| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1. Поняття і види злочинів проти військової служби |
||
|
У ст. 10 Федерального закону N 61-ФЗ "Про оборону" * (333) від 31 травня 1996 функції і завдання Збройних Сил визначені наступним чином: Збройні Сили Російської Федерації призначені для відбиття агресії, спрямованої проти Російської Федерації, для збройного захисту цілісності та недоторканності її території, а також для виконання завдань відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації. Боєздатність Збройних Сил країни забезпечується не тільки їх чисельністю, озброєнням і виучкою, але й найсуворішої дисципліною, належним несенням військової служби. Ослаблення військової дисципліни загрожує небезпечними, тяжкими наслідками, здатними в ряді випадків підірвати, послабити бойову підготовку Збройних Сил, їх управління. З метою боротьби з найбільш суспільно небезпечними порушеннями військової дисципліни встановлено кримінальну відповідальність за їх вчинення. Необхідно відзначити, що з 1992 р. рівень злочинності в Збройних Силах постійно зростає - в середньому на 24% на рік. В 1,6 рази збільшилася кількість злочинів, які спричинили тяжкі наслідки. Зростання злочинів у Збройних Силах спостерігається майже за всіма показниками: групова злочинність - 88%; проти цивільного населення - 13%; в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння - 180%; в караулах і внутрішніх нарядах - 122%; на грунті нестатутних відносин - 74% * (334). У царській Росії кримінально-правові норми, що встановлювали кримінальну відповідальність за військові злочини, стали виникати після початку формування регулярних військових частин. Такі норми, наприклад, входили в Судебник Царя і Великого Князя Івана IV (Грозного) 1550 Історія розвитку військово-кримінального законодавства - велика самостійна тема. У даному курсі короткому огляду будуть піддані деякі її фрагменти, що відносяться до прийнятого Верховною Радою СРСР 25 грудня 1958 закону "Про кримінальну відповідальність за військові злочини" * (335). Цей закон був дослівно відтворено в кримінальних кодексах всіх союзних республік СРСР. Необхідно відзначити, що радянське військово-кримінальне законодавство було складовою частиною кримінального законодавства відповідно до ст. 2 Основ кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік 1958 Тому, наприклад, положення Загальної частини радянського кримінального законодавства про підстави кримінальної відповідальності, поняття злочину і т.д. були єдині для всього кримінального законодавства, в тому числі і визначав кримінальну відповідальність за військові злочини. Разом з тим особливості військової служби зумовлювали виділення спеціальних видів покарань, що застосовувалися тільки до засуджених військовослужбовців. Такими покараннями були: напрям в дисциплінарний батальйон і утримання на гауптвахті взамін виправних робіт. Ці покарання відбували одночасно з виконанням засудженим обов'язків по військовій службі і не сполучалися з виключенням засудженого зі Збройних Сил. Крім цього відповідно до ст. 31 Основ кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік при засудженні за тяжкий злочин особа, яка мала військове звання, могло бути за вироком суду його позбавлено. Згідно із Законом про загальний військовий обов'язок військова служба складалася з дійсної військової служби та служби в запасі. Тому судове рішення про позбавлення військового звання могло бути прийнято і щодо особи, яка перебувала у відставці * (336). У Законі "Про кримінальну відповідальність за військові злочини" (ст. 237 КК 1960 р.) було визначено, що військовими злочинами визнаються передбачені ним діяння проти встановленого порядку несення військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження ними навчальних зборів. У ст. 331 КК 1996 р. дано більш розгорнуте визначення злочину проти військової служби. Воно складається з трьох частин. У ч. 1 ст. 331 КК визначено, що злочинами проти військової служби визнаються передбачені в гол. 33 КК діяння проти встановленого порядку проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, що проходять військову службу за призовом або за контрактом у Збройних Силах Російської Федерації, інших військах і військових формуваннях Російської Федерації, а також громадянами, які у запасі, під час проходження ними військової служби. У ч. 2 ст. 331 КК зазначено, що відповідальність за злочини проти військової служби несуть військові будівельники військово-будівельних загонів (частин) Міністерства оборони РФ, інших міністерств і відомств Російської Федерації. У ч. 3 ст. 331 КК зроблено посилання на те, що кримінальна відповідальність за злочини проти військової служби, вчинені у воєнний час або в бойовій обстановці, визначається законодавством Російської Федерації воєнного часу. Розглянуте визначення злочину проти військової служби (далі військового злочину) базується на загальному понятті злочину, даному в ст. 14 КК. Це єдине в кодексі родове визначення злочину. Його мета - загальне розмежування злочинів проти військової служби та інших злочинів. У ньому розкрито суть злочинів проти порядку військової служби та їх загальні риси, що дозволяє встановити загальні відмінні ознаки військового злочину від дисциплінарного проступку. Родовим об'єктом військового злочину є порядок проходження військової служби, заснований на Конституції РФ і встановлений Федеральним законом від 28 березня 1998 р. N 53-ФЗ "Про військовий обов'язок і військову службу" * (337), статутами Збройних Сил та іншими військово-правовими актами. Порядок проходження військової служби покликаний забезпечувати постійну готовність Збройних Сил забезпечувати безпеку країни. У ст. 2 Федерального закону визначено: "Військова служба - особливий вид федеральної державної служби, що виконується громадянами у Збройних Силах РФ, а також у прикордонних військах федеральної прикордонної служби РФ, у внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ РФ, в Залізничних військах РФ, військах федерального агентства урядового зв'язку та інформації при Президентові РФ, військах цивільної оборони (далі - інші війська), інженерно-технічних і дорожньо-будівельних військових формуваннях при органах виконавчої влади (далі - військові формування), Службі зовнішньої розвідки РФ, органах Федеральної служби РФ, федеральнихорганах урядової зв'язку та інформації, федеральних органах державної охорони, федеральному органі забезпечення мобілізаційної підготовки органів державної влади РФ (далі - органи) і створюваних на воєнний час спеціальних формуваннях ". Ця служба покликана забезпечувати військову безпеку країни, що неможливо здійснити без суворого дотримання порядку проходження військової служби. Порядок проходження військової служби (військова безпека) - загальний родовий об'єкт для всіх злочинів проти військової служби. Він підрозділяється на види, тобто конкретні сфери військово-службової діяльності, де вирішуються конкретні завдання забезпечення військової безпеки. Кожен такий вид військового правопорядку виступає в якості об'єкта, як правило, кількох однорідних злочинів. Відповідно до них формується система складів злочинів проти військової служби. Ймовірно, можна поставити питання про виділення з родового об'єкта злочину видовий об'єкт, загальний для декількох злочинів. Представляється обгрунтованої наступна класифікація військових злочинів за їх видовому об'єкту * (338): проти порядку підлеглості і військових статутних взаємин (ст. 332-336); проти порядку перебування на військовій службі (ст. 337-339); проти порядку несення спеціальних (охоронних) видів військової служби (ст. 340-345); проти порядку заощадження військового майна (ст. 346-348); проти порядку експлуатації військово-технічних засобів (ст. 349-352). Безпосередній об'єкт злочину - порядок проходження конкретного виду служби. Деякі військові злочини посягають на два об'єкти - основний і додатковий. Проілюструємо сказане. У п. "в" ч. 2 ст. 334 КК передбачена відповідальність за насильницькі дії щодо начальника, пов'язані із заподіянням йому тяжкого або середньої тяжкості шкоди здоров'ю або інших тяжких наслідків. Оскільки здоров'я є додатковим об'єктом, то скоєне кваліфікується тільки як військовий злочин. Від безпосереднього об'єкта військового злочину необхідно відрізняти предмет злочину. Так, у ст. 346 КК встановлена відповідальність за умисне знищення або пошкодження військового майна. Безпосереднім об'єктом цього злочину є порядок заощадження зброї, а саму зброю - предметом злочину. Але якщо наслідки розглядуваного злочину виходять за межі диспозиції норми, що встановлює відповідальність за військовий злочин, то скоєне кваліфікується за сукупністю злочинів. Так, заподіяння смерті при здійсненні насильницьких дій щодо начальника має кваліфікуватися додатково за ст. 105 КК. Військове злочин може бути пов'язаний з вчиненням іншого злочину. Наприклад, часовий, який скоїв крадіжку з охоронюваного ним об'єкта, повинен нести відповідальність за відповідною частиною ст. 342 КК і одночасно за ст. 158 КК - за таємне викрадення чужого майна. Об'єктивна сторона злочину проти військової служби характеризується дією або бездіяльністю, небезпечним для військової дисципліни. Низка військових злочинів скоюється тільки дією, наприклад: самовільне залишення частини або місця служби (ст. 337 КК), дезертирство (ст. 338 КК), залишення гинучого корабля (ст. 345 КК). Деякі військові злочини скоюються бездіяльністю, наприклад, порушення статутних правил вартової (вахтової) служби внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 3 ст. 342 КК). В окремих складах злочинів посягання на військову службу набувають злочинний характер, якщо вони спричинили або могли спричинити заподіяння шкоди інтересам безпеки держави. Отже, само поставлення об'єкта злочину в небезпечний стан є закінченим злочином, наприклад, порушення правил несення бойового чергування (ч. 1 ст. 340 КК). У диспозиції деяких норм як ознаки складу злочину включені оціночні поняття: заподіяння шкоди (наприклад, при порушенні правил прикордонної служби - ч. 1 ст. 341 КК); заподіяння тяжкої шкоди (наприклад, при порушенні статутних правил вартової служби - ч. 2 ст. 342 КК) і т.д. Характер загрожує або завданої шкоди повинен визначатися в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи. Такі наслідки (тяжка шкода) можуть бути кваліфікуючими військовий злочин обставинами. Наприклад, умисне знищення або пошкодження зброї, боєприпасів або предметів військової техніки тягне відповідальність за ч. 1 ст. 346 КК, а якщо це спричинило тяжкі наслідки - за ч. 3 даної статті. Є норми, що встановлюють кримінальну відповідальність за військові злочини з вказівкою на конкретні тяжкі наслідки, наприклад, ч. 3 ст. 350 КК, в якій мова йде про караності порушення правил водіння або експлуатації машин, що спричинило з необережності смерть двох або більше осіб. Як вже зазначалося, гл. 33 входить в єдину систему Кримінального кодексу і тому на неї поширюються приписи Загальної частини, в тому числі ч. 2 ст. 14 КК. Отже, не є злочином дія (бездіяльність), хоча формально і містить ознаки будь-якого військового діяння, передбаченого в гол. 33 КК, але через малозначність не що представляє суспільної небезпеки, тобто що не завдало шкоди і не створила загрози заподіяння шкоди порядку несення військової служби. У даному випадку мається на увазі шкода кримінально-правового характеру. Але це не виключає перехід такого малозначного шкоди в розряд дисциплінарного проступку. Кримінально-правова протиправність в подібному випадку відпадає, і скоєне набуває характеру дисциплінарного проступку. Передбачені ст. 75-78 Загальної частини Кодексу підстави звільнення від кримінальної відповідальності застосовні і до осіб, які вчинили військові злочини. Більшість складів військових злочинів мають матеріальний характер. Вони є закінченими при настанні вказаних у законі наслідків, наприклад, знищення або пошкодження військового майна (ст. 346 і 347 КК), смерть людини (ч. 2 ст. 350 КК). Деякі військові злочини мають формальний характер. Наприклад, дезертирство (ст. 338 КК), самовільне залишення частини або місця служби з метою ухилення від проходження військової служби, а так само нез'явлення в тих же цілях на військову службу є закінченими злочинами з моменту залишення частини або місця служби або неявки на неї. Встановлення наслідків такого діяння не потрібно. Знаходження військовослужбовця при виконанні обов'язків військової служби є обов'язковою ознакою деяких військових злочинів. Так, ст. 333 КК встановлює відповідальність за опір начальнику, а одно іншій особі, виконуючому покладені на нього обов'язки військової служби, або примушування його до порушення цих обов'язків, поєднане з насильством чи погрозою його застосування. Питання про суб'єкта військового злочину вирішене і в ст. 331 КК. У ч. 1 цієї статті визначено, що злочини проти порядку несення військової служби відбуваються військовослужбовцями, що проходять військову службу за призовом або за контрактом у Збройних Силах РФ, інших військових формуваннях РФ, а також громадянами, які у запасі, під час проходження ними військових зборів . Відповідно до ч. 2 ст. 331 КК кримінальну відповідальність за військові злочини несуть також військові будівельники військово-будівельних загонів (частин) Міністерства оборони РФ та інших міністерств і відомств РФ. Отже, крім збройних сил військова служба передбачена в наступних воєнізованих формуваннях: військах Федеральної прикордонної служби РФ; внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ РФ; військах Федерального агентства урядового зв'язку та інформації при Президентові; залізничних військах; військах цивільної оборони; федеральної служби зовнішньої розвідки РФ; органах Федеральної служби безпеки РФ; федеральних органах державної оборони; федеральних органах урядового зв'язку та інформації РФ; Федеральної протипожежної служби Міністерства внутрішніх справ РФ; інформаційно-технічних і дорожньо-будівельних формуваннях; федерального органу забезпечення мобілізаційної підготовки органів державної влади. Перелічені категорії військовослужбовців становлять 1,5% в структурі населення країни * (339). Військовослужбовцями є: офіцери, прапорщики і мічмани, курсанти військових освітніх закладів професійної освіти, сержанти, старшини, солдати і матроси, що надходять на військову службу за контрактом; сержанти, старшини, солдати і матроси, які проходять військову службу за призовом, а також курсанти військових освітніх закладів професійної освіти до укладення з ними контракту. Федеральний закон "Про військовий обов'язок і військову службу" в ст. 38 (п. 10-11) визначає момент початку і закінчення військової служби. Початком військової служби для громадян, які не перебувають в запасі, призваних на військову службу, вважається день вибуття їх з військового комісаріату суб'єкта Російської Федерації до місця проходження військової служби. Для військовослужбовців, що проходять службу за контрактом, військова служба починається з дня набрання чинності контракту про проходження служби. Для деяких категорій військовослужбовців встановлено інший порядок початку несення або закінчення служби. Закінченням військової служби є день виключення військовослужбовців усіх категорій зі списків особового складу військової частини. Це день закінчення терміну служби. Якщо термін служби військовослужбовця закінчився і немає виняткових обставин, перерахованих у законі, то він не може нести відповідальність за військовий злочин, хоча і не виключений зі списків частини, підрозділи. Особливими обставинами, що дозволяють відстрочити виняток військовослужбовця зі списків військової частини, є, наприклад, знаходження його на стаціонарному лікуванні, перебування в полоні або в якості заручника. У Збройних Силах іноді на спеціальних посадах або роботах знаходяться службовці та робітники, які не є військовослужбовцями. Вони не можуть виступати суб'єктами військових злочинів, але можуть бути співучасниками таких злочинів. За скоєння деяких злочинів проти порядку несення військової служби кримінальну відповідальність несуть військовослужбовці, наділені особливими ознаками. Так, суб'єктом порушення статутних правил вартової служби є особа, яка входить до складу варти (часовий, розвідний і т.д.), - ст. 342 КК, порушення правил несення прикордонної служби - військовослужбовець, що входить до складу прикордонного варти - ст. 341. Відповідно до п. 12 ст. 38 Федерального закону "Про військовий обов'язок і військову службу" в строк військової служби не зараховується час перебування у дисциплінарної військовій частині та відбування дисциплінарного стягнення у вигляді арешту, а також час самовільного залишення частини або місця служби незалежно від причин тривалістю понад 10 діб. Як випливає з ч. 1 ст. 153 ДВК, час відбування арешту - кримінального покарання не зараховується в загальну військову службу. Однак у порядку заохочення воно може бути в неї включено. Точно так само в порядку заохочення час відбування покарання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців може бути зараховано до загального терміну військової служби (ч. 2 ст. 171 ДВК). Початком і закінченням військової служби у осіб, що проходять військові збори, є перший і останній день зборів. Призову на військову службу підлягають громадяни чоловічої статі у віці від 18 до 27 років, котрі перебувають чи зобов'язані перебувати на військовому обліку та не перебувають в запасі (ст. 22 Федерального закону). Особа, яка не досягла 18-річного віку, не може нести відповідальність за військовий злочин (наприклад, особа, що надійшло на військову службу з підробленим документом про віці). Відповідно до ст. 59 Конституції РФ військову службу несуть тільки громадяни Російської Федерації. З суб'єктивної сторони більшість військових злочинів вчиняються навмисно (дезертирство - ст. 338 КК, умисне знищення або пошкодження військового майна - ст. 346 КК) та ін Деякі з них скоюються як з прямим, так і з непрямим умислом, наприклад, умисне знищення або пошкодження військового майна (ст. 346 КК). У частині 2 ст. 24 КК закріплено: "діяння, вчинене тільки з необережності, визнається злочином лише в тому випадку, коли це спеціально передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу". Це припис закону не завжди відображено в Особливої частини. Тому в багатьох випадках питання про необережної формі провини встановлюється на основі аналізу норми. Прав А.А.Тер-Акопов, який вважає, що "відсутність у законі вказівки на форму вини має означати відповідальність як за необережне, так і за умисний злочин" * (340). Навмисно і з необережності може бути скоєно, наприклад, порушення статутних правил несення внутрішньої служби та патрулювання в гарнізоні (ст. 344 КК). Мета і мотив скоєння військового злочину в ряді статей вказуються, а в деяких - їх необхідно виявляти шляхом аналізу норми. Так, у ст. 338 КК встановлена відповідальність за дезертирство, який скоюється з метою ухилення від військової служби. У ст. 333 КК не згадана мета вчинення опору начальнику або примусу його до порушення військової служби, але саме це і є метою вчинення злочину. У ряді статей Закону СРСР 1958 "Про кримінальну відповідальність за військові злочини" вчинення злочину у воєнний час або у військовій обстановці, на поле битви, під час бою розглядалося як кваліфікується обставина. У чинному законодавстві таких, кваліфікуючих військовий злочин, обставин немає. У ч. 3 ст. 331 КК закріплено: "кримінальна відповідальність за злочини проти військової служби, вчинені у воєнний час або в бойовій обстановці, визначається законодавством Російської Федерації військового часу". Це положення суперечить ч. 1 ст. 1 КК, що визначає чітке правило: "кримінальне законодавство Російської Федерації складається з цього Кодексу. Нові закони, що передбачають кримінальну відповідальність, підлягають включенню до цього Кодексу". Крім цього в ст. 3 КК визначено: "... злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом". В даний час такого "надзвичайного" закону немає. Було б доцільно його і не розробляти, а включати необхідні доповнення в гол. 33 КК. Як це зроблено, наприклад, в Кримінальному кодексі Республіки Татарстан. Кримінальний кодекс 1960 передбачав три спеціальні покарання, що застосовуються до осіб, які вчинили військові злочини: направлення в дисциплінарний батальйон, зміст на гауптвахті взамін виправних робіт, позбавлення військових і спеціальних звань. У Кримінальному кодексі 1996 встановлено такі спеціальні покарання: короткостроковий арешт для всіх категорій військовослужбовців; обмеження по військовій службі для осіб, які проходять військову службу за контрактом, що застосовується як самостійне покарання, так і замість виправних робіт; вміст у дисциплінарної військової частини, що застосовується до військовослужбовцям рядового та сержантського складу; позбавлення військового і спеціального звання - додаткове покарання. Жоден злочин проти військової служби до категорії яких таких злочинів не відноситься. У кримінальні кодекси більшості зарубіжних країн (Франції, ФРН, Іспанії і т.д.) військові злочини не включені. Виняток становлять кодекси ряду колишніх союзних республік СРСР і деяких інших країн (наприклад, Польщі). В одних кодексах, які включили розділи (глави) про військових злочинах, дано загальне визначення військового злочину, в інших воно відсутнє. Так, у ст. 354 КК Республіки Киргизстан міститься розгорнуте поняття військового злочину, який за своєю суттю аналогічно визначенням, наведеним у ст. 331 КК РФ. У ньому також встановлено, що відповідальність за військові злочини, вчинені у воєнний час або в бойовій обстановці, визначається законодавством воєнного часу. У ст. 386 КК Республіки Таджикистан визначення злочину проти військової служби багато в чому схоже з наведеним у ст. 1 Закону СРСР 1958 "Про відповідальність за військові злочини". Згідно з Федеральним конституційним законом від 23 червня 1999 р. N 1-ФКЗ "Про військових судах Російської Федерації" * (341) "Справи про злочини, в здійсненні яких звинувачуються військовослужбовці, громадяни, які відбуваються військові збори, а також громадяни, звільнені з військової служби , громадяни, що пройшли військові збори, за умови, що злочини здійснені ними в період проходження військової служби, військових зборів ", розглядаються військовими судами. _ |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "1. Поняття і види злочинів проти військової служби" |
||
|
||