| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3. Приватизація підприємств шляхом їх перетворення в акціонерні товариства |
||
|
Рішення про приватизацію конкретного підприємства на підставі затвердженої програми приватизації державного (муніципального) майна приймає уповноважений орган виконавчої влади (ст. 6 Закону про приватизацію), який повинен також затвердити статут майбутнього акціонерного товариства. Раніше в цій ролі виступав відповідний комітет з управління майном. Статут створюваного в такому порядку акціонерного товариства обов'язково повинен містити вказівки на предмет і мети його діяльності (п. 3 ст. 37 Закону про приватизацію). Попередньо проводиться інвентаризація майна унітарного підприємства і складається проміжний бухгалтерський баланс, на підставі даних яких і відповідно до загальних правил ДК про реорганізації юридичних осіб складається спеціальний передавальний акт і визначається вартість чистих активів унітарного підприємства. Затверджений засновником-власником передавальний акт повинен відображати всі види підлягає приватизації майна унітарного підприємства, тобто його активи і пасиви, включаючи борги і виняткові права на об'єкти "інтелектуальної власності", а також відомості про розмір статутного капіталу майбутнього акціонерного товариства, кількість і номінальну вартість його акцій (п. 1 ст. 11 Закону про приватизацію). Майно унітарного підприємства, не включене в передавальний акт і, отже, не підлягає приватизації, вилучається публічним власником у склад своєї скарбниці. Слід зазначити, що раніше діюче законодавство про приватизацію не вимагало складання будь-яких спеціальних передавальних документів, а складу приватизованого майна визначався на підставі затвердженого плану приватизації підприємства. Уповноважений державний орган в якості єдиного засновника представляє на державну реєстрацію статут створюваного акціонерного товариства разом з передавальним актом. Виник після реєстрації акціонерне товариство стає правонаступником державного або муніципального підприємства згідно з передавальним актом (п. 1 ст. 37 Закону про приватизацію; ст. 59 ЦК). Одночасно колишній керівник унітарного підприємства призначається засновником керівником (директором) акціонерного товариства до перших зборів акціонерів, а акції створеного акціонерного товариства виставляються на продаж. Раніше діяли закони про приватизацію дозволяли працівникам (членам трудових колективів) підприємств, що приватизуються купувати акції таких товариств на пільгових умовах по одному з трьох добровільно обираних працівниками варіантів: - безоплатне отримання 25% привілейованих (неголосуючих) акцій (на суму не понад 20 мінімальних зарплат на одного працівника) і покупка ще 10% звичайних (голосуючих) акцій на пільгових умовах: по закритій підписці і з розстрочкою оплати, а також зі знижкою 30% від номінальної вартості (перший варіант); - покупка до 51% звичайних акцій товариства (т. е. завідомо контрольного пакета) переважно перед іншими набувачами, однак за повну (номінальну) вартість (другий варіант); - створення групою працівників підприємства за згодою інших членів трудового колективу повного товариства на строк до одного року , з прийняттям на цей період всієї відповідальності за діяльність підприємства (у тому числі своїм особистим майном), з тим, щоб по його закінченні та виконанні інших передбачених планом приватизації умов мати можливість отримати половину всіх акцій суспільства: переважне право на придбання 30% його голосуючих акцій за номіналом і ще 20% таких же акцій на пільгових умовах (у розстрочку і зі знижкою 30% від номіналу) (третій варіант). В даний час дані можливості вже не передбачені законом. Переважна більшість працівників підприємств обрали другий варіант, що дає можливість збереження контролю над приватизованим підприємством. Більше того, у ряді випадків свої акції вони потім внесли до статутного капіталу іншого (закритого) акціонерного товариства, створеного виключно з метою контролю над приватизованим підприємством, що став відкритим акціонерним товариством, та недопущення до його управління сторонніх інвесторів. Однак недолік у працівників власних коштів для придбання акцій зажадав залучення до цього процесу фактичних інвесторів (власників), при яких працівники грали роль підставних осіб, і суттєво посилив роль керівників, які отримали можливість різними шляхами придбати значні пакети акцій. У свою чергу, все це породило різні зловживання і, по суті, позбавило трудові колективи перспектив, на які вони розраховували. Для збереження державного контролю за рядом приватизованих підприємств , що мають особливо важливе народногосподарське значення, у федеральній власності закріплювалися контрольні пакети акцій (на строк до трьох років, який у ряді випадків потім продовжувався), а також випускалася "золота акція", що дозволяла і за відсутності контрольного пакета акцій протягом терміну її дії (спочатку - також до трьох років) використовувати право вето при прийнятті рішень загальними зборами акціонерного товариства (1). Нині "золота акція" розглядається Законом як спеціальне право на участь не тільки РФ, але і її суб'єктів в управлінні відкритими акціонерними товариствами, що складається в можливостях застосування права вето при прийнятті деяких найважливіших рішень загальними зборами товариства, а також внесення пропозицій до порядку денного річних загальних зборів акціонерів і вимоги скликання позачергових загальних зборів (ст. 38 Закону про приватизацію) (2). Дане право використовується державою з моменту відчуження з державної власності 75% акцій відповідного товариства, тобто за відсутності у нього формальних можливостей для контролю за діяльністю акціонерного товариства. --- --- (1) Див Указ Президента РФ від 16 листопада 1992 р. N 1392 "Про заходи щодо реалізації промислової політики при приватизації державних підприємств "/ / Саппа РФ. 1992. N 21. Ст. 1731. (2) Див також: Постанова Уряду РФ від 23 січня 2003 р. N 44" Про порядок управління знаходяться у федеральній власності акціями відкритих акціонерних товариств та використання спеціального права Російської Федерації на участь в управлінні відкритими акціонерними товариствами ("золотої акції") "/ / СЗ РФ. 2003. N 4. Ст. 340. Ці ж потреби викликали до життя особливості приватизації майна державних підприємств ряду галузей народного господарства (зокрема, паливно-енергетичного комплексу, включаючи підприємства енергетики, газового господарства, нафтової та нафтопереробної промисловості і деяких інших). Вони встановлювалися президентськими указами і містили численні вилучення із загальних правил законодавства про приватизацію, нерідко зумовлені та відомчими, і навіть лобістськими, а не тільки публічними інтересами. В особливому порядку проводилася також приватизація радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств та підприємств з переробки сільськогосподарської продукції та матеріального обслуговування агропромислового комплексу. Вона виявилася найменш вдалою формою приватизації, бо нав'язана сільськогосподарським виробникам в ході її реалізації юридична конструкція акціонерного товариства в найменшій мірі враховує особливості організації сільськогосподарського виробництва, а підходящі для цих цілей виробничі кооперативи в той час були прямо виключені з числа учасників приватизації. Тому від послідовного перетворення всіх перерахованих підприємств в акціонерні товариства фактично все одно довелося відмовитися. Крім того, об'єктом приватизації тут стало майно колгоспів і державно-кооперативних підприємств агропромислового комплексу, взагалі не відносилося до державного, що було обумовлено політико-ідеологічними, а не економічними причинами. Нарешті, акції низки приватизованих підприємств повністю або частково не були продані через відсутність набувачів і залишилися в публічній власності. Відкриті акціонерні товариства з 100-відсотковим публічним участю ("компанії однієї особи"), формально будучи приватними власниками свого майна, фактично перебувають під повним державним контролем, виконуючи волю і реалізуючи інтереси свого єдиного акціонера. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "3. Приватизація підприємств шляхом їх перетворення в акціонерні товариства" |
||
|
||