| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Особливості правового регулювання відносин з енергопостачання |
||
|
Крім нормативного велике значення має договірне регулювання сфери енергопостачання. Між суб'єктами оптового ринку діє організована система договорів, що визначає основні умови їх діяльності на оптовому ринку, умови оптового продажу електроенергії та надання необхідних послуг (перелік, система і порядок укладання таких договорів визначають основні положення функціонування оптового ринку та правила оптового ринку). Крім того, оптові постачальники і покупці електроенергії можуть укладати згідно з правилами оптового ринку на вільній і самостійній основі підлягають реєстрації адміністраторами торгової системи оптового ринку двосторонні договори купівлі- продажу електроенергії. Ринкову ціну електроенергії в таких випадках сторони визначають самостійно. Основа роздрібного ринку електроенергії - договір купівлі-продажу. Постачальники мають право укласти із споживачами змішані договори, що містять елементи різних договорів, зокрема купівлі-продажу , комісії, доручення, агентування. Споживачі і продавці вільні у виборі контрагента за договором. Виняток становлять гарантують постачальники, які укладають із споживачами публічні договори купівлі-продажу електроенергії, при цьому самостійно регулює відносини, пов'язані з оперативно-диспетчерським керуванням, придбанням і передачею електроенергії які обслуговує споживачам. Збутові надбавки гарантують постачальників на роздрібних ринках включаються в ціну електроенергії і регулюються державою; навпаки, ціни (тарифи) на електроенергію для всіх інших енергозбутових організацій (які не є гарантують постачальниками) встановлюються вільно і не підлягають державному регулюванню. Отже, продаж електроенергії покоїться на двосторонньому договорі купівлі-продажу, за яким продавець зобов'язується поставити покупцеві електроенергію в певній кількості і визначеного відповідними технічними регламентами та іншими обов'язковими вимогами якості, а покупець - прийняти її і оплатити на умовах укладеного відповідно до правилами оптового ринку та основними положеннями функціонування роздрібних ринків договору (див. ст. 3, п. 1, 2 ст. 32, п. 2 ст. 37, п. 5 ст. 38, п. 2 ст. 39, ст. 40 Закону про електроенергетику). Незалежно від того, на якому ринку - оптовому або роздрібному - здійснюється купівля-продаж енергії, договір купівлі-продажу електроенергії може кваліфікуватися як договір енергопостачання, якщо покупець набуває електроенергію не для подальшого перепродажу, а для власного споживання, тобто є кінцевим споживачем, а не енергетичним посередником. Водночас в силу двох причин - a) особливостей пристрою мережі і мережевого постачання електроенергією і б) множинності правосуб'єктності учасників ринку електроенергії (т. е. через складність устрою всієї об'єктно-суб'єктної інфраструктури електроенергетики) - справа не обмежується одним лише договором купівлі-продажу. Крім нього є й інші договори, так чи інакше примикають до нього і в усякому разі забезпечують його реалізацію. Ось ряд прикладів на цей рахунок. А. Покупці електроенергії (громадяни і організації) - учасники оптового і роздрібного ринків мають право на технологічне приєднання своїх енергоприймаючу пристроїв (енергоустановок) до електромереж при: наявності відповідної технічної можливості та дотриманні ними встановлених правил приєднання (при дотриманні цих вимог відмова в технологічному приєднання неприпустимий). Технологічне приєднання їх енергоприймаючу пристроїв (енергоустановок) здійснюється на підставі однойменного возмездногодоговору, який містить стандартні умови (крім індивідуальних технічних). Даний договір вирішує питання технологічного приєднання і не передбачає надання послуг з передачі електроенергії, тому плата по ньому стягується одноразово і включає витрати на приєднання до мереж нового об'єкта, але не включає витрати на передачу електроенергії (див. п. 1 ст. 26, п. 1 ст. 32 Закону про електроенергетику). Б. Необхідна для подачі електроенергії мережа належить іншому господарюючому суб'єкту - мережевої організації. Тому учасники оптового ринку, укладаючи договори купівлі-продажу, при необхідності паралельно укладають договори з системним оператором (на надання послуг з оперативно-диспетчерського управління) і з мережевою організацією (на надання послуг з передачі електроенергії). На роздрібних ринках договором купівлі-продажу електроенергії також може бути передбачений обов'язок постачальника укласти договір надання послуг з передачі електроенергії споживачам з мережевою організацією від імені споживача або від свого імені, але в інтересах споживача * (80). Відповідно на оптовому і роздрібному ринках послуги з передачі електроенергії від продавця до споживача (тобто комплекс організаційно і технологічно пов'язаних дій, що забезпечують передачу електроенергії через технічні пристрої електромереж згідно з технічними регламентами) здійснюються на основі публічного договору надання послуг. Надання таких послуг пов'язане з двома умовами - покупець повинен: a) брати участь на оптовому ринку електроенергії або б) мати укладений з виробником (іншим постачальником) електроенергії договір купівлі-продажу електроенергії, а головне - належним чином виконувати зобов'язання за даним договором. Мережева організація не має права відмовити в укладенні такого договору (у тому числі з підстав, пов'язаних з вибором споживачем продавця електроенергії), але вона має право відмовити покупцеві у виконанні своїх обов'язків за договором, якщо їй стало відомо про невиконання покупцем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу . Продавець електроенергії і споживач має право розірвати договір купівлі-продажу за умови належного повідомлення мережевої організації про свій намір розірвати договір відповідно до правил оптового ринку та основними положеннями функціонування роздрібних ринків (див. ст. 3, п. 2 ст. 26, п. 1 ст. 32, п. 2 ст. 37 Закону про електроенергетику). В. Особливості пристрою мережі і існування Єдиної національної (загальноросійської) електромережі обумовлюють необхідність, з одного боку, централізованого управління мережею (його забезпечує спеціалізована організація з управління єдиної національної (загальноросійської) електромережею), з іншого - укладення договорів двох типів: a) спрямованих на регулювання питань експлуатації об'єктів, що входять до складу єдиної мережі; б) спрямованих на надання послуг з передачі електроенергії по єдиній мережі. У першому випадку зазначена організація укладає договори з різними власниками (іншими законними власниками) об'єктів електромережевого господарства, що входять в єдину електромережу, для яких укладання таких договорів є обов'язковим, і в результаті чого їх права на самостійне укладення договорів надання послуг з передачі електроенергії з використанням об'єктів електромережевого господарства, що входять в єдину електромережу (і визначення умов цих договорів), обмежуються і переходять до зазначеної організації. По-другому випадку зазначена організація (яка тут є услугодателем) надає на оплатній договірній основі послуги з передачі електроенергії за єдиною електромережі двом категоріям осіб - суб'єктам оптового ринку; іншим особам, які мають на праві власності (іншій законній підставі) об'єкти електроенергетики, приєднані до єдиної електромережі. Тепер уже укладення такого договору є обов'язковим для услугодателя, який може відмовити в його висновку, тільки якщо у потенційного контрагента немає договору з системним оператором про надання послуг по оперативно-диспетчерському управлінню (див. ст. 7-9 Закону про електроенергетику). Г. Та частина споживачів електроенергії, яка має статус "споживача з керованою навантаженням", на оплатній договірній основі надає послуги із забезпечення виведення ЄЕС Росії з аварійних ситуацій, а також інші послуги (див. п. 1 ст. 38 Закону про електроенергетику). Д. Зрозуміло, перелік існуючих у сфері електроенергетики договорів можна продовжити. 2. До відносин за договором енергопостачання, не врегульованих Цивільним кодексом, застосовуються закони та інші правові акти про енергопостачанні, а також обов'язкові, прийняті відповідно до них правила (див. п. 3 ст. 539 ЦК). Звідси при регулюванні відносин з договору енергопостачання норми Кодексу мають пріоритет перед усіма іншими нормами, які субсидиарно доповнюють норми Цивільного кодексу. Разом з тим до відносин за договором постачання електричною і тепловою енергією правила § 6 гл. 30 ЦК застосовуються, якщо інше не встановлено законом або іншими правовими актами (див. п. 4 ст. 539, п. 1 ст. 548 ЦК), а до відносин з мережевого постачання іншими товарами - якщо інше не встановлено законом, іншими правовими актами , а також не випливає із суті зобов'язання (див. п. 2 ст. 548 ЦК). Отже, в силу п. 4 ст. 539 та ст. 548 ГК при регулюванні відносин з договорів постачання електричною і тепловою енергією, а також з договорів мережевого постачання іншими товарами правила § 6 гл. 30 ГК у всякому разі є диспозитивними. 3. З аналізу § 6 гл. 30 ГК очевидно, що договір енергопостачання - самодостатній вид договору купівлі-продажу, який існує самостійним набором правил і при їх дефіциті не звертається за допомогою до інших видів договору купівлі-продажу (на відміну від поставки для громадських потреб - див п. 2 ст . 525 і п. 1 ст. 531 ГК, контрактації - див п. 2 ст. 535 ГК, продажу підприємства - див п. 2 ст. 549 ЦК). Тому до відносин з договору енергопостачання правила про інших видах договору купівлі-продажу можуть застосовуватися в наступних трьох випадках: a) за наявності прямого відсилання закону (див. абз. 2 п. 1 ст. 546 ЦК), б) в умовах відсутності прямого відсилання закону, якщо цього вимагає істота правовідносини (наприклад, якщо споживачем за договором енергопостачання є громадянин, що використовує енергію в побуті, тобто особа, яка є в той же самий час споживачем за договором роздрібної купівлі-продажу) * (81), в) за аналогією закону і за наявності необхідних для цього передумов (див. п. 1 ст. 6 ЦК). Зі свого боку правила про договір енергопостачання застосовні до інших видів договору купівлі-продажу, прилеглим до договору енергопостачання за ознакою мережевий подачі товару (див. п. 2 ст. 548 ЦК). Згідно п. 5 ст. 454 ГК до відносин з мережевого постачання (енергією чи іншими товарами) загальні положення про купівлю-продаж (§ 1 гл. 30 ЦК) можуть застосовуватися в субсидіарної порядку. 4. Правила § 6 гл. 30 ГК поділяються на три категорії: перші регулюють відносини за участю всякого абонента, другі - тільки громадянина, треті - тільки юридичної особи (причому всякого). Згідно із загальними правилами § 6 гл. 30 ГК мережева енергія повинна бути якісною, її якість повинна відповідати вимогам державних стандартів та інших обов'язкових правил або (у другу чергу) - вимогам, передбаченим договором (пор. ст. 469 і п. 1 ст. 542 ЦК). Всякий абонент повинен сплатити за загальним правилом (якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором) фактично прийняте кількість енергії згідно з даними обліку. При цьому абонент має право відмовитися від оплати енергії неналежної якості, а для того, щоб не оплачувати неякісну енергію, він не повинен її і приймати, в іншому випадку він ризикує стати боржником на вимогу енергопостачальної організації про відшкодування їй вартості безпідставного збагачення (заощадження) - т . е. тієї вартості, яку абоненту вдалося зберегти за період використання ним неякісної енергії (див. п. 2 ст. 542, ст. 544 ЦК). Всякий абонент не повинен передавати прийняту енергію субабонентам без згоди енергопостачальної організації (див. ст. 545 ЦК). Енергія повинна подаватися безперервно і, таким чином, бути присутнім в мережі відповідно до режиму її подання або постійно (див. ст. 541 ЦК), при цьому перерва, припинення або обмеження її подачі без узгодження з абонентом неприпустимі , крім випадків, коли: a) незадовільний стан енергоустановок абонента створює загрозу аварії або життю і безпеці громадян (за умови попередження абонента), б) необхідно вжити невідкладних заходів щодо запобігання або ліквідації аварії (без попередження абонента, але за умови негайного його повідомлення) (див. відповідно абз. 1 п. 2, п. 3 ст. 546 ЦК). Особливості відповідальності за договором енергопостачання - наступного (див. ст. 547 ЦК): a) всяка сторона, що порушила зобов'язання, повинна відшкодувати контрагенту тільки реальний збиток (оскільки упущена вигода не відшкодовується, сама відповідальність є обмеженою - див. ст. 15, п. 1 ст. 400 ЦК); б) енергопостачальна організація відповідає перед абонентом на початку вини лише за перерву в подачі енергії, викликаний регулюванням режиму її споживання, за все інше (перерва в подачі енергії, що не обумовлений регулюванням режиму її споживання, необгрунтоване обмеження подачі енергії, неякісність подається енергії та ін.) вона, як і всякий підприємець, відповідає на початку ризику (див. п. 3 ст. 401 ЦК). Спеціальні правила іноді встановлює закон. Так, збитки, що виникли у споживача в результаті неправомірного обмеження режиму споживання електроенергії (при порушенні порядку обмеження споживання, в тому числі його рівня) відшкодовуються у повному обсязі (див. п. 3 ст. 39 Закону про електроенергетику). Договір енергопостачання з абонентом-громадянином вважається укладеним з моменту першого фактичного підключення абонента до мережі і за загальним правилом (якщо інше не передбачено договором) - на невизначений термін. Громадянин має право: a) використовувати енергію в будь-якому необхідному йому кількості (а тому договори з громадянами не передбачають питання кількості подається енергії, режим подачі тощо) (див. п. 3 ст. 541 ЦК), б) в будь-який час і без вказівки причин розірвати договір в односторонньому порядку за умови повідомлення про це енергопостачальної організації та повної оплати використаної енергії (див. абз. 2 п. 1 ст. 540, абз. 1 п. 1 ст. 546 ЦК). Громадянин за загальним правилом (якщо інше не встановлено законодавством) не зобов'язаний забезпечувати належний технічний стан і безпеку енергомереж, а також приладів обліку споживання енергії (СР п. 1 і 2 ст. 543 ЦК). Енергопостачальна організація не може розірвано договір в односторонньому порядку при неодноразовому порушенні громадянином термінів оплати за спожиту енергію, а також при невикористанні ним енергії; вона також не може припинити (обмежити) подачу енергії при порушенні громадянином зобов'язання по оплаті (пор. з абз. 2 п . 1, абз. 2 п. 2 ст. 546 ЦК). Договір енергопостачання з абонентом - юридичною особою укладається в загальному порядку - через узгодження всіх істотних умов даного договору, в тому числі: предмета (енергії); кількості; режиму подачі (див. п. 1 ст. 541 ЦК). Юридична особа може змінювати кількість прийнятої ним енергії, передбачене в договорі, якщо: a) таке право передбачено договором; б) за умови відшкодування витрат, понесених енергопостачальною організацією у зв'язку із забезпеченням подачі енергії не в обумовленому кількості (див. п. 2 ст. 542 ЦК). Даний договір може бути за загальним правилом (крім випадків, встановлених законом та іншими правовими актами) розірваний енергопостачальною організацією в односторонньому повідомному порядку при неодноразовому порушенні юридичною особою термінів оплати або неодноразової недобору енергії (див. абз. 2 п. 1 ст. 546 ЦК) . Енергопостачальна організація має право припинити (обмежити) подачу енергії без погодження з юридичною особою, але з відповідним його попередженням у разі порушення ним зобов'язання з оплати (див. абз. 2 п. 1, абз. 2 п. 2 ст. 546 ЦК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Особливості правового регулювання відносин з енергопостачання" |
||
|
||