| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Сторони договору позички |
||
|
Згідно ст. 700 ГК ссудодатель як власник або інша уповноваженою особа має право розпорядитися річчю, що знаходиться в безоплатному користуванні, - провести її відчуження або передати в оренду третій особі. При цьому до нового власника чи користувача переходять права за раніше укладеним договором безоплатного користування, а його права відносно речі обтяжуються правами ссудополучателя. У разі смерті громадянина-ссудодателя або реорганізації або ліквідації юридичної особи-ссудодателя права та обов'язки ссудодателя за договором безоплатного користування переходять до спадкоємця (правонаступнику) або до іншої особи, до якої перейшло право власності на річ або інше право, на підставі якого річ була передана в безоплатне користування. У разі реорганізації юридичної особи - ссудополучателя його права та обов'язки за договором переходять до юридичної особи, що є його правонаступником, якщо інше не передбачено договором. Ці правила в деякій мірі відрізняються від норм ст. 418 і 419 ГК, що передбачають підстави припинення зобов'язання у зв'язку зі смертю громадянина або ліквідацією юридичної особи. Можна з певністю зробити висновок, що праву користування ссудополучателя властиво властивість прямування. Користувачем за загальним правилом також можуть бути будь-які суб'єкти цивільного права. У той же час закон встановлює деякі обмеження. Так, що знаходяться у федеральній власності об'єкти культурної спадщини, включені до реєстру об'єктів культурної спадщини (пам'яток історії та культури) народів Російської Федерації, надаються у безоплатне користування лише некомерційним організаціям, прямо названим в законі: благодійним, релігійним організаціям, громадським організаціям інвалідів та деяким іншим (ст. 56 Федерального закону "Про об'єкти культурної спадщини (пам'ятках історії та культури) народів Російської Федерації). Іншим прикладом обмежень фігури ссудополучателя може служити норма п. 2 ст. 690 ГК, згідно з якою комерційна організація не має права передавати майно у безоплатне користування особам, що є її засновниками, керівниками, членами її органів управління або контролю. Угоди, укладені в порушення цього правила, є нікчемними як не відповідають вимогам закону (ст. 168 ЦК). Мотив подібного обмеження, очевидно , полягає в тому, щоб запобігти зловживанням з боку осіб, які беруть у даному випадку управлінські рішення, зокрема не дати можливості одному суб'єкту безкоштовно користуватися річчю, а іншому - враховувати майно на своєму балансі і сплачувати з нього відповідні податки, не отримуючи при цьому жодних доходів, всупереч загальній для комерційних організацій мети одержання прибутку (ст. 50 ЦК). Водночас в законі відсутня загальна заборона укладати договори позики між комерційними організаціями, аналогічний нормі п. 4 ст. 575 ГК, яка забороняє дарування між зазначеними суб'єктами. За думку ряду авторів, є всі підстави для об'єднання п. 2 ст. 690 ЦК та п. 4 ст. 575 ЦК та включення такого роду норми в обидві глави (маються на увазі норми гл. 32 і 36 ЦК) * (322). Правила гл. 36 ЦК прямо не дають ссудополучателю можливості передавати будь-кому отримане у користування майно, як це дозволено орендарю у випадках перенайма та суборенди (у п. 2 ст. 689 ГК відсутнє посилання на п. 2 ст. 615 ЦК). Однак буквальний сенс ст. 697 і п. 1 ст. 698 ЦК дає підстави вважати, що ссудополучатель за згодою ссудодателя може передати річ третій особі * (323). На наш погляд, тим самим дозволяється не тільки передача речі в субссуду, але і в піднайом. Здача ссудополучателем речі в піднайом за згодою ссудодателя не порушує принципу "ніхто не може передати іншому більше прав, ніж має сам", як іноді стверджується в літературі * (324). Обсяг прав на використання речі у ссудополучателя і поднанимателя один і той же; інша справа, що у поднанимателя з'являється додаткова порівняно з ссудополучателем обов'язок - сплачувати останньому орендну плату. Як при субссуде, так і при піднайму особа, яка є новим користувачем речі, ні в яких правовідносинах з ссудодателем за основним договором позики не складається; в зазначених випадках відповідальним перед ссудодателем залишається ссудополучатель за основним договором. Вважаємо, що в зобов'язанні з договору позики можлива також зміна осіб на стороні ссудополучателя. Згода ссудодателя на це є необхідною підставою для виникнення відносин з новим ссудополучателем. У зв'язку з тим, що в більшості випадків особистість ссудополучателя має для ссудодателя істотне значення, в законі міститься загальне правило про припинення договору позички у разі смерті ссудополучателя - громадянина або ліквідації ссудополучателя - юридичної особи (ст. 701 ЦК) * (325). Водночас реорганізація ссудополучателя - юридичної особи передбачає за загальним правилом збереження договору позички в силі. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна" Сторони договору позички " |
||
|
||