| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Термін виконання |
||
|
Цивільний кодекс розрізняє кілька ситуацій, які можуть виникнути щодо терміну виконання зобов'язання. Термін виконання може бути певним, тобто прямо встановлюватися законом, іншими правовими актами або угодою шляхом вказівки на календарну дату, період часу або подію, яка неминуче має настати. Коли ні правовий акт, ні угода не передбачають строку виконання прямо, але містять умови, що дозволяють його визначити, термін виконання є визначним * (1225). В обох зазначених вище варіантах зобов'язання підлягає виконанню у встановлений (визначна) момент або в будь-який момент в межах встановленого (визначна) періоду виконання. Можлива ситуація, коли джерела регулювання зобов'язання не передбачають ні терміну його виконання, ні умов, що дозволяють його визначити. В силу п. 2 ст. 314 ГК в подібному випадку зобов'язання має бути виконане в розумний термін після його виникнення * (1226). Розумний термін припускає період часу, необхідний для вчинення дії, передбаченого зобов'язанням. Категорія розумного строку є оціночною і повинна встановлюватися для кожної конкретної ситуації окремо виходячи з характеру зобов'язання, взаємовідносин сторін, умов, що впливають на можливість своєчасного виконання, і інших мають значення обставин * (1227). Зобов'язання, не виконане в розумний термін, має бути виконане боржником у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги про його виконання. Дія правила про розумний строк може бути виключено спеціальною нормою, яка передбачає інші наслідки відсутності терміну виконання. Так, ст. 486 ЦК встановлює, що обов'язок покупця щодо оплати товару повинна бути виконана безпосередньо до або після передачі йому товару продавцем. Стаття 810 ГК стосовно випадків, коли термін повернення суми позики договором не встановлений, наказує необхідність її повернення протягом 30 днів з дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це. Термін виконання зобов'язання може залежати від запитання кредитора. У цьому випадку ст. 314 ГК також надає боржникові певну пільгу - таке зобов'язання має бути виконане у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги про його виконання. Це правило є загальним і застосовується, якщо із закону, іншого правового акта, умов або змісту зобов'язання не випливає обов'язок виконання в інший термін. Так, обов'язок негайного повернення переданої на зберігання в гардероб верхнього одягу випливає з самої істоти цього зобов'язання. Обов'язок негайного повернення суми вкладу передбачена ст. 837 ГК. Згідно ст. 810 ГК позичальник зобов'язаний повернути суму позики, передану на умовах до запитання, протягом 30 днів з дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це. Зобов'язання має виконуватися у встановлений термін. Щодо дострокового виконання ст. 315 ЦК передбачає два різних правила залежно від характеру зобов'язання. В якості загального положення встановлено можливість дострокового виконання зобов'язання * (1228). Дане правило може бути змінено законом, іншими правовими актами або умовами зобов'язання. В окремих випадках природа зобов'язання така, що виключає саму постановку питання про дострокове виконанні. Так, принципово неможливо дострокове виконання зобов'язання з надання послуг з охорони об'єкта. У ситуації, коли обидві сторони зобов'язання - підприємці та саме зобов'язання пов'язане із здійсненням ними підприємницької діяльності, ЦК закріплює прямо протилежне правило. У підприємницьких відносинах дострокове виконання не завжди є благом і може зажадати додаткових фінансових витрат. Дострокове виконання такого зобов'язання допускається лише у випадках, передбачених законом, іншими правовими актами, умовами зобов'язання або коли подібна можливість випливає із звичаїв ділового обороту або суті зобов'язання. Стосовно до окремих видів зобов'язань закон передбачає інше рішення питання про допустимість дострокового виконання. Так, незалежно від суб'єктного складу, сума безпроцентної позики може бути повернена позичальником достроково. Дострокове повернення суми позики, наданої під проценти, допускається лише за згодою позикодавця (ст. 810 ЦК). Порушення строку виконання зобов'язання іменується простроченням. Прострочення боржника, тобто невиконання ним у встановлений строк зобов'язання, покладає на нього обов'язок відшкодувати кредитору спричинені цим збитки. Крім того, боржник відповідає за наслідки випадково настала в період прострочення неможливості виконання (ст. 405 ЦК). Так, у разі прострочення боржник не може зняти з себе відповідальність за невиконання зобов'язання навіть посиланням на обставини непереборної сили. Прострочення може допустити і кредитор. Він вважається таким, що прострочив, якщо відмовився прийняти запропоноване боржником належне виконання. Прострочення кредитора також має місце, коли кредитор не вчинив дій, без яких виконання зобов'язання боржником виявилося неможливим. Наприклад, в якості прострочення кредитора закон розглядає неподання покупцем постачальнику відвантажувальної рознарядки з реквізитами одержувача товару (п. 3 ст. 509 ЦК). Судова практика визнала простроченням кредитора неповідомлення даних про рахунок, на який повинні бути зараховані кошти * (1229). Якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора, боржник не вважається таким, що прострочив. Прострочення кредитора дає боржникові право на відшкодування завданих простроченням збитків. За грошовим зобов'язанням боржник не зобов'язаний платити відсотки за час прострочення кредитора. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Термін виконання " |
||
|
||