| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. Укладення договору банківського рахунку |
||
|
Відносно договору банківського рахунку, як і багатьох інших цивільно-правових договорів, ми можемо сказати, що він вважається укладеним, якщо між сторонами в необхідній у належних випадках формі досягнуто згоди з усіх істотних умов договору (п. 1 ст. 432 ЦК). Вимоги дотримання простої письмової форми стосовно договору банківського рахунку також визначаються загальними положеннями про письмовій формі договору (п. п. 2 і 3 ст. 434 ЦК), згідно з якими договір у письмовій формі може бути укладений не тільки шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, а й шляхом обміну документами за тієї умови, що при цьому можливо достовірно встановити, що документ виходить від сторони за договором. Письмова форма договору також вважається дотриманою, якщо письмова пропозиція однієї сторони укласти договір прийнято іншою стороною в порядку, передбаченому п. 3 ст. 438 ЦК, тобто шляхом вчинення дій по виконанню зазначених у цьому реченні умов договору (акцепт оферти конклюдентні діями). На жаль, останнім законоположення нерідко не враховується в теоретичних міркуваннях деяких сучасних правознавців, що стосуються порядку укладення договору банківського рахунка: в юридичній літературі вельми поширена думка про те, що в тих випадках, коли договір банківського рахунку укладається шляхом відкриття банком банківського рахунку клієнта на основі заяви останнього та дозвільної написи керівника банку про відкриття рахунку, має місце звичайний порядок укладення договору за допомогою акцепту оферти, де офертою є заява клієнта про відкриття рахунку, а акцептом - дозвільний напис керівника банку. Так, Л.Г. Єфімова пише: "Договір банківського рахунку на практиці оформляється, як правило, двома способами: шляхом складання та підписання договору у вигляді єдиного документа і без такого. Відсутність договору банківського рахунку у вигляді єдиного документа, підписаного сторонами, не означає відсутності договірних відносин. Подача клієнтом заяви про відкриття рахунку є офертою, а дозвільний напис керівника банку - акцептом "" * ". Аналогічний підхід можна виявити і у багатьох інших авторів. Наприклад, А.Є. Шерстобитов стверджує: "Якщо договір банківського рахунку укладається шляхом обміну документами, то таку заяву з додатком відповідних документів є офертою, тобто пропозицією укласти договір банківського рахунку, а дозвільний напис про відкриття рахунку, надана виконавчим органом банку, являє собою згоду на пропозицію укласти договір (акцепт) " . --- "*" Єфімова Л.Г. Указ. соч. С. 282. Шерстобитов А.Є. Указ. соч. С. 245. Див також: Вавілін Є.В., Груздева А.А., Фомічова Н.В. Указ. соч. С. 41; Буянов В.П., Алексєєва Д.Г. Аналіз нормативного забезпечення банківських розрахунків (коментарі законодавства та схеми): Навчальний посібник. М., 2003. С. 42; Саннікова Л.В. Указ. соч. С. 549; та ін Тим часом акцептом, як відомо, визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її повне і беззастережне прийняття (п. 1 ст. 438 ЦК). Отже, документ, що містить відповідь про прийняття пропозиції укласти договір, повинен бути як мінімум адресований особі, яка зробила таку пропозицію. Дозвільна напис керівника банку адресується працівникам банку, в службові обов'язки яких входять відкриття та ведення рахунків організацій і громадян, і являє собою його вказівку про відкриття рахунку клієнту, що звернувся в банк з відповідною заявою. Тому резолюція керівника банку ніяк не може бути визнана акцептом вказаної заяви - оферти власника банківського рахунку. Таким акцептом (у формі конклюдентних дій особи, яка отримала оферту, передбаченої в п. 3 ст. 438 ЦК) у наведеному випадку є дії банку з відкриття рахунку клієнту банку, яка подала заяву про відкриття рахунку. Як вірно зауважує С.В. Сарбаш (правда, з іншого приводу), "відкриття клієнту рахунки ... являє собою операцію з виконання договору, яка обумовлена вже укладеним договором і повинна слідувати відразу ж після його укладення. Відкриття рахунку є одним з обов'язків банку, і банк не має права відмовити в цьому "" * ". Нам же стосовно до обговорюваної проблеми важливо підкреслити ту обставину, що відкриття банком банківського рахунку за своєю правовою природою являє собою дію по виконанню зобов'язання за цим договором і тому в ситуації, що розглядається має кваліфікуватися як "вчинення особою, яка одержала оферту, дій по виконанню зазначених у ній умов ", тобто як акцепт оферти у формі конклюдентних дій, як це і передбачено п. 3 ст. 438 ГК. --- "*" Сарбаш С.В. Указ. соч. С. 44. В обох випадках, коли договір укладається у формі єдиного документа, що підписується сторонами, або шляхом відкриття рахунку за заявою клієнта банку, відносини сторін, пов'язані з укладенням договору банківського рахунку, підпадають під дію норми, що міститься в п. 1 ст. 846 ГК, згідно з якою при укладанні договору банківського рахунку клієнтові або зазначеній ним особі відкривається рахунок у банку на умовах, погоджених сторонами. В силу п. 1 ст. 432 ГК відповідну угоду сторін має бути досягнуто з усіх істотних умов договору банківського рахунку. Правда, в юридичній літературі практично не звертається увага на питання визначення переліку таких істотних умов договору банківського рахунку, як це зазвичай робиться відносно інших договорів. Певною мірою це виправдано тим обставиною, що істотні умови зазначеного договору в чому "перекриваються" диспозитивними нормами, що містяться в гл. 45 ГК, хоча до застосування названих диспозитивних норм з метою визначення умов зобов'язань сторін за конкретним договором банківського рахунку в реальному судової та банківській практиці справа доходить не часто в силу того, що умови договору банківського рахунку, що відносяться, зокрема, до предмета цього договору, зумовлюються видом банківського рахунку, що відкривається банком клієнту. Стосовно до кожного з видів банківських рахунків банківськими правилами та звичаями ділового обороту, застосовуваними в банківській практиці, передбачено здійснення банком певного комплексу банківських операцій і банківських послуг, як раз і складових (поряд з імперативно встановлених в п. 1 ст. 845 ГК обов'язками банку по всякому договором банківського рахунку приймати і зараховувати що поступають на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, а також виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу грошових коштів з рахунку) предмет конкретного договору банківського рахунку. Разом з тим, розглядаючи питання про істотні умови договору банківського рахунку за ознакою їх належності до предмета цього договору, навряд чи можна обмежитися лише вказівкою на те, що банк повинен виконувати всі розрахунково-касові операції, характерні для відповідного виду банківського рахунку. Наприклад, Л.Г. Єфімова пише: "Обов'язок банку щодо своєчасного і правильного скоєння розрахунково-касових операцій полягає в дотриманні ним строків та порядку здійснення зазначених дій, встановлених законодавством. При укладанні договору банківського рахунку банк зобов'язується здійснювати розрахунково-касові операції не в якісь певні терміни і / або в заздалегідь встановленому обсязі, а в міру необхідності. Іншими словами, зобов'язання банку полягає в тому, щоб не відмовлятися від виконання розрахункових та касових операцій в інтересах клієнта, якщо в майбутньому у останнього виникне така потреба "" * ". --- "*" Єфімова Л.Г. Указ. соч. С. 283 - 284. По-перше, за угодою банку та власника рахунку в договорі банківського рахунку зобов'язання банку по здійсненню для клієнта банківських операцій і послуг може бути розширене за рахунок здійснення додаткових операцій, які зазвичай не виявляються банками з відповідного виду банківського рахунку, або, навпаки, звужене шляхом виключення окремих банківських операцій, зазвичай здійснюються банками відповідно до законодавства, банківськими правилами та звичаями ділового обороту по банківському рахунку відповідного виду. Адже норма, що встановлює обов'язок банку здійснювати для клієнта операції, передбачені для рахунків даного виду законом, встановленими згідно з ним банківськими правилами і вживаними в банківській практиці звичаями ділового обороту (ст. 848 ЦК), носить диспозитивний характер. По-друге, договором банківського рахунку можуть бути передбачені особливості, що стосуються порядку і термінів здійснення банком різних банківських операцій і послуг за дорученнями власника рахунку. Наприклад, за угодою сторін банк може прийняти на себе обов'язок зараховувати надійшли на рахунок клієнта грошові кошти в день їх надходження в банк, а не наступного дня, як це передбачено у ст. 849 ГК. По-третє, за згодою сторін у договір можуть бути включені додаткові умови, які стосуються предмета договору банківського рахунку, зокрема обов'язок власника рахунку підтримувати певний мінімальний розмір грошової суми, яка знаходиться на його банківському рахунку, порядок і терміни поповнення рахунку у разі перерахування або видачі грошових коштів з рахунку. Навпаки, банк може прийняти на себе обов'язок здійснювати за дорученнями клієнта платежі з рахунку і в тому випадку, коли на цьому рахунку відсутні грошові кошти (кредитування рахунку). По-четверте, предмет договору банківського рахунку як договору двостороннього, возмездного і взаємного не обмежується діями банку з відкриття та ведення рахунку клієнта, зарахуванню на нього надходять грошових коштів та виконання банком розпоряджень клієнта про перерахування і видачу грошових коштів з рахунку. Договором банківського рахунку може бути передбачена оплата з боку клієнта послуг банку по здійсненню операцій з грошовими коштами, що знаходяться на рахунку (ст. 851 ЦК). Відповідні умови договору, якщо їм передбачено обов'язок клієнта з оплати зазначених послуг, про розмір такої плати, порядок і строки її внесення, за ознакою їх належності до предмета договору є істотними умовами договору. З іншого боку, в обов'язок банку, якщо інше не передбачено договором банківського рахунку, входить сплата клієнтові відсотків за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку (ст. 852 ЦК). Умови про розмір відсотків, порядок і строки їх сплати банком також відносяться до істотних умов договору банківського рахунку, які за відсутності іншої домовленості сторін визначаються диспозитивними нормами, що містяться в ст. ст. 852 і 853 ЦК. По-п'яте, договором банківського рахунку можуть бути передбачені випадки, коли списання грошових коштів, що знаходяться на рахунку, повинно проводитися банком без розпорядження власника рахунку (ст. 854 ЦК), наприклад за вимогою третіх осіб, в тому числі пов'язаному з виконанням клієнтом своїх зобов'язань перед цими особами (п. 2 ст. 847 ЦК). Коло істотних умов таких договорів банківського рахунку розширюється (знову ж за ознакою належності до предмета договору) за рахунок умов, що містять відомості про третіх осіб, які мають право на пред'явлення вимог про списання коштів, а також необхідні дані, що дозволяють їх ідентифікувати. Як ми можемо бачити, зобов'язання банку, а разом з ним і предмет договору банківського рахунку (коло відносяться до предмета умов договору) аж ніяк не обмежуються обов'язком "не відмовлятися від виконання розрахункових та касових операцій в інтересах клієнта ", як вважає Л.Г. Єфімова. Що стосується порядку укладення договору банківського рахунку, то крім загального порядку, коли при укладенні договору клієнту відкривається рахунок у банку "на умовах, узгоджених сторонами" (п. 1 ст. 846 ЦК), за певних умовах на банк покладається обов'язок укласти договір банківського рахунка з клієнтом. Згідно абз. 1 п. 2 ст. 846 ЦК банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, що звернулися з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком для відкриття рахунків даного виду умовах, що відповідають вимогам, передбаченим законом і встановленими згідно з ним банківськими правилами. Зазначена диференціація порядку укладення договору банківського рахунку (за згодою сторін і в силу обов'язки банку укласти договір) знайшла відображення і в судово-арбітражній практиці. Пленум Вищого Арбітражного Суду РФ роз'яснив, що відповідно до п. 1 ст. 846 ЦК при укладанні договору банківського рахунку клієнтові відкривається рахунок у банку на умовах, погоджених сторонами, однак у випадку, коли комерційним банком на підставі чинного законодавства і банківських правил розроблено і оголошений договір банківського рахунку певного виду, що містить єдині для всіх звернулися умови (ціна послуг банку, розмір відсотків, сплачуваних банком за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, і т.д.), банк відповідно до абз. 1 п. 2 ст. 846 ГК зобов'язаний укласти такий договір з будь-яким клієнтом, що звернулися з пропозицією відкрити рахунок на зазначених умовах. При цьому відмова банку від укладення такого договору банківського рахунку допускається тільки у випадках, встановлених абз. 2 п. 2 ст. 846 ГК (тобто коли така відмова викликана відсутністю в банку можливості прийняти на банківське обслуговування або допускається законом або іншими правовими актами) "*". --- "*" Див Постанова Пленуму Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації від 19 квітня 1999 р. N 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з укладенням, виконанням та розірванням договорів банківського рахунку" (п. 1). У сучасній юридичній літературі ставилося і розглядалося питання про правову природу відносин, що виникають між банком і його клієнтом при укладанні договору банківського рахунку на заздалегідь оголошених банком для відкриття рахунків даного виду умовах. Наприклад, Л.В. Санникова висловила наступну позицію, яка пояснює механізм укладення в цьому випадку договору, що є обов'язковим для банку: "Оголошення банком умов, на яких їм відкриваються рахунки певного виду, має ознаками публічної оферти (п. 2 ст. 437 ЦК). Відповідно, пропозиція клієнта укласти договір на оголошених банком умовах шляхом подачі заяви про відкриття рахунку є її акцептом "" * ". Далі вона зазначає, що необгрунтована відмова банку "дозволяє клієнту звернутися до суду з вимогою про спонукання укласти договір (п. 4 ст. 445 ЦК). Дане наслідок застосовується лише до договору, укладення якого обов'язково для банку в силу публічного характеру його оферти" . --- "*" Санникова Л.В. Указ. соч. С. 552. Там же. Наведені міркування Л.В. Саннікова викликають великі сумніви. Як відомо, під публічною офертою розуміється містить всі істотні умови договору пропозицію, з якого вбачається воля особи, що робить пропозицію, укласти договір на зазначених у пропозиції умовах з кожним, хто відгукнеться (п. 2 ст. 437 ЦК). Якби оголошення банком умов для відкриття рахунків певного виду є публічною офертою, а заява клієнта банку про відкриття відповідного рахунку - її акцептом, то договір банківського рахунку належало б вважати укладеним у момент отримання банком заяви клієнта про відкриття рахунку (ст. ст. 440, 441 ЦК). Але в цьому випадку виключається можливість укладення договору шляхом узгодження його умов (п. 1 ст. 846 ЦК), а також як необгрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунку, так і звернення клієнта до суду з вимогою про спонукання до укладення договору (а адже саме це передбачено в п. 2 ст. 846 ЦК), оскільки відмова банку у відкритті рахунку означав би відмову від виконання свого зобов'язання за договором банківського рахунку, який вважався б укладеним у момент отримання банком заяви про відкриття рахунку. Можлива невизначеність у відносинах сторін могла б усуватися тільки позовом клієнта про визнання договору укладеним або позовом банку про визнання договору неукладеним, але ніяк не вимогою клієнта про спонукання банку до укладення (раніше укладеного) договору банківського рахунку. Набагато ближче до істини, як видається, Н.Ю. Рассказова, яка вважає, що абз. 1 п. 2 ст. 846 ГК, що передбачає обов'язок банку укласти договір банківського рахунка з клієнтом, що звернулися з пропозицією відкрити рахунок на оголошених для відкриття рахунків даного виду умовах, "розрахований на той випадок, коли банком оголошені умови відкриття рахунків, тобто умови, на яких банк готовий укладати договори банківського рахунку. Оскільки ... пропозицію про укладення договору виходить від клієнта, він є оферентом. Оголошення же банком умов, на яких відкриваються рахунки, які не публічна оферта, а запрошення робити оферти (ст. 437 ГК) ". "Акцепт" типової "оферти обов'язковий для банку, - пише Н.Ю. Рассказова, - а значить, він повинен керуватися правилами про договори, що укладаються в обов'язковому порядку (п. 1 ст. 445 ЦК). Обов'язок укласти договір виникає у банку тільки тоді, коли клієнт згоден на пропоновані банком умови "" * ". --- "*" Рассказова Н.Ю. Указ. соч. С. 591. Відкриття рахунків певного виду швидше за все охоплюється п. 1 ст. 437 ГК, згідно з яким реклама й інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, розглядаються як запрошення робити оферти, якщо інше прямо не вказано в пропозиції. А самі умови, оголошені банком, мають лише те правове значення, що пропозиція клієнта про укладення договору банківського рахунку на зазначених умовах для банку служить обов'язковою підставою для укладання договору. Водночас п. 2 ст. 846 ГК включає в себе одне принципове законоположення, що стосується порядку укладення договору банківського рахунку, яке, на наш погляд, поки не знайшло адекватного відображення в юридичній літературі. Мається на увазі норма, яка міститься в абз. 2 п. 2 ст. 846 ГК, згідно з якою банк не має права відмовити у відкритті рахунку, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та виданим йому дозволом (ліцензією), за винятком випадків, коли така відмова викликана відсутністю в банку можливості прийняти клієнта на банківське обслуговування або допускається законом або іншими правовими актами. Виходить, що ситуація, коли банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунку (а як ще можна відкрити банківський рахунок?), Має місце не тільки у випадку, коли клієнт звертається до банку з пропозицією укласти договір на оголошених банком для відкриття рахунків певного виду умовах, але і тоді, коли зазначені умови банком заздалегідь не оголошувалися, проте пропозиція клієнта про укладення договору банківського рахунку не виходить за рамки тих банківських операцій по рахунку, вчинення яких банком передбачено законом, установчими документами банку та виданою ліцензією на здійснення банківської діяльності, т.е . зазвичай скоєних банком банківських операцій з відповідного виду банківського рахунку. Передбачені тією ж нормою (абз. 2 п. 2 ст. 846 ЦК) винятки - випадки, коли відмова від відкриття рахунку викликаний відсутністю в банку можливості прийняти клієнта на банківське обслуговування або така відмова допускається законом або іншими правовими актами, - лише підтверджують загальне правило про те, що для банку укладення договору банківського рахунку є обов'язковим. Однак викладений підхід викликає заперечення з боку деяких авторів. Наприклад, Л.В. Санникова підкреслює, що в п. 2 ст. 846 ГК "мова йде про обов'язок банку укласти договір на єдиних для всіх умовах, які їм були оголошені. В інших випадках, коли сторони не дійшли згоди з істотних умов договору, наслідки, передбачені в п. 4 ст. 445 ГК, не застосовні "" * ". --- "*" Санникова Л.В. Указ. соч. С. 252. Н.Ю. Рассказова, коментуючи норми ст. 846 ГК, звертає увагу на те, що як у абз. 1, так і в абз. 2 п. 2 ст. 846 ГК "вказується на обов'язок банку укласти договір банківського рахунку". "У чому ж відмінність двох абзаців? - Запитує себе Н.Ю. Рассказова і відповідає:" Якщо абз. 1 розрахований тільки на той випадок, коли банком оголошені умови відкриття рахунків, то правило абз. 2 застосовується і в тому випадку, коли ці умови не оголошені ... "" * ". Після такого, в цілому вірного, тлумачення відповідних законоположень далі слід не цілком логічне судження:" невіруючих, однак, висновок, що факт отримання банком ліцензії на ведення рахунків сам по собі зобов'язує його укласти договір банківського рахунку з особою, яка звернулася до банку з відповідною пропозицією. Очевидно, що банк у будь-якому випадку не може бути зобов'язаний відкривати рахунки на умовах, пропонованих клієнтами. Він відкриває рахунки на умовах, узгоджених сторонами ... Значить, і у випадку, якщо умови відкриття рахунків банком не оголошені, тобто банк має намір погодити їх з клієнтом в індивідуальному порядку, обов'язок укласти договір банківського рахунку виникає у банку тільки відносно клієнта згідно з усіма запропонованими йому умовами. Суперечка з приводу умов може бути переданий на розгляд суду " . --- "*" Рассказова Н.Ю. Указ. соч. С. 591. Там же. С. 591 - 592. Видається, що подібні теоретичні міркування з приводу того, чи зобов'язаний банк укладати договори банківського рахунку в ситуації, коли їм не оголошувалися заздалегідь умови для відкриття відповідних рахунків, були б вельми доречні, якби закон (п. 2 ст. 846 ЦК) не містив чіткої відповіді на це питання. А адже такий відповідь дано самим законодавцем: у тому ж п. 2 ст. 846 ЦК міститься законоположення (абз. 3), відповідно до якого при необгрунтованому ухиленні банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право пред'явити йому вимоги, передбачені п. 4 ст. 445 ГК (вимога про спонукання укласти договір і вимога про відшкодування збитків, викликаних необгрунтованим ухиленням від укладення договору). Цілком очевидно, що вказане законоположення про наслідки необгрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунку в рівній мірі відноситься до обома випадками, про які йде мова в попередніх абзацах п. 2 ст. 846 ГК: коли договір укладається за пропозицією клієнта про відкриття рахунку на оголошених банком умовах, а також коли банку пропонується відкрити рахунок, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та виданою ліцензією без попереднього оголошення банком умов для відкриття відповідних рахунків. Таким чином, якщо ми будемо суворо дотримуватися закону (ст. 846 ЦК), то неодмінно повинні будемо прийти до висновку про те, що для банку, в тому числі і не оголошувати умов для відкриття певних видів рахунків, укладення договору банківського рахунку з клієнтом - власником рахунку є обов'язковим (за загальним правилом). З урахуванням правила, передбаченого п. 1 ст. 846 ЦК (про те, що при укладанні договору банківського рахунку клієнтові відкривається рахунок у банку на умовах, погоджених сторонами), договір банківського рахунку може бути укладений шляхом узгодження всіх його умов за обопільною волевиявленню сторін (це вирішує клієнт банку - власник рахунку). Разом з тим наявність у банку обов'язку укласти договір банківського рахунку означає, що клієнт банку має право: по-перше, винести на розгляд арбітражного суду розбіжності, що виникли між ним і банком при укладанні договору банківського рахунку, без попередньої угоди з банком про передачу переддоговірного спору на розгляд арбітражного суду, по-друге, звернутися до арбітражного суду з позовом до банку про спонукання до укладення договору банківського рахунку при ухиленні останнього від його укладення (відмову у відкритті рахунку), по-третє, вимагати від банку, необгрунтовано ухиляється від укладення договору, відшкодування завданих цим збитків (п. п. 1, 4 ст. 445 ЦК). Визнання в якості загального правила, передбаченого чинним законодавством, покладання на банк обов'язку укласти договір банківського рахунку з особою, яка звернулася до нього із заявою про відкриття рахунку певного виду, здійснення банківських операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та виданою ліцензією, актуалізує питання про вимоги, що пред'являються до клієнта банку, дотримання яких є необхідною умовою для відкриття рахунку, а також про передбачені законодавством випадках, коли з боку банку допускається відмова від відкриття рахунку. У випадках, коли договір банківського рахунку укладається шляхом відкриття банком відповідного рахунку на підставі заяви клієнта банку та дозвільної написи керівника банку, організація, що має намір відкрити банківський рахунок, повинна подати до банку такі документи: заяву про відкриття рахунку встановленої форми, підписану керівником і головним бухгалтером організації; документ (свідоцтво) про державну реєстрацію організації як юридичної особи; завірені копії статуту та інших установчих документів; картку із зразками підписів і відбитка печатки організації. Відповідно до Інструкції Держбанку СРСР від 30 жовтня 1986 N 28 "Про розрахункових, поточних і бюджетних рахунках, відкритих в установах Держбанку СРСР" картка із зразками підписів і відбитка печатки повинна складатися організацією - власником рахунку з урахуванням того, що право першого підпису на платіжних документах належить керівнику організації, а також посадовим особам, уповноваженим на те керівником організації. Право другого підпису належить головному бухгалтеру та уповноваженим ним особам. Картка із зразками підписів і відбитка печатки підписується керівником та головним бухгалтером організації і повинна бути завірена в установленому порядку. Для відкриття банківського рахунку громадянину, який здійснює підприємницьку діяльність, останній повинен подати до банку такі документи: заяву на відкриття рахунку, підписана підприємцем; документ (свідоцтво) про державну реєстрацію громадянина як підприємця; нотаріально посвідчену картку із зразком підпису підприємця "*". --- "*" Див лист Держбанку від 9 липня 1991 р. N 359 / / УПС "КонсультантПлюс". Крім того, банк не вправі відкривати банківський рахунок організації або підприємцю, якщо заявником не буде поданий документ (свідоцтво) про постановку на облік в податковому органі як платника податків та платника страхових внесків та інших обов'язкових платежів (ст. 86 НК РФ). Незважаючи на те що, як зазначалося раніше, банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунку з особою, яка звернулася до нього із заявою про відкриття рахунку, у разі неподання банку хоча б одного з названих документів відповідна організація або підприємець не має права вимагати від банку укладення договору банківського рахунку в примусовому порядку. Очевидно, що в подібних випадках допускається відмова банку від укладення договору банківського рахунку. Разом з тим законодавством також передбачено випадки, коли банк має право (і навіть зобов'язаний) відмовити клієнту у відкритті рахунку, у тому числі і при поданні останнім всіх документів, необхідних для відкриття рахунку. Наприклад, у разі прийняття податковим органом рішення про зупинення операцій за рахунком організації банк зобов'язаний не тільки припинити видаткові операції по даному рахунку, а й утриматися (під страхом адміністративної відповідальності) від відкриття зазначеної організації нових банківських рахунків (ст. ст. 76, 134 НК РФ). У зв'язку з розглянутою проблемою не можна не звернути увагу на законодавство про протидію легалізації (відмиванню) грошових коштів та фінансуванню тероризму, яким передбачено випадки, коли допускається (або наказується) відмова банку від укладення договору банківського рахунку. Так, відповідно до Федерального закону "Про протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму" (п. 5 ст. 7) банкам забороняється відкривати рахунки на анонімних власників, тобто без подання відкриває рахунок особою документів, необхідних для його ідентифікації, а також без особистої присутності фізичної особи (або його представника), на ім'я якої відкривається банківський рахунок "*". Крім того, банк має право відмовити в укладенні договору банківського рахунку в наступних випадках: відсутності за своїм місцезнаходженням юридичної особи, його постійно діючого органу управління, іншого органу або особи, які мають право діяти від імені юридичної особи без довіреності; неподання документів (подання недостовірних документів), що підтверджують відомості, що дозволяють ідентифікувати особу, що звертається із заявою про відкриття банківського рахунку; наявності стосовно фізичної або юридичної особи відомостей про участь в терористичній діяльності. --- "*" Див: Федеральний закон від 7 серпня 2001 р. N 115-ФЗ "Про протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму" / / Відомості Верховної. 2001. N 33 (ч. 1). Ст. 3418. У частині договірних відносин з іншими банками з приводу відкриття кореспондентських рахунків даним Федеральним законом введена заборона для російських банків встановлювати і підтримувати відносини з банками-нерезидентами, які не мають на територіях держав, в яких вони зареєстровані, постійно діючих органів управління. Крім того, російські банки зобов'язані вживати заходів, спрямованих на запобігання встановлення відносин з банками-нерезидентами, щодо яких є інформація, що їх рахунки використовуються банками, які не мають на територіях держав, в яких вони зареєстровані, постійно діючих органів управління. Отже, договір банківського рахунку може бути укладений банком і власником рахунку за їх обопільною волевиявленню шляхом вироблення узгоджених умов, що стосуються відкриття та ведення рахунку, перерахування та видачі коштів з рахунку, здійснення банком інших банківських операцій за розпорядженням власника рахунку. Якщо ж договір банківського рахунку укладається шляхом відкриття банком відповідного рахунку (акцепт конклюдентні діями), в тому числі на заздалегідь оголошених банком умовах, на основі заяви клієнта банку з доданням усіх необхідних документів (оферта) та дозвільної написи керівника банку, то укладання договору для банку є обов'язковим, за винятком випадків, коли відмова в укладенні договору банківського рахунку викликаний відсутністю в банку можливості прийняти клієнта на банківське обслуговування або передбачений законом або іншими правовими актами. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "2. Укладення договору банківського рахунку" |
||
|
||