідальність за порушення антимонопольного законодавства
    право. Ч. II. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1998. С. 45 Отже, по-перше, монополістична діяльність виражається у зловживанні господарюючим суб'єктом (групою осіб) домінуючим становищем на ринку (ст. 5 Закону про конкуренцію). Домінуюче положення - це виключне становище суб'єкта на ринку товару, що дає йому можливість
© 2014-2022  yport.inf.ua