Головна
ГоловнаАдміністративне, фінансове, інформаційне правоАдміністративне право → 
« Попередня Наступна »
С. В. Ківалов. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ, 2004 - перейти до змісту підручника

Глава 11. ПРИНЦИПИ І ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Принципи державного управління - це основоположні ідеї, наукові положення даного виду державної діяльності. Деякі автори відзначають, що принципи державного управління - це його позитивні закономірності, пізнані наукою і практикою і охарактеризовані у відповідних поняттях.
В адміністративно-правовій науці немає єдиної думки з приводу їх класифікації на групи і види. Зокрема, виділяють такі групи принципів державного управління:
а) соціально-політичні (демократизм, участь населення в
управлінської діяльності держави; рівноправність осіб різних національностей; рівність всіх перед законом; законність; гласність і врахування громадської думки; об'єктивність). Ця група принципів характеризується тим, що вона поширюється на всі сфери управлінської діяльності, а самі принципи закріплюються, як правило, в Конституції України та законах України;
б) організаційні принципи побудови апарату державного управління (галузевої, функціональний, територіальний). Вони є базою для визначення та розподілу компетенції між органами державного управління, створюючи, таким чином, єдиний механізм державного управління, який повинен функціонувати ефективно, не допускаючи паралелізму і дублювання;
в) організаційні принципи функціонування (діяльності) апарату державного управління (нормативність діяльності, єдиноначальність, колегіальність, розподіл управлінської роботи, відповідальність за прийняті рішення, оперативна самостійність) 1. Дана група принципів спрямована на визначення змісту діяльності конкретних органів державного управління, забезпечення дієвості управлінських процедур, ефективність управлінських рішень.
Поряд з поділом принципів на групи найбільш часто пропонується їх класифікація на види, а саме:
а) загальносистемні: об'єктивності державного управління; демократизму державного управління; правової упорядкованості державного управління; законнос-
1 Колпаков В. К, Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Підручник. - К., 2003. - С. 19.

Ти державного управління; розподілу влади в державному управлінні; публічності державного управління;
б) структурно-цільові: узгодженості між собою цілей державного управління за основними параметрами; взаємодоповнюваності цілей , при якій одна мета сприяє іншій; підпорядкованості приватних, локальних цілей загальним цілям державного управління;
в) структурно-функціональні: диференціації та фіксування функцій шляхом видання правових норм і закріплення управлінських функцій в компетенції органів державного управління ; концентрації, яка обумовлює необхідність надання певному органу таких управлінських функцій, щоб його державно-управлінський вплив дійсно широко і міцно направляло, організовувало і регулювало об'єкти управління; комбінування, спрямованої на те, щоб певна сукупність управлінських функцій різних суб'єктів управління не допускала дублювання і паралельності ; достатньої різноманітності, яка вимагає, щоб управлінські функції щодо того чи іншого об'єкта управління за кількістю і змістом відповідали різним управлінським запитам останнього; відповідності управлінського впливу реальним вимогам та запитам об'єктів управління;
г) структурно-організаційні : єдності системи державної влади, яка забезпечує цілісність, узгодженість і дієвість державно-управлінських процесів; територіально-галузевої, який зумовлює залежність організаційних структур від території, галузі виробництва і послуг, сфери суспільного життя; різноманітності організаційних зв'язків, які розкривають вертикальні і горизонтальні організаційні взаємовідносини органів державної влади та місцевого самоврядування в системі державного управління; об'єднання колегіальності і єдиноначальності, обумовленої специфікою організаційної побудови і порядком діяльності органів державного управління;
д) структурно-процесуальні: відповідності елементів (методів, форм, стадій) управлінської діяльності органів державного управління їхнім функціям; конкретизації управлінської діяльності і особистої відповідальності за її результати; стимулювання раціональної і ефективної управлінської діяльності.
Функції державного управління являють собою основні напрямки діяльності державних органів з

забезпечення виконання завдань державного управління. Вони мають конкретний зміст і здійснюються за допомогою конкретних способів і форм управління. В адміністративній науці прийнято розрізняти функції державного управління, функції органів державного управління та управлінські функції всіх державних органів. Істотне значення має співвідношення саме функцій державного управління і функцій органів державного управління, які різняться між собою, маючи в той же час ряд загальних ознак.
У юридичній науці немає єдиної думки з приводу видів функцій державного управління. Г. В. Атаманчук класифікує функції державного управління на внутрішні (управління усередині державної управляючої системи), зовнішні (вплив державних органів на об'єкти управління), загальні (відображають суттєві моменти управління: організація, планування, регулювання, кадрове забезпечення і контроль), специфічні (відображають особливий зміст окремих впливів) 1. На думку Ю. М. Старілова, функції державного управління класифікуються на два види:
а) функції державного управління як управлінського права. До даної групи відносяться такі функції, як: забезпечувальна; інтеграційна; комунікативна; охоронна; організаційна; правотворча; функція контролю;
б) функції державного управління як основні направ-
лення діяльності органів виконавчої власті2. Крім вище названих видів, функції державного управління можна класифікувати на наступні:
а) залежно від спрямованості й місця впливу: соціально-організаційні (вплив державних органів на об'єкти управління) і внутрішньоорганізаційні (управління усередині державного управлінського апарату);
б) за змістом, характером та обсягом впливу: на загальні, спе-
ціальні, допоміжні. При цьому слід зазначити, що до загальних функцій відносяться:
- організація (визначення організаційних положень, що встановлюють порядок управління, регламенти, нормативи, вимоги, відповідальність тощо);
- прогнозування та моделювання (наукове передбачення, систематичне дослідження стану, структури, динаміки і перспектив управлінських явищ і процесів). У теорії адміністративного права прогнозування визна-
1 Атаманчук Г. В.. Теорія державного управління. - С. 120-125.
2 Старилов Ю. Н. Курс загального адміністративного права. - С. 170-175.

Деляется як спосіб розробки науково обгрунтованих оцінок майбутніх процесів і ситуацій, які підлягають управлінському впливу. Прогнозування грає в державному управлінні важливу роль, оскільки без нього неможливо передбачити наслідки прийняття того чи іншого управлінського рішення. Моделювання - це створення системи управління, призначеної для спланованого управління, вирішення завдань і досягнення поставлених цілей;
- планування (визначення мети, необхідних ресурсів, способів, строків, форм і методів поетапного контролю за діями об'єкту) . Планування - це процес складання, узгодження, затвердження планів в управлінні. Воно відіграє істотну роль у досягненні поставленої мети, оскільки від якості планування залежить очікуваний результат. Планування часто застосовується в державному управлінні у вигляді прийняття державних комплексних програм, наприклад, Укази Президента України від 26 липня 2000 р. «Про заходи щодо реалізації Стратегії реформування системи державної служби в Україні на 2000-2001 рр..» 1; від 9 листопада 2000 р . «Про комплексну програму підготовки державних службовців» 2; від 29 травня 2001 р. «Про чергові заходи щодо подальшого здійснення адміністративної реформи в Україні» 3 та ін;
- регулювання (через нормативно-правові акти, державний бюджет, державні контракти, податкову систему, стандарти, митні тарифи, визначення пріоритетів розвитку галузей та ін.) Під цим терміном в адміністративній науці розуміють регламентацію державою в законодавчих та інших нормативно-правових актах загальних вимог до державної управлінської діяльності, яка здійснюється органами державного управління (наприклад, Закони: від 30 жовтня 1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» 4; від 1 червня 2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» 5 та ін;
- координація (забезпечує узгодження діяльності систем управління). Координація являє собою узгодженість діяльності різних державних органів для досягнення загальних мети і завдань;
1 Офіційний вісник України. - 2000. - № ЗО. - Ст. 1260.
2 Там же. - 2000. - № 46 . - Ст. 1982.
3 Там же. - 2001. - № 22. - Ст. 985.
4 Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 51. - Ст. 292.
5 Офіційний вісник України. - 2000. - М »27. - Ст. 1109.

- контроль (спрямований на забезпечення законності, дисципліни). Саме контроль дає можливість встановити відповідність чи невідповідність фактичного стану справ в системі державного управління тим вимогам, які встановлюються нормативно-правовими актами. Контроль повинен бути послідовним, об'єктивним, обгрунтованим, законним, оперативним і гласним. Різновидом контролю є адміністративний нагляд , який здійснюється визначеними законом державними органами.
Спеціальні функції характеризують особливості конкретного суб'єкта (Президента України, Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій та ін.) або об'єкта управління (економічна, соціально-культурна, адміністративно- політична сфери).
Допоміжні функції сприяють процесам реалізації загальних і спеціальних функцій. До них можна віднести: стратегічне і поточне планування; фінансування, стимулювання, кадрове забезпечення, керівництво, діагностування та ін
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Глава 11. ПРИНЦИПИ І ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ "
  1. § 4. Організація місцевої влади в радянський період. Місцеве самоврядування в пострадянський період
    глава місцевого самоврядування. На територіях, включають кілька міських чи сільських поселень, спільним рішенням органів місцевого самоврядування міг бути створений єдиний орган місцевого самоврядування відповідних територій; 2) у міських і сільських поселеннях з населенням до 5 тис. чоловік місцеве самоврядування могло здійснюватися безпосередньо населенням через збори, сходи
  2. Глава 19. КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНІВ І ПОСАДОВИХ ОСІБ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
    принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації "встановлено загальні положення в сфері контролю і нагляду за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування. 1. Органи прокуратури Російської Федерації та інші уповноважені федеральним законом органи здійснюють нагляд за виконанням органами та посадовими особами місцевого самоврядування федеральних і
  3. Глава 23. ЗДІЙСНЕННЯ ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ФУНКЦІЙ КОНТРОЛЮ
    принципів організації та регулювання , причини цих відхилень, а також можуть визначатися шляхи подолання наявних перешкод ефективного функціонування всієї системи. Тому контроль як функція управління включає в себе виявлення та аналіз фактичного стану справ, зіставлення фактичного положення з наміченими цілями, оцінку контрольованої діяльності та вжиття заходів щодо усунення
  4. § 4. Реформи місцевої влади кінця ХХ - початку XXI ст.
    глава місцевого самоврядування. На територіях, що включають кілька міських і сільських поселень, спільним рішенням органів місцевого самоврядування міг бути створений єдиний орган місцевого самоврядування відповідних територій. Наприклад, в районах міг утворюватися орган місцевого самоврядування, що формується з представників органів самоврядування міських і сільських поселень. Було
  5. § 3. Децентралізація та місцеве самоврядування
    принципових положень, що забезпечують і гарантують самостійність і повнокровне діяльність муніципальних утворень, органів місцевого самоврядування. Назвемо основні з них. 1. Необхідність організації місцевого самоврядування на всій території Російської Федерації. Базова територіальна одиниця місцевого самоврядування - муніципальне утворення. Муніципальні освіти, в
  6. § 1. Органи місцевого самоврядування: загальна характеристика
    глава муніципального освіти, місцева адміністрація (виконавчо-розпорядчий орган муніципального освіти), контрольний орган муніципального освіти, інші органи місцевого самоврядування, передбачені статутом муніципального освіти і володіють власними повноваженнями у вирішенні питань місцевого значення. Структура органів місцевого самоврядування. Термін "структура"
  7. § 1. Загальна характеристика
      глава поселення повинен змінити у складі представницького органу району свого попередника на посту глави. Обрання нового складу представницького органу поселення означає необхідність обрання ним зі свого складу нових членів представницького органу району. Представницький орган поселення в будь-який момент може замінити раніше обраних ним членів представницького органу муніципального
  8. § 2. Структура і організація роботи представницького органу муніципального утворення
      голова муніципального освіти, а в разі, якщо вказана посадова особа є главою місцевої адміністрації - голова представницького органу муніципального утворення, який обирається цим органом зі свого складу. У статуті муніципального освіти важливо чітко закріпити внутрішню організацію представницького органу, що включає його структурні підрозділи: а) керівників -
  9. § 3. Депутат представницького органу, член виборного органу місцевого самоврядування
      голова муніципального освіти, що обирається безпосередньо громадянами, що входить до складу представницького органу місцевого самоврядування та є його головою. Даний статус - лише одна з його службових ролей. Глава муніципального освіти не тільки працює у складі представницького органу, керуючи їм, але і є вищою посадовою особою свого муніципального освіти в
  10. § 1. Глава муніципального освіти
      глава району є його головою. Муніципальне утворення в особі населення на референдумі або представницького органу місцевого самоврядування саме вирішує, чи обирати главу на виборах, тобто шляхом загального, рівного, прямого і таємного голосування, або представницьким органом. Як бачимо, вищеназвані положення надають населенню право вибору організаційних структур місцевого
© 2014-2020  yport.inf.ua