|
1. Якщо підстави, в силу яких громадянин був визнаний обмежено дієздатним, відпали, його дієздатність відповідно до п. 2 ст. 30 повинна бути відновлена. Заява про скасування обмеження громадянина в дієздатності може бути подано особами, перерахованими в п. 1 ст. 281 ЦПК, в тому числі самим громадянином, а також його представником і піклувальником.
Суд скасовує обмеження дієздатності за наявності достатніх даних, що свідчать про припинення громадянином зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, у зв'язку з чим йому може бути довірено самостійне розпорядження майном та грошовими коштами.
Скасування обмеження дієздатності повинна послідувати і в тому випадку, коли сім'я особи, визнаного обмежено дієздатним, перестала існувати (розлучення, смерть, поділ сім'ї) і, отже, відпала обов'язок цієї особи надавати кошти на її утримання .
2. При відновленні або поліпшенні психічного здоров'я громадянина, визнаного недієздатним, особами, зазначеними в п. 2 ст. 281 ЦПК, а також його опікуном може бути подано заяву до суду про визнання громадянина дієздатним. Сам громадянин в силу відсутності у нього цивільної процесуальної дієздатності (ст. 37 ЦПК) звернутися до суду з такою заявою не може. Його заява має бути повернуто відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 135 ЦПК.
Рішення про відновлення громадянина в дієздатності приймається судом за результатами судово-психіатричної експертизи, з якої має випливати, що психічний стан громадянина змінилося і він став здатний розуміти значення своїх дій та керувати ними.
3. Заява про скасування обмеження громадянина в дієздатності і визнання громадянина дієздатним подається до районного суду за місцем проживання даного громадянина, в тому числі і в тому випадку, коли рішення про обмеження або позбавлення дієздатності було винесено іншим судом, наприклад за місцем знаходження психіатричного закладу.
Заява розглядається в судовому засіданні з участю самого громадянина, його опікуна або піклувальника, прокурора, представника органу опіки та піклування, а також зацікавлених осіб, зазначених у п. 1 ст. 284 ЦПК. Рішення про відновлення громадянина в дієздатності є підставою для скасування встановленої над ним опіки чи піклування.
|
- § 2. Усиновлення (удочеріння) дітей
Поняття усиновлення. Серед форм постійного влаштування дітей, які залишилися без піклування батьків, усиновлення (удочеріння) належить особливе місце * (399). Російське законодавство розглядає його в якості пріоритетної форми влаштування дітей, які залишилися без піклування батьків. Усиновлення та удочеріння тягнуть одні й ті ж правові наслідки і підкоряються єдиним правилам, тому в
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
1. AD HOC [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. AD REFERENDUM [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A FORTIORI [а фортіорі] - тим більше 4. A POSTERIORI [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A PRIORI [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. BONA FIDE [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. CAUSA [кауза] -
- 8. Припинення договору
Правове регулювання договору комісії завершується статтями, присвяченими його припиненню. Перша з них - ст. 1002 ЦК виділяє підстави припинення договору комісії. Два з них після згадування у зазначеній статті докладно врегульовані надалі. Притому кожному присвячена спеціальна стаття ГК. Йдеться про відмову від виконання договору комітента та особливо - про відмову комісіонера. В
- § 5. Правовідносини, що стосуються міжнародного усиновлення, опіки та піклування
Як і в інших питаннях шлюбно-сімейних відносин міжнародного характеру, у розглянутій області є велика різноманітність матеріально-правових норм у внутрішньому праві держав, що закономірно обумовлює появу колізій . Шлюб і сім'я - це один з яскравих прикладів нашарувань історичних, культурних, етнічних, релігійних та ін традицій і особливостей, що відбилися в правовому
- Стаття 14. Обставини, що перешкоджають укладенню шлюбу
Держава гарантує рівність прав і свобод людини і громадянина незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, майнового і посадового становища, місця проживання, ставлення до релігії, переконань, приналежності до громадським об'єднанням, а також інших обставин (ч. 2 ст. 19 Конституція). Дане конституційне положення знаходить свій розвиток в п. 4 ст. 1 СК,
- Стаття 127. Особи, які мають право бути усиновлювачами
1. У відповідності з сімейним законодавством до особам, які бажають усиновити дитину, пред'являються вимоги, що дозволяють їм реалізувати їх право на усиновлення. Емансиповані неповнолітні громадяни (ст. 27 ЦК) не можуть бути усиновлювачами, так як закон наділяє правом на усиновлення лише повнолітніх громадян, тобто осіб, які досягли 18 років (п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду РФ
- Стаття 165. Усиновлення (удочеріння)
1. Усиновлення на території Росії іноземними громадянами російських дітей виробляється згідно абз. 1 п. 1 коментованої статті відповідно до законодавства держави, громадянином якої є усиновитель. Застосування при усиновленні відповідного іноземного законодавства забезпечує надалі стабільність усиновлення в іноземній державі. Якщо подружжя,
- § 2. Принципи і гарантії виборчого права
Принципи виборчого права діляться на три групи. Перша включає вихідні принципи виборів як політико-правового інституту, другий - принципи організації виборів, третя - принципи правового становища громадян у сфері виборів. Вихідні принципи виборів конкретизуються в принципах другої і третьої групи. Вихідні принципи виборів. Вихідними для виборів є принципові положення, в
- § 4. Страхування
Поняття, порядок і форма укладення договору страхування. Страхування являє собою систему відносин щодо захисту майнових інтересів громадян, підприємств, установ та організацій шляхом формування за рахунок сплачуваних ними внесків страхових фондів, призначених для відшкодування збитків і Комерційне право. Ч. I. Під ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький
- § 1. Цивільне законодавство в системі нормативного (публічного) регулювання цивільних відносин
Форми (джерела) права. Одним із специфічних ознак норм права в системі соціально-нормативного регулювання суспільних відносин є їх формальна визначеність, тобто зовнішня виразність (закріпленість) в тих чи інших формах (джерелах) права. До числа таких у загальній теорії права прийнято відносити: а) нормативний правовий акт; б) нормативний договір; в) правовий звичай; г)
|