Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінально-процесуальне право → 
« Попередня Наступна »
Г.А.Жіліна. Коментар до Цивільного процесуального кодексу РФ (постатейний), 2010 - перейти до змісту підручника

Стаття 90. Підстави та порядок надання відстрочки або розстрочки сплати державного мита

1. Відповідно до п. 3 ст. 61 НК відстрочення та розстрочення у сплаті податку або збору є формами зміни терміну сплати податку або збору. Державне мито є збором, а тому відповідні положення гл. 9 НК про зміну терміну сплати податку і збору відносяться і до держмито. Особливості надання відстрочки або розстрочки в сплаті держмита визначені у гл. 25.3 НК. Ці особливості зводяться до наступного.
По-перше, відповідно до п. 2 ст. 333.20 НК відстрочка (розстрочка) у сплаті держмита по справах, що розглядаються федеральними судами загальної юрисдикції та світовими суддями, може бути надана відповідно цими судами та світовими суддями.
По-друге, на відміну від ст. 64 НК, п. 2 якої містить вичерпний перелік підстав, за якими зацікавленій особі можуть бути надані відстрочка або розстрочка у сплаті податку або збору, норма п. 2 ст. 333.20 НК надає суду більш широкі можливості у вирішенні питання про зміну термінів сплати держмита, а саме - з майнового становища платника.
По-третє, в силу п. 2 ст. 333.36 НК на суму держмита, щодо якої надано відстрочку або розстрочку, не нараховуються відсотки, у той час як п. 4 ст. 64 ПК передбачає звільнення від сплати відсотків на суму заборгованості по сплаті податків і зборів лише в деяких, прямо зазначених у подп. 1 і 2 п. 2 ст. 64 НК, випадках.
Включення до ПК відповідних норм пов'язано з необхідністю забезпечення доступності правосуддя, збереження за судом повноважень щодо надання відстрочки, розстрочки або зменшення розміру державного мита, що обумовлено його функцією по здійсненню правосуддя.
Реалізовувати ці повноваження суд може лише остільки, оскільки необхідно усунути перешкоду в доступі до правосуддя з причини відсутності у заявника на момент здійснення відповідного процесуального дії необхідних коштів для сплати держмита, що має бути підтверджено документально.
2. Відповідно до п. 1 ст. 333.40 НК відстрочка або розстрочка у сплаті держмита надається на термін до шести місяців, що кореспондується із загальним правилом, встановленим п. 1 ст. 64 НК, згідно з яким відстрочку або розстрочку зі сплати податку являє собою зміну терміну сплати податку на строк від одного до шести місяців відповідно з одноразовою або поетапної сплатою платником податку суми заборгованості.
З викладеного випливає, що в даний час (на відміну від раніше діючого порядку) суд, надаючи відстрочку, не може вказати, що відстрочка надається на термін до винесення рішення, у визначенні суду повинен бути вказаний точний період часу, на який надається відстрочення, після закінчення якого держмито повинна бути стягнута з її платника.
У судовій практиці виникає питання, чи можливо після введення в дію гол. 25.3 НК стягувати безпосередньо з відповідача держмито, відстрочену до сплати позивачу, у разі, якщо винесено рішення про задоволення позову? Практика арбітражних судів виходить з того, що на це питання може бути дано позитивну відповідь. Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Вищого Арбітражного Суду РФ від 20 березня 1997 р. N 6 "Про деякі питання застосування арбітражними судами законодавства Російської Федерації про державне мито" * (144) у тих випадках, коли при відстрочку або розстрочку сплати державного мита до дня засідання арбітражного суду сторона не представила до цього терміну документа, що підтверджує її сплату, питання про стягнення з відповідної сторони державного мита вирішується арбітражним судом при прийнятті рішення, ухвали, постанови. Якщо арбітражний суд задовольняє позовні вимоги (скаргу), державне мито справляється з іншого боку безпосередньо в дохід федерального бюджету. При відмові в задоволенні позовних вимог (скарги) державне мито справляється у федеральний бюджет з особи, якій дана відстрочка або розстрочка в її сплату.
Як видається, можливість збереження даного підходу після введення в дію гол. 25.3 НК не безперечна, у зв'язку з чим він навряд чи може бути запозичений судами загальної юрисдикції. Згідно подп. 2 п. 2 ст. 333.17 НК відповідач є платником держмита тільки в одному випадку - якщо позивач, чий позов задоволено повністю або частково, звільнений від сплати держмита. Аналогічна норма міститься в ч. 1 ст. 103 ЦПК.
Відповідно до п. 5 ст. 3 НК ні на кого не може бути покладено обов'язок сплачувати податки і збори, не передбачені НК, або визначені в іншому порядку, ніж це визначено Кодексом. Згідно ж п. 4 ст. 61 НК зміна терміну сплати податку і збору не скасовує існуючої і не створює нової обов'язки по сплаті податку і збору.
З урахуванням викладеного можливий висновок, що з відповідача не може стягуватися держмито у випадках, не передбачених подп. 2 п. 2 ст. 333.17 НК. Понесені позивачем витрати по сплаті держмита (у тому числі і коли йому надавалася відстрочка або розстрочка у сплаті держмита) у відповідних випадках підлягають стягненню з відповідача за правилами ст. 98 ЦПК.
3. Відстрочка або розстрочка сплати державного мита, зменшення її розміру проводиться за письмовим клопотанням зацікавленої сторони. Клопотання може бути викладено в позовній заяві (заяві), касаційній скарзі або в окремій заяві, доданій до відповідної заяви (скарги). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати державного мита, зменшенні її розміру, подана до звернення з позовною заявою (заявою) або скаргою, повертається судом без розгляду.
У клопотанні повинні бути приведені відповідні обгрунтування з додатком документів, що свідчать про те, що майновий стан зацікавленої сторони не дозволяє їй сплатити державне мито у встановленому розмірі при подачі позовної заяви (заяви) або скарги.
До документів, що встановлює майнове становище юридичної особи, зокрема, відносяться:
підтверджений податковим органом перелік розрахункових та інших рахунків, найменування та адреси банків та інших кредитних установ, в яких ці рахунки відкриті (включаючи рахунки філій та представництв юридичної особи - зацікавленої сторони);
підтверджені банком (банками) дані про відсутність на відповідному рахунку (рахунках) грошових коштів у розмірі, необхідному для сплати державного мита, а також про загальну суму заборгованості власника рахунку (рахунків) за виконавчими листами та платіжними документами. До клопотання про зменшення розміру державного мита додаються документи про знаходяться на рахунку (рахунках) грошових коштах.
Уявлення документів, що підтверджують звернення позивача (заявника), особи, що подає скаргу на рішення суду, до банків та іншим організаціям за отриманням позикових коштів, а також свідчать про відсутність у них ліквідного майна, за рахунок реалізації якого могла бути отримана грошова сума, необхідна для сплати державного мита, не потрібно.
Клопотання юридичної особи про відстрочення або розстрочення сплати державного мита, зменшенні її розміру може бути задоволено судом тільки в тих випадках, коли подані документи свідчать про відсутність на банківських рахунках грошових коштів у розмірі, необхідному для сплати державного мита. За відсутності таких документів у задоволенні клопотання має бути відмовлено.
У той же час суд не може на свій розсуд відмовляти в відстрочення або розстрочення сплати державного мита та зменшенні її розміру, якщо є об'єктивні підстави для задоволення клопотання.
4. Треті особи із самостійними вимогами і треті особи без самостійних вимог оплачують держмито при подачі ними апеляційних та касаційних, а у відповідних випадках - наглядових скарг. Вони також має право звернутися до суду з клопотанням про надання відстрочки, розстрочки у сплаті держмита або зменшенні її розміру, якщо їх майновий стан не дозволяє їм сплатити держмито в загальновстановленому порядку, а суд вправі задовольнити таке клопотання.
5. Про відстрочку, розстрочку сплати держмита, зменшенні її розміру, а також про відмову в задоволенні відповідного клопотання суд виносить ухвалу. При прийнятті заяви чи скарги розгляд клопотання про відстрочення або розстрочення сплати державного мита та зменшенні її розміру проводиться одноосібно суддею, приймаючим заяву, скаргу.
Про задоволення клопотання зазначається в ухвалі про прийняття заяви чи скарги, про відмову в задоволенні клопотання - у визначенні про залишення заяви або скарги без руху. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 225 ЦПК у визначенні повинні бути вказані мотиви, з яких клопотання задоволене або в його задоволенні відмовлено.
Визначення про залишення заяви без руху у зв'язку з відмовою у задоволенні клопотання може бути оскаржене відповідно до ч. 3 ст. 136 ЦПК.
6. Положення ст. 90 ЦПК відносяться тільки до державне мито, але не до судових витрат. Про право суду звільнити громадянина від деяких судових витрат або зменшити їх розмір див. коментар до ст. 96 ЦПК.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Стаття 90. Підстави та порядок надання відстрочки або розстрочки сплати державного мита "
  1. § 3. Розгляд економічних спорів арбітражними судами
    стаття / / Збірник постанов Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації. Вип. 1. Питання підвідомчості і підсудності. М., 1996. С. 2. [10] Постанови Президії Вищого Арбітражного Суду РФ по конкретних справах публікуються в щомісячному журналі «Вісник Вищого Арбітражного Суду РФ» під рубриками, відбивають певні категорії економічних суперечок.
  2. § 2. Права, обов'язки і відповідальність платників податків
    основу для нарахування пені (підпункт «в», п. 1 ст. 13 Закону «Про основи податкової системи в РФ»). У цьому випадку відповідальною особою може розглядатися як платник податків, так і кредитна організація, зобов'язана здійснити перерахування податкового платежу. Госналогслужба РФ зазвичай списує у безспірному порядку суму і пені з платника податків, вважаючи саме його відповідальним за
  3. Стаття 92. Доплата державного мита
    стаття викладена в новій редакції. Оскільки питання сплати держмита входять в предмет регулювання законодавства про податки і збори, ч. 1 ст. 92 має відсильний характер. Відповідно до підп. 9 п. 1 ст. 333.20 НК при затруднительности визначення ціни позову в момент його пред'явлення розмір держмита попередньо встановлюється суддею з подальшою доплатою відсутньої суми
  4. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    стаття трактує про передачу проданої речі із застереженням про збереження права власності за продавцем до оплати речі покупцем або настання іншої обставини, тобто про невідкладно обумовленому договорі про передачу. Абзац 1 ст. 491 ГК відокремлює умовну традицію (речову угоду) від лежить в її основі не умовна купівлі-продажу (обязательственной угоди), а також показує, що угода
  5. 1.5. Об'єкти авторського права
    підставою зводиться до встановлення факту самостійного створення результату інтелектуальної діяльності. Інакше кажучи, творчої за загальним правилом визнається будь розумова діяльність, і результат цієї діяльності охороняється авторським правом, якщо не доведено, що він є наслідком прямого копіювання, "піратства", плагіату, або він взагалі за законом не може бути об'єктом
  6. 2. Договірні умови
    статтях Цивільних кодексів 1922, 1964 і 1994 рр.. Ознака, яка об'єднує істотні умови в одну групу, не викликає особливих суперечок. Йдеться про умови, які формують договори в цілому та їх окремі типи (види) зокрема. Виходячи з цього істотними, за загальним визнанням, є умови, необхідні і достатні для того, щоб договір вважався укладеним і тим самим здатним
  7. 3. Застава
    підставі експертної оцінки залишити річ за собою для погашення боргу. У Німеччині в рамках заставних відносин практикується т.зв. забезпечувальне привласнення (Sicherungsubereignung). При цьому застосовується конструкція фидуциарной угоди, в силу якої кредитор стає власником наданого йому в забезпечення підприємства, що залишається в експлуатації боржника, і зобов'язаний знову перенести право
  8. 2. Форми договірної відповідальності
    статтях Принципів ми знову зустрічаємося з терміном "збитки". Наприклад, відповідно до ст. 7.4.11 збитки мають бути виплачені одноразово у повній сумі (damages are to be paid in a lump sum); в ст. 7.4.12 говориться про валюті обчислення збитків (currency in which to assess damages) і т.д. --- Принципи міжнародних комерційних договорів / Пер. з англ. А.С.
  9. 7. Процесуальне забезпечення захисту учасників майнового обороту
    підстав сказати, що віднесення федеральним законом до підвідомчості арбітражного суду практично будь-якої категорії справ не буде відповідати вимогам названої статті Федерального конституційного закону. Нечіткість законодавства, що визначає підвідомчість справ арбітражному суду, змушує вищі судові органи постійно повертатися до питань розмежування
  10.  2. Договір позики за радянським цивільному праву
      стаття, згідно з якою кредитним договором може бути передбачено обов'язок банку чи іншої особи, що займається підприємницькою діяльністю, надати кредит у строки, в розмірі та на умовах, узгоджених сторонами. Особа, яка зобов'язана надати кредит, має право згодом відмовитися від кредитування при визнання боржника неплатоспроможним, невиконанні ним обов'язків по