Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е.А. СУХАНОВ. Цивільне право: У 4 т. Том 2: Речове право. Спадкове право. Виключні права. Особисті немайнові права: Підручник., 2008 - перейти до змісту підручника

6. Право власності некомерційних організацій

Закон підкреслює, що некомерційні юридичні особи допускаються в майновий (цивільний) оборот зі строго цільовим призначенням, передбаченим їх статутами. Тому вони володіють цільової правоздатністю і можуть використовувати належне їм на праві власності майно лише для досягнення тих цілей, які прямо передбачені їх установчими документами (п. 4 ст. 213 ЦК). У цьому сенсі некомерційні організації, будучи приватними власниками, проте більшою мірою обмежені у своїх можливостях, ніж інші приватні власники.
Учасники таких організацій не мають не тільки речових, але і ніяких інших прав на їх майно, а в разі ліквідації створених ними некомерційних організацій не отримують навіть права на ліквідаційну квоту (1). Відповідний залишок майна може бути використаний в цілях, прямо зазначених в їх установчих документах або в законі.
---
(1) Виняток у цьому відношенні складають некомерційні партнерства, учасники яких можуть отримувати при виході з такої організації частина її майна (у межах вартості свого первісного внеску, крім членських внесків) і має право претендувати на ліквідаційну квоту (у тих же межах), якщо інше не встановлено законом або установчими документами партнерства (п. 3 ст. 8, п. 2 ст. 20 Федерального закону від 12 січня 1996 р. N 7-ФЗ "Про некомерційні організації" / / Відомості Верховної. 1996. N 3. Ст. 145; 1998. N 48. Ст. 5849; 1999. N 28. Ст. 3473; 2002. N 12. Ст. 1093; N 52 (частина II). Ст. 5141; 2003. N 52 (частина II). Ст . 5031 (далі - Закон про некомерційні організації)). У цьому відбивається переважно підприємницький (комерційний) характер діяльності такого роду організацій, що змушує сумніватися в їх некомерційної природі.
Некомерційні організації можуть мати у своїй приватній власності нерухомість у вигляді будівель, споруд, житлового фонду та земельних ділянок, а також різне рухоме майно (обладнання, транспортні засоби, різні об'єкти виробничого, соціально-культурного та благодійного призначення, гроші і цінні папери). Об'єктами їх власності є майно створених ними установ.
В рамках своїх статутних завдань (цілей діяльності) вони мають право здійснювати приносить прибуток виробництво товарів або надання послуг, бути учасниками господарських товариств (та вкладниками в товариствах на вірі), а також створювати інші некомерційні організації. Профспілкам надано право засновувати банки (1), а громадським об'єднанням - брати участь в господарських товариствах (2). Лише асоціації та спілки юридичних осіб, у тому числі об'єднання комерційних і некомерційних організацій, не має права здійснювати ніяку підприємницьку діяльність безпосередньо від свого імені (п. 1 ст. 121 ЦК).
---
(1) Див п. 6 ст. 24 Федерального закону від 12 січня 1996 р. N 10-ФЗ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" / / Відомості Верховної. 1996. N 3. Ст. 148; 2002. N 12. Ст. 1093; N 30. Ст. 3029, 3033; 2003. N 27 (частина I). Ст. 2700; 2003. N 50. Ст. 4855; 2004. N 27. Ст. 2711.
(2) Див п. 4 ст. 12 Федерального закону від 11 серпня 1995 р. N 135-ФЗ "Про благодійну діяльність та благодійні організації" / / Відомості Верховної. 1995. N 33. Ст. 3340; 2002. N 12. Ст. 1093; N 30. Ст. 3029; 2003. N 27 (частина II). Ст. 2708 (далі - Закон про благодійну діяльність).
Проте ніякі некомерційні організації не мають права розподіляти доходи (прибуток), отримані від допустимої для них підприємницької діяльності, між своїми учасниками (членами). Більш того, цільовий характер їх діяльності вимагає суворого відповідності між зазначеними в установчих документах завданнями і характером участі в майновому обороті. Тому, наприклад, право некомерційних організацій на заснування господарських товариств і товариств за змістом Закону повинне обмежуватися можливістю створення ними засобів масової інформації та інших пропагандистсько-інформаційних підприємств, підприємств культурно-видовищного і тому подібного характеру, тоді як брати участь як акціонерів вони, очевидно, можуть практично в будь-яких акціонерні товариства.
Законом можуть встановлюватися спеціальні (додаткові) обмеження на підприємницьку діяльність некомерційних організацій окремих видів і на джерела їх доходів. Так, благодійним організаціям дозволено створювати господарські товариства тільки як "компанії однієї особи", бо вони не можуть брати участь там спільно з іншими особами (1). Вони зобов'язані також протягом одного року використовувати на благодійні цілі не менше 80% переданих їм грошових пожертвувань і всі пожертви в натуральній формі (п. 4 ст. 16 Закону про благодійну діяльність).
---
(1) Див ст. 37 Федерального закону від 19 травня 1995 р. N 82-ФЗ "Про громадські об'єднання" / / Відомості Верховної. 1995. N 21. Ст. 1930; 1997. N 20. Ст. 2231; 1998. N 30. Ст. 3608; 2002. N 11. Ст. 1018; N 12. Ст. 1093; N 30. Ст. 3029; 2003. N 50. Ст. 4855; 2004. N 27. Ст. 2711 (далі - Закон про громадські об'єднання).
Для деяких некомерційних організацій законом встановлено обов'язок публічного ведення справ, тобто періодичної (щорічної) публікації для загального відома звітів про використання свого майна або забезпечення до них відкритого доступу. Такий обов'язок прямо передбачена для всіх фондів, громадських об'єднань та благодійних організацій (п. 2 ст. 118 ГК; ст. 29 Закону про громадські об'єднання; ст. 19 Закону про благодійну діяльність), участь яких у майновому обороті за загальним правилом має переслідувати загальнокорисні (у цьому сенсі - публічні, а не приватні) мети.
У встановлених законом випадках деякі види майна, що належить некомерційним організаціям, можуть отримувати спеціальний правовий режим. Такий, наприклад, режим перебуває у власності релігійних організацій рухомого і нерухомого майна богослужбового призначення. На дане майно не може бути звернено стягнення кредиторів релігійних організацій (1).
---
(1) Див п. 5 ст. 21 Федерального закону від 26 вересня 1997 р. N 125-ФЗ "Про свободу совісті та релігійні об'єднання" / / Відомості Верховної. 1997. N 39. Ст. 4465; 2000. N 14. Ст. 1430; 2002. N 12. Ст. 1093; N 30. Ст. 3029; 2003. N 50. Ст. 4855; 2004. N 27. Ст. 2711. Детальніше див: Російська Православна Церква і право: коментар / Відп. ред. М.В. Іллічов. М., 1999. С. 180 - 181 і сл.
Додаткова література
Волков Г.А., Голиченков А.К., Козир О.М. Коментар до Земельного кодексу Російської Федерації. М., 2002.
Коментар до Федерального закону "Про товариства з обмеженою відповідальністю" (постатейний) / Під ред. В.В. Залеського. М., 1998.
Коментар до Федерального закону "Про акціонерні товариства" (постатейний) / Під ред. Г.С. Шапкін. 3-е изд. М., 2002.
Крашенинников П.В. Право власності та інші речові права на житлові приміщення. 2-е вид. М., 2001.
Корнєєв С.М., Крашенинников П.В. Приватизація житлового фонду. Законодавство і практика. М., 1996.
Скловський К.І. Застосування цивільного законодавства про власність та володінні. Практичні питання. М., 2004.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 6. Право власності некомерційних організацій "
  1. ПРОГРАМА КУРСУ" ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО "
    право. Цивільне право як приватне право. Зміст і основні особливості приватноправового регулювання. Приватне право як ядро правопорядку, заснованого на ринковій організації економіки. Приватне право в Росії. Система російського приватного права. Приватне право в зарубіжних правопорядках. Дуалізм приватного права в континентальних правових системах. Торгівельне (комерційне) право. Критика
  2. § 3. Права та обов'язки муніципального службовця
    правовими актами органів місцевого самоврядування відповідно до федеральними та регіональними законами. Як правило, муніципальний службовець має право на: ознайомлення з посадовими документами, що визначають його права та обов'язки за замещаемой посади; забезпечення належних організаційно-технічних умов, необхідних для виконання посадових обов'язків; оплату праці та
  3. § 1 . Поняття громадського самоврядування жителів
    правового регулювання "громадської гілки" самоуправленческого руху, то воно повинно зводитися не до закріпленню структури і компетенції громадських органів, а до формування умов їх вільного створення, розвитку і навіть відмирання. Спокусившись ж на внутрішнє життя самодіяльних формувань, держава в зародку вб'є управлінські клітини, які при правильному догляді за ними могли б
  4. § 4. Контрольний орган муніципального освіти
    право представницьких органів місцевого самоврядування на створення власних контрольних органів для проведення зовнішнього аудиту бюджетів. Згідно ст. 153 БК РФ представницькі органи місцевого самоврядування формують і визначають правовий статус органів, що здійснюють контроль за виконанням бюджету відповідного рівня бюджетної системи. Закон від 6 жовтня 2003 р. встановлює, що в
  5. § 1. Поняття комерційного права
    правом. Відродження комерційного права в Росії нерозривно пов'язане з її переходом до ринкової економіки. На рубежі 80-90-х років відбулися глибокі зміни у правовому регулюванні економічної діяльності. Було легалізовано підприємництво. Відносини, що є предметом цивільно-правового регулювання, що виникають між підприємцями [1] або з їх участю, потребували особливого
  6. § 1. Поняття і види підприємців
    правових формах: індивідуальні підприємці, господарські товариства, господарські товариства, виробничі кооперативи, державні та муніципальні унітарні підприємства. Таким чином, підприємець - це особа, яка здійснює підприємницьку діяльність. Факт здійснення особою підприємницької діяльності є підставою для визнання його особливим суб'єктом
  7. § 4. Неспроможність (банкрутство) підприємців
    право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 75 Нині чинний Закон РФ «Про неспроможність (банкрутство) підприємств» [1] прийнятий 19 листопада 1992 і вступив в дію з 1 березня 1993 Він створює правову основу для примусової або добровільної ліквідації неспроможного підприємства, якщо проведення реорганізаційних процедур
  8. § 3. Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю
    право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 96 органи місцевого самоврядування не вправі виступати учасниками товариств з обмеженою відповідальністю. Фінансовані власником установи можуть бути учасниками товариств з обмеженою відповідальністю тільки з дозволу власника. Оскільки засновники товариства не зобов'язані
  9. § 7. Некомерційні організації, що здійснюють підприємницьку діяльність
    право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 133 ст. 116 ГК РФ, а також спеціальним законодавством - Законом РФ «Про споживчу кооперацію в Російській Федерації» [3]. Як видно з визначення, коло учасників споживчого кооперативу ширше кола учасників виробничого кооперативу, оскільки включає як громадян, так і
  10. § 2. Правовий режим речей
    право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 155 об'єктом загальногромадянського обороту і його правовий режим підпорядковується правилам загальногромадянського законодавства про речові права. Однак, якщо той же суб'єкт - некомерційна організація відповідно до своєї спеціальноюправоздатність включається в комерційну діяльність,
© 2014-2022  yport.inf.ua