| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3. Злочини, вчинені особами, які виконують управлінські функції в комерційних та інших організаціях |
||
|
Зловживання повноваженнями (ст. 201 КК). Законодавець визначив склад цього злочину як використання особою, яка виконує управлінські функції в комерційній або іншій організації, своїх повноважень всупереч законним інтересам цієї організації і з метою отримання вигод і переваг для себе чи інших осіб або нанесення шкоди іншим особам, якщо це діяння спричинило заподіяння істотної шкоди правам і законним інтересам громадян або організацій або охоронюваним законом інтересам суспільства або держави. Кримінальний кодекс 1960 не передбачав відокремленої, в рамках окремої статті Особливої частини, відповідальності за дане діяння. У зв'язку з цим відповідальність за зловживання повноваженнями посадовими особами таких комерційних організацій, громадських (а такі організації з'явилися з 1992 р., тобто за чотири роки до прийняття Кримінального кодексу 1996 р.) * (107) до 1 січня 1997 повинна була наступати за ст. 170 "Зловживання владою або службовими повноваженнями" КК 1960 р. Проте, як свідчить слідча і судова практика, особи, які працюють в комерційних організаціях і наділені управлінськими функціями, не притягувалися до відповідальності у разі заподіяння ними шкоди суспільству, державі, особистості, оскільки правоохоронні органи не визнавали їх посадовими особами * (108). У зв'язку з чим створилася ситуація, коли за одні й ті ж дії одні особи, які працюють в державних організаціях, могли понести покарання, а інші, зайняті в комерційних організаціях, навіть при заподіянні ними тяжкої шкоди до такої відповідальності не притягувалися, оскільки не були суб'єктами посадових злочинів. Крім цього, порушувався Основний Закон країни, зокрема, ст. 19 Конституції РФ, що проголосила рівність усіх перед законом незалежно від майнового і посадового становища та інших відмінностей. Кримінальний кодекс 1996 усунув цю несправедливість і криміналізував суспільно небезпечні посягання на інтереси служби в комерційних та інших організаціях, передбачивши за такі діяння відповідальність за ст. 201 КК. Безпосереднім об'єктом цього злочину виступає нормальна управлінська діяльність комерційних, а також інших некомерційних організацій, які не є державними органами, органами місцевого самоврядування, державними або муніципальними установами. При скоєнні зловживань повноваженнями заподіяну шкоду може стосуватися різних областей у діяльності комерційної або іншої організації, у зв'язку з чим від таких діянь можуть страждати права і законні інтереси громадян або організацій, а також суспільства і держави. Заподіяння шкоди цим різноманітним за змістом суспільним відносинам дозволяє зробити висновок про наявність в даному злочині додаткового об'єкта. У якості такого можуть виступати права і законні інтереси громадян або організацій або охоронювані законом інтереси суспільства або держави. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 201 КК, характеризується трьома обов'язковими ознаками: а) використанням особою, яка виконує управлінські функції в комерційній або іншій організації, своїх повноважень всупереч законним її інтересам; б) заподіянням суспільно небезпечних наслідків у вигляді істотної шкоди правам і законним інтересам громадян або організацій або охоронюваним законом інтересам суспільства або держави; в) причинним зв'язком між зловживанням управлінськими повноваженнями і заподіяною шкодою. Використання своїх повноважень при здійсненні даного злочину може бути у формі як активних дій, так і бездіяльності. Під використанням особою, яка виконує управлінські функції в комерційній або іншій організації, своїх повноважень розуміється вчинення ним діянь по керівництву діяльністю цієї організації, які знаходяться в його службової компетенції. Повноваження виконують управлінські функції службовців комерційних та інших організацій визначаються нормативними актами, статутами (договорами, положеннями), засновницькими документами, що розробляються відповідно до вимог федеральних законів. Наприклад, відповідно до Федерального закону від 8 травня 1996 р. "Про виробничих кооперативах" голова кооперативу в межах повноважень, наданих йому статутом, діє від імені кооперативу без доручення, представляє кооператив в різних органах влади, органах місцевого самоврядування, розпоряджається майном кооперативу, укладає договори, видає доручення, відкриває рахунки кооперативу в банках і інших кредитних організаціях, здійснює прийом і звільнення найманих працівників, видає накази і розпорядження, обов'язкові для виконання членами кооперативу та найманими працівниками * (109). Основні повноваження директора (генерального директора, комерційного директора, виконавчого директора, голови, керуючого і т.д.) можуть визначатися в спеціальному договорі, укладеному ним з радою засновників, правлінням чи іншими органами комерційної організації. У зв'язку з тим, що повноваження особи, наділеного управлінськими функціями, розкриваються в засновницьких документах, в літературі справедливо висловлено думку, що диспозицію ст. 201 КК можна віднести до бланкетним * (110). Для визнання факту використання особою, яка виконує управлінські функції в комерційній, а також некомерційної організації, своїх повноважень злочином необхідно встановити, що діяння (дія або бездіяльність) було скоєно всупереч законним інтересам цієї організації. Це означає, що здійснювані управлінські дії суперечать статутним цілям і завданням комерційної або іншої організації. При цьому винний використовує права і повноваження, якими він наділений у зв'язку із здійсненням управлінських функцій, на шкоду законним інтересам цієї організації. Так, суд обгрунтовано визнав склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК РФ, в діях директора муніципального комерційного підприємства, який використав не оприбуткованих кошти, отримані ним за здачу в оренду магазинів і земель. Працюючи директором муніципального торгового комерційного підприємства, розташованого на території колгоспного ринку, і будучи особою, яка виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції на цьому підприємстві, директор зловживала своїми повноваженнями в корисливих цілях, тобто для отримання незаконних доходів для себе здавала в оренду приміщення магазину, що входить до складу її підприємства, і прилеглу до нього землю без належного оформлення цих договорів; отримані від орендарів гроші вона в касу не здавала, а привласнювала, заподіявши тим самим істотну шкоду інтересам підприємства і міста * (111). Використання повноважень всупереч законним інтересам комерційних та інших організацій небезпечно тому, що завдається істотна шкода охоронюваним законом інтересам цих організацій, а також правам та інтересам особи, суспільства або держави. У разі коли діянням заподіюється шкода виключно інтересам комерційної або іншої організації, протиріччя даного діяння законним інтересам цієї організації носить відносний характер, тобто визначається з урахуванням думки самої організації. Такий висновок випливає з п. 2 примітки до ст. 201 КК, де вказується, що кримінальне переслідування здійснюється за заявою цієї організації або з її згоди. Якщо ж діяння заподіяло шкоду інтересам інших організацій, а також інтересам громадян, суспільства або держави, то кримінальне переслідування здійснюється відповідно до п. 3 примітки до ст. 201 КК на загальних підставах. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони розглянутого злочину є суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння істотної шкоди правам і законним інтересам громадян або організацій або охоронюваним законом інтересам суспільства або держави. Ознака істотної шкоди відноситься до числа оціночних. Встановлення значущості шкоди визначається в кожному випадку окремо залежно від конкретних обставин справи: розміру і характеру фактично заподіяної потерпілій стороні шкоди (як реального, так і у вигляді упущеної вигоди); соціальної цінності порушених прав і законних інтересів, оцінки даного шкоди як суттєвого. В останні роки мають місце численні випадки видачі службовцями комерційних банків незабезпечених кредитів, нецільового використання комерційними організаціями державних кредитів, "прокручування" грошей, виділених на виплату заробітної плати, у зв'язку з чим настає тривала затримка заробітної плати та інших виплат (допомог і пенсій), та інші подібні дії, що тягнуть заподіяння істотної шкоди, а часом настання тяжких наслідків. Таким чином, істотну шкоду, як категорія оцінна, залежить від багатьох факторів, а тому в кожному випадку оцінюється органами попереднього слідства і суду суто індивідуально * (112). Склад злочину сконструйований за типом матеріального. Злочин вважається закінченим з моменту настання зазначених у законі суспільно небезпечних наслідків у вигляді істотної шкоди. Необхідною ознакою об'єктивної сторони даного злочину крім шкідливих наслідків є причинний зв'язок між використанням службових повноважень всупереч інтересам служби та заподіянням істотної шкоди правам і законним інтересам громадян або організацій або охоронюваним законом інтересам суспільства або держави. Суб'єктивна сторона злочину передбачає наявність вини у формі прямого умислу. Винний усвідомлює, що використовує свої управлінські функції в комерційній або іншій організації всупереч законним інтересам цієї організації, передбачає можливість чи неминучість настання в результаті такого діяння суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння істотної шкоди правам і законним інтересам громадян або організацій або охоронюваним законом інтересам суспільства або держави і бажає їх настання. У літературі висловлено й інша думка, згідно з яким зловживання повноваженнями може відбуватися як з прямим, так і непрямим умислом * (113). Автори підручника "Кримінальне право" під редакцією Л.Д.Гаухмана і С.В.Максимова запропонували вельми складну конструкцію суб'єктивної сторони розглянутого злочину - прямий умисел стосовно до діянь і "альтернативно: а) прямого умислу стосовно наслідку у вигляді заподіяння істотної шкоди, конкретизованого альтернативної метою нанесення шкоди громадянинові, організації, суспільству або державі або б) непрямого умислу по відношенню до аналогічного последствию, що сполучається з метою вилучення винним вигод і переваг для себе чи інших осіб "* (114). З названими думками важко погодитися, оскільки обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони цього злочину є спеціальна мета - витяг вигод і переваг для себе чи інших осіб або нанесення шкоди іншим особам. Тому наявність у законі вказівки на спеціальну мету свідчить про те, що злочин може відбуватися тільки з прямим умислом. Мотиви його вчинення бувають різними і не мають значення для кваліфікації. Суб'єкт злочину спеціальний - особа, яка виконує управлінські функції в комерційній або іншій організації. Згідно з приміткою 1 до ст. 201 КК виконує управлінські функції в комерційній або іншій організації визнається особа, постійно або тимчасово або за спеціальним повноваженням виконує в них організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов'язки, а також в некомерційній організації, котра є державним органом, органом місцевого самоврядування, державним чи муніципальним установою. Законодавець, розкриваючи поняття суб'єкта злочину в ст. 201 КК, на відміну від ст. 285 КК, не вживає термін "посадові особи", однак характеризує його тими ж ознаками (крім представника влади), через які розкриває поняття "посадова особа" стосовно до суб'єкта, названого у ст. 285 КК. Під організаційно-розпорядчими обов'язками розуміються функції щодо здійснення керівництва трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників (наприклад, планування виробничої та економічної діяльності; підбір і розстановка кадрів; організація праці підлеглих, підтримання трудової дисципліни і т.п.). Особами, які здійснюють організаційно-розпорядчі обов'язки в цих організаціях, зокрема, є генеральний директор акціонерного товариства, голова кооперативу, директор фірми і т.п. Адміністративно-господарські обов'язки - це повноваження з управління або розпорядження майном, встановлення порядку його зберігання, переробки, реалізації і т.д. Такі функції зазвичай виконують керівники організацій, їх заступники з господарської роботи (наприклад, комерційні директори), головні (старші) бухгалтери організацій (вони ж, як правило, керівники фінансових підрозділів) та їх заступники, керівники (їх заступники) інших підрозділів, що здійснюють функції забезпечення виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів і послуг. Організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов'язки можуть бути покладені на особу в зв'язку з займаною посадою в комерційній або некомерційній організації (тобто постійно) або тимчасово, або в силу спеціальних повноважень (за наказом , розпорядженням тощо). Ступінь постійності виконання управлінських функцій визначається законом, статутом (положенням) організації, договором, укладеним з даною особою, а також наказом (розпорядженням), відповідно до якого відповідній особі передані певні повноваження або такі повноваження змінені (обмежені за ступенем постійності виконання). Відповідно до ч. 2 ст. 201 КК зловживання повноваженнями, що спричинило тяжкі наслідки, утворює кваліфікований вид даного злочину. Ознака "тяжкі наслідки", так само як і ознака "істотної шкоди", є оціночним, встановлюваним судом виходячи з фактичних обставин справи. Тяжкими в російському кримінальному праві і правозастосовчій практиці традиційно визнавалися наслідки у вигляді заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю одному або декільком особам, незворотного екологічного збитку, значного матеріального збитку організації або громадянину. Проте дані наслідки, за винятком останнього, є нетиповими для розглядуваного злочину. Тяжкими наслідками у ч. 2 ст. 201 КК можуть виступати такі діяння, як: доведення організації до стану банкрутства, яке тягне неможливість сплати боргів у великих розмірах; заподіяння істотної майнової чи моральної шкоди багатьом громадянам або організаціям; створення умов для розкрадань у великих розмірах; вимушена втрата робочих місць * (115) ; обмеження або припинення надання послуг, що відносяться до жизнеобеспечивающим (подача електроенергії, газу, води, тепла, виконання транспортних перевезень у важкодоступні місця, зрив забезпечення хлібом віддалених населених пунктів і т.д.). Заподіяння в результаті зловживання повноваженнями тяжких наслідків у вигляді позбавлення життя, тяжкої шкоди здоров'ю, знищення або пошкодження чужого майна з обтяжливими обставинами, що тягнуть більш суворе покарання, ніж те, яке передбачено ч. 2 ст. 201 КК, вимагає додаткової кваліфікації дій за сукупністю з відповідними статтями Особливої частини Кодексу. У деяких країнах ближнього зарубіжжя також встановлена кримінальна відповідальність за зловживання повноваженнями в комерційних організаціях. Кримінальний кодекс Литви в гол. 15 "Злочини проти порядку господарювання" передбачає відповідальність за зловживання довірою в комерційної організації господарської чи фінансовою діяльністю при заподіянні значної шкоди (ст. 321). Крім того, Кримінальний кодекс передбачає відповідальність за халатність в комерційній, господарської, фінансової або професійної діяльності, якщо в результаті неналежного виконання або внаслідок недбалого ставлення до неї була заподіяна значна шкода (ст. 321.1). Кримінальний кодекс Киргизії в гол. 23 "Злочини проти інтересів служби на недержавних підприємствах і в організаціях" встановив відповідальність за зловживання повноваженнями службовцями комерційних чи інших організацій (ст. 221). Специфічних відмінностей від ст. 201 КК РФ ця стаття не передбачає, більш того, до ст. 221 КК Киргизії є примітка (аналогічне приміткою до ст. 201 КК РФ), що розкриває ознаки суб'єкта злочину. За Кримінальним кодексом Республіки Таджикистан відповідальність за зловживання повноваженнями службовцями комерційних та інших організацій настає при заподіянні істотної шкоди правам і законним інтересам громадян, організацій або держави (ч. 1 ст. 295) або тяжких наслідків (ч. 2). У примітці до зазначеної статті розкриваються ознаки суб'єкта злочину. Їм визнаються особи, які постійно, тимчасово або за спеціальним повноваженням виконують розпорядчі чи інші управлінські функції в комерційних організаціях, незалежно від форми власності, а також в некомерційних організаціях, які не є державними органами влади. Законодавством розвинених країн не передбачено відокремленої відповідальності між посадовими особами державних підприємств і організацій, а також особами, які виконують управлінські функції в комерційних та інших недержавних установах і організаціях. Наприклад, Кримінальний кодекс Франції в посадові зловживання включає три групи злочинних діянь: а) зловживання владою, що посягає на управління; б) зловживання владою, що посягає на права приватних осіб; в) порушення боргу порядності. Посадові зловживання за КК Франції можуть вчинятися публічними посадовими особами, до яких належать особи: а) володіють державною владою (вищі посадові особи Французької Республіки), б) які перебувають на державній службі (чиновники чотирьох ієрархічних категорій, кожна з яких включає декілька рангів державних службовців) ; в) володіють виборчим мандатом (виборні посадові особи) * (116). У КК Франції відсутнє загальне визначення державної посадової особи, такого, наприклад, яке дано в примітці до ст. 201 або 285 КК РФ 1996 р. У той же час перелік посадових осіб, які можуть нести кримінальну відповідальність за посадові зловживання, досить широкий, і відповідальність за ці діяння покладається на осіб, що працюють у сфері державних відносин. Зловживання повноваженнями приватними нотаріусами і аудиторами (ст. 202 КК). Включення цього злочину до Кримінального кодексу продиктоване потребами ринкової економіки і зростанням ролі нотаріальних дій та аудиту в економічних та інших підприємницьких відносинах. Суспільна небезпека розглядуваного злочину полягає в тому, що нотаріус або аудитор, використовуючи надані їм законом широкі повноваження і при зловживанні ними всупереч завданням своєї діяльності, здатні завдати істотної шкоди правам і законним інтересам громадян або організацій або охоронюваним законом інтересам суспільства і держави. Безпосереднім об'єктом цього злочину є встановлений державою порядок у сфері діяльності приватних нотаріусів та аудиторів. Стаття 202 КК охоплює зловживання повноваженнями приватними нотаріусами при вчиненні будь-яких нотаріальних дій, а не лише дій, пов'язаних з економічною та іншою підприємницькою діяльністю суб'єктів. Тому включення даного злочину в розділ Кодексу "Злочини у сфері економіки" носить дещо умовний характер, про що говорилося раніше стосовно до злочину, передбаченому ст. 201 КК, і ще раз підтверджує правильність позиції про відособленість усіх злочинів гл. 23 КК в самостійну главу. Сфера суспільних відносин, в яких здійснюються функції аудитора, а особливо приватного нотаріуса, надзвичайно широка. Шкода від зловживання ними своїми повноваженнями заподіюється не лише інтересам приватного нотаріату або аудиторської служби, а й правам та інтересам громадян, юридичних осіб, а також суспільства і держави. Тому є всі підстави говорити про двуоб'ектності цього злочину. Додатковим об'єктом виступають права і законні інтереси громадян або організацій або охоронювані законом інтереси суспільства або держави. Діяльність приватного нотаріуса регламентується Основами законодавства Російської Федерації про нотаріат, прийнятими 11 лютого 1993 * (117). Відповідно до цього закону нотаріат покликаний забезпечувати захист прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб шляхом вчинення нотаріусами передбачених законодавчими актами нотаріальних дій. Приватна нотаріальна діяльність є видом нотаріальної діяльності і служить тим же завданням. Види нотаріальних дій, що становлять зміст приватної нотаріальної діяльності відповідно до ст. 35 Основ, включають: посвідчення угод; видачу свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя; накладення і зняття заборони відчуження майна; засвідчення справжності копій документів і виписок з них; засвідчення справжності підпису на документах; засвідчення вірності перекладу документів з однієї мови на іншу; посвідчення факту, що живим; посвідчення факту перебування громадянина в певному місці; посвідчення тотожності громадянина з особою, зображеною на фотографії; посвідчення часу пред'явлення документів; передача заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним і юридичним особам; прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів; вчинення виконавчих написів; вчинення протестів векселів; пред'явлення чеків до платежу і посвідчення несплати чеків; прийняття на зберігання документів; вчинення морських протестів; забезпечення доказів. При відсутності в нотаріальному окрузі державної нотаріальної контори в коло повноважень приватного нотаріуса входить також видача свідоцтв про право на спадщину, вжиття заходів до охорони спадкового майна, видача свідоцтва про право власності в разі смерті одного з подружжя. Наведений перелік не є вичерпним. Законодавчими актами Росії можуть передбачатися й інші нотаріальні дії. Як видно з наведеного переліку, нотаріус, який займається приватною практикою, наділений широким обсягом прав і повноважень, при здійсненні яких повинен суворо виконувати покладені на нього обов'язки. У разі вчинення приватним нотаріусом дій, що суперечать законодавству, його діяльність може бути припинена судом за поданням нотаріальної палати або податкових органів (ст. 17 Основ), а за наявності умов, зазначених у ст. 202 КК, він підлягає кримінальній відповідальності. Аудиторська діяльність (аудит) являє собою підприємницьку діяльність спеціальних осіб або організацій (аудиторів, аудиторських фірм) по здійсненню незалежних позавідомчих перевірок бухгалтерської (фінансової) звітності, платіжно-розрахункової документації, податкових декларацій і інших фінансових зобов'язань і вимог економічних суб'єктів, а також наданню інших аудиторських послуг. Діяльність аудиторів регламентується Тимчасовими правилами аудиторської діяльності в Російській Федерації, затвердженими Указом Президента РФ від 22 грудня 1993 р. N 2263 "Про аудиторську діяльність в Російській Федерації" * (118). Основною метою аудиторської діяльності є встановлення достовірної бухгалтерської (фінансової) звітності економічних суб'єктів і відповідності здійснюваних ними фінансових і господарських операцій нормативним актам. Об'єктивна сторона злочину полягає в: а) діянні у формі використання приватним нотаріусом або аудитором своїх повноважень, суперечить завданням їх діяльності; б) наявності наслідки даного діяння у вигляді істотної шкоди для прав і законних інтересів громадянина чи організації або охоронюваних законом інтересів суспільства і держави; в) наявності причинно-наслідкового зв'язку між названими діянням і наслідком. Використання приватним нотаріусом своїх повноважень всупереч завданням своєї діяльності як ознака об'єктивної сторони злочину означає вчинення ним таких дій, які прямо заборонені законом (ст. 14 і 15 Основ про нотаріат). Нотаріусам прямо заборонено розголошувати відомості, які їм стали відомі у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій, в тому числі шляхом оголошення відповідних документів або видачі їх особам, не від імені яких або не за дорученням яких здійснені відповідні дії; здійснювати нотаріальні дії, що суперечать законодавству РФ або міжнародним договорам (ч. 3 ст. 16 Основ); ухилятися від вчинення нотаріальних дій без законних до того підстав (ч. 1 ст. 16 і ст. 48 Основ), не подавати до податкового органу довідки про вартість майна, що переходить у власність громадянина або представляти її в спотвореному вигляді (ст. 16 Основ); здійснювати нотаріальні дії з порушенням вимог про місце та порядок їх здійснення (ст. 40 і 42-47 Основ). Використання приватним аудитором своїх повноважень всупереч завданням своєї діяльності означає вчинення ним діянь, заборонених нормативними актами і Тимчасовими правилами аудиторської діяльності. Це може бути, наприклад, передача аудитором у процесі аудиту відомостей третім особам для використання їх в цілях підприємницької діяльності (п. 8 Тимчасових правил); проведення перевірки аудиторами, які є власниками, акціонерами, засновниками економічного суб'єкта або складаються із зазначеними особами близька родичка ; спотворення результатів аудиторської перевірки (п. 24 Правил); приховування від економічного суб'єкта інформації про вимоги законодавства про проведення аудиторської перевірки, про права та обов'язки сторін (п. 14 Правил) і ін Склад злочину є матеріальним, і його об'єктивна сторона включає в якості обов'язкової ознаки заподіяння істотної шкоди правам і законним інтересам громадян або організацій або охоронюваним законом інтересам суспільства або держави. Зміст цієї ознаки об'єктивної сторони злочину тотожне однойменним ознакою, вказаною у ч. 1 ст. 201 КК. Стосовно до зловживання повноваженнями приватним нотаріусом слід тільки доповнити, що істотної шкоди може виразитися в зриві ним угоди, від укладення якої залежить платоспроможність організації; в перешкоджання оперативному розслідуванню злочину шляхом посвідчення не відповідають дійсності фактів та ін При зловживанні повноваженнями аудитором істотної шкоди може виразитися в спотворенні висновків і даних аудиторської перевірки з метою завищення обсягу податкових платежів, приховування факту ухилення від сплати податків або страхових внесків у державні позабюджетні фонди та ін Моментом закінчення використання приватним нотаріусом або аудитором своїх повноважень всупереч завданням своєї діяльності слід вважати момент заподіяння відповідним дією істотної шкоди. Ненастання такої шкоди за обставинами, не залежних від винного, слід розглядати як замах на злочин і кваліфікувати ці дії за ч. 3 ст. 30 і ч. 1 ст. 202 КК. Між протиправними діяннями приватного нотаріуса та приватного аудитора і заподіяною істотною шкодою необхідно встановити причинний зв'язок. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою, зазначеною в диспозиції. Винний усвідомлює, що використовує повноваження приватного нотаріуса та приватного аудитора всупереч визначеним у законі завданням своєї діяльності, і бажає використовувати їх саме таким чином. При цьому він має на меті отримати особисту вигоду або отримати матеріальні або інші переваги для себе або для інших осіб або мета нанесення шкоди іншим особам. За змістом ця мета збігається з однойменною ознакою, передбаченим ст. 201 КК. Суб'єкт злочину - спеціальний. Ним може бути приватний нотаріус, тобто особа, яка здала кваліфікаційний іспит, має ліцензію на право нотаріальної діяльності та є членом нотаріальної палати; або приватний аудитор, тобто особа, яка має ліцензію на заняття аудиторською діяльністю та включене до державного реєстру аудиторів, яке займається аудиторською діяльністю самостійно, зареєструвавшись як підприємця, або у складі аудиторської фірми на підставі трудової угоди (контракту). Нотаріуси, що працюють в державних нотаріальних конторах, відносяться до службовців державної установи. Вони мають право здійснювати юридично значимі дії і у зв'язку з цим є посадовими особами. Тому допускаються ними зловживання тягнуть відповідальність за статтями гл. 30 КК, а не за ст. 202 КК. У ч. 2 ст. 202 КК передбачено три кваліфікованих виду даного злочину. Це вчинення діяння: 1) у відношенні свідомо неповнолітнього; 2) у відношенні свідомо недієздатної особи; 3) неодноразово. У перших двох випадках необхідно встановити, що винний, зловживаючи повноваженнями приватного нотаріуса або приватного аудитора, усвідомлював заподіяння своїми протиправними діями шкоди особі, яка є неповнолітньою або недієздатною * (119). Неодноразовість означає вчинення двох або більше злочинів, передбачених ч. 1 ст. 202 КК, за умови, що за попередній злочин особа не була в установленому законом порядку звільнена від кримінальної відповідальності, або судимість не знята або не погашено, або не минули строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності * (120). Кримінальне законодавство країн ближнього зарубіжжя також встановлює відповідальність за аналогічні злочини. Наприклад, Кримінальний кодекс Республіки Таджикистан передбачає відповідальність за аналогічний злочин більш широкого кола осіб, зокрема, відповідальність за зловживання повноваженнями аудиторами, третейськими суддями, нотаріусами, адвокатами (ст. 296). Кримінальне законодавство Киргизії, навпаки, звузило число суб'єктів за зловживання повноваженнями, встановивши в ст. 222 КК відповідальність лише приватних аудиторів. Кримінальне законодавство Литви та Узбекистану взагалі за такі діяння кримінальної відповідальності не передбачає. _ |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "3. Злочини, вчинені особами, які виконують управлінські функції в комерційних та інших організаціях" |
||
|
||