ГоловнаАдміністративне, фінансове, інформаційне правоАдміністративне право → 
« Попередня Наступна »
С. В. Ківалов. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ, 2004 - перейти до змісту підручника

13.2. Види правових актів управління

В адміністративній науці правові акти управління класифікуються залежно від того чи іншого критерію. Так, залежно від юридичного змісту виділяють нормативні, індивідуальні та змішані правові акти управління.
Нормативними визнаються правові акти управління, які:
- виступають як джерела адміністративного права;
- передбачають норми права і конкретизують норми права правових актів вищої юридичної сили;

- розраховані на багаторазове використання, оскільки передбачають правила поведінки при настанні певних обставин;
- поширюються на необмежене коло осіб;
- виступають правовими основами виникнення, зміни та припинення адміністративних правовідносин;
- передбачають права і обов'язки суб'єктів у сфері державного управління;
- встановлюють обмеження і заборони для фізичних та юридичних осіб, як суб'єктів адміністративних правовідносин та ін
Нормативні акти управління уповноважені видавати всі суб'єкти державного управління в межах своїх повноважень. Прикладом таких актів можуть бути: Укази та Розпорядження Президента України від 15 грудня 1999 р. «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» 1, від 29 травня 2001 р. «Про чергові заходи щодо подальшого здійснення адміністративної реформи в Україні» 2, від 22 січня 2001 «Про утворення місцевої міліції» 3; постанови Кабінету Міністрів України: від 20 квітня 1998 р. «Про реорганізацію структури апарату Кабінету Міністрів України» 4, від 3 липня 1998 р. «Про порядок ліцензування підприємницької діяльності» 5, від 23 квітня 2001 р. «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним» 6; накази міністерств та інших центральних органів: Наказ Головдержслужби від 23 жовтня 2000 р. «Про затвердження Загальних правил поведінки державних службовців» 7, Наказ Голови СБУ України від 1 березня 2001 р. «Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю» 8 та ін
На відміну від нормативних актів управління, індивідуальні акти є:
- персоніфікованими, тобто спрямованими певному адресату;
- розрахованими на одноразове застосування;
- виступають юридичними фактами виникнення, зміни та припинення адміністративних правовідносин.
Індивідуальні акти управління не є джерелами адміністративного права, оскільки вони не передбачають
1 Офіційний вісник України. - 1999. - № 50. - Ст. 2435.
2 Офіційний вісник України. - 2001. - № 22. - Ст. 985.
3 Там же. - 2001. - № 4. - Ст. 112.
4 Там же. - 1998. - № 16. - Ст. 599.
5 Там же. - 1998. - № 27. - Ст. 1004.
6 Там же. - 2001. - № 17. - Ст. 747.
7 Там же. - 2000. - № 45. - Ст. 1971.
8 Там же. - 2001. - № 13. - Ст. 580.

Норм права. Вони спрямовані на реалізацію приписів нормативно-правових актів і не тільки адміністративних, але й інших галузей права. За своїм характером індивідуальні акти управління є розпорядчими актами, оскільки в них проявляється юридично-владне волевиявлення суб'єкта державного управління щодо конкретного об'єкта управління. Прикладами таких актів можуть бути укази Президента України про призначення на посаду або звільнення з посади міністра, державного секретаря міністерства, постанови КМУ (зокрема, від 18 лютого 1998 р. «Про включення Одеської державної юридичної академії до Переліку вищих навчальних закладів з підготовки та перепідготовки фахівців органів виконавчої влади та ринкової економіки »1) та ін
Індивідуальні акти управління не підлягають державній реєстрації в органах юстиції, як це має місце щодо нормативно-правових актів.
В адміністративній науці прийнято вважати, що змішаними актами управління є акти, що містять як нормативні приписи, так і індивідуальні, адресовані конкретним об'єктам управління.
Залежно від дії правового акта управління в просторі розрізняють акти загального і локального характеру. Перші поширюються на всю територію України, другі - на частину території (область, район, місто), на певна установа, державний орган. У ряді випадків органи державного управління можуть приймати акти, які регулюють відносини, що виникають всередині даного органу. Їх прийнято називати внутрішньоорганізаційними. Такі акти виступають різновидом локальних актів управління (наприклад, Статут Одеської національної юридичної академії).
Залежно від дії правового акта управління в часі прийнято розрізняти безстрокові, термінові і тимчасові акти управління. Безстрокові акти управління характеризуються тим, що вони діють протягом необмеженого терміну до того часу, поки не будуть в законному порядку скасовані. У термінових актах управління передбачаються терміни, після закінчення яких акти втрачають свою дію. Тимчасовими визнаються такі акти управління, які діють до тих пір, поки не будуть скасовані іншими актами управління (наприклад, Тимчасовий регламент КМУ, затверджений постановою КМУ від 5 червня 2000 р. 2).
Залежно від форми вираження акти управління поділяються на письмові, усні і конклюдентні. Письмові і уст-
1 Там же. - 1998. - № 7. - Ст. 270.
2 Офіційний вісник України. - 2000. - № 24. - Ст. 994.

Ві акти управління в адміністративній науці ще називають словесними. Найбільш часте використовується письмова форма правового акта, що представляє собою оформлений відповідно до встановлених вимог юридичний документ, в якому відображаються певні приписи, заборони, правила та ін Усні акти управління найбільш часто використовуються у Збройних силах України, органах внутрішніх справ, СБУ та ін Вони не вимагають письмового оформлення і видаються для швидкого та оперативного вирішення управлінських завдань. Усні акти управління є обов'язковими для тих, кому вони адресовані. За невиконання або неналежне виконання таких актів об'єкти управління можуть бути притягнуті до юридичної відповідальності. Конклюдентними є акти управління, які виражаються в дорожніх знаках, спеціальних сигналах, звукових і шумових сигналах, жестах регулювальника (працівника ДАІ) та ін Такі акти є обов'язковими для виконання. Недотримання вимог конклюдентних актів, як правило, є підставою для притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
Залежно від характеру компетенції органу, що видає правові акти управління, розрізняють:
- акти управління органів загального управління. До таких актів належать постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України (з питань фінансової, цінової, інвестиційної, податкової політики тощо); рішення обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (з питань виконання державних і регіональних програм, дотримання прав і свобод громадян, виконання відповідних місцевих бюджетів та ін.) Такі акти спрямовані на вирішення основних завдань публічного управління;
- акти управління органів галузевого управління. Як правило, такі акти (накази) видаються міністерствами і спрямовані на вирішення важливих питань у конкретних галузях державного управління (наприклад, Наказ Міністерства освіти і науки України від 27 жовтня 1998 р. «Про затвердження Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами» 1);
- акти управління органів міжгалузевого управління. Такі акти видаються органами міжгалузевого управління та спрямовані на вирішення конкретних питань в декількох областях або сферах суспільного життя. Вони є обов'язковими для виконання юридичними та фізичними особами, на яких поширюють свою дію.
1 Офіційний вісник України. - 1999. - Ms 2. - Ст. 63.

Прикладом таких актів можуть бути: Наказ Державної податкової адміністрації України від 4 жовтня 1999 р. | Про затвердження порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства »1, Розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 листопада 1999 | Про Положення про порядок проведення перевірок дотримання антимонопольного законодавства »2 та ін Залежно від органів, які видають акти управління та їх назв, правові акти управління класифікують на:
- укази і розпорядження Президента України;
- постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України:
- накази міністерств, державних комітетів, інших центральних органів зі спеціальним статусом;
- рішення місцевих державних адміністрацій:
- рішення органів місцевого самоврядування з реалізації делегованих повноважень;
- нормативні накази керівників державних підприємств, установ, організацій.
Залежно від способу прийняття правових актів управління вони поділяються на колегіальні і одноосібні. Колегіальні акти управління приймаються державним органом або органом місцевого самоврядування на засіданні шляхом проведення голосування, наприклад, постанови Кабінету Міністрів України. Такі акти приймаються по найбільш важливих, основним і загальних питань державного управління. У свою чергу керівники державних органів та інших суб'єктів державного управління можуть видавати одноосібні акти управління у вигляді наказів і розпоряджень. Саме такі акти видають керівники центральних органів виконавчої влади, голови місцевих державних адміністрацій. Слід зазначити, що одноосібні акти управління зустрічаються частіше, ніж колегіальні. І колегіальні, і одноосібні акти управління є обов'язковими для виконання.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 13.2. Види правових актів управління "
  1. 12.5. Поняття, основні риси та види правових актів управління
    правових відносин. Основні риси правового акта управління: 1) є різновидом юридичного акту; 2) являє собою юридичний варіант управлінського рішення; 3) носить підзаконний характер, грунтується на Конституції і законах РФ, законах суб'єктів РФ; 4) виходить від компетентного суб'єкта державного управління; 5) є результатом
  2. § 13. Інші форми безпосереднього здійснення населенням місцевого самоврядування та участі у його здійсненні.
    Правовий характер, як, власне, і правові наслідки прийнятих на цих зборах рішень. Важливою для участі населення у здійсненні місцевого самоврядування є і інформаційна відкритість для громадян органів місцевого самоврядування. Представляється, що в даний час це є одним з найбільш актуальних і дієвих каналів взаємодії громадян та органів місцевого
  3. § 3. Статут муніципального освіти.
    Види, порядок прийняття (видання), офіційного опублікування (оприлюднення) і вступу в силу муніципальних правових актів; термін повноважень представницького органу, депутатів, членів інших виборних органів місцевого самоврядування, виборних посадових осіб місцевого самоврядування, а також підстави та порядок припинення повноважень цих органів та осіб; види відповідальності органів і
  4. § 4. Компетенція представницького органу.
    Види контролю представницького органу муніципального утворення, як: контроль за виконанням місцевого бюджету (фінансовий контроль); контроль за виконанням органами та посадовими особами муніципального освіти повноважень щодо вирішення питань місцевого значення; контроль за дотриманням встановленого порядку розпорядження власністю муніципального освіти. Розглянемо дані
  5. § 1. Поняття громадського самоврядування жителів
    види волевиявлення знаходять вираження в ряді організаційно-правових форм. До них необхідно віднести референдуми, вибори та відкликання депутатів, виборних посадових осіб, сходи, збори, конференції жителів, правотворческие ініціативи громадян, територіальне громадське самоврядування жителів, публічні слухання, опитування, звернення громадян до органів державної влади та місцевого самоврядування.
  6. § 1. Муніципальні вибори, виборче право і виборча система
    види виборів не підпадають під нині чинне виборче законодавство, вимагають окремого нормативного регулювання. 3. Вибори, з урахуванням викладеного вище, є сфера сполуки інститутів прямої і представницької демократії. Проте їх основу все-таки складають інститути прямої демократії і головний з них - безпосереднє колективне голосування виборців. Стосовно до тих же
  7. § 2. Структура і організація роботи представницького органу муніципального утворення
    види засідань. Чергові засідання проводяться у встановлені регламентами представницького органу терміни. Вони скликаються головою представницького органу (або головою муніципального освіти). Позачергові засідання проводяться в міру необхідності, в силу виниклих обставин. Регламенти звичайно передбачають спеціальний порядок ініціювання позачергових засідань. Вони проводяться
  8.  § 4. Контрольний орган муніципального освіти
      види робіт палати із зазначенням термінів їх проведення, відповідальних фахівців палати, необхідної кількості інших фахівців, у тому числі залучених на договірній і іншій основі. Обов'язковому включенню в плани і програми робіт палати підлягають доручення міської Думи. Обов'язковому розгляду при формуванні планів і програм підлягають запити голови міської Думи, його
  9.  § 2. Місцева адміністрація
      види таких управлінських структур, їх перелік встановлювався в масштабах всієї країни в нормативному порядку. Наприклад, в радянський період це робилося відповідно до Указу Президії Верховної Ради РРФСР від 1 липня 1982 "Про відділи і управліннях виконавчих комітетів крайових, обласних Рад народних депутатів, Рад народних депутатів автономних областей і автономних округів,
  10.  § 1. Правова природа муніципальної служби
      види. Тому доречно, перефразовуючи відомий вислів, сказати, що не муніципальні освіти для реєстру, а реєстр для муніципальних утворень. У штатний розклад включаються не тільки посади, на яких здійснюється муніципальна служба, а й заміщуються на професійній постійній основі виборні муніципальні посади. З метою технічного забезпечення діяльності
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка