Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоПідприємницьке право → 
« Попередня
Колектив авторів. Федеральний закон «Про неспроможність (банкрутство)». Текст із змінами і доповненнями на 2011 рік, 2011 - перейти до змісту підручника

Стаття 233. Застосування цього Закону арбітражними судами

1. Цей Закон застосовується арбітражними судами при розгляді справ про банкрутство, провадження у яких порушено після вступу його в силу.
2. У справах, провадження в яких порушено до набрання чинності цього Закону до моменту завершення процедури, що застосовується у справі про банкрутство (зовнішнього управління, конкурсного виробництва або мирової угоди) і введеної до вступу цього Закону в силу, застосовуються норми Федерального закону від 8 січня 1998 р. N 6 ФЗ "Про неспроможність (банкрутство)" (Відомості Верховної Ради України, 1998, N 2, ст. 222; 2002, N 12, ст. 1093; N 18, ст. 1721).
3. З моменту завершення процедури, що застосовується у справі про банкрутство та введеної до дня набрання чинності цього Закону, положення цього Закону застосовуються до правовідносин, які виникли з моменту завершення цієї процедури. Процедури, що застосовуються в справі про банкрутство та передбачені цим законом (фінансове оздоровлення, зовнішнє управління або мирова угода), вводяться при розгляді арбітражними судами справ про банкрутство після дня набрання чинності цього Закону незалежно від дати прийняття зазначених справ до провадження. Подальший розгляд справи про банкрутство здійснюється відповідно до цього Закону, за винятком випадку відкриття конкурсного виробництва після завершення процедури, що застосовується у справі про банкрутство та введеної до дня набрання чинності цього Закону. У цьому випадку до конкурсного виробництва застосовуються положення Федерального закону від 8 січня 1998 року N 6 ФЗ "Про неспроможність (банкрутство)".
4. У разі розгляду арбітражними судами справ про банкрутство відповідно до Федерального закону від 8 січня 1998 р. N 6 ФЗ "Про неспроможність (банкрутство)" (Відомості Верховної Ради України, 1998, N 2, ст. 222; 2002, N 12, ст . 1093; N 18, ст. 1721) і Законом Російської Федерації від 19 листопада 1992 р. N 3929 1 "Про неспроможність (банкрутство) підприємств" (Відомості З'їзду народних депутатів Російської Федерації і Верховної Ради Російської Федерації, 1993, N 1, ст . 6) вимоги до кандидатури арбітражного керуючого повинні відповідати положенням статті 231 цього Закону.
5. У разі розгляду арбітражним судом справ про банкрутство відповідно до Федерального закону від 8 січня 1998 р. N 6 ФЗ "Про неспроможність (банкрутство)" (Відомості Верховної Ради України, 1998, N 2, ст. 222; 2002, N 12, ст . 1093; N 18, ст. 1721) орган з контролю (нагляду) має повноваження, передбачені статтею 231 цього Закону.
6. До 1 липня 2009 особи, що у справі про банкрутство, виробництво за яким порушено до дня набрання чинності цього Закону, має право звернутися з клопотанням про перехід до процедур, що застосовуються у справі про банкрутство та передбаченим цим Законом. У цьому випадку з 1 липня 2009 року розгляд справи справи про банкрутство, виробництво за яким порушено до дня набрання чинності цього Закону, здійснюється за правилами, передбаченими цим Законом.
З 1 липня 2009 справи про банкрутство, провадження в яких порушено до дня набрання чинності цього Закону і за якими не надійшли передбачені абзацом першим цього пункту клопотання осіб, що у справі про банкрутство, підлягають припинення, про що арбітражний суд виносить ухвалу.
Визначення арбітражного суду про припинення провадження у справі про банкрутство на підставі, передбаченій цим пунктом, може бути оскаржене в порядку, встановленому пунктом 3 статті 61 цього Закону.
Після закінчення терміну оскарження або з дати винесення арбітражним судом апеляційної інстанції відповідної постанови арбітражний суд направляє ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичних осіб.
7. Визначення арбітражного суду про припинення провадження у справі про банкрутство, винесена відповідно до пункту 6 цієї статті в ході конкурсного виробництва, є підставою для внесення в єдиний державний реєстр юридичних осіб запису про виключення боржника з єдиного державного реєстру юридичних осіб. Відповідний запис повинна бути внесена до цього реєстру не пізніше ніж через п'ять днів з дати направлення зазначеного визначення арбітражного суду до органу, який здійснює державну реєстрацію юридичних осіб.
8. Арбітражні керуючі, затверджені у справі про банкрутство та не відповідають вимогам, встановленим цим законом, підлягають відстороненню арбітражним судом за заявою органу з контролю (нагляду) до 1 січня 2010 року. До дати їхнього відсторонення орган з контролю (нагляду):
1) здійснює контроль при здійсненні діяльності арбітражних керуючих за дотриманням ними вимог федеральних законів, інших нормативних правових актів Російської Федерації;
2) проводить перевірки діяльності арбітражних керуючих;
3) звертається до арбітражного суду з заявою про відсторонення арбітражних керуючих від виконання покладених на них обов'язків у справі про банкрутство у разі виявлення порушення ними вимог федеральних законів, інших нормативних правових актів Російської Федерації.
Президент
Російської Федерації
В.ПУТІН
Москва, Кремль
26 жовтня 2002
N 127 ФЗ
« Попередня
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Стаття 233. Застосування цього Закону арбітражними судами"
  1. Глава 5. ГАРАНТІЇ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
    Гарантії здійснення місцевого самоврядування в Російській Федерації визначаються і забезпечуються державою в особі федеральних і регіональних органів державної влади. Вони мають різноманітний характер і можуть бути об'єднані в дві основні групи: загальні гарантії місцевого самоврядування та спеціальні (юридичні) гарантії місцевого самоврядування. У статті 12 Конституції Російської
  2. § 3. Розгляд економічних спорів арбітражними судами
    Система і функції арбітражних судів. У судову систему Російської Федерації входять згідно Закону «Про судову систему Російської Федерації» спеціалізовані судові установи - Федеральні арбітражні суди. [1] У п. 2 ст. 118 Конституції Російської Федерації не виділено як самостійного виду судового процесу арбітражне судочинство. Отже, з точки зору
  3. § 2. Фінансові ресурси муніципальних утворень
    За справедливим зауваженням Президента Російської Федерації, "великою проблемою місцевого самоврядування залишається недостатність його власної доходної бази. Але саме з місцевих органів влади населення запитує і за виконання федеральних законів, таких як Закон про ветеранах, і за роботу житлово-комунального господарства, і за дуже багато чого, багато чого іншого ". Сукупність місцевих фінансових
  4. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    1. AD HOC [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. AD REFERENDUM [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A FORTIORI [а фортіорі] - тим більше 4. A POSTERIORI [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A PRIORI [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. BONA FIDE [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. CAUSA [кауза] -
  5. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    1. Ad hoc [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. Ad referendum [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A fortiori [а фортіорі] - тим більше 4. A posteriori [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A priori [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. Bona fide [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. Causa [кауза] -
  6. § 4. Відповідальність за шкоду, заподіяну актами влади
    Загальні положення. Відповідно до ст. 53 Конституції РФ кожен має право на відшкодування державою шкоди, заподіяної незаконними діями (або бездіяльністю) органів державної влади або їх посадових осіб. Зміст зазначеного права конкретизує ст. 16 ГК, що встановлює, що збитки, заподіяні громадянину чи юридичній особі в результаті незаконних дій (бездіяльності)
  7. § 2. Система російського законодавства про інтелектуальну власність
    Кодифікація законодавства про інтелектуальну власність в Російській Федерації. У всьому світі законодавство про інтелектуальну власність представлено спеціальними законами, присвяченими правову охорону окремих результатів інтелектуальної діяльності і засобів індивідуалізації. У цивільних кодексах норм про інтелектуальну власність або зовсім немає, або вони представлені
  8. 4. Горизонтальна ієрархія правових норм
    Горизонтальна ієрархія дає відповідь на питання про відносне пріоритеті норм, які знаходяться на одній і тій же ступені вертикальної ієрархії. З цього безпосередньо випливає, що горизонтальна ієрархія у всіх випадках слід за вертикальною, чільною. Горизонтальна ієрархія норм досі обмежувалася двояким проявом. Перше з них зводиться до вимоги: новий закон
  9. 10. Публічні договори
    Стаття 426 ЦК називає публічним договір, укладений комерційної організацією і встановлює її обов'язки з продажу товарів, виконання робіт або надання послуг, що така організація за характером своєї діяльності повинна здійснювати стосовно кожного, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, енергопостачання, медичне,
  10. III. Спеціальні види зберігання
    Загальні положення. У § 3 гл. 47 ГК виділені шість спеціальних видів зберігання. Якщо навіть додати до них і сьомий, якому присвячений § 2 зазначеної глави, цим аж ніяк не вичерпається набір договорів, які можна за такими ж підставами вважати спеціальними видами зберігання. Зупинившись саме на тих, яким присвячені § 2 і 3 гл. 47, законодавець, очевидно, враховував їх поширеність, а також