| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 80. Зміст ухвали суду про призначення експертизи |
||
|
Багато з них насправді відносяться до форми його викладу і перераховують необхідні реквізити. Інша частина відомостей, які повинні бути викладені в ухвалі про призначення експертизи, має більш змістовну спрямованість. До їх числа відносяться: найменування експертизи; вказівку на факти, для підтвердження або спростування яких призначається експертиза; питання, поставлені перед експертом; представлені експерту матеріали та документи для порівняльного дослідження; особливі умови поводження з ними, якщо вони необхідні. У цивільному процесуальному законі найменування судових експертиз не знайшли нормативного закріплення, тому їх предметна визначеність, що міститься в доктрині, має деякі умовності. Наприклад, до числа традиційних судових експертиз відносяться: судово-авторознавча експертиза, що дозволяє встановити автора по рукописному або друкованому тексту; судово-почеркознавча експертиза, яка вивчає систему рухів на основі аналізу рукописного тексту; судова експертиза маркувальних позначень, спрямована на встановлення фактів зміни або знищення маркування; судова техніко- криміналістична експертиза, яка встановлює способи підробки документів, склад паперових та інших речових носіїв інформації; судово-трасологічна (в тому числі дактилоскопічна) експертиза, що вивчає сліди з метою ототожнення з ними об'єктів, а також встановлення цілого по окремих його частинах і ін У цю групу так званих криміналістичних експертиз, багато з яких широко використовуються при вирішенні цивільних справ, відносяться також судова фоноскопічна експертиза, експертиза зброї, речовин, матеріалів, мінералів, харчових продуктів і напоїв. Поряд з названою групою (родом, усередині якого виявляються види експертиз) мають місце інші групи судових експертиз, а саме: судово-біологічні експертизи (ботанічна і зоологічна) ; судові інженерно-технічні експертизи (автотехнічна, пожежно-технічна, будівельно-технічна, електротехнічна); судово-медичні експертизи (медична експертиза живих осіб і речових доказів); судові психолого-психіатричні експертизи (психологічна, психіатрична); судові інженерно-технологічні експертизи (технологічна, експертиза дотримання техніки безпеки на виробництві, при експлуатації машин і механізмів); судово-економічні експертизи (бухгалтерська, інженерно-економічна, товарознавча, фінансово-економічна). Є групи експертиз, які мають епізодичну затребуваність, а тому в штаті державних судово-експертних установ нерідко відсутні фахівці потрібного профілю. До їх числа належать: судові інженерно-транспортні експертизи, які необхідні для встановлення причин аварій на водному, повітряному, залізничному транспорті та їх наслідків; судові мистецтвознавчі експертизи, що дозволяють кваліфікувати относимость об'єкта до творів мистецтва, встановити його автентичність; судові сільськогосподарські експертизи (агротехнічна, ветеринарна); судові екологічні експертизи, необхідні для встановлення причин забруднення грунту, водних об'єктів і повітряного простору понад допустимі норми, встановлення наслідків скидання промислових відходів і неочищених стоків та ін Усередині кожної групи можуть мати місце й інші види судових експертиз, крім названих, а також може знадобитися призначення експертиз, що відносяться до різних груп (родів). Вказуючи в ухвалі про призначення експертизи на її вид, суд може вдатися до найбільш поширених і загальновідомим найменуваннями з числа названих. В інших випадках для уникнення смешений суду доцільно утриматися від присвоєння експертизі точного найменування, обмежившись вказівкою на її приналежність до того чи іншого роду судових експертиз або істотою експертних досліджень, перелік яких ніколи не буває вичерпним. Вказівка на факти, для підтвердження або спростування яких призначається експертиза, необхідно для кращого розуміння експертами кінцевої мети проведеного дослідження. Залежно від характеру шуканих фактів експерти можуть раціонально організувати свою роботу, визначивши межі достатніх досліджень, або запропонувати суду додаткову інформацію, отриману в ході проведення експертизи, яка виходить за рамки поставлених питань, але є необхідною для встановлення або спростування названих судом фактів. Запитання, поставлені перед експертом, повинні перебувати в логічному зв'язку з встановлюваними судом фактами, містити послідовний, необхідний і достатній їх перелік. Ознака относимости питань до заявлених у суді вимогам не є визначальним, оскільки вони безпосередньо пов'язані з підлягають встановленню фактами. Перелік представлених експерту документів і матеріалів зазначається в ухвалі про призначення судової експертизи. За відсутності в розпорядженні суду об'єктів, що підлягають експертному дослідженню, суд пропонує їх представити тій стороні, яка ними володіє. У інших осіб документи і матеріали, що є доказами в справі, суд попередньо витребує за клопотаннями осіб, що у справі. Найчастіше експерту направляються знаходяться в суді речові докази і цивільна справа, виробництво по якому припинено. Матеріали справи містять необхідні для експерта документи. Іноді суд не вказує переліку необхідних для виробництва експертних робіт документів з урахуванням їх великого обсягу. У цьому випадку суд пропонує зацікавленій стороні, що клопоче про призначення експертизи, представити експерту всі необхідні для дослідження документи та матеріали. Експерт може вказати на те, що частина представлених документів (із зазначенням їх переліку) не має відношення до поставлених перед ним питань, але експерт не вправі за своїм розсудом робити вибірку документів і матеріалів, які повинні бути передані для експертного дослідження. Подальші дії, пов'язані із забезпеченням умов для проведення експертизи та поданням додаткових документів (матеріалів), носять не процесуальний, а організаційний характер. Якщо подані на експертизу матеріали непридатні або недостатні для проведення дослідження, то експерт запрошувати у суду відсутні. У цьому випадку додаткові документи подаються відповідно до наявного в запиті списком, проби і зразки беруться в мінімальній кількості, достатній для проведення дослідження. Взяття проб і зразків проводиться у присутності осіб, не зацікавлених в результатах експертного дослідження. З організаційної сторони дії експертів щодо отримання додаткових документів, матеріалів, проб і зразків достатньою мірою регламентовані. Законодавець недостатньо коректно вказав на зв'язок між уявними документами (матеріалами) та їх порівняльним дослідженням. Насправді порівняльне дослідження є підсумковим методом, якому передує роздільне дослідження документів і матеріалів. Роздільне дослідження необхідно на етапі вивчення загальних і приватних ознак представлених для дослідження об'єктів, а також їх властивостей. На цьому етапі вирішуються завдання діагностики (виявлення речовини, його складу, походження, призначення) і ідентифікації (індивідуального збіги за результатами комплексного дослідження повторюваних ознак), а також проводяться необхідні експериментальні роботи. Методи дослідження, так само як і експерименти, по-різному впливають на міру збереження об'єкту, що піддається експертизі. Одні з них забезпечують повне збереження і не вимагають відбору будь-яких проб, інші змінюють властивості об'єкта, руйнуючи його повністю або частково. Тому законодавець акцентує увагу на особливих умовах поводження з об'єктами дослідження, що припускають гарантії їх збереження, а одно необхідність отримання дозволу на їх видозміна або руйнування. Якщо експертиза не оплачена особою, котрий заявив клопотання про її проведення, то бездіяльність зацікавленої особи оцінюється як добровільна відмова, що тягне відновлення провадження у справі, якщо воно припинялося (ч. 4 ст. 86 ЦПК). 2. Ухвала суду про призначення експертизи має містити відомості про те, що експерт попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку. Якщо експертиза доручена державному судово-експертній установі, то у визначенні вказується на обов'язок його керівника попередити про кримінальну відповідальність тих штатних співробітників та інших залучених за погодженням з судом осіб, яким передано виробництво експертизи на виконання. З цієї вимоги цивільного процесуального закону випливають два висновки. Перший з них пов'язаний з тим, що складання висновку компетентним особою, яка не попередженим про кримінальну відповідальність, свідчить про відсутність факту призначення і проведення судової експертизи у встановленому законом порядку. Другий висновок полягає в тому, що не може бути знеособленого (заочного) і делегованого (без участі суду) попередження про кримінальну відповідальність експерта, призначеного з числа осіб, які не перебувають у штаті державного судово-експертної установи . |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 80. Зміст ухвали суду про призначення експертизи " |
||
|
||