| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3. Зміст і виконання договору доручення |
||
|
--- (1) Але й при цьому розмір винагороди не є істотною умовою даного договору, бо в разі відсутності точних вказівок у договорі послуги повіреного повинні бути оплачені відповідно до загального правила п. 3 ст. 424 ЦК (п. 2 ст. 972 ЦК). Закон не містить спеціальних правил про форму даного договору, виходячи з того, що за загальним правилом відносини його учасників оформляються видачею довіреності. Довіреність, що містить повноваження повіреного, повинна бути оформлена відповідно до вимог ст. ст. 185 - 187 ЦК. Будучи письмовим документом, вона в більшості випадків не передбачає (хоча і не виключає) додаткового оформлення відносин доручення спеціальним документом (договором), підписаним обома сторонами. В окремих випадках повноваження повіреного можуть випливати з обстановки, в якій він діє (абз. 2 п. 1 ст. 182 ЦК), а в комерційному представництві - випливати з письмового договору (абз. 1 п. 3 ст. 184 ЦК). У цих випадках довіреність на вчинення юридичних дій від імені довірителя не потрібно. Договір доручення може бути укладений як на визначений термін, так і без зазначення строку (п. 2 ст. 971 ЦК). Але повноваження повіреного звичайно закріплюються в довіреності, термін дії якої обмежено законом (п. 1 ст. 186 ЦК). Тому договір доручення, укладений без зазначення строку або на термін, що перевищує термін дії виданої на його виконання довіреності, має бути оформлений у вигляді письмового документа (1). --- (1) Разом з тим немає перешкод до оформлення такого договору і декількома послідовно видаватидовіреності. При цьому фідуціарні характер відносин сторін виключає пред'явлення "вимоги" про видачу довіреності або спір про обсяг закріплених у ній повноважень. Слід також враховувати, що повноваження комерційного представника можуть фіксуватися не в довіреності, а в письмовому договорі, термін дії якого не обмежений правилом п. 2 ст. 971 ГК. В обов'язки повіреного входить особисте виконання даного йому доручення, оскільки саме його довіритель уповноважив на вчинення юридичних дій (угод) від свого імені. Передоручення допустимо лише у випадках і на умовах, прямо передбачених ст. 187 ЦК (п. 1 ст. 976 ЦК), тобто або за наявності спеціального на те повноваження, прямо зафіксованого в довіреності, або якщо воно викликане обставинами для охорони інтересів довірителя (наприклад, необхідністю вчинення в його інтересах невідкладних дій у разі раптової важкої хвороби представника). При цьому повірений відповідає за зроблений ним вибір заступника (включаючи відшкодування збитків, заподіяних виявлену невдало такого вибору), а довіритель має право відвести останнього (якщо тільки він сам не вказав у договорі або у довіреності потенційного заступника, позбавивши повіреного можливості вибору). Повірений зобов'язаний діяти в суворій відповідності до вказівок довірителя і має право відступити від них, тільки якщо це необхідно в інтересах самого довірителя, а отримати від нього нові вказівки в розумний строк не представляється можливим (п. 2 ст . 973 ЦК). Але і в цьому випадку довіритель при першій же можливості повинен бути повідомлений про допущене відступі від даних ним вказівок. Комерційний представник може отримати від свого довірителя право відступати від його вказівок без попереднього повідомлення (в силу мінливої кон'юнктури ринку), однак і він за загальним правилом теж зобов'язаний інформувати свого довірителя про допущені відступи (п. 3 ст. 973 ЦК). На вимогу довірителя повірений також зобов'язаний: - повідомляти йому всі відомості про хід виконання доручення; - без зволікання передавати все отримане за угодами, здійсненим на виконання доручення; - представити звіт з доданням виправдувальних документів, якщо це потрібно умовами договору або характером доручення (ст. 974 ЦК), наприклад при скоєнні біржовим маклером (брокером) угод на відповідної біржі за дорученням свого клієнта. Зі свого боку, довіритель зобов'язаний перш за все уповноважити повіреного на вчинення певних юридичних дій від свого імені, видавши йому для цих цілей довіреність. При цьому довіритель може конкретизувати доручення за допомогою додаткових вказівок, що стосуються, наприклад, способів або порядку здійснення юридичних дій, визначення кола можливих контрагентів по операціях, граничних цін і т.п. Необхідно лише, щоб такі вказівки були правомірними, здійсненними і конкретними (п. 1 ст. 973 ЦК), інакше вони не будуть пов'язувати повіреного. Так, можна покласти на повіреного обов'язок придбати у власність довірителя якусь річ за ціною, що не перевищує відомої суми, але не можна вимагати від нього придбання такої речі у особи, неправомірно заволодів нею і тому іноді готового продати її за незначну ціну. Довіритель зобов'язаний також відшкодовувати повіреному понесені витрати та забезпечувати його засобами, необхідними для виконання доручення (п. 2 ст. 975 ЦК). Після виконання доручення довіритель зобов'язаний без зволікання прийняти від повіреного все виконане ним згідно з договором, а якщо договір був оплатним, то і сплатити винагороду (п. 3 та п. 4 ст. 975 ЦК). При цьому комерційному представнику надається право утримувати у себе речі, що підлягають передачі довірителю, до виконання останнім обов'язків по компенсації понесених таким повіреним витрат і виплату йому обумовленої винагороди (п. 3 ст. 972, ст. 359 ЦК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 3. Зміст і виконання договору доручення " |
||
|
||