| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 4. Представництво, здійснюване торговими агентами |
||
|
Все більшого поширення набуває представництво, здійснюване особами, що не перебувають у службових відносинах з підприємцем, а можуть бути самостійними торговими діячами. Це торгові представники, або торгові агенти. У Франції відповідно-до декрету 1958 торговим агентом визнається особа, яка, не будучи службовцям, самостійно і у вигляді промислу займається укладанням угод з купівлі-продажу, найму або надання послуг від імені та за рахунок промислових підприємців або купців. У ФРН за законом про торгові представниках 1953 року народження, що редагував відповідні постанови ГТУ про агентів, торговим представником є той, хто в якості самостійного підприємця наділений постійними повноваженнями надавати посередництво з укладання угод для іншого підприємця або укладати угоди від його імені. Самостійним підприємцем за законом вважається той, хто може вільно здійснювати свою діяльність. У Швейцарії ст. 418 ШОЗ в редакції 1971 визначає агента як особа, яка приймає на себе зобов'язання постійно надавати посередництво в укладанні угод для одного або більше довірителів або укладати від їх імені та за їх рахунок угоди, не перебуваючи з ними у відносинах з трудового найму. Про самостійність торгового представника свідчить те, що за послуги він отримує винагороду у вигляді обумовленого відсотка від ціни укладеної угоди або у формі Тантьєма, тобто виплати із чистого прибутку, а також реєстрація його в якості особи, здійснює самостійний промисел, і ведення їм торгових книг. Для постійного представництва торговий представник повинен мати доручення, що дається на визначений або невизначений термін. В якості торгових представників у ФРН, агентів в Швейцарії і торгових агентів у Франції можуть діяти як фізичні, так і юридичні особи. Торговий представник, якому доручено укладати угоди, є представником підприємця. У ряді випадків на торгового представника покладається і посередництва Представи- 98 тель-посередник готує висновок договору, а саме укладення договору здійснюється підприємцем. Дійсність і обсяг повноважень, даних торговому представнику для укладення угод, визначаються за законами країни, в якій він має місце проживання або веде свої справи. Обмеження повноважень представника щодо третіх осіб діють лише у випадку, коли треті особи знали або повинні були знати про справжній обсязі повноважень. Будучи самостійними торговими діячами, торгові представники у ФРН і торгові агенти у Франції вправі здійснювати представництво кількох підприємців, причому якщо у Франції за законом вони не вправі представляти підприємців-конкурентів, то за законодавством ФРН така можливість для них не виключена. Природно, що в договорі між торговим представником і підприємцем може бути зроблено застереження, заборонялося представництво конкуруючих підприємств. За договором торговому агенту може бути надано виключне право на укладення угод від імені підприємця на певній території. Підприємець в цьому випадку не вправі призначати на цій території інших торгових агентів або користуватися послугами маклерів, комісіонерів. Сам підприємець має право вступати в договори без посередництва представника, однак представник має право на отримання винагороди за всі угоди, укладені на відведеній йому території. Якщо торговий агент, уповноважений підприємцем тільки на посередництво, укладе угоду від імені принципала, а останній, дізнавшись про це, не повідомить негайно про відхилення угоди, то вважається, що він схвалив операцію. На прийняття платежів агент повинен бути особливо уповноважений, за винятком роз'їзних агентів, які й без особливого уполномочия мають право отримувати платежі для підприємця. Чинне в даний час законодавство про торгові представниках формально спрямоване на захист інтересів осіб, які здійснюють представництво у вигляді промислу. Так, в Італії, Франції, ФРН, Швейцарії торговий представник вправі вимагати винагороди за угоди, які, будучи ув'язненими безпосередньо принципалами вже після припинення дії договору про представництво, з'явилися результатом діяльності представника. Слід мати на увазі імперативний характер відповідних нормативних актів у ряді країн. При визначенні належного права договору про представництво, в відсутність угоди сторін, судова практика Бельгії, Голландії, Франції, ФРН та інших країн виходить з місця зосередження підприємницької діяльності торгового представника. З метою уніфікації норм, що регулюють відносини з представництва, здійснюваному самостійними торговими діячами, Радою міністрів ЄЕС в грудні 1986 року була прийнята директива про торгові агентах. В даний час вживаються 99 заходів для реалізації директиви в законодавстві країн Співтовариства. Досягненню аналогічної мети покликана також служити конвенція, підготовлена римським Міжнародним інститутом з уніфікації приватного права і прийнята в 1983 році на Женевській конференції. Конвенція поки не вступила в силу через відсутність необхідної кількості ратифікацій. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 4. Представництво, здійснюване торговими агентами " |
||
|
||