| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 4. Валютні умови і валютні застереження у зовнішньоекономічних контрактах |
||
|
При цьому коливання валют і збільшення або зменшення їх курсів на ринках об'єктивно існуюче явище, часто не піддається прогнозуванню, особливо в довгострокових відносинах, коли в процесі їх реалізації цінність грошової одиниці, про яку йдеться в кожному конкретному випадку, може змінитися, причому в будь-яку сторону, внаслідок чого і сторона-боржник, і сторона-кредитор обопільно зацікавлені в тому, щоб убезпечити себе від інфляції або від ринкової валютної нестабільності. Світова практика в цьому плані виробила ряд способів захисту. До них відносяться так звані валютні застереження, або захисні застереження, що поміщаються у зовнішньоторговельні або зовнішньоекономічні контракти з метою більш прийнятною для обох сторін регламентації валютних умов. * Останнім часом в навчальних виданнях намітилася тенденція іменувати положення про валютних умови угоди до цивільно-правових контрактах «страхуванням валютних ризиків» (див.: Федосєєва Г.Ю. Міжнародне приватне право: Підручник. М., 1999. С. 167; Ерпилева Н.Ю. Міжнародне приватне право: Підручник для вузів. М., 1999. С. 208 і сл.). Слід категорично заперечити проти цього. З огляду на те, що в сучасній міжнародній і внутрішньогосподарської практиці страхування комерційних ризиків, включаючи і ризики від валютних втрат, утвердилось один з видів страхування у власному розумінні цього поняття, використання даної категорії стосовно відносин, які не мають нічого спільного зі страхуванням, невірно. Це недоцільно навіть і в разі укладення розглянутого вираження в лапки, як свідчення його умовності, бо все одно здатне ввести в оману. Валютної застереженням іменується спеціальна умова, що запобігає втрати від можливої девальвації валюти, в якій виражено зобов'язання платника, яке прагне включити в контракт особа, уповноважених на отримання платежу за грошовим зобов'язанням (зовнішньоторговельної угоді). Історія кредитно-фінансових відносин міжнародного характеру знає декілька видів подібних умов: «золота обмовка», «валютна обмовка», «мультивалютна обмовка», «змінна ціна». Суть «золотий застереження» полягала в прив'язці змісту конкретних грошових одиниць до їх офіційному золотому змісту, в результаті чого при розрахунку між сторонами сума боргу перераховувалася залежно від вагового виміру. * Нині курси валют фактично відійшли від їх офіційного золотого вмісту, внаслідок чого не стало підстав для застосування «золотий застереження». * Наприклад, згідно Бернської конвенції про перевезення вантажів, пасажирів та багажу (МГК і МПК) відповідальність залізниць перед вантажовласниками спочатку обчислювалася в золотих франках за 1 кг ваги. Мався на увазі франк вмістом 10/39 г золота проби 0,900. Така ж одиниця виміру передбачалася і в Брюссельській конвенції про уніфікацію деяких правил про коносаментах 1924 р., Варшавської конвенції про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, 1929 р. та ін Слід зазначити, що предтечею викладеного змісту «золотий застереження» служило поширене в минулому умова про оплату товару або послуги безпосередньо золотом - в злитках або монетах, що й означало «золоту обмовку» у власному розумінні слова, яка, таким чином, розумілася і як інструмент платежу, і як форма вартісного вираження зобов'язання. Більшої ефективністю користуються прив'язки контрактних зобов'язань до яких-небудь твердим (вільно конвертованим і володіє стабільністю) валют (долара, швейцарського франка, німецької марки або японської йени) або умовним грошовим одиницям (СДР - «спеціальні права запозичення, special drawing right »- розрахункової одиниці Міжнародного валютного фонду, ЕКЮ (« european currency unit ») - розрахункової одиниці ЄС, а нині (з 1 січня 1999 р.)« євро »- єдиній європейській валюті) і т.д. Показовим у цьому сенсі приклад про розгляд справи за позовом російського акціонерного товариства до фінської авіакомпанії, що має представництво на території РФ, про стягнення 1289,9 доларів США, складають вартість 6,6 кг відсутнього вантажу, арбітражним судом РФ, оскільки тут присутні посилання на кілька способів розрахунків. Зокрема, позивач, визначаючи суму позову, виходив з положень ст. 22 Варшавської конвенції 1929 для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (доповненої Гаазьким протоколом 1955 року про поправки до Варшавської конвенції, учасницями яких є РФ і Фінляндія), яка говорить, що при перевезенні зареєстрованого багажу відповідальність перевізника обмежується сумою в 250 золотих франків за 1 кілограм вантажу. «Переклад сум у національну валюту, яка не має золотого вмісту, у випадку судових розглядів буде проводитися відповідно до золотий вартістю таких валют на дату судового рішення» (п. 5 ст. XI Гаазького протоколу). Вартість відсутньої частини вантажів американських доларах, на думку позивача, дорівнює вартості золота за 1 тройську унцію, встановленої на Лондонській біржі дорогоцінних металів, помноженої на його масу. Арбітражний суд знайшов, що при такому розрахунку отримана величина визначає ринкову вартість самого золота, а не прирівняна до нього утримання національних валют. Сформована ж міжнародна практика в цій області здійснює переклад 250 золотих франків в національні валюти через перерахунок в електронні грошові кошти - спеціальні права запозичення (СДР). Згідно п. 7 ч. 1 ст. 166 Основ цивільного законодавства Союзу РСР і республік 1991 р. права та обов'язки сторін за договором міжнародного перевезення визначаються за правом країни перевізника, тобто Фінляндії. У § 23 закону Фінляндії «Про договорі перевезення авіатранспортом» межа відповідальності перевізника встановлений у розмірі 17 СДР за 1 кг маси втраченого вантажу, що розраховуються на підставі § 24 Закону згідно з офіційним обмінним курсом СДР і фінської марки чи долара США, офіційно котируються МВФ. У результаті загальний розмір відповідальності перевізника за бракуючий вантаж склав 157,08 дол США, що, як видно, значно менше суми позовної вимоги. Прив'язка розрахункових відносин за грошовим зобов'язанням в процесі виконання зовнішньоторговельних і зовнішньоекономічних угод до декількох валют одночасно («кошика валют») означає дію «мультивалютної застереження». Ще одним засобом врегулювання відносин у рамках грошових зобов'язань, обумовленого коливаннями курсів валют, служить включення в контракт положення про ковзної ціною. У цьому випадку сплата ціни контракту проводиться за заздалегідь узгодженою і передбаченої в договорі формулою обчислення суми платежу. Положення про ковзної ціною наявна, наприклад, в рекомендаційних Загальних умовах контракту на постачання і монтаж обладнання та машин для експорту, вироблених під керівництвом ЄЕК ООН в 1953, 1955 і 1957 рр.. Інформація, що міститься в них стаття «Перегляд ціни» встановлює: «Якщо ціна на відповідні матеріали і / або зарплата змінюються під час виконання контракту, договірна ціна підлягає перегляду шляхом застосування наступної формули ...». Правила застосування цієї статті передбачають, що вона охоплює встановлений в контракті термін, але ні в якому разі її дія не поширюється на період, наступний за закінченням виготовлення устаткування. Подібне умова часто використовується в довгострокових контрактах, особливо при спорудженні великих народногосподарських об'єктів або взагалі реалізації на договірній основі великомасштабних проектів, розрахованих на тривалий період здійснення, а також залучення в обіг значних грошових (валютних) фондів. Так, у Глобальному контракті на реконструкцію Дургапурского металургійного заводу в Індії, укладеному консорціумом радянсько-швейцарсько-фінсько-німецько-індійських фірм і компаній в 1989 р. і передбачає реалізацію проекту протягом не менше трьох років , розрахунок ціни за постачання імпортованих до Індії за кордону і місцевих матеріалів і устаткування проводився за формулою, вихідними величинами в якій значилися прив'язки до світових та среднеіндійскій цінами на сталь та вироби з неї (металоконструкції), інші матеріали, а також електротехнічне та механічне обладнання. Наприклад, контрактна ціна на вогнетриви і пов'язані з їх укладанням роботи, підвладна зміни, розраховувалася за формулою: Р = Ро [0,5 + 0,5 (L: Lo)], де Р - скоригована ціна; Р0 - первісна ціна на вихідну дату; L - скоригована вартість робочої сили на базі мінімальної ставки оплати праці робітників, застосовуваної відповідно до тристоронньою угодою, належать до оплати підрядних робітників на Дургапурском металургійному заводі, на кожну фактичну дату або на дату виконання роботи згідно контрактному графіком, залежно від того, яка настане раніше; L0 - початкова вартість робочої сили на основі мінімальної базової ставки, зафіксованої в тристоронній угоді, що відноситься до оплати підрядних робітників на цьому заводі. Стосовно до розрахунковим відносинам одного з учасників консорціуму і його лідера - радянської організації - контракт містив ряд спеціальних положень. Так, ціна за проектні роботи та послуги, відрядження фахівців і постачання товарів з Радянського Союзу (пізніше з РФ та інших країн СНД та інших держав), обчислена на момент подання комерційної пропозиції на тендер, тобто на 22 вересня 1988 р., в індійських рупіях на основі співвідношення рупії до рубля за курсом, встановленим в радянсько-індійському міжурядовому Протоколі від 25 листопада 1978 р., повинна була переглядатися й корегуватися у випадку зміни такого курсу на дату платежу відповідно до положень ст. 7 Протоколу. Виконання ж послуг з шеф-монтажу та авторському нагляду іноземних експертів і фахівців в ході пуску і налагодження в рамках відрядження спеціалістів здійснювалося за твердими ставками відшкодування, визначеним у контракті. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 4. Валютні умови і валютні застереження у зовнішньоекономічних контрактах " |
||
|
||