| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4. Види складів злочинів |
||
|
Склади злочинів можуть бути класифіковані за тим або іншим критеріям. Ними можуть служити характер і ступінь суспільної небезпеки злочину, конструкції елементів складів, описані в диспозиціях кримінально-правової норми, та ін У КК за характером і ступеня суспільної небезпеки злочинів їх склади поділяються на основні, склади з обтяжуючими елементами - кваліфіковані склади і склади з пом'якшуючими елементами - привілейовані склади. В основному складі диспозиції кримінального закону описують елементи складу типової, середньої суспільної небезпеки. У рідкісних випадках такий склад виявляється єдиним, без після дующей диференціації (наприклад, складу державної зради). Як правило, склади злочинів в Особливій частині КК диференціюються на два, три і навіть чотири види. Це дозволяє гранично індивідуалізувати ступінь суспільної небезпеки діянь, однакових за характером (об'єкту посягання, формам провини), забезпечивши тим самим і точність кваліфікації скоєного, і караність винної особи. Наприклад, у вбивстві є три складу: основою, кваліфікований, привілейований. Ступінь їх суспільної небезпеки настільки різна, що за вбивство з обтяжуючими елементами встановлено максимальний розмір позбавлення волі - до двадцяти років, довічне позбавлення волі і альтернативно - виняткова міра покарання: смертна кара. За умисне ж вбивство з привілейованим складом, в стані афекту або в результаті перевищення меж необхідної оборони можливе покарання у вигляді обмеження волі без позбавлення волі. Частіше за інших серед кваліфікуючих ознак закон називає групове вчинення злочину, мотив, мета, неодноразовість. По конструкції елементів склади поділяються на два види: простий і складний. Простий склад такий, в якому всі елементи одномірні, тобто один об'єкт, одна форма вини, один наслідок. У складних же складах злочинів (про них докладніше говориться у розділі "Множинність злочинів") можливі такі варіанти ускладнення складу: а) подвоєння елементів (наприклад, два об'єкта посягання, дві форми вини, два наслідки) ; б) подовження процесу здійснення злочину (триваючі і продовжувані злочини); в) альтернативність елементів, кваліфікуючих злочин (наприклад, вбивств при кваліфікуючих ознаках за елементами мотиву, способу вчинення, кількості потерпілих); г) поєднання в одному складі кількох простих складів (складові злочину, наприклад, хуліганство може об'єднувати тілесні ушкодження, образи, знищення майна). У теорії кримінального права розрізняють також склади з конкретними і оцінними ознаками елементів. Перший вид складів такий, в якому всі ознаки елементів однозначно характеризують в диспозиції кримінально-правової норми ступінь їх суспільної небезпеки. Наприклад, розмір матеріальної шкоди у злочинах проти власності - великий збиток, особливо великий вимірюється кратністю мінімальних розмірів оплати праці. Однак чимало складів злочинів з елементами, ступінь небезпеки яких однозначно висловити не можна. Вона визначається судовими та доктринальними тлумаченнями. Так, у кваліфікованому складі вбивства (ч. 2 ст. 105 КК) названі такі способи позбавлення життя, як "з особливою жорстокістю" або "загальнонебезпечним способом". У ч. 1 ст. 285 КК (зловживання службовими повноваженнями) говориться про "особистої зацікавленості" і про "істотне порушення прав і законних інтересів громадян або організацій". Такі елементи виражені в диспозиції норм оціночно, склади відповідно іменуються складами з оцінними ознаками. Їх зміст важко або навіть неможливо формалізувати в законі. У теорії розрізняються також матеріальні і формальні склади злочинів. Перші, на думку прихильників такої класифікації складів, містять суспільно небезпечні наслідки, друга - ні. Формальні склади закінчуються вчиненням дій (бездіяльності). До матеріальних складів відносять склади з економічним збитком (проти власності, підприємницькі) і з фізичним шкодою (вбивство, шкоду здоров'ю), іноді також склади створення загрози заподіяння шкоди та з моральною шкодою (образа, наклеп). Решта склади визнаються формальними зважаючи на їх беспоследственності. Такий поділ складів виникає з тієї ж концептуальної помилки, про яку говорилося раніше: ототожнення складу злочину з диспозицією кримінально-правової норми, а також із протиставлення злочину і його складу. Оскільки диспозиція норм КК, дійсно, не завжди прямо згадує суспільно небезпечні наслідки, остільки склади (читайте: диспозиції норм), де такі згадки відсутні, іменуються формальними. Злочинів без шкідливих наслідків не існує, а їх склади, виявляється, можуть бути без таких. У розділі "Поняття злочину" вже критикувалося розуміння "формального" ознаки злочину для позначення його властивості - протиправності. У даному випадку тим же терміном позначаються нібито беспоследственние склади. Енциклопедичні словники свідчать, що "форма" (лат. "forma") означає зовнішній обрис, контури предмета, зовнішнє вираження будь-якого змісту. Формалізм - перевага, що віддається формі перед змістом * (169). У словнику російської мови слово "формальний" тлумачиться як "існуючий лише по видимості, по формі" * (170). Саме в такому значенні правильно вжито у ч. 2 ст. 14 КК термін "формально", тобто чисто зовні містить ознаки злочину малозначне діяння, по граматичному тлумаченню виходить, що формальні склади є складами чисто зовні, а не змістовно. Але справа, звичайно, не тільки в невдалій термінології. Суть лежить глибше. Переконливу критику "формальних" складів навів ще А.Н.Трайнін в раніше згадуваної монографії 1957 "Загальне вчення про склад злочину". З тих пір вона неодноразово підтримувалася і поглиблювалася * (171). Усі дослідники начебто одностайні в тому, що беспоследственних, нешкідливих злочинів у природі не існує. Однак ототожнюючи склад з диспозицією, в якій, дійсно, далеко не завжди, в тому числі і в так званих матеріальних складах злочину, описуються наслідки, а також протиставляючи злочин і його власний склад, проводиться поділ складів на матеріальні і формальні. По чомусь не переконує наведений ще А.Н.Трайніним аргумент, що без заподіяння шкоди дії (бездіяльність) не можуть зазіхнути на об'єкт, і тоді зв'язок між об'єктом і об'єктивною стороною злочину розривається, а склад як система розсипається. Не враховують "формалісти" також специфіку об'єктів і предметів посягань. Шкода або збиток - це не що інше, як суспільно небезпечне зміна в об'єктах внаслідок злочинних посягань на них. Звідси очевидно, що зміст об'єкта посягання визначає зміст тих змін, які в ньому виробляє той чи інший злочин. Там, де об'єкт - власність, збиток відповідно матеріал, майновий, економічний. Там, де об'єкт - людина, її життя, здоров'я, честь, відповідно - шкоду фізичний або психологічний (невдало іменований моральним). У більшості ж інших об'єктів суспільно небезпечні наслідки носять дезорганізаціонное характер. Вони дезорганізують, вносять дисфункції у відповідні громадські від носіння - основи державного ладу, відправлення правосуддя, громадський порядок, державну безпеку і інш. Що стосується особливостей опису суспільно небезпечних наслідків у диспозиціях норм, то далеко не завжди такі називаються в них прямо навіть при характеристиці безперечно "матеріальних" складів. Наприклад, склад крадіжки формулюється в ч. 1 ст. 158 КК як "таємне викрадення чужого майна". Збиток і корислива мета не названі. Однак, без сумніву, вони є обов'язковими елементами складу крадіжки. Правильно зазначалося в одному з підручників: "Безперечно, що будь так званий формальний склад злочину неминуче коррозирует охоронювані кримінальним правом суспільні відносини, тягне за собою певні абсолютно реальні антисоціальні наслідки, які, однак, згідно канонам законодавчої техніки не вказуються у диспозиції кримінально-правових норм з огляду на те, що доведення наявності в скоєному таких наслідків практично неможливо. Вони презюмують законодавцем: Це всього лише питання законодавчої техніки конструювання кримінально-правових норм, що відносяться до Особливої частини КК РФ, з урахуванням практичної можливості встановлення і фіксації правозастосовними органами кількісних або якісних параметрів злочинних результатів "* (172). Так звані формальні склади "тягнуть за собою певні соціально-шкідливі наслідки у вигляді деформації відповідних правоохоронюваним суспільних відносин" * (173). Також спірно поділ складів на "усічені" і "неусеченние". Під першими розуміються склади загрози заподіяння шкоди, під другими - пасивне заподіяння збитку. Як приклад наводився склад розбою. У ньому, нібито, законодавець "Усьок" майновий збиток, сконструювавши складу як напад з метою розкрадання чужого майна. Насправді ніякого усічення тут немає. Розбій по суті своїй - напад із заподіянням шкоди здоров'ю або психічним шкодою у вигляді загрози такого заподіяння. Ніхто не може, крім законодавця, брати на себе функції конструювання складів злочинів. Розбій закінчується з моменту нападу, а склад розкрадання зброї шляхом нападу - з моменту реального розкрадання зброї. Правильніше було б ділити склади з реальним шкодою і зі створенням загрози її заподіяння. Складів загрози заподіяння шкоди в новому КК небагато і, як правило, в тяжких і особливо тяжких злочинах. Таким чином, законодавчо закріплені і практично значимі такі класифікації видів складів злочинів: а) основні, кваліфіковані, привілейовані; б) прості і складні; в) з конкретними і оцінними ознаками; г) склади реального заподіяння суспільно небезпечних наслідків і склади створення загрози заподіяння таких. _ |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 4. Види складів злочинів " |
||
|
||