Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Нечаєва А.М.. Коментар до Сімейного кодексу Російської Федерації, 2011 - перейти до змісту підручника

Стаття 38. Поділ спільного майна подружжя


1. Право спільної сумісної власності подружжя може бути припинено її розділом. Необхідність такого розділу найчастіше виникає у зв'язку з розірванням шлюбу. Однак розділ, а точніше - виділ частки пережив чоловіка відбувається і в разі смерті одного з подружжя, оскільки у спадок переходить тільки те майно, яке перебувало у власності подружжя-невласника.
За життя подружжя розділ їх спільного майна може проводитися не тільки у зв'язку з розлученням, але і в період шлюбу. Тому суд не вправі відмовити в прийомі позовної заяви про розділ майна подружжя на тій підставі, що шлюб між ними ще не розірваний.
2. Подружжя можуть ділити майно у шлюбі і у момент його розірвання шляхом укладення угоди. При наявності ж спору розділ провадиться судом за вимогою будь-якого з подружжя. Крім того, судовий розділ можливий також у разі заяви кредитором вимоги про поділ спільного майна подружжя для звернення стягнення на частку одного з подружжя в їх спільному майні.
Найважливіше значення для захисту майнових інтересів подружжя має збережена для них СК можливість укладати угоду про розподіл подружнього майна, встановлена ??ще КпШС.
Строго кажучи, подружжя можуть укласти одне з двох угод:
1) угоду про визначення часток, яке оформляється свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні. Таке свідоцтво нотаріус за спільним письмовою заявою подружжя видає одному з них або їм обом (ст. 74 Основ законодавства про нотаріат). Результатом такої угоди є перетворення спільної сумісної власності, нажитий подружжям до дня складання угоди, у спільну часткову власність. Причому розподіл часток у ньому може бути будь-яким за взаємною рішенням подружжя;
2) угоду про поділ спільного майна. У даному випадку вони розподіляють між собою конкретні речі і майнові права, якими володіють до дня складання угоди. За бажанням подружжя така угода може бути нотаріально посвідчена. Його результатом є припинення спільної сумісної власності, нажитий до дня укладення угоди, і виникнення роздільної власності подружжя на певне майно. Розподіл майна і тут може бути рівним і нерівним за домовленістю між подружжям.
Надзвичайно важливо мати на увазі, що угоди не скасовують законного режиму майна подружжя. Тому все те майно, яке вони придбають після укладення такої угоди, буде їх спільною сумісною власністю.
Угода про розподіл подружнього майна необхідно відрізняти від шлюбного договору. Відмінності між ними полягають в наступному:
а) шлюбний договір значно ширше за змістом, оскільки включає в себе не тільки визначення правового режиму подружнього майна, але і вирішення всіх питань, що стосуються майнових відносин подружжя (див. коментар до п. 1 і 2 ст. 42 СК);
б) шлюбний договір визначає "юридичну долю" не тільки нажитого, а й майбутнього майна;
в ) форма шлюбного договору тільки нотаріальна, тоді як угоду про розділ майна може бути посвідчений у нотаріуса лише за бажанням подружжя;
г) шлюбний договір замінює собою легальний режим подружнього майна; угоду ж про розділ майна, придбаного поза часовими рамками такої угоди, законного режиму майна подружжя не скасовує.
3-6. Якщо загальна власність ділиться в суді, то спочатку суд визначає склад майна, що підлягає розподілу. З цією метою виявляються ті об'єкти, які в загальне подружнє майно не включаються, а тому розділу не підлягають:
- насамперед це об'єкти власності кожного з подружжя (див. коментар до ст. 36 СК);
- суд може визнати особистим і виключити в зв'язку з цим з об'єктів, що підлягають розділу, то майно, яке подружжя придбало в період роздільного проживання, пов'язаного з припиненням сімейних відносин;
- не підлягають розділу і речі, придбані виключно для задоволення потреб неповнолітніх дітей. Їх відкритий перелік наведено в п. 5 коментованої статті. Серед них, зокрема, одяг, взуття, шкільне і спортивне приладдя, музичні інструменти, дитяча бібліотека і т.п. Такі речі передаються без компенсації тому чоловікові, з яким проживають діти;
- не враховуються при розділі спільного подружнього майна, оскільки вважаються належними дітям, і вклади, внесені подружжям за рахунок спільного майна на ім'я їхніх спільних неповнолітніх дітей.
Норми про виключення з об'єктів, що підлягають розділу, дитячого майна є проявом загального правила, відповідно до яких майно батьків і дітей роздільно (див. коментар до п. 4 ст. 60 СК).
До складу майна, що підлягає розділу, входять:
- загальні речі, які є в наявності у подружжя на час розгляду справи або перебувають у третіх осіб;
- права вимоги за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї;
- загальні борги подружжя (див. коментар до п. 3 ст. 39 СК).
Якщо при розгляді вимоги про поділ спільної власності подружжя буде встановлено, що один з них зробив відчуження спільного майна або витратив його на свій розсуд усупереч волі другого з подружжя і не інтересах сім'ї або приховав майно, то при розділі враховується це майно або його вартість (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 05.11.1998 N 15).
У сучасних умовах склад подружнього майна, яке зазнає розділу, в кожному конкретному випадку може бути вельми "строкатим". Так, подружжя А. ділили між собою майно, до складу якого поряд з автомобілем "Тойота-Королла", численної музичної та побутовою технікою входили шість поросят тримісячного віку і дві тонни комбікорму.
Вартість майна, що підлягає розділу, визначається на час розгляду справи (п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 05.11.1998 N 15). Суди нерідко зустрічаються із спробами учасників процесу невірно визначити вартість діленого майна. Так, судова колегія у цивільних справах Амурського обласного суду, розглянувши у жовтні 2003 р. справа за касаційною скаргою на рішення про поділ майна подружжя К., встановила, що розділ майна між ними був проведений Благовещенским міським судом 16 квітня 2003 р. до оцінці позивачки . При цьому ціна майна, переданого позивачці, була значно занижена і не відповідала дійсності. Частка ж майна відповідача була визначена на підставі ринкової вартості. Судова колегія зазначила, що в результаті значного заниження позивачкою вартості переданого їй майна, рішення суду не відповідає принципам розумності та справедливості. Направляючи справу на новий розгляд, судова колегія рекомендувала суду обговорити питання про призначення товарознавчої експертизи для встановлення вартості підлягає розділу майна на момент розгляду справи.
Уточнивши складу діленого майна, суд визначає частки, належні кожному з подружжя (див. коментар до ст. 39 СК). Причому якщо одному з подружжя передається майно, вартість якого перевищує належну йому частку, іншого члена подружжя може бути присуджена відповідна грошова або інша компенсація. Нерідко така ситуація складається у зв'язку з передачею одному з подружжя неподільної речі, тобто речі, яка в натурі не може бути розділена.
Найчастіше розділ подружнього майна проводиться в шлюборозлучному процесі і суд прагне захистити при цьому інтереси як самого подружжя, так і їх неповнолітніх дітей. Разом з тим зустрічаються ситуації, коли такий розділ зачіпає інтереси третіх осіб (наприклад, якщо майно є власністю житлово-будівельного чи іншого кооперативу, член якого ще повністю не вніс свій пайовий внесок і не став тому власником майна, виділеного йому кооперативом у користування). У таких ситуаціях суд повинен обговорити питання про виділення вимоги про поділ майна в окреме провадження (див. коментар до п. 3 ст. 24 СК).
Однак це правило не поширюється на випадки розділу вкладів, які внесені подружжям в кредитні організації за рахунок загальних доходів, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя були внесені грошові кошти. Справа в тому, що при розділі таких вкладів, права банків та інших кредитних організацій не зачіпаються.
Якщо ж треті особи надали подружжю грошові кошти, а останні внесли їх на своє ім'я в кредитні організації, то ці організації можуть пред'явити позов про повернення відповідних сум за нормами ЦК. Такий позов підлягає розгляду в окремому провадженні.
Правила розділу майна, закріплені в коментованій статті, як і інші норми СК, поширюються тільки на подружжя, тобто на осіб, які перебували у зареєстрованому шлюбі. Однак, враховуючи ту обставину, що до 8 липня 1944 незареєстрований шлюб мав ті ж правові наслідки, що і зареєстрований, на майно, спільно придбане особами, що перебувають в таких відносинах, поширюються всі норми СК, що утворюють легальний режим подружнього майна, в тому числі і норми про їх розподіл.
7. До вимог розлучених подружжя про поділ майна, нажитого ними в період шлюбу, застосовується трирічний строк позовної давності. Причому в СК не визначено момент початку перебігу цього строку. Зазначений прогалину в СК ставив у скрутне становище суддів, які по-різному визначали цей момент: одні починали відлік з дня припинення шлюбу, інші - з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Відповідь на це питання було дано в постанові Пленуму Верховного Суду РФ від 05.11.1998 N 15. У п. 19 цієї Постанови роз'яснюється, що перебіг строку позовної давності у подібних ситуаціях слід обчислювати не з часу припинення шлюбу, а з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (п. 1 ст. 200 ЦК).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Стаття 38. Поділ спільного майна подружжя "
  1. § 3. Правове становище селянського (фермерського) господарства
    Правове становище селянського (фермерського) господарства визначається нормами Цивільного кодексу РФ і спеціальним законодавчим актом - Законом РФ «Про селянське (фермерське) господарство» від 20 листопада 1990 р. ( в ред. від 1993 р.). В економічній структурі аграрного сектора селянські (фермерські) господарства займають скромне місце: на їхню частку припадає не більше 1% виробництва товарної
  2. § 4. Підстави виникнення житлових правовідносин
    Виникнення права на житлову площу в будинках державного і муніципального житлового фонду, що надається за договорами соціального найму. З прийняттям нового ЖК умови та порядок надання громадянам житлової площі, що входить до складу державного та муніципального фондів, істотно змінилися. Протягом багатьох десятиліть житлова площа зі складу цих фондів надавалася всім
  3. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    1. Ad hoc [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. Ad referendum [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A fortiori [а фортіорі] - тим більше 4. A posteriori [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A priori [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. Bona fide [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. Causa [кауза] -
  4. § 1. Поняття і види сімейних правовідносин
    Сім'я і сімейні правовідносини. Як показано в попередньому розділі, сімейне право регулює групу суспільних відносин, які хоч і називаються сімейними, але по своїй суті являють собою різновид відносин, що входять у предмет цивільного права. Зазначені відносини досить численні і різноманітні, проте сама їх виділення в особливу групу свідчить про наявність у них
  5. § 3. Особливості успадкування та іншого посмертного переходу окремих видів майна
    Спадкування прав участі (членства) в юридичних особах. Оскільки громадяни можуть бути засновниками (учасниками) юридичних осіб, логічним є запитання про можливість успадкування права участі (членства) померлого до тих чи інших правосуб'єктності організації. Відповідь на нього залежить від самої організації і особливостей її пристрою (організаційно-правової форми). У тих організаціях, щодо яких
  6. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    1. AD HOC [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. AD REFERENDUM [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A FORTIORI [а фортіорі] - тим більше 4. A POSTERIORI [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A PRIORI [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. BONA FIDE [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. CAUSA [кауза] -
  7. 5. Договір і треті особи
    З визнання цивільного обороту сукупністю угод безпосередньо випливає, що договір з моменту його укладення складає певну частину цивільного обороту. І в цій своїй якості кожен окремо договір може бути протиставлений всьому іншому обороту. Відповідно контрагенти таким же чином протистоять іншим учасникам цивільного обороту. Маючи на увазі зазначене
  8.  2. Договір дарування за радянським цивільному праву
      На тлі всебічного та детального регулювання договору дарування в дореволюційному цивільному законодавстві та проекті Цивільного уложення особливо убогим представляється регулювання договору дарування в радянському цивільному законодавстві. У Цивільному кодексі РРФСР 1922 р. договором дарування була присвячена лише одна норма, що встановлює таке правило: "Договір про безоплатну
  9.  4. Сторони в договорах найму житлових приміщень
      Вирішення питання про сторони стосовно кожного з типів договорів найму житлових приміщень має свою специфіку. У ролі наймодавців за договором комерційного найму виступають як юридичні особи, так і громадяни. Відповідно до п. 1 ст. 671 ГК маються на увазі власники житлового приміщення і уповноважені ними особи. У ролі останніх найчастіше виступають житлово - експлуатаційні організації та
  10.  2. Договір позики за радянським цивільному праву
      Правове регулювання договору позики У радянський час розвиток правового регулювання договору позики пройшло чотири різних етапи, три з яких можна "прив'язати" до трьох проводилися кодифікація цивільного законодавства. Перший етап правового регулювання відносин позики настав з моменту прийняття і введення в дію (з 1 січня 1923 р.) першого Цивільного кодексу РРФСР 1922