Головна
ГоловнаАдміністративне, фінансове, інформаційне правоАдміністративне право → 
« Попередня Наступна »
С. В. Ківалов. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ, 2004 - перейти до змісту підручника

2.4. Систематизація норм адміністративного права

Велика кількість адміністративно- правових норм, а також не менша кількість джерел цих норм (закони, укази Президента України, постанови Кабміну і пр.) створюють значні труднощі в їх застосуванні (вибір норми, її аналіз, визначення органу, особи), не сприяють підвищенню рівня знання громадянами своїх прав і обов'язків у сфері державного управління, а також створюють інші негативні наслідки для життя.
Тому питання про систематизацію норм адміністративного права завжди було дуже важливим, але після прийняття Конституції, вирішення цього питання стало невідкладним. Це пов'язано з необхідністю проведення адміністративної реформи, із зміцненням гарантій прав людини у сфері державного управління взагалі - зі створенням правової держави.
Систематизація адміністративно-правових норм - це діяльність державних органів або громадських об'єднань, окремих громадян, спрямована на впорядкування адміністративного законодавства. Своєю метою ця діяльність має насамперед забезпечення зручності користування та доступності адміністративно-правового матеріалу. Крім того, вона сприяє вивченню цього матеріалу, висновків про ефективність його дії та удосконалення. Проте здійснення роботи по систематизації адміністративно-правових норм зустрічається зі значними труднощами.
Адміністративне право належить до самих несістема-тізірованих. Цьому є пояснення - адміністративне право є багатопрофільним, бо його норми регулюють значне коло відносин, які виникають у сфері державного управління, а це пов'язано з багатогалузевою сферою державного управління, причому суспільні відносини, які виникають в одній області (наприклад, охорони здоров'я), значно відрізняються від відносин, що виникають у сфері охорони громадського порядку. Вдобавок, ця галузь права (і законодавства) дуже мобільна, тобто її зміст залежить від режиму, який панує в державі, від зовнішньої і внутрішньої політики та інших об'єктивних і суб'єктивних факторів (на жаль, останні домінують!). Існують і інші обставини, які стримують процес систематизації норм цієї галузі права. Але, незважаючи на ці труднощі, вона відбувається, причому в останні роки дуже цілеспрямовано. Проте, для того, щоб охарактеризувати досягнення цього процесу, надолужити звернути увагу на те, що систематизація адміністративно-правових норм - багатоструктурний процес.

Виділяють три різновиди систематизації: кодифікацію, інкорпорацію і консолідацію.
Кодифікація - це діяльність, спрямована на створення, внаслідок перегляду чинного законодавства, нового адміністративно-правового акта. У новий кофікаційні акт включаються як діючі норми, що виправдали себе раніше, так і вводяться нові, які вносять зміни в правове регулювання або усувають прогалини цього регулювання. Для адміністративного права характерно те, що кодіфікаціонние акти, як правило, мають форму основ законодавства, кодексів, статутів, положень тощо. Кодифікація носить тільки офіційний характер і виконується виключно компетентними державними органами. Вона розділяється: на 1) загальну (кодифікований нормативний акт основних галузей права - звід законів); 2) галузеву (нормативно-правові акти певної галузі законодавства - основи законодавства, кодекси); 3) міжгалузеву (кілька галузей (Повітряний кодекс) або інститутів).
Спроби кодифікувати адміністративно-правові норми здійснювалися в СРСР неодноразово. Але тільки в Україні, зусиллями науковців і практиків, ця спроба була здійснена 12 жовтня 1927 Постановою ЦВК УРСР був затверджений Адміністративний кодекс УРСР. Не можна не звернути увагу на ст. 1 Кодексу, яка визначала його завдання. У ній вказується, що цими завданнями є забезпечення впровадження революційної законності в адміністративній галузі та систематизація правил, регулюючих, згідно з основними принципами радянського порядку, діяльність адміністративних органів та інших органів влади в цій області.
Тобто основним його завданням було закріплення повноважень адміністративних органів та інших органів влади. Це зрозуміло, оскільки в період соціалістичних перетворень права особистості (громадянина) в галузі державного управління зовсім не мали ніякого значення. Знайомство з цим Кодексом дає можливість стверджувати, що ці завдання він виконав повністю. Але, на той час це був дуже важливий документ, структура і в деякій частині зміст якого свідчили про високе становище наукової думки в Україні, взагалі, адміністративно-правовий - особливо, а адміністративно-делікт-ної - зокрема.
Однак, негативний досвід - теж досвід. Тому вивчення практики спроб кодифікувати адміністративно-правові норми привели до висновку про неможливість створення єдиного кодификационного акта, в якому можливо було об'єднати всі або більшість адміністративно-правових інститутів, бо вони дуже відрізняються один від одного в сфері регулювання гро-

них відносин (хоч і в межах державного управління). Тому був визначений інший шлях - провести кодифікацію адміністративно-правових норм залежно від тієї чи іншої сфери державного управління, які вони регулюють. Першою такою спробою стала кодифікація административ-но-деліктного законодавства. 23 жовтня 1980 були прийняті Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративні правопорушення. На підставі цього закону, з урахуванням деяких особливостей, які були притаманні на той період щодо організації боротьби з правопорушеннями в Україні, 12 грудня 1984 був прийнятий Кодекс про адміністративні правопорушення.
Вже в період незалежності України були прийняті Митний кодекс, Кодекс торговельного мореплавства, Повітряний кодекс та ін Значна група адміністративно-правових норм була кодифікована в окремих законах (наприклад, Закон України «Про державну службу» та ін.), в Указах Президента (наприклад, «Про затвердження загального положення про міністерство" та в інших актах).
Проте надолужити відзначити, що багато з цих актів вже застаріли, крім того у зв'язку зі створенням ринкової економіки, необхідністю підвищувати захист людини у сфері управління, враховувати міжнародні правила і стандарти та інші фактори, одним з напрямків проведення правової реформи є реформування адміністративного права. Тому на черзі прийняття нового Кодексу про адміністративні правопорушення, та інших, а також розробки нових, раніше не існували: Адміністративно-процесуального кодексу, Кодексу поведінки посадових осіб тощо
інкорпорації як форму систематизації, як уже вказувалося, використовує досить значне коло осіб, але серед них цією формою найбільш користуються так звані «силові структури»: МВС, Держмитслужба, Державна податкова служба та інші. Це пов'язано з тим, що правила, які у інкорпо-раціонних актах, тією або іншою мірою стосуються регулювання поведінки громадян у певній сфері державного управління, тому виконання цими структурами своїх обов'язків безпосередньо залежить від рівня ознайомлення громадян з нормами адміністративного права, які регулюють суспільні відносини у сфері, в якій ці структури працюють. Поряд з цим, рівень інкорпорації залежить також від стану наукових розробок проблем адміністративного права, а також від наукових інтересів того чи іншого наукового колективу (окремого наукового працівника). Природно, що акти, в яких містяться адміністративно-правові норми, регу-

лирующие відносини у сфері громадського порядку, можуть бути інкорпоровані фахівцями в цій галузі: Національною академією МВС, Національним університетом МВС, у сфері мореплавства : Державної морської академією, Одеською національною юридичною академією; в галузі митної справи: Митної академією, Одеською національною юридичною академією та ін
Консолідація норм адміністративного права - це діяльність того чи іншого органу державної влади, насамперед органів виконавчої влади, що має на меті об'єднання виданих цим органом кількох нормативних актів в один, при цьому виключаються дублюючі і застарілі норми. Тобто консолідація - це діяльність щодо систематизації тільки тих норм адміністративного права, які свого часу прийняв відповідний орган. На жаль, консолідація як форма систематизації здійснюється дуже рідко, хоча вона дуже корисна як для певної групи осіб, які повинні знати норми адміністративного права, що регламентують їх взаємини з органами державного управління, так і для органів (та їх посадових осіб), які повинні користуватися цими нормами. Як приклад можна привести інструкцію про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів і пластикових карток через митний кордон України від 12 липня 2000 р, в якій містяться об'єднані норми (за винятком дублюючих і застарілих).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 2.4. Систематизація норм адміністративного права "
  1. § 4. Систематизація законодавства про місцеве самоврядування
    систематизації. --- СЗ РФ. 1999. N 42. Ст. 504. Перспективи кодифікації муніципального законодавства. Оскільки муніципальне законодавство об'єднує різнорідні акти безлічі різних галузей права, його систематизація шляхом кодифікації скрутна. Нереально прийняти, наприклад, на рівні суб'єктів РФ муніципальні кодекси, які б цілісно
  2. § 2. Джерела комерційного права
    систематизації комерційного законодавства залежить від волі та інтересів законодавця, що формує цю систему з урахуванням конкретної економічної та політи-Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 31 чеський ситуації в країні та її традицій, що прагне забезпечити найбільш ефективне регулювання суспільних
  3. § 1. Економічна основа місцевого самоврядування
    систематизацією чинного законодавства. Крім того, в законодавстві останніх років помітно посилилася така негативна тенденція, як "знецінення" норм права. Найбільш яскраво вона проявилася серед норм, що встановлюють юридичну відповідальність. Законодавець майже завжди передбачає, в тому числі і в нормах законодавства у сфері житлово-комунального господарства, спеціальні
  4. § 1. Об'єкти авторського права
    систематизації об'єктивних даних про дійсність, включаючи твори наукової літератури. Творами літератури визнаються художні твори, виражені в словесній формі. До творів мистецтва відносяться всі інші твори художньої творчості, включаючи твори архітектури, живопису, графіки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва, музики, кіно,
  5. 2.2. Предмет адміністративного права
    систематизації норм, що встановлюють адміністративну відповідальність, в
  6. 2.5. Джерела (форми) адміністративного права
    систематизації нормативних правових актів. В даний час систематизовано законодавство, що встановлює адміністративну відповідальність та провадження у справах про адміністративні
  7. 1. Основні системи континентального цивільного права
    систематизації джерел римського приватного права, насамперед Юстиніанових Дигест. Її основним досягненням і характерною особливістю стало виділення загальної частини (загальних положень) цивільного права і диференціація речових і зобов'язальних прав (вперше пішли в Саксонському цивільному укладенні 1863 р.), а також чіткий поділ матеріальних і процесуальних норм. По даній системі
  8. 2. Система цивільного права Росії
    систематизації (поділу) вітчизняного цивільного права складає відокремлення в ньому основних, загальних для всієї цієї галузі права положень - загальної частини. Загальна частина цієї правової галузі включає основні положення про: - понятті і принципах цивільного права, - суб'єктах цивільного права (учасниках цивільних правовідносин), - об'єкти цивільних прав, - виникненні, зміні
  9. 3. Законодавство про господарську діяльність
    систематизації такого законодавчого масиву породжує ідеї про можливості його спеціальної, самостійної кодифікації. Однак загальногалузеві кодифікації звичайно охоплюють насамперед однорідні за юридичною природою норми права (що й дає можливість виділення характерної для кодексу загальної частини), тоді як у даній сфері така однорідність відсутній і обгрунтувати її наявність прихильникам
  10. § 3 . Поняття, ознаки, види законів і підзаконних актів
    систематизації (звичайні та кодіфікаціонние, іншими словами, органічні - ГК РФ, КК РФ і т.д.); за значимістю які у них норм (конституційні та звичайні); за обсягом регулювання (загальні та спеціальні) і т.д. Підзаконні акти - це видані на основі та на виконання законів акти, що містять юридичні норми. Підзаконні акти мають меншу юридичну силу, ніж закони,
© 2014-2020  yport.inf.ua