- § 4. Страхування
Поняття, порядок і форма укладення договору страхування. Страхування являє собою систему відносин щодо захисту майнових інтересів громадян, підприємств, установ та організацій шляхом формування за рахунок сплачуваних ними внесків страхових фондів, призначених для відшкодування збитків і Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький
- § 4. Суб'єкти зобов'язання
Сторони зобов'язання. Сторонами зобов'язання є кредитор і боржник. В якості кожної з сторін можуть брати участь одна або одночасно кілька осіб (п. 1 ст. 308 ЦК) * (1118). Як і всяке відносне правовідношення, зобов'язання встановлюється між строго певними особами. Зобов'язання не створює обов'язків для осіб, що не беруть участь в ньому в якості сторін (для третіх осіб)
- § 2. Страхове правовідношення
Поняття договору страхування. Страхове правовідношення в переважній більшості випадків спирається в своєму виникненні на договір страхування. Під договором страхування розуміється заснований на ризику договір, за яким одна особа (страхувальник) зобов'язується внести іншій особі (страховику) обумовлену плату (страхову премію), а страховик зобов'язується при настанні передбаченого
- Короткий перелік латинських виразів, використовуються в міжнародній практиці
1. Ad hoc [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. Ad referendum [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A fortiori [а фортіорі] - тим більше 4. A posteriori [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A priori [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. Bona fide [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. Causa [кауза] -
- 5. Договір і треті особи
З визнання цивільного обороту сукупністю угод безпосередньо випливає, що договір з моменту його укладення складає певну частину цивільного обороту. І в цій своїй якості кожен окремо договір може бути протиставлений всьому іншому обороту. Відповідно контрагенти таким же чином протистоять іншим учасникам цивільного обороту. Маючи на увазі зазначене
- 2. Зміна і розірвання договору
ГК, вперше включив в якості самостійного підрозділу "Загальні положення про договір", виділив в останньому спеціальну главу, присвячену його зміни і розірвання (гл. 29). У главі насамперед чітко розмежовані зміна і розірвання договорів, що сталися як за угодою сторін, так і на вимогу однієї з них. Для обох цих підстав встановлені прямо протилежні презумпції.
- 4. Спеціальні випадки зміни договору (заміна сторін)
Глава 29 ЦК передбачає під зміною договору ситуацію, при якій в ньому міняється небудь з умов з тим, однак, що, принаймні, сторони завжди залишаються тими ж. Таким чином, мова йде про внутрішній зміні, яке відбувається в рамках первісного договірного правовідносини. Однак цивільне законодавство знає і іншу настільки ж традиційну форму зміни
- 5. Сторони у договорі
У договорі доручення сторонами виступають повірений і довіритель - той, на кому лежить обов'язок вчинити відповідні юридичні дії, і той, від імені та за рахунок якого ці дії здійснюються. У ролі кожної зі сторін може виступати як громадянин, так і юридична особа. Стосовно до юридичних осіб певна проблема виникає, зокрема, у зв'язку з встановленням
- 1. Поняття агентського договору
Представництво, торгове представництво, агенти і агентський договір. В основі представництва лежить дихотомія. Відповідно воно свідомо може бути тільки прямим або непрямим. Протягом тривалого часу для кожного з видів представництва (заступництва) використовувалася своя особлива договірна конструкція. Маються на увазі договори доручення та комісії. Цим, однак, не
- 4. Учасники страхових відносин
Насамперед йдеться, природно, про сторони відповідного правовідносини - страховиком і страхувальником. Страховик Страховик посідає особливе місце в страховому правовідношенні, оскільки саме з його діями пов'язане досягнення основної мети, заради якої виникає страхове правовідношення, - виплати певної суми в розмірі та у випадках, передбачених у договорі, а при
|