| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Поняття громадського самоврядування жителів |
||
|
Цінність громадського самоврядування. Навіщо розкріпачувати самодіяльну активність населення? І як її розкріпачувати? Розмірковуючи про громадському самоврядування жителів, не можна обійти подібні питання мовчанням. Простіше дати відповідь на перше з них. Сила індивіда - в усвідомленні ним і своїх особистих інтересів, і інтересів колективу, в який він включений, з яким пов'язані його основні життєві прояви, в умінні піднятися від особистого інтересу до інтересу суспільного, в прагненні з'єднувати в рамках свого досвіду індивідуальні та колективні цінності. Коли ж люди не тільки передовіряють рішення що їх стосуються професійним управлінцям, а й при цьому не мають ні сил, ні бажання, ні коштів контролювати останніх, діяти разом з ними або поряд з ними, вони стають беззахисними перед свавіллям влади, втрачають смак до творчості , творення. Люди перетворюються на маргіналів і їх індивідуальна слабкість зумовлює слабкість колективу, суспільства, держави. З маленькими людьми не можна вирішувати великі завдання. Ось чому втягування населення в самоврядний процес важливо і для владних структур. Неможливо вирішувати всі проблеми муніципальних утворень силами виключно муніципальних органів. Як же розкріпачувати самоврядувальні потенції людей? Це питання з розряду невичерпних. Однак можна сформулювати принциповий підхід до його вирішення. Скористаємося для цього міркуваннями М.А. Краснова. Визнаючи необхідність розвитку організаційної самодіяльності населення, він виступає проти інституціонального змішання державно-апаратних і громадсько-самодіяльних структур, тобто проти змішання публічно-владного і громадського. Процес їх зближення, по думки М.А. Краснова, повинен бути природним. В іншому випадку ми знову станемо свідками фактичного одержавлення (в сенсі обюрокрачування) громадських формувань за місцем проживання. Що ж стосується правового регулювання "громадської гілки" самоуправленческого руху, то воно повинно зводитися не до закріпленню структури і компетенції громадських органів, а до формування умов їх вільного створення, розвитку і навіть відмирання. Спокусившись ж на внутрішнє життя самодіяльних формувань, держава в зародку вб'є управлінські клітини, які при правильному догляді за ними могли б у майбутньому скласти тканину реального самоврядування, стати осередками формування психології свободи і самовідповідальності "*". --- "*" Див: Краснов М.А. Місцеве самоврядування: державне або суспільне? / / Радянська держава і право. 1990. N 10. С. 82. Таким чином, громадське самоврядування неприпустимо нав'язувати зверху, хоча б з благих мотивів. Повсюдне створення тих же органів територіального громадського самоврядування за принципом повного охоплення ними всієї території муніципального освіти при неготовності самих громадян працювати по-справжньому в територіальних формуваннях або під початком останніх лише дискредитує ідею громадського самоврядування. Однак юридичне завдання норм самодіяльності жителів (розробка і прийняття актів про органи територіального громадського самоврядування з розкриттям їх видового різноманіття, можливої структури, функцій, компетенції; правове регулювання способів разового індивідуального, колективного волевиявлення людей) все ж необхідно. Не треба чекати повсюдного поширення якийсь ініціативи, щоб оформити її юридично. Влада повинна навчитися вгадувати перспективні напрямки самодіяльного руху та оперативно підтримувати їх. Громадянин, який вирішив включитися в самоврядний процес, має право використовувати вже існуючу для цього нормативну основу. Звичайно, прийняття нормативних актів, які опосередковують самодіяльність мешканців, важливо виробляти, базуючись хоча б на мінімальному досвіді і практиці конкретних цивільних ініціатив. Воно не може також означати негайного, повсюдного і активного застосування даних актів. Нормативні акти про громадському самоврядування повинні очікувати відповідні громадянські ініціативи і давати їм необхідний простір. Види і форми громадського самоврядування. Громадське самоврядування жителів, пов'язане з набуттям сферу публічних справ, має декілька основних видів. По-перше, це самозаявленій громадянами своїх запитів. По-друге, самореалізація громадянами власних запитів, у тому числі самостійне здійснення ними питань місцевого значення за допомогою прийняття нормативних, індивідуальних, кадрових рішень. По-третє, участь громадян у здійсненні органами місцевого самоврядування питань місцевого значення. Така участь виражається в обговоренні проектів місцевих планів, програм, проектів нормативних та індивідуальних актів, включення жителів у здійснення прийнятих планів, програм, актів, оцінці підсумків діяльності органів, посадових осіб місцевого самоврядування, загального стану справ в муніципальних утвореннях, окремих галузях місцевого життя. По-четверте, контроль з боку громадян, їх об'єднань за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів. Всі названі види волевиявлення знаходять вираження в ряді організаційно-правових форм. До них необхідно віднести референдуми, вибори та відкликання депутатів, виборних посадових осіб, сходи, збори, конференції жителів, правотворческие ініціативи громадян, територіальне громадське самоврядування жителів, публічні слухання, опитування, звернення громадян до органів державної влади та місцевого самоврядування. Громадське самоврядування жителів забезпечується також за допомогою форм корпоративної демократії: недержавних (немуніціпальних) комерційних і некомерційних об'єднань. Серед некомерційних об'єднань слід виділити громадські, релігійні об'єднання, засоби масової інформації. Ще один канал прояви самоврядування населення - мітинги, демонстрації, вуличні ходи, пікети, тому подібні разові публічні акції. Закон від 6 жовтня 2003 р. за громадським самоврядуванням розуміє форми, по-перше, безпосереднього здійснення населенням місцевого самоврядування, по-друге, участі населення у здійсненні місцевого самоврядування (гл. 5). Безпосереднє здійснення населенням місцевого самоврядування виражається в самостійному здійсненні громадянами питань місцевого значення шляхом прийняття нормативних, індивідуальних, кадрових рішень і контролі громадян за діяльністю органів самоврядування. Його забезпечують референдум, вибори, відгук, сходи громадян з правами представницького органу місцевого самоврядування. Іноді в цю групу включають ще суспільне територіальне самоврядування. Всі інші вищеназвані форми громадського самоврядування слід розглядати як форми участі населення у здійсненні місцевого самоврядування. Вони забезпечують такі види самоуправленческой активності, як самозаявленій людьми власних запитів, їх участь у здійсненні органами місцевого самоврядування питань місцевого значення. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 1. Поняття громадського самоврядування жителів " |
||
|
||