ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
М.І. Брагінський, В.В. ВІТРЯНСЬКИЙ. ДОГОВОРИ про банківський вклад, банківський рахунок; БАНКІВСЬКІ РОЗРАХУНКИ. КОНКУРС, ДОГОВОРИ ПРО ІГРАХ І ПАРІ. Книга п'ята. Том 2, 2006 - перейти до змісту підручника

Правове регулювання розрахунків по акредитиву

Відповідно до п. 3 ст. 867 ГК порядок здійснення розрахунків за акредитивом регулюється законом, а також встановленими згідно з ним банківськими правилами і вживаними в банківській практиці звичаями ділового обороту. Крім норм про розрахунки по акредитиву, що містяться в ЦК (§ 3 гл. 46, ст. Ст. 867 - 873), відносини, пов'язані з розрахунками за акредитивом, регламентуються також затвердженим Банком Росії Положенням про безготівкові розрахунки в Російській Федерації N 2-П від 3 жовтня 2002 р. "*".
--------------------------------
"*" Глави 4 - +6 Положення N 2-П діють в редакції Вказівки Банку Росії від 11 червня 2004 р. N 1442-У "Про внесення змін до Положення Банку Росії від 3 жовтня 2002 р. N 2-П" Про безготівкові розрахунки в Російській Федерації "/ / УПС" КонсультантПлюс ".
Застосування акредитивів у відносинах з участю громадян (фізичних осіб), безготівкові розрахунки яких не пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, підпорядковується правилам, що містяться у Положенні Банку Росії від 1 квітня 2003 N 222-П "Про порядок здійснення безготівкових розрахунків фізичними особами в Російській Федерації" (гл. 3).
При підготовці названих російських нормативних правових актів орієнтиром служили положення, передбачені актами міжнародного приватного права і насамперед Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів (далі - Уніфіковані правила), прийнятими Міжнародною торговою палатою (Публікація N 500) і діючими у редакції 1993 р. починаючи з 1 січня 1994 Будучи результатом приватної кодифікації, проведеної Міжнародної торгової палатою, Уніфіковані правила в одних державах застосовуються як звичаї ділового обороту, в інших - в якості умов зобов'язань, прийнятих сторонами, що у акредитивних розрахунках, коли можливість застосування Уніфікованих правил безпосередньо узгоджується сторонами або вказується в якості однієї з умов конкретного акредитива.
Що стосується Російської Федерації, то, як вірно зауважує Л.А. Новосьолова, при внутрішніх розрахунках "на території Російської Федерації Уніфіковані правила, навіть за наявності на них посилання в акредитиві, не застосовуються, оскільки вони не розглядаються як територіальний звичай "" * ". І проте в практиці російських банків положення, що містяться в Уніфікованих правилах, знаходять своє застосування в якості умов угод, що укладаються учасниками безготівкових розрахунків (у внутрішніх розрахунках), а також як звичаїв ділового обороту - при здійсненні російськими банками міжнародних розрахунків.
--------------------------------
"*" Кредитні організації в Росії: правовий аспект / Відп. ред. Е.А. Павлодский. М., 2006. С. 283 (автор розділу - Л.А. Новосьолова).
Відкриття акредитива
З метою здійснення розрахунків за акредитивом платник представляє в банк-емітент заяву на відкриття акредитива (у двох примірниках), у якому повинно міститися доручення банку відкрити акредитив. У заяві на відкриття акредитива крім реквізитів всяким розрахункового документа (п. 2.10 Положення N 2-П) повинні бути зазначені такі відомості:
- найменування банку-емітента;
- Найменування банку - отримувача коштів;
- найменування виконуючого банку;
- вид акредитива (відкличний або безвідкличний);
- умова оплати акредитива;
- перелік і характеристика документів, що подаються одержувачем коштів, та вимоги до оформлення вказаних документів;
- дата закриття акредитива, період представлення документів;
- найменування товарів (робіт, послуг), для оплати яких відкривається акредитив, термін відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), вантажовідправник, вантажоодержувач, місце призначення вантажу (п. 5.1 Положення N 2-П).
На підставі заяви на відкриття акредитива банк-емітент складає акредитив на бланку форми N 0401063 (додаток 5 до Положення N 2-П). При великому переліку документів, які підлягають вказівкою в акредитиві, може складатися додаток до акредитива в довільній формі , на яке робиться посилання в акредитиві і яке є невід'ємною частиною останнього.
Для здійснення розрахунків по покритому (депонованої) акредитивом у ньому вказується номер рахунку, відкритого виконуючим банком для здійснення розрахунків за акредитивом. Зазначений рахунок відкривається за запитом банку-емітента, складеним у довільній формі на підставі заяви на відкриття акредитива. Номер зазначеного рахунку доводиться виконуючим банком до відома банку-емітента, а банком-емітентом - до відома платника. У випадках, коли в ролі виконуючого банку виступає банк, який не обслуговує одержувача грошових коштів, у акредитиві повинні бути зазначені також реквізити банку, що обслуговує отримувача коштів, та номер рахунку останнього.
Неналежне оформлення платником заяви на відкриття акредитива, відсутність у ньому будь-яких обов'язкових реквізитів дають банку-емітенту право не приймати його до виконання. Судово-арбітражна практика, однак, виходить з того, що банк-емітент, не скористався своїм правом відмови у відкритті акредитива на підставі заяви платника, який не відповідає банківським правилам, тим самим приймає на себе відповідальність за належне виконання доручення платника про відкриття акредитива. Ілюстрацією до сказаного може служити наступний приклад.
Організація-платник звернулася до арбітражного суду з позовом до банку-емітенту про стягнення збитків, що виникли через виплати одержувачу коштів з порушенням умов акредитива.
З матеріалів справи слід було, що позивач передав обслуговуючому його банку документ, оформлений на бланку платіжного доручення, в якому в графі "призначення платежу" було зазначено: "акредитив, виплати проводяться при поданні товарно-транспортних документів ". Була також позначена дата закриття акредитива. На підставі цього документа банк списав з рахунку грошові кошти і зарахував їх на розрахунковий рахунок зазначеного в дорученні одержувача, не вимагаючи подання товарно-транспортних документів.
Арбітражний суд у позові відмовив, вказавши на те, що передане банку доручення правомірно прийнято ним і виконане як платіжне доручення, оскільки позивачем не дотримано вимог банківських інструкцій про порядок оформлення заяв на акредитив. Зокрема, в ньому було відсутнє повне і точне найменування документів, при поданні яких проводяться виплати по акредитиву, строк їх подання, а також вид акредитива з зазначенням необхідних даних. Суд визнав, що за таких обставин банк не порушив своїх зобов'язань за договором банківського рахунку і не повинен нести відповідальність перед клієнтом, яка дала доручення.
Дане рішення було скасовано судом касаційної інстанції, а позовні вимоги задоволені з наступних підстав.
Відповідно до положень п. 1 ст. 867 і п. 1 ст. 870 ЦК при розрахунках за акредитивом банк, що діє за дорученням платника про відкриття акредитива і відповідно до його вказівок, зобов'язується зробити платежі одержувачу коштів при поданні ним документів, що підтверджують виконання всіх умов акредитива. З переданого банку документа однозначно випливало, що йдеться про відкриття акредитива і виплаті коштів не безумовно, а при поданні документів на відвантаження. Недотримання вимог до форми доручення давало підстави банку відмовитися від його прийняття. Банк також не було позбавлене можливості уточнити характер і зміст даного йому доручення, зокрема найменування документів, при поданні яких проводяться виплати за акредитивом.
Відсутність в дорученні вказівок про вид акредитива і спосіб його реалізації не має суттєвого значення для визначення характеру даного банку доручення. На підставі п. 3 ст. 868 ГК акредитив визнається відкличним, якщо в його тексті прямо не встановлено інше. Отже, відсутність у аккредитивном дорученні вказівок про вид акредитива (відкличний або безвідкличний) не може розглядатися як відсутність суттєвого умови зобов'язання.
Таким чином, банк, прийнявши доручення, по формі не відповідне вимогам банківських правил, і виконавши це доручення в протиріччя з даними йому клієнтом вказівками, допустив порушення своїх зобов'язань, що випливають з доручення платника про відкриття акредитива "*".
-------- ------------------------
"*" Див п. 6 Огляду практики розгляду спорів, пов'язаних з використанням акредитивної і інкасової форм розрахунків (додаток до Інформаційного листа Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації від 15 січня 1999 р. N 39) (Вісник ВАС РФ. 1999. N 4).
Разом з тим при ухваленні доручення платника про відкриття акредитива банк не повинен перевіряти заяву платника на відкриття акредитива з точки зору відповідності його умов умовам основного договору, укладеного між платником та отримувачем коштів. Про це свідчить наступний приклад з судово-арбітражної практики.
Організація - одержувач коштів по акредитиву - звернулася до арбітражного суду з позовом до банку-емітенту (одночасно є і виконуючим банком) про виплату сум з акредитива. При цьому одержувач вказував, що банк в порушення умов договору одержувача коштів з платником відкрив акредитив на строк , менший, ніж було вказано в договорі поставки. Одержувач звернувся до банку з вимогою про виплату коштів передчасно, визначеного в договорі, але банк відмовився виконати вимогу у зв'язку із закриттям акредитива.
Арбітражний суд позов задовольнив , мотивуючи своє рішення тим, що банк-емітент при відкритті акредитива був зобов'язаний перевірити відповідність заяви на акредитив договором, укладеним між платником і одержувачем коштів, оскільки цей договір представлявся банку при відкритті акредитива.
Апеляційна інстанція скасувала рішення суду і в позові відмовила з посиланням на п. 3 ст. 845 ГК, згідно з яким банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені законом або договором банківського рахунку обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на свій розсуд . При розрахунках за акредитивом банк-емітент діє за дорученням платника про відкриття акредитива і відповідно до його вказівки (п. 1 ст. 867 ЦК). Тому банк не мав права відмовитися від виконання належно оформленого заяви на акредитив на тій підставі, що воно не відповідало договором клієнта з одержувачем коштів. Банк не зобов'язаний перевіряти відповідність умов заяви договором, навіть якщо посилання на даний договір мається на акредитиві. Крім того, банк несе відповідальність перед одержувачем коштів тільки на умовах відкритого ним акредитива.
Відповідальність за невідповідність даного банку доручення договором поставки несе перед одержувачем його контрагент - платник "*".
-------------------- ------------
"*" Див п. 7 Огляду практики розгляду спорів, пов'язаних з використанням акредитивної і інкасової форм розрахунків (додаток до Інформаційного листа Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації від 15 січня 1999 р. N 39).
По надходження акредитива в виконуючий банк останній повинен негайно повідомити про це одержувача грошових коштів. Якщо ж отримувач коштів не є клієнтом виконуючого банку, повідомлення про надходження акредитива направляється виконуючим банком через банк, що обслуговує отримувача коштів.
Сумніви в правильності зазначення реквізитів в акредитиві, які можуть виникнути у виконуючого банку, знімаються шляхом направлення запиту в банк-емітент. У цьому випадку повідомлення одержувача грошових коштів або обслуговуючого його банку про надходження акредитива в виконуючий банк носить попередній характер. Протягом усього строку дії акредитива банком-емітентом можуть проводитися уточнення його реквізитів.
Сума покритого (депонованого) акредитива може бути збільшена на підставі відповідного розпорядження платника. У цьому випадку перерахування грошових коштів у виконуючий банк для поповнення акредитива здійснюється за платіжним дорученням банку-емітента. Порядок збільшення суми непокритого (гарантованого) акредитива визначається угодою між банком-емітентом і виконуючим банком.
У разі зміни умов або скасування акредитива платником подається в банк-емітент відповідне розпорядження, на підставі якого банк-емітент направляє у виконуючий банк повідомлення про зміну умов або скасування акредитива. Зазначене розпорядження платника, повідомлення банку-емітента про зміну умов або скасування акредитива можуть направлятися у вигляді документів на паперовому носії, складених у довільній формі та оформлених підписами осіб, які мають право підпису розрахункових документів, і відбитком печатки або у вигляді документів в електронній формі відповідно до умов договору між платником і банком-емітентом або угоди між банком-емітентом і виконуючим банком. Одержувач коштів може бути повідомлений про зміну умов або скасування акредитива банком-емітентом через виконуючий банк або через банк одержувача коштів.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Правове регулювання розрахунків по акредитиву"
  1.  2. Правове регулювання розрахунків по акредитиву
      правовий аспект / Відп. ред. Е.А. Павлодский. М., 2006. С. 283 (автор розділу - Л.О.
  2.  § 4. Валютні біржі
      правове становище валютних бірж, до цих пір немає. Центральному банку РФ, Мінфіну РФ і Мінекономіки РФ було доручено підготувати пропозиції щодо концепції розвитку валютної біржі, її юридичному статусу і функцій, маючи на увазі органічне включення валютного ринку в загальну систему фондового ринку. Передбачалося, що в Законі про ринок цінних паперів буде передбачений спеціальний розділ, регу-лірующій
  3.  § 4. Розрахункові операції комерційних банків
      правове явище. Не випадково законодавцем виділений в самостійний цивільно-правовий інститут комерційний кредит, сутність якого полягає в тимчасовому розриві платежів і виконання основного зобов'язання (ст. 823 ГК РФ). Якщо обов'язок здійснити платіж відокремлена в часі від виконання зустрічної, оплачуваною, обов'язки, то вже мають місце комерційний кредит і потенційна
  4.  § 6. Договір банківського рахунку
      правових функцій. Депозитний рахунок суду, підрозділів служби судових приставів, правоохоронного органу, нотаріуса відрізняється від звичайного банківського рахунку також і відсутністю ознаки возмездности - на суму по ньому банк не нараховує відсотки, так як діяльність названих органів не переслідує мети отримання доходу. Тому банк користується зарахованими на рахунок засобами безоплатно - НЕ
  5.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      правової норми; думку про юридичної обов'язковості 52. Persona (non) grata [Персон (нон) грата] - небажана особистість 53. Pacta non obligant nisi gentes inte quas inita [пакту нон облігант НІСД гентес інте ква ІНІТ] - договори не зобов'язують нікого, крім осіб, в них беруть участь 54. Pacta sunt servanda [пакту сун серванда] - договори повинні дотримуватися 55. Pacta tertis nec nocent nec
  6.  ПРОГРАМА КУРСУ "ГРОМАДЯНСЬКЕ ПРАВО"
      правового регулювання. Приватне право як ядро ??правопорядку, заснованого на ринковій організації економіки. Приватне право в Росії. Система російського приватного права. Приватне право в зарубіжних правопорядках. Дуалізм приватного права в континентальних правових системах. Торгівельне (комерційне) право. Критика концепції підприємницького (господарського) права. Тема 2. Цивільне право як
  7.  4. Правова природа розрахункових операцій
      правового регулювання розрахункових відносин: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. С. 23. При такому підході будь рядова операція за безготівковими розрахунками (з перерахування або отримання банком коштів за дорученням клієнта) виглядає як нагромадження різних договорів і односторонніх угод, що укладаються (скоєних) учасниками розрахунків, а дії банків та інших учасників розрахункових
  8.  1. Поняття та види зобов'язань під час розрахунків по інкасо
      правовий аспект. С. 246 (автор розділу - Л.А. Новосьолова). Учасниками розрахунків по інкасо є: - одержувач платежу (стягувач) - особа, яка дає банку-емітенту доручення здійснити за рахунок стягувача дії щодо одержання від платника платежу або акцепту платежу; - банк-емітент - банк, що обслуговує стягувача, яким останній доручає здійснити необхідні дії по
  9.  5. Звичай, звичай ділового обороту, звичаю в правовому регулюванні договорів
      правовому звичаї. Як такий він володіє родовими ознаками звичаю, про які йшла мова вище. Тому ототожнення звичаїв з "правилами поведінки, що складаються в суспільстві стихійно, передаються з покоління в покоління і дотримуються людьми в силу звички", очевидно, характеризує лише звичай як такої, тобто як рід, а не його вигляд. -------------------------------- Іоффе О.С.
  10.  10. Дія норм про договори по особам
      правовий режим залежно від того, хто виступає в ролі сторони (сторін). Протягом тривалого часу диференціація правового регулювання договорів за ознакою суб'єктного складу виражалася в розмежуванні відносин за участю і без участі громадян, а оскільки виступати в обороті поряд з громадянами могли практично лише "соціалістичні організації", практично йшлося про