| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4.3. Правове регулювання оподаткування фізичних осіб |
||
|
Розглянемо ряд податків з фізичних осіб, які є найбільш значущими в житті громадян Російської Федерації. Прибутковий податок з фізичних осіб встановлено Федеральним законом «Про прибутковий податок з фізичних осіб», прийнятим Верховною Радою РРФСР 7 грудня 1991 із змінами і доповненнями, встановленими федеральними законами від 10 січня 1997 цей закон встановив загальні положення, які застосовуються для всіх категорії фізичних осіб, та окремі положення, що враховують специфіку оподаткування окремих категорій фізичних осіб, наприклад оподатковування фізичних осіб за місцем їх основної роботи, не за місцем основної роботи (служби, навчання), іноземців та ін Об'єктом оподаткування у фізичних осіб є сукупний дохід, отриманий у календарному році: у фізичних осіб, які мають постійне місце проживання в Російській Федерації, - від джерел у Росії і за її межами; у фізичних осіб, які не мають постійного місця проживання в Росії, - від джерел у Росії. При оподаткуванні враховується сукупний дохід, отриманий як у грошовій (національній або іноземній валюті), так і в натуральній формі. Прибутки, отримані в натуральній формі обліковуються у складі сукупного річного доходу за державними регульованими цінами, а за їх відсутності - вільними (ринковими) цінами. При отриманні фізичними особами доходу від виконання ними робіт за цивільно-правовими договорами, в тому числі при здійсненні підприємницької діяльності, сума валового доходу для цілей оподаткування зменшується на суму документально підтверджених платників витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням цього доходу. За наявності авторського договору на створення, видання, виконання або інше використання творів науки, літератури і мистецтва винагороди, виплачені в рахунок цього договору авансом, при остаточному розрахунку підсумовуються і розподіляються для цілей оподаткування на число років дії договору. При відсутності такого договору сума авторської винагороди, отримана за роботу, виконану протягом декількох років, і перевищує 100 тис. руб., Розподіляється за заявою платника на три роки і оподатковується у складі сукупного річного доходу за календарний рік з заліком раніше сплаченого податку. Аналогічний порядок оподаткування застосовується до сум винагород, отриманих авторами винаходів і промислових зразків протягом першого року їх використання. Доходи в іноземній валюті для цілей оподаткування перераховуються в рублі за курсом Центрального банку РФ, що діє на дату отримання доходу. Розмір оподатковуваного сукупного річного доходу визначається в порядку і на умовах, встановлених Законом «Про прибутковий податок з фізичних осіб». Цей нормативний акт в ст. 3 визначив доходи, які не підлягають оподаткуванню, а тому не включаються до сукупного доходу. До них, наприклад, відносяться: державні допомоги по соціальному страхуванню і соціальному забезпеченню; всі види пенсій, призначені у порядку, встановленому пенсійним законодавством Російської Федерації, а також додаткові пенсії, що виплачуються на умовах добровільного страхування пенсій; суми, одержувані працівниками на відшкодування шкоди, заподіяної їм внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, пов'язані з використанням ними трудових обов'язків. Закон встановив та інші пільги з оподаткування. Наприклад, зменшується неоподатковуваний дохід фізичних осіб на суму витрат на утримання дітей (до досягнення 18-річного віку, студентів та учнів до 24 років) і утриманців. З метою уникнення подвійного оподаткування суми прибуткового податку, виплачені відповідно до законодавства іноземних держав фізичним особам, які мають постійне місце проживання в Росії, зараховуються при внесенні цими особами прибуткового податку в Росії. При цьому розмір зараховуваних сум податків, виплачених за межами Російської Федерації, не може перевищувати суму податку, що підлягає сплаті цими особами в Російській Федерації. Фізичні особи, які підлягають оподаткуванню, зобов'язані: а) вести облік отриманих ними протягом календарного року доходів і зроблених витрат, пов'язаних з отриманням доходів; б) подавати в передбачених законом випадках податкового органу декларації про доходи та витрати за формою, яка встановлюється державною податковою службою Російської Федерації, інші необхідні документи і відомості, що підтверджують достовірність зазначених у декларації даних; в) пред'являти підприємствам, установам, організаціям та податковим органам документи, що підтверджують право на вирахування з доходу; г) своєчасно і в повному розмірі вносити до бюджету належні до сплати суми податку. При укладанні договорів та інших угод забороняється включення до них податкових застережень, відповідно, до яких виплачують доходи підприємства та фізичні особи, зареєстровані як підприємці, беруть на себе зобов'язання нести витрати, пов'язані зі сплатою податку , за фізичну особу. Фізичні особи поряд з вищезазначеним законом є платниками податку на майно, що у їх власність у порядку спадкування або дарування. Цей вид оподаткування закріплений Законом РРФСР «Про податок з майна, що переходить у порядку спадкування або дарування», прийнятим Верховною Радою РРФСР 12 грудня 1991 і введеним в дію з 1 січня 1992 р., зі змінами та доповненнями, внесеними Федеральним законом від 27 січня 1995р. Об'єктами оподаткування є: житлові будинки, квартири, дачі, садові будиночки в садівничих товариствах; автомобілі, мотоцикли, моторні човни, катери, яхти, інші транспортні засоби; предмети антикваріату і мистецтва, ювелірні вироби, побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та брухт таких виробів; паенакопления в житлово-будівельних, гаражно-будівельних і дачно-будівельних кооперативах; суми, які у вклади в установах банків та інших кредитних установах, кошти на іменних приватизованих рахунках фізичних осіб; вартість майнових та земельних часток (паїв); валютні цінності і цінні папери в їх вартісному вираженні. Податки з майна, що переходить фізичним особам у порядку спадкування, обчислюються за різними ставками. Наприклад, при спадкуванні майна вартістю від 850-кратного до 1700-кратного встановленого законом розміру мінімальної місячної оплати праці спадкоємці першої черги сплачують 5% вартості майна; спадкоємці другої черги - 10% вартості майна; інші спадкоємці - 20% вартості майна. Податок з майна, що переходить фізичним особам у порядку дарування, обчислюється за різними ставками. Наприклад, при вартості переходить в порядку дарування от 80-кратного до 850-кратного встановленого законом розміру мінімальної місячної оплати праці діти, батьки платять 3% вартості майна; інші фізичні особи - 10% вартості майна; при вартості майна від 851-кратного до 1700 -кратного встановленого законом розміру мінімальної оплати праці плюс 7% вартості майна, перевищує 850-кратний встановлений законом розмір мінімальної оплати праці, плюс 20% вартості майна, перевищує 850-кратний встановлений законом розмір мінімальної місячної оплати праці. Таким чином, ставки податку з майна, переходить фізичним особам у порядку спадкування, і ставки податку з майна, переходить фізичним особам у порядку дарування, мають деякі відмінності. Так, ставки податку з майна, переходить у порядку спадкування, нижче ставок податку з майна, переходить у порядку дарування. Закон передбачає і пільги з податку, наприклад, від оподаткування звільняються: майно, що у порядку спадкування дружину, який пережив другого з подружжя, або в порядку дарування від одного чоловіка іншому; житлові будинки (квартири) і паєнагромадження в житлово-будівельних кооперативах, якщо спадкоємці (обдаровані) проживали в цих будинках (квартирах) спільно з спадкодавцем (дарувальником) на день відкриття спадщини або оформлення договору (дарування). Інформація (інформація) про доходи, витрати, пільги, правильності обчислення податку, своєчасності його сплати відображаються у деклараціях, довідках, актах перевірки та інших документах. Основним документом є декларація. Декларація про сукупний річний дохід подається громадянами, які мали, протягом звітного року основне місце роботи і які отримали в цей період доходи крім цього основного місця роботи, а також громадянами, що не мали основного місця роботи протягом звітного року і які отримали протягом цього року які- небудь доходи. Чи не подають декларацію в податкові органи громадяни, які мали оподатковувані доходи лише за місцем основної роботи і за цей період не отримали інших оподатковуваних доходів і які у звітному році отримали з усіх видів джерел сукупний дохід у розмірі до 30 000 руб. Фізичні особи, які підлягають оподаткуванню, зобов'язані пред'являти підприємствам, установам, організаціям та податковим органам документи, що підтверджують право на відрахування з доходів. Такими документами є: довідка житлово-експлуатаційної контори (домоуправління) про наявність утриманців; довідка навчального закладу про навчання дітей (дитини) на денній формі навчання вузу, технікуму та, т.д. Форма і зміст цих документів визначено Госналогслужбой Російської Федерації. Декларацію і довідку про доходи за місцем основної роботи фізична особа подає до податкової інспекції. Відповідальність фізичних осіб за порушення податкового законодавства. Чинне законодавство встановило види і розміри відповідальності фізичних осіб за податкове правопорушення, а також його склад. Основоположними нормативними актами у сфері відповідальності є: Закон від 27 грудня 1991 р. «Про основи податкової системи в Російській Федерації» (ст. 13); Закон від 7 грудня 1991 р. «Про прибутковий податок з фізичних осіб »(ст. 22); Закон від 21 березня 1991 р.« Про державну податкову службу РРФСР »(ст. 10, 12); Кодекс про адміністративні правопорушення (ст. 7); Податковий кодекс РФ, ч. I; Кримінальний кодекс (ст. 198). Для притягнення до відповідальності платника податків за порушення податкового законодавства необхідно встановити в його діях протиправність і винність. Підставою для застосування податкових санкцій є не використання платником податків своїх обов'язків за наявності у нього об'єкта оподаткування. Порушення податкового законодавства виявляються у вигляді: приховування (заниження) доходу (прибутку) чи іншого об'єкта оподаткування; відсутності обліку об'єкта оподаткування; несвоєчасної або не в повному обсязі сплати податків; невиконання вимог податкового органу про усунення виявлених порушень законодавства про податки; неподання податковим органам документів та відомостей, необхідних для обчислення, а також банкам для сплати податків; ведення обліку об'єкта оподаткування з порушенням встановленого порядку. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 4.3. Правове регулювання оподаткування фізичних осіб " |
||
|
||