Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е.А.Суханов. Цивільне право: У 4 т. Том 4: Зобов'язальне право, 2008 - перейти до змісту підручника

3. Зміст і виконання договору доручення

Договір доручення за своєю юридичною природою є консенсуальним і двостороннім. З часів римського права в класичних континентальних правопорядках доручення за традицією визнається безоплатним договором, причому його безоплатність передбачається, якщо тільки винагорода повіреному прямо не передбачено законом або договором. На цій позиції стоїть і чинне російське законодавство, але з однією істотною вилученням: якщо даний договір пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б одним з його учасників (наприклад, полягає комерційною організацією для досягнення цілей її діяльності), він, навпаки, передбачається оплатним, якщо тільки його безоплатний характер прямо не передбачений в його змісті (п. 1 ст. 972 ЦК) (1). Крім того, договір доручення належить до числа особисто-довірчих (фідуціарних) угод, досить рідко зустрічаються в сучасному цивільному обороті.
---
(1) Але й при цьому розмір винагороди не є істотною умовою даного договору, бо в разі відсутності точних вказівок у договорі послуги повіреного повинні бути оплачені відповідно до загального правила п. 3 ст. 424 ЦК (п. 2 ст. 972 ЦК).
Закон не містить спеціальних правил про форму даного договору, виходячи з того, що за загальним правилом відносини його учасників оформляються видачею довіреності. Довіреність, що містить повноваження повіреного, повинна бути оформлена відповідно до вимог ст. ст. 185 - 187 ЦК. Будучи письмовим документом, вона в більшості випадків не передбачає (хоча і не виключає) додаткового оформлення відносин доручення спеціальним документом (договором), підписаним обома сторонами. В окремих випадках повноваження повіреного можуть випливати з обстановки, в якій він діє (абз. 2 п. 1 ст. 182 ЦК), а в комерційному представництві - випливати з письмового договору (абз. 1 п. 3 ст. 184 ЦК). У цих випадках довіреність на вчинення юридичних дій від імені довірителя не потрібно.
Договір доручення може бути укладений як на визначений термін, так і без зазначення строку (п. 2 ст. 971 ЦК). Але повноваження повіреного звичайно закріплюються в довіреності, термін дії якої обмежено законом (п. 1 ст. 186 ЦК). Тому договір доручення, укладений без зазначення строку або на термін, що перевищує термін дії виданої на його виконання довіреності, має бути оформлений у вигляді письмового документа (1).
---
(1) Разом з тим немає перешкод до оформлення такого договору і декількома послідовно видаватидовіреності. При цьому фідуціарні характер відносин сторін виключає пред'явлення "вимоги" про видачу довіреності або спір про обсяг закріплених у ній повноважень. Слід також враховувати, що повноваження комерційного представника можуть фіксуватися не в довіреності, а в письмовому договорі, термін дії якого не обмежений правилом п. 2 ст. 971 ГК.
В обов'язки повіреного входить особисте виконання даного йому доручення, оскільки саме його довіритель уповноважив на вчинення юридичних дій (угод) від свого імені. Передоручення допустимо лише у випадках і на умовах, прямо передбачених ст. 187 ЦК (п. 1 ст. 976 ЦК), тобто або за наявності спеціального на те повноваження, прямо зафіксованого в довіреності, або якщо воно викликане обставинами для охорони інтересів довірителя (наприклад, необхідністю вчинення в його інтересах невідкладних дій у разі раптової важкої хвороби представника). При цьому повірений відповідає за зроблений ним вибір заступника (включаючи відшкодування збитків, заподіяних виявлену невдало такого вибору), а довіритель має право відвести останнього (якщо тільки він сам не вказав у договорі або у довіреності потенційного заступника, позбавивши повіреного можливості вибору).
Повірений зобов'язаний діяти в суворій відповідності до вказівок довірителя і має право відступити від них, тільки якщо це необхідно в інтересах самого довірителя, а отримати від нього нові вказівки в розумний строк не представляється можливим (п. 2 ст . 973 ЦК). Але і в цьому випадку довіритель при першій же можливості повинен бути повідомлений про допущене відступі від даних ним вказівок. Комерційний представник може отримати від свого довірителя право відступати від його вказівок без попереднього повідомлення (в силу мінливої ??кон'юнктури ринку), однак і він за загальним правилом теж зобов'язаний інформувати свого довірителя про допущені відступи (п. 3 ст. 973 ЦК).
На вимогу довірителя повірений також зобов'язаний:
- повідомляти йому всі відомості про хід виконання доручення;
- без зволікання передавати все отримане за угодами, здійсненим на виконання доручення;
- представити звіт з доданням виправдувальних документів, якщо це потрібно умовами договору або характером доручення (ст. 974 ЦК), наприклад при скоєнні біржовим маклером (брокером) угод на відповідної біржі за дорученням свого клієнта.
Зі свого боку, довіритель зобов'язаний перш за все уповноважити повіреного на вчинення певних юридичних дій від свого імені, видавши йому для цих цілей довіреність. При цьому довіритель може конкретизувати доручення за допомогою додаткових вказівок, що стосуються, наприклад, способів або порядку здійснення юридичних дій, визначення кола можливих контрагентів по операціях, граничних цін і т.п. Необхідно лише, щоб такі вказівки були правомірними, здійсненними і конкретними (п. 1 ст. 973 ЦК), інакше вони не будуть пов'язувати повіреного. Так, можна покласти на повіреного обов'язок придбати у власність довірителя якусь річ за ціною, що не перевищує відомої суми, але не можна вимагати від нього придбання такої речі у особи, неправомірно заволодів нею і тому іноді готового продати її за незначну ціну.
Довіритель зобов'язаний також відшкодовувати повіреному понесені витрати та забезпечувати його засобами, необхідними для виконання доручення (п. 2 ст. 975 ЦК). Після виконання доручення довіритель зобов'язаний без зволікання прийняти від повіреного все виконане ним згідно з договором, а якщо договір був оплатним, то і сплатити винагороду (п. 3 та п. 4 ст. 975 ЦК). При цьому комерційному представнику надається право утримувати у себе речі, що підлягають передачі довірителю, до виконання останнім обов'язків по компенсації понесених таким повіреним витрат і виплату йому обумовленої винагороди (п. 3 ст. 972, ст. 359 ЦК).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 3. Зміст і виконання договору доручення "
  1. ПРОГРАМА КУРСУ" ГРОМАДЯНСЬКЕ ПРАВО "
    зміст і види цивільних правовідносин Поняття цивільних правовідносин. Елементи й структурні особливості цивільних правовідносин. Зміст цивільних правовідносин. Поняття, зміст і види суб'єктивних цивільних прав. Поняття, зміст і види суб'єктивних цивільних обов'язків. Структура цивільних правовідносин. Поняття і зміст цивільної
  2. § 2. Місцева адміністрація
    зміст діяльності сильно розрізняються. У міських округах, наприклад, діють структурні підрозділи адміністрації, що займаються питаннями охорони здоров'я, народної освіти, будівництва, житлово-комунального господарства, ринку житла, інженерної інфраструктури житла, архітектури та містобудування, транспорту і зв'язку, благоустрою, соціального захисту населення, культури,
  3. § 1. Правова природа муніципальної служби
    зміст, на відпустку, на пенсійне забезпечення; обов'язок подавати необхідні документи в кадрову службу відповідних органів місцевого самоврядування тощо). Тому логічно поширювати на осіб, що заміщають виборні муніципальні посади, загальний статус муніципальних службовців з необхідними з нього вилученнями і його доповненням особливими службовими правами, обов'язками названих осіб.
  4. § 3. Права та обов'язки муніципальних службовців
    зміст його професійної службової діяльності, і він повинен виконувати посадові обов'язки сумлінно і на високому професійному рівні. По-друге, його діяльність повинна виключати дії, пов'язані з впливом будь-яких особистих, майнових (фінансових) та інших інтересів, що перешкоджають сумлінному виконанню посадових обов'язків, і не чинити уподобання
  5. § 1. Муніципальна власність
    утримання муніципального житлового фонду; 4) пасажирський транспорт та інше майно, призначені для транспортного обслуговування населення в межах поселення; 5) майно, призначене для попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій в межах поселення; 6 ) об'єкти, а також пожежне обладнання та спорядження, призначені для забезпечення первинних заходів з гасіння
  6. § 1. Поняття і види підприємців
    зміст і обсяг правоздатності фізичних осіб, зокрема вказують на те, що громадяни можуть займатися підприємницькою діяльністю, а незаконне обмеження їх прав займатися підприємницькою діяльністю тягне недійсність акта державного чи іншого органу, що встановлює відповідне обмеження, законом можуть бути встановлені обмеження права займатися
  7. § 7. Некомерційні організації, що здійснюють підприємницьку діяльність
    зміст діяльності установи і мати право дорадчого голосу при засновниках, але не має права розпоряджатися майном громадської установи, якщо такого права не надано йому засновниками. Для вирішення різних питань соціального спрямування за місцем проживання чи навчання можуть створюватися такі громадські організації, як орган громадської самодіяльності. Вони не мають
  8. § 4. Правовий режим цінних паперів
    зміст документа як цінного паперу. Ознаками майнового засвідчуваних прав означає, що цінні папери не можуть мати своїм змістом моральні, моральні обов'язки, а також адміністративні обов'язки, встановлювані в порядку підлеглості, і будь-які інші відносини, які не є предметом регулювання цивільного права. Наприклад, випущена муніципальним органом влади
  9. § 4. Забезпечення виконання зобов'язань
    утримання та збереження заставленого майна (ст. 343 ЦК). Вона покладається на заставодавця або заставодержателя залежно від того, у кого з них знаходиться закладене майно. Зміст цього обов'язку, якщо інше не передбачено законом або договором, полягає в наступному: 1) страхувати за рахунок заставника закладене майно у повній його вартості від ризиків втрати і пошкодження, а
  10. § 1. Купівля-продаж. Мена. Рента
    змісту і способів надання такої інформації. До укладення договору роздрібної купівлі-продажу покупець має право оглянути товар, вимагати проведення в його присутності перевірки властивостей або демонстрації використання товару, якщо це не виключено з огляду властивостей товару і не суперечить правилам, прийнятим у роздрібній торгівлі. Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф.