| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Поставка для громадських потреб |
||
|
особливими - публічними - цілями. Такими тут виступають державні (муніципальні) потреби - забезпечуються за рахунок коштів відповідних бюджетів та позабюджетних джерел потреби Російської Федерації, її суб'єктів і муніципальних утворень в товарах, необхідних для здійснення функцій Російської Федерації, її суб'єктів (у тому числі реалізація міждержавних, федеральних і регіональних цільових програм), а також для вирішення питань місцевого значення та здійснення окремих державних повноважень, переданих органам місцевого самоврядування (див. ст. 3 Закону про розміщення замовлень); звичайна поставка міцно грунтується на договорі поставки, поставка для громадських потреб - на фактичному складі з ряду послідовно пов'язаних між собою юридичних фактів. 1. Перший обов'язковий факт - замовлення на поставку товарів для громадських потреб, який розміщується державним (муніципальним) замовником (див. п. 1 ст. 527 ЦК). Порядок розміщення таких замовлень регулюється за рамками Цивільного кодексу спеціальним законодавством, яке складається із Закону про розміщення замовлень, інших федеральних законів, а також підзаконних актів (див. ст. 2 Закону про розміщення замовлень). Розміщення замовлень являє собою дії замовників (а також уповноважених ними органів), спрямовані на визначення постачальників з метою укладання з ними державних (муніципальних) контрактів. Замовлення розміщуються шляхом проведення торгів або без таких. У першому випадку замовлення розміщуються у формі конкурсу (зазвичай відкритого, рідше - закритого) або аукціону (зазвичай відкритого, рідше - закритого, в тому числі аукціону в електронній формі). У другому - у формі запиту котирувань цін на товари, розміщення замовлення у єдиного постачальника, розміщення замовлення на поставки біржових товарів. Сенс розміщення замовлення - в пошуку оптимального для замовника постачальника: при проведенні конкурсу контракт укладається з учасником торгів, який запропонував найкращі умови його виконання; при проведенні аукціону - з учасником торгів, який запропонував найнижчу ціну контракту; при запиті котирувань - з учасником розміщення замовлення (без проведення торгів), що запропонував найнижчу ціну контракту; при розміщенні замовлень на поставки біржових товарів - з учасником біржової торгівлі та в ході біржових торгів; при розміщенні замовлення у єдиного постачальника - на безальтернативній (в силу тих чи інших причин) основі з єдиним постачальником. Для здійснення функцій з розміщення замовлень замовники (уповноважені органи) має право залучати спеціалізовані організації. При розміщенні замовлень шляхом проведення конкурсу, аукціону та запиту котирувань створюються відповідні комісії (докладніше див ст. 5-7, 10, 20, 32, 42, 55, 56 Закону про розміщення замовлень). 2. Другий обов'язковий факт - державний (муніципальний) контракт на поставку товарів для громадських потреб, який укладають між собою замовник і постачальник (виконавець) - переможець конкурсу (аукціону), переможець у проведенні запиту котирувань, переможець біржових торгів або єдиний постачальник. За даним контрактом (див. ст. 9 Закону про розміщення замовлень) замовник зобов'язується забезпечити оплату товарів, а постачальник (виконавець) - їх передачу замовнику або за його вказівкою іншій особі (див. ст. 526 ЦК). Укладення контракту обов'язково для замовника (якщо інше не передбачено законом) і не обов'язково для постачальника (виконавця). Для постачальника (виконавця) його висновок обов'язково за двох умов, якщо: це встановлено законом і замовник відшкодує постачальникові (виконавцю) всі збитки у зв'язку з виконанням ним контракту (дане правило не застосовується щодо казенних підприємств і в деяких інших випадках). Якщо зобов'язана укласти контракт сторона ухиляється від його укладення, вона може бути примушуючи до його укладення (див. ст. 527, а також ст. 528 і 533 ЦК). Якщо згідно з контрактом постачальник (виконавець) поставляє товари самому замовнику або відповідно до виданої ним відвантажувальної рознарядкою одержувачу, відносини з поставки товарів для громадських потреб вичерпуються контрактом, а його виконання регулюється правилами про звичайну поставки (мова йде тільки про ст. 506-522 ЦК - див. п. 1 ст. 531 ЦК), при цьому платником за загальним правилом є замовник (див. п. 2 ст. 531 ЦК). 3. Однак якщо постачальник (виконавець) повинен поставити товари не замовнику (і не вказаною ним у відвантажувальної рознарядкою одержувачу), а певного замовником покупцеві, замовник не пізніше 30-денного терміну з дня підписання контракту направляє постачальнику (виконавцю) і покупцеві повідомлення про прикріплення (покупця), на підставі якого вони укладають між собою договір (див. п. 1 ст. 529 ЦК). Звідси - третій можливий (але не обов'язковий) факт - заснований на контракті договір поставки для громадських потреб, що укладається між постачальником (виконавцем) і прикріпленим до нього покупцем. Постачальник (виконавець), який ухиляється від його укладення, може бути примушуючи до його укладення на вимогу покупця на умовах проекту, розробленого покупцем. Навпаки, покупець має право повністю або частково відмовитися від товарів, зазначених у повідомленні про прикріплення, і від укладення договору на їх поставку. У цьому випадку сповіщений постачальником (виконавцем) замовник зобов'язаний протягом 30 днів: a) прикріпити до постачальнику (виконавцю) нового покупця; б) направити постачальнику (виконавцю) відвантажувальну рознарядку із зазначенням одержувача; в) повідомити про прийняття та оплати товарів їм самим, в іншому випадку постачальник (виконавець) вправі: вимагати прийняття і оплати товарів замовником; реалізувати товари самостійно з віднесенням розумних витрат з їх реалізації на замовника (див. ст. 529, 530 ЦК). Платник за договором поставки - покупець (сторона за договором), замовник же - законний його поручитель по даному платіжному зобов'язанням (див. § 5 гл. 23, ст. 532 ЦК). Незалежно від того, чи обмежується справа контрактом або ж відповідно з ним укладається договір поставки, замовник у передбачених законом випадках має право повністю або частково відмовитися від товарів, поставка яких передбачена контрактом, при цьому він повинен відшкодувати збитки постачальнику (виконавцю), а якщо це спричинило розірвання або зміну договору поставки - також і покупцю (див. ст. 534 ЦК). 4. Іноді відносини з публічних поставкам припускають специфічні схеми з великим числом юридичних фактів. Так, державний контракт на поставку оборонної продукції замовник укладає з так званим головним виконавцем (головним постачальником), якому він може передавати частину своїх функцій з виконання оборонного замовлення, і який для його виконання укладає договори поставки з безпосередніми виконавцями (постачальниками) (див. ст . 1, 4-6 Закону про державне оборонне замовлення). 5. На відміну від звичайної поставки поставка для громадських потреб має особливості в суб'єктному складі. Замовником тут можуть виступати: a) органи держави і місцевого самоврядування; б) органи управління державними позабюджетними фондами; в) бюджетні установи; г) інші уповноважені одержувачі бюджетних коштів. Допускається також існування спеціалізованих державних (муніципальних) органів, уповноважених на здійснення для замовників функцій з розміщення замовлень (так звані уповноважені органи). Дані органи, здійснюючи ці функції, самі при цьому контракти не підписують (див. ст. 4 Закону про розміщення замовлень). До учасників розміщення замовлень (тобто потенційним постачальникам) особливих вимог не пред'являється. Ними можуть бути: будь-яка юридична особа незалежно від її форми, форми власності, місця знаходження та походження капіталу або будь-яка фізична особа, в тому числі громадянин-підприємець. Участь у розміщенні замовлень може бути обмежене лише законом, зокрема при проведенні закритих конкурсів та аукціонів (див. ст. 8, 20 і 30, 32 і 39 Закону про розміщення замовлень). Договір контрактації і кваліфікуючі його ознаки. За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується передати вирощену (зроблену) їм сільськогосподарську продукцію заготівельникові - особі, яка здійснює закупівлі такої продукції для переробки або продажу (п. 1 ст. 535 ЦК). Даний договір має наступні кваліфікуючі ознаки. По-перше, продавець в договорі контрактації (господарство) - виробник (тобто творець) сільгосппродукції, а сама сільгосппродукція має бути вирощена або вироблена саме продавцем. При цьому питання про те, чи повинен при цьому продавець (як і постачальник - СР ст. 506 ЦК) здійснювати підприємницьку діяльність (і чи може бути продавцем громадянин, який не має статусу підприємця, наприклад реалізує надлишки власного врожаю), вирішується неоднозначно * (65). Взагалі кажучи, виробництво сільгосппродукції і наступна її здача для переробки (продажу) припускає підприємницький характер такої діяльності, тому продавцями за договором контрактації є: громадяни-підприємці, в тому числі неправосуб'ектние комерційні організації - селянські (фермерські) господарства в особі їх голів (див. п. 2 ст. 23 ЦК) і профільні правосуб'єктності комерційні організації будь-якої форми (у тому числі сільгоспкооперативи) * (66). Разом з тим Цивільний кодекс не встановлює прямих вимог до характеру діяльності продавця-виробника, а орієнтуватися в цьому питанні на фігуру постачальника-підприємця не можна, оскільки правила про договір поставки застосовуються до відносин за договором контрактації, якщо останні не врегульовані правилами § 5 гл. 30 ЦК (див. п. 2 ст. 535 ЦК), чого ніяк не можна сказати стосовно обговорюваного питання. Навпаки, Цивільний кодекс виразно говорить, що продавець повинен бути виробником, а виробнича діяльність, будучи діяльністю господарської, може бути (і часто буває) підприємницької, але може такий і не бути. Саме тому продавці за договором контрактації - не тільки підприємці, але й інші сільгоспвиробники (некомерційні організації або громадяни, які мають підсобне, приватне господарство). Відповідно продаж сільгосппродукції будь-якою особою, що не є її виробником (що купила її у виробника для подальшого перепродажу і т.п.), однозначно виключає договір контрактації. Такі договори за наявності всіх кваліфікуючих ознак можуть бути поставкою (§ 3 гл. 30 ЦК), в іншому випадку слід звертатися до загальних положень про купівлю-продаж (§ 1 гл. 30 ЦК). По-друге, покупець у договорі контрактації (заготівельник, контрактант) - особа, що здійснює закупівлі сільгосппродукції, причому такі закупівлі здійснюються не взагалі, а саме для подальшої її переробки або перепродажу. Говорячи інакше, куплена сільгосппродукція не повинна залишитися у заготівельника: вона повинна "продовжити свій рух" в цивільному обороті або у своєму первісному вигляді, або як результат переробки. Звідси з числа заготівельників слід виключити суб'єктів, які, купуючи сільгосппродукцію, не мають на при цьому цілі її переробки (в іншу продукцію) або перепродажу (іншій особі). Заготівельники можуть бути будь переробники сільгосппродукції (зерна - в борошно, м'яса - в м'ясопродукти, фруктів і овочів - в консерванти тощо), а також різноманітні заготконтори, оптові бази і т.п ., здійснюють подальшу її продаж. Заготівельниками не можуть бути особи, які набувають сільгосппродукцію для власного використання, причому неважливо, про який саме використанні - комерційному чи побутовому - йде мова. Тому з точки зору неможливості бути заготівельниками неважливо, чи йде мова про птахофабриці (покупающей зерно як корм для птиці, використовуваної в комерційних цілях) або про громадянина (купуючому зерно для забезпечення особистого подвір'я). Підприємницький характер діяльності заготівельника із закупівлі сільгосппродукції для подальшої її переробки (продажу) на відміну від діяльності продавця сумнівів не викликає. По-третє, предмет договору контрактації - сільгосппродукція, тобто різноманітні товари землеробства (рослинництва) і тваринництва, які володіють наступними ознаками: a) споживаний характер; б) родовий (замінний) характер; в) біологічне походження; г) об'єктивна зв'язок з природними факторами (природно-кліматичними, атмосферними і т.п.) і залежність від них; д) зв'язок з продовольчої сферою. Крім того, контрактуемая сільгосппродукція має бути вирощена або вироблена продавцем (див. п. 1 ст. 535, ст. 537 ЦК), а тому завжди являє собою обмежений майновий рід (genus limitatum) * (67). При зверненні до § 5 гл. 30 ГК зазвичай виникає питання: чи повинна сільгосппродукція відсутнім на момент укладення договору (з тим, щоб продавець, виконуючи договір, спочатку її справив, а потім здав) або вона може існувати (тобто продавець, виконуючи договір, міг здати те, що на момент укладення договору вже існує), тобто чи є для договору контрактації виробничий ознака іманентним або факультативним? На цей рахунок відомі різні думки * (68), немає єдиної точки зору і з питання про можливість контрактації продукції сільгосппереробки * (69). Взагалі кажучи, оскільки в § 5 гл. 30 ЦК немає прямих вказівок на необхідність відсутності сільгосппродукції на момент укладення договору контрактації, остільки немає і формальних заборон для відчуження наявного товару на момент укладення такого договору (наприклад, частини власного врожаю минулого року). Немає жодних формальних заборон і для відчуження продукції сільгосппереробки (наприклад, борошна або молочної продукції). Єдиним легальним перешкодою тут може стати правило ст. 538 ГК. Так як в даному правилі втілена ідея підвищеної правового захисту економічно уразливого сільгоспвиробника, можна припустити, що його існування було б зайвим, якби на момент укладення договору сільгосппродукція мала місце (або якби відчужувалася продукція сільгосппереробки). Але тут же можливий і зустрічне запитання: якщо мова йде про доцільність підвищеної правового захисту економічно уразливого сільгоспвиробника, то чому його слід захищати тільки при вирощуванні (виробництві) сільгосппродукції, а не взагалі (тим більше, що сама ст. 538 ЦК не дає приводу як -то пов'язувати її дію з власне процесом вирощування або виробництва, в тому числі з впливом природних, кліматичних та інших факторів). Ясно одне: в умовах сьогоднішньої редакції § 5 гл. 30 ГК особливістю договору контрактації є ознака самостійного вирощування (виробництва) сільгосппродукції продавцем, а не факт наявності або відсутності сільгосппродукції на момент укладення договору і не ознака її первинності або производности. Тому доти поки товар здатний визнаватися сільгосппродукцією (і не перейшов в іншу категорію товарів), він - належний предмет договору контрактації. Наявність відчужуваної сільгосппродукції на момент укладення договору саме по собі не означає необхідності відмови від контрактації на користь поставки, в свою чергу, при кваліфікації договору на відчуження продуктів сільгосппереробки слід всякий раз виважено співвідносити між собою первинний фактор сільгоспвиробництва і вторинний фактор промислової переробки і співвідношення цих компонентів в предметі договору для цілей його видовий кваліфікації. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Поставка для громадських потреб" |
||
|
||