|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Стаття 29.10. Постанова по справі про адміністративне правопорушення
|
|
1. У постанові по справі про адміністративне правопорушення повинні бути зазначені:
1) посаду, прізвище, ім'я, по батькові судді, посадової особи, найменування і склад колегіального органу, які винесли постанову;
2) дата і місце розгляду справи;
3) відомості про особу, стосовно якої розглянуто справу;
4) обставини, встановлені при розгляді справи;
5) стаття цього Кодексу або закону суб'єкта Російської Федерації, що передбачає адміністративну відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, або підстави припинення провадження у справі;
6) мотивоване рішення у справі;
7) строк і порядок оскарження постанови.
2. Якщо при вирішенні питання про призначення суддею адміністративного покарання за адміністративне правопорушення одночасно вирішується питання про відшкодування майнової шкоди, то в постанові по справі про адміністративне правопорушення зазначаються розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню, терміни і порядок його відшкодування.
3. У постанові по справі про адміністративне правопорушення мають бути вирішені питання про вилучені речі і документи, а також про речі, на які накладено арешт, якщо стосовно їх не застосовано або не може бути застосовано адміністративне покарання у вигляді конфіскації чи возмездного вилучення. При цьому:
1) речі і документи, не вилучені з обігу, підлягають поверненню законному власнику, а при невстановлення його передаються у власність держави відповідно до законодавства Російської Федерації;
2) речі, вилучені з обігу, підлягають передачі у відповідні організації або знищенню;
3) документи, що є речовими доказами, підлягають залишенню в справі протягом усього терміну зберігання даної справи або відповідно до законодавством Російської Федерації передаються зацікавленим особам;
4) вилучені ордена, медалі, нагрудні знаки до почесних звань Російської Федерації, РРФСР, СРСР підлягають поверненню їх законному власнику, а якщо він не відомий, направляються до Адміністрації Президента Російської Федерації.
4. Постанова по справі про адміністративне правопорушення, винесене колегіальним органом, приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні.
5. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується суддею, головуючим у засіданні колегіального органу, або службовою особою, який виніс постанову.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " Стаття 29.10. Постанова по справі про адміністративне правопорушення " |
- Глава 5. ГАРАНТІЇ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
статтях даного Федерального закону, а також в інших федеральних законах. Під юридичними гарантіями місцевого самоврядування розуміються гарантії, закріплені в законодавстві. Основними з них є: 1. Заборона на обмеження прав місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування в Російській Федерації гарантується забороною на обмеження прав місцевого самоврядування, встановлених
- § 3. Розгляд економічних спорів арбітражними судами
стаття / / Збірник постанов Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації. Вип. 1. Питання підвідомчості і підсудності. М., 1996. С. 2. [10] Постанови Президії Вищого Арбітражного Суду РФ по конкретних справах публікуються в щомісячному журналі «Вісник Вищого Арбітражного Суду РФ» під рубриками, відбивають певні категорії економічних суперечок.
- § 2. Форми опосередкованої участі населення у здійсненні муніципальної влади
постанови і розпорядження з питань організації діяльності представницького органу муніципального утворення. Новий Закон визначив і ряд вимог до організації нормотворчого процесу в муніципальних утвореннях. Так, будь-які нормативні акти представницького органу муніципального утворення, що передбачають встановлення, зміну та скасування місцевих податків і зборів,
- СПИСОК
стаття / / Місцеве самоврядування в Російській Федерації: СБ нормативних актів. М., 1998. Лаптєва Л.Є. Земські установи в Росії. М., 1993. Ларькина А.П. Органи територіального громадського самоврядування. Саранськ, 1993. Легорнев С. Муніципальна власність як основа реального самоврядування / / Житлове та комунальне господарство. 1993. N 1. Лексин В.М., Швецов О.М. Держава і
- § 3. Умови дійсності і види недійсних угод
стаття на відміну від ст. 171 ЦК не містить спеціального застереження щодо цього. Однак якщо неповнолітній у встановленому законом порядку був обмежений чи позбавлений права самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами (п. 4 ст. 26 ЦК), відповідні угоди неповнолітнього можуть бути оскаржені його батьками, усиновителями і піклувальниками. Аналогічні правила
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
стаття трактує про передачу проданої речі із застереженням про збереження права власності за продавцем до оплати речі покупцем або настання іншої обставини, тобто про невідкладно обумовленому договорі про передачу. Абзац 1 ст. 491 ГК відокремлює умовну традицію (речову угоду) від лежить в її основі не умовна купівлі-продажу (обязательственной угоди), а також показує, що угода
- § 4. Відповідальність за шкоду, заподіяну актами влади
статтях, прийнято називати правилами про спеціальний делікт - шкоду, заподіяну актом влади. Підставами для виділення даного випадку заподіяння шкоди в особливий делікт служать як особливості застосування до нього загальних умов деліктної відповідальності, так і наявність ряду спеціальних умов, додатково встановлених законом. Серед загальних умов деліктної відповідальності за шкоду, заподіяну
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
статтями відповідної глави. * (137) Дане питання врегульовано тільки стосовно до права на використання авторських творів, та й то лише у випадку їх входження до складу виморочність майна (п. 2 ст. 1283 ЦК). В інших випадках доля прав, що переходять до держави, залишається неясною. * (138) В принципі, вона мала бути реалізована ще до 1 січня 2008 р., так як часу для
- 3. Відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями правоохоронних та судових органів
постановою суду примусовим заходам медичного характеру, а також будь-яким іншим особам, незаконно підданим заходам процесуального примусу під час провадження у кримінальній справі. Це рішення законодавця можна було б вітати, якби воно не вносило протиріччя у чинні нормативні акти. Згідно ст. 139 КПК шкоду, завдану незаконними актами судової влади,
- 8. Дія норм про договори в часі
статтями ГК (4 і 422) за його межами на рівні федерального закону врегульовано питання про наслідки вступу в дію самого Кодексу. Оскільки новий Кодекс приймається не відразу, було визнано доцільним, як уже зазначалося, видати два федеральних Ввідних закону: один - від 30 листопада 1994 р. "Про введення в дію частини першої Цивільного кодексу Російської Федерації", а інший - від
|