загрузка...

трусы женские х/б
« Попередня Наступна »

37.2. Система і повноваження центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в галузі соціального захисту населення

До відання Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі виконавчої влади належать питання, пов'язані з реалізацією і додержанням гарантій соціальних прав громадян, передбачених законодавством про соціальний захист, проведенням в життя єдиної соціальної політики. Кабінет Міністрів розробляє і здійснює через систему органів виконавчої влади загальнодержавні програми соціально-економічного розвитку країни, приймає або затверджує нормативні акти, якими регламентується діяч-

ність органів соціального захисту населення. Так, Кабінет Міністрів прийняв цілий ряд нормативних актів щодо організації роботи органів соціального захисту, медико-соціальної експертної комісії, професійної реабілітації інвалідів, підвищенню розмірів пенсій і т. п.
У зв'язку з цим важливо відзначити, що управління системою соціального захисту має ряд особливостей. Зокрема, тут широко застосовується система нормативів, планування витрат коштів на цілі соціального забезпечення, які встановлюються в централізованому порядку на загальнодержавному рівні. У централізованому порядку на державному рівні управління встановлюються всі умови і норми пенсійного забезпечення, нормативи витрат коштів і чисельності працівників в органах соціального захисту.
Міністерство праці та соціальної політики України (Мінпраці України) є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері зайнятості, соціального захисту населення, соціального страхування, оплати, нормування та стимулювання роботи, охорони та умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, соціально-трудових відносин, трудової міграції.
Діяльність Мінпраці України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мінпраці України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також Положенням про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженим Указом Президента України від 30 серпня 2000 р.1
У межах своїх повноважень Мінпраці України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.
Мінпраці України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо удосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.
Основними завданнями Мінпраці України є:
- участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері зайнятості, соціального захисту населення, соціального страхування, оплати, нормування та стимулювання роботи , охорони та умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, соціально-трудових відносин, трудової міграції;
1 Офіційний вісник України. - 2000. - № 35. - Ст. 1482; 2002. - № 2. - Ст. 54.

- Керівництво діяльністю державної служби зайнятості, проведення заходів, пов'язаних з ефективним функціонуванням ринку праці, сприяння раціональній, продуктивній і вільно обраній зайнятості, підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили;
- розробка і здійснення заходів щодо посилення мотивації до праці, удосконалення її оплати, організації та нормування;
- здійснення комплексного управління охороною праці та державного нагляду за додержанням у процесі трудової діяльності вимог щодо безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
- забезпечення через систему підпорядкованих йому органів реалізації прав громадян на соціальний захист шляхом своєчасного та адресного надання соціальної підтримки, в тому числі державної допомоги малозабезпеченим громадянам, у разі втрати роботи, працездатності, досягнення пенсійного віку і т. п.;
- забезпечення розвитку соціально-трудових відносин та захисту прав працюючих громадян шляхом здійснення державного нагляду за додержанням роботодавцями вимог законодавства про працю;
- розробка заходів, спрямованих на реалізацію політики грошових доходів населення.
Мінпраці України має право:
- представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладання міжнародних договорів України;
- одержувати в установленому законодавством порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також від підприємств, установ та організацій інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на Міністерство завдань;
- залучати фахівців центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;
- проводити в установленому порядку конференції, семінари, наради з питань, що належать до його компетенції;
- утворювати за погодженням з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади координаційні комісії, експертні та робочі групи, залучати на договірній основі фахівців до роботи в цих комісіях (групах) , а також для проведення консультацій;

- здійснювати видавничу діяльність з метою висвітлення питань державної політики у сфері зайнятості, соціального захисту населення, соціального страхування, оплати, нормування та стимулювання праці, охорони і умов роботи, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, соціально-трудових відносин.
Мінпраці України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, відповідними органами інших держав, а також об'єднаннями громадян, релігійними об'єднаннями, благодійними організаціями та окремими громадянами .
Мінпраці України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання, в разі потреби видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади спільні акти.
Нормативно-правові акти Мінпраці України підлягають реєстрації в установленому законодавством порядку. Рішення Мінпраці України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами.
Мінпраці України очолює Міністр, якого призначає на посаду за поданням прем'єр-міністра України та звільняє з посади Президент України.
Через Міністра спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України діяльність Державного комітету України у справах ветеранів.
Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Мінпраці України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності в Міністерстві утворюється колегія у складі Міністра (голова колегії), його першого заступника та заступників, а також керівників структурних підрозділів Мінпраці України .
До складу колегії можуть входити керівники інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінпраці України, а також представники громадських організацій. Члени колегії затверджуються та звільняються від обов'язків Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра. Рішення колегії проводяться в життя наказами Мінпраці України.
У складі Мінпраці України Кабінетом Міністрів України можуть бути утворені урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції).

Для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо головних напрямів розвитку у сфері праці та соціальної політики, обговорення найважливіших програм та інших питань у Мінпраці України можуть створюватися вчена рада, інші консультативні та дорадчі органи.
Склад цих органів і положення про них затверджує Міністр.
Гранична чисельність працівників центрального апарату Мінпраці України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської держадміністрації та управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрації (далі - управління) є структурним підрозділом обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, які утворюються головами обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, підзвітні та підконтрольні головам відповідної держадміністрації та Мінпраці.
Управління в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Мінпраці, розпорядженнями голови обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації, актами відповідних органів місцевого самоврядування, а також положенням про управленіі1.
Основними завданнями управління є:
- забезпечення на відповідній території реалізації державної політики у сфері соціально-трудових відносин, безпечної життєдіяльності, оплати, охорони та належних умов праці, зайнятості , пенсійного забезпечення, соціального захисту та обслуговування населення, у тому числі громадян, які потребують допомоги та соціальної підтримки з боку держави;
- забезпечення, в межах своїх повноважень, дотримання законодавства про працю та охорону праці , зайнятість, загальнообов'язкове державне соціальне страхування, пенсійне забезпечення та соціальний захист населення;
- формування і забезпечення виконання цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки умов праці та виробничого середовища, а також здійснення заходів, пов'язаних з охороною праці , передбачені-
1 Типове положення про головне управління праці та СОЦІАЛЬНОГО захисту населення обласної, Київської МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ адміністрації и управління праці та СОЦІАЛЬНОГО захисту населення Севастопольської МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ адміністрації: Затв. УХВАЛИЛИ Кабінету Міністрів України от 29 вересня 2000 р. № 1498 / / Офіційний вісник України. - 2000. - № 40. - Ст. 1698.

Ренних в програмах соціально-економічного та культурного розвитку регіонів;
- сприяння ефективному використанню трудових ресурсів, раціональної, продуктивної та вільно обраної зайнятості, підвищенню конкурентоспроможності робочої сили, продуктивності праці;
- сприяння органам місцевого самоврядування у вирішенні питань соціально-економічного розвитку відповідних територій; організаційно-методичне забезпечення діяльності відповідних структурних підрозділів виконавчих органів рад;
- удосконалення форм соціального партнерства, організація співробітництва місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з профспілками та організаціями роботодавців.
Управління у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими структурними підрозділами обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, а також з релігійними, благодійними організаціями та об'єднаннями громадян .
Управління очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації за погодженням з Мінпраці.
Для погодженого вирішення питань, що відносяться до компетенції управління, в ньому утворюється колегія у складі начальника управління (голова колегії), його заступників за посадою, інших відповідальних працівників управління.
До складу колегії можуть входити керівники органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінпраці, а також представники відповідних громадських організацій.
Персональний склад колегії затверджується головою обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації за поданням начальника управління.
Рішення колегії проводяться в життя наказами начальника управління.
Для розробки наукових рекомендацій та пропозицій щодо основних напрямів діяльності управління, обговорення найважливіших програм та вирішення інших питань в управлінні можуть створюватися вчені ради.
Склад вчених рад і положення про них затверджує начальник управління.
Управління утримується за рахунок коштів державного бюджету.

Граничну чисельність, фонд оплати праці працівників та видатки на утримання управління в межах виділених асигнувань визначає голова обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації після попередньої ним експертизи у фінансовому управлінні відповідної держадміністрації.
  Структурним підрозділом районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, який створюється головою цієї адміністрації, є Управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації. Воно підзвітне і підконтрольне голові держадміністрації і, відповідно, головному управлінню праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської держадміністрації, управлінню праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрації.
  Управління в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Мінпраці, розпорядженнями голови обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, наказами начальника головного управління праці та соціального захисту населення обласної , Київської міської держадміністрації, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрації, рішеннями відповідних органів місцевого самоврядування, а також положенням про управленіі1.
  Основними завданнями управління є:
  - Забезпечення в межах своїх повноважень дотримання законодавства про працю, охорона праці, зайнятість, загальнообов'язкове державне соціальне страхування, пенсійне забезпечення, соціальний захист населення;
  - Удосконалення форм і засад соціального партнерства, організація співробітництва місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з профспілками та організаціями роботодавців;
  - Призначення та організація виплати пенсій, а після передачі функцій з призначення і виплати пенсій Пенсійному фонду - здійснення контролю за їх призначенням та виплатою;
  1 Типове положення про головне управління праці та СОЦІАЛЬНОГО захисту населення обласної, Київської МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ адміністрації и управління праці та СОЦІАЛЬНОГО захисту населення Севастопольської МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ адміністрації: Затв. УХВАЛИЛИ Кабінету Міністрів України от 29 вересня 2000 р. № 1498 / / Офіційний вісник України. - 2000. - № 40. - Ст. 1698.

  - Призначення і виплата соціальної допомоги, встановленої законодавством, надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого пічного побутового палива;
  - В межах своєї компетенції бере участь у здійсненні комплексних програм поліпшення обслуговування інвалідів, одиноких непрацездатних громадян, а також громадян похилого віку та сприяння всебічному розвитку соціального обслуговування за місцем їх проживання;
  - Забезпечення працевлаштування інвалідів, сприяння здобуттю ними освіти і кваліфікації на рівні, що відповідає їх здібностям і можливостям;
  - Сприяння органам місцевого самоврядування у вирішенні питань соціально-економічного розвитку відповідної території.
  Управління під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими структурними підрозділами районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, органами місцевого самоврядування, а також з підприємствами, установами, організаціями, громадянами та їх об'єднаннями.
  Управління очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації за погодженням, відповідно, з начальником головного управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської держадміністрації, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрації.
  Для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій з питань, що належать до компетенції управління, в ньому можуть створюватися вчені ради і комісії.
  Склад вчених рад і комісій та положення про них затверджує начальник управління.
  Управління утримується за рахунок коштів державного бюджету. Граничну чисельність, фонд оплати праці працівників та видатки на утримання управління в межах виділених асигнувань визначає голова районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації після попередньої експертизи у фінансовому відділі.
  З метою подальшого реформування та удосконалення системи соціального захисту населення Кабінет Міністрів України 22 листопада 1999 прийняв Постанову «Про поширення досвіду Миколаївської області у сфері соціального захисту населення». У ньому, зокрема, схвалювався узагальнений Міністер-

  ством праці та соціальної політики досвід Миколаївської обласної державної адміністрації щодо удосконалення управління в сфері соціального захисту населення, що забезпечує перехід до функціонального принципу побудови установ соціального захисту, наближення їх діяльності до людей, спрощення управлінських послуг, надання адресної допомоги пенсіонерам, інвалідам та сім'ям з дітьми. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям разом з Міністерством праці та соціальної політики було запропоновано завершити в кожному місті та районі створення територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян; забезпечити протягом 1999 і 2000 років утворення у складі управлінь праці та соціального захисту населення районних державних адміністрацій відділів соціального захисту сільського населення.
  Миколаївська область була визначена пілотною з питань удосконалення системи соціального захисту населення.
  З питань соціального захисту населення з Міністерством праці та соціальної політики України тісно співпрацює Пенсійний фонд України.
  Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
  Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 р.1
  Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та вищевказаним Положенням.
  Пенсійний фонд України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо удосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень Пенсійний фонд України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.
  Основними завданнями Пенсійного фонду України є:
  - Участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування;
  1 Офіційний вісник України. - 2001. - № 4. - Ст. 350.

  - Забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повне і своєчасне фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються з коштів Пенсійного фонду України;
  - Ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів Пенсійного фонду України.
  Пенсійний фонд України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, відповідними органами інших держав.
  Пенсійний фонд України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.
  Пенсійний фонд України в разі потреби видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування спільні акти.
  Нормативно-правові акти Пенсійного фонду України підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
  Рішення Пенсійного фонду України, прийняті в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами.
  Бюджет Пенсійного фонду України формується за рахунок:
  - Збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, який сплачується підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами в порядку, визначеному законодавством;
  - Коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів;
  - Коштів, які надходять за регресними вимогами;
  - Добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян;
  - Сум пені, фінансових санкцій, штрафів, передбачених за порушення порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
  - Банківських кредитів;
  - Інших не заборонених законодавством надходжень. Бюджет Пенсійного фонду України щороку затверджується Кабінетом Міністрів України.

  Кошти Пенсійного фонду України спрямовуються на:
  - Фінансування виплати державних пенсій та інших соціальних виплат, які відповідно до законодавства здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, в тому числі громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон;
  - Погашення банківських кредитів та відсотків за їх використання;
  - Створення і функціонування системи персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування;
  - Утримання центрального апарату та органів Пенсійного фонду України, розвиток їх матеріально-технічної бази;
  - Організацію роз'яснювальної роботи серед населення та здійснення інших заходів відповідно до завдань Пенсійного фонду України.
  Кошти Пенсійного фонду України зберігаються на окремих поточних рахунках і субрахунках в установах банків, використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.
  Оплата послуг, пов'язаних із здійсненням поточної господарської діяльності, здійснюється Пенсійним фондом України та його органами за тарифами, встановленими для бюджетних організацій.
  Керівництво діяльністю Пенсійного фонду України здійснюється правлінням Пенсійного фонду України, чисельність і персональний склад якого затверджуються Кабінетом Міністрів України.
  Голова правління Пенсійного фонду України та його заступники призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України в установленому порядку.
  Засідання правління Пенсійного фонду України скликаються в міру потреби, але не рідше одного разу на квартал. Правління є правомочним приймати рішення за наявності на засіданні не менше двох третин його членів. Рішення приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів правління.
  Для розгляду пропозицій щодо реалізації основних завдань, обговорення найважливіших питань діяльності у Пенсійному фонді України можуть створюватися наукові, методологічні, експертні ради та інші дорадчі та консультативні органи. Склад цих органів і положення про них затверджує голова правління Пенсійного фонду України.
  Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також від де-

  ли Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
  Гранична чисельність працівників Пенсійного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.
  Структуру центрального апарату Пенсійного фонду України, а також положення про його структурні підрозділи затверджує голова правління Пенсійного фонду України.
  Штатний розпис і кошторис видатків центрального апарату Пенсійного фонду України затверджує голова правління Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством фінансів України.
  Постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 р. № 11-2 «Про утворення головних управлінь Пенсійного фонду України» 1 в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворені на базі управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі відповідні головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та затверджені Положення про них. У районах, містах і районах у містах діють управління Пенсійного фонду України.
  Основними завданнями управління є:
  1) забезпечення у відповідному регіоні збору та акумулювання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (далі - збір) та інших засобів, призначених для пенсійного забезпечення, повне фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Фонду;
  2) забезпечення призначення і виплати пенсій згідно з чинним законодавством;
  3) ефективне використання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій;
  4) забезпечення функціонування автоматизованої системи персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
  20 жовтня 1998 Президент України видав Указ «Про проведення у Львівській області експерименту з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду України». На виконання цього Указу 10 грудня 1998 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Про забезпечення проведення у Львівській області експерименту з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду України» 2. Цим Постанов-
  1 Офіційний вісник України. - 2002. - № 29. - Ст. 1397.
  2 Там же. - 1998. - № 50. - Ст. 1837.

  ленням було затверджено Порядок проведення у Львівській області експерименту з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду.
  Цей Порядок регулював діяльність органів Пенсійного фонду щодо виконання Указу Президента України від 20 жовтня 1998 р. № 1156 «Про проведення у Львівській області експерименту з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду України».
  Під час проведення експерименту органи Пенсійного фонду у Львівській області, крім покладених на них функцій, виконували функції органів соціального захисту населення з призначення і виплати (нарахування, облік нарахованих та виплачених сум, підготовка виплатних документів) пенсій.
  Експеримент проводився в комплексі з впровадженням персоніфікованого обліку внесків і єдиних програм автоматизованих систем обробки документів.
  На період проведення експерименту органи Пенсійного фонду області:
  1) прийняли від управлінь (відділів) соціального захисту населення Львівської області необхідну документацію, бази даних одержувачів пенсій, нормативні та виплатні документи, обчислювальну техніку з програмним комплексом «Автоматизоване робоче місце інспектора з призначення і виплати пенсій» та інші матеріально-технічні засоби;
  2) застосовували законодавчу базу з питань пенсійного забезпечення з урахуванням змін і доповнень до неї, а також керувалися Порядком подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», затвердженим наказом Міністра соціального забезпечення України від 4 березня 1992 № 15. У разі необхідності удосконалився порядок документообігу, необхідний для забезпечення фінансування і виплат пенсій;
  3) на вимогу органів соціального захисту населення надавали необхідну інформацію, документи і матеріали для здійснення функцій контролю за правильністю призначення та виплати пенсій;
  4) відшкодовували витрати, пов'язані з виготовленням виплатних документів і супроводом програмних засобів автоматизованої системи АСОПД / КОМТЕХ;
  5) дотримувалися раніше встановленого режиму роботи в управліннях (відділах) соціального захисту населення, а також прийомних днів для звернення громадян;
  6) у встановлені терміни розглядали звернення громадян з питань призначення та виплати пенсій і приймали відповідні заходи;

  в міру впровадження персоніфікованого обліку відомостей на обов'язкове державне пенсійне страхування, призначення та виплату пенсій проводили з використанням даних зазначеного обліку. З цією метою Львівська обласна державна адміністрація зобов'язала керівників підприємств, установ, організацій, розташованих на території області, забезпечити своєчасне подання до персоніфікованого обліку відомостей про осіб, термін виходу на пенсію яких починався з 1 квітня 1999 року. Ці відомості подавалися працедавцями та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, не використали працю найманих працівників, відповідно до нормативно-правовими документами, які видаються Пенсійним фондом України. 
загрузка...
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "37.2. Система і повноваження центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в галузі соціального захисту населення"
  1.  § 3. Джерела муніципального права.
      систему органів державної влади (ст. 12). Правовому регулюванню місцевого самоврядування в Конституції Російської Федерації присвячена гл. 8 "Місцеве самоврядування" (ст. ст. 130 - 133). На основі конституційних норм можна визначити наступні параметри правового простору місцевого самоврядування: населення муніципального освіти самостійно вирішує питання місцевого значення;
  2.  § 3. Самоврядування в дореволюційної Росії.
      система виборів носила назву куріальних. По суті, в куріальних системі був закладений становий ценз. Відповідно до Положення про губернські і повітових земських установах від 1 січня 1864 до ведення земств відносилося: пристрій і утримання місцевих шляхів сполучення, земська пошта, земські школи, лікарні, притулки і богадільні; розвиток місцевої торгівлі і промисловості, народне
  3.  § 3. Окремі джерела муніципального права
      системи. Якщо міжнародним договором РФ встановлено інші правила, ніж передбачені законом, то застосовуються правила міжнародного договору. Для вітчизняного місцевого самоврядування основоположним міжнародним актом є Європейська хартія місцевого самоврядування. Існує точка зору, згідно з якою Хартія за юридичною силою вище Конституції РФ, однак із цим навряд чи можна
  4.  § 3. Політико-правові засади організації місцевої влади в УРСР
      системі місцевої влади. Більшовики після захоплення влади в жовтні 1917 р. зробили в організації місцевої влади ставку на Ради робітничих, селянських і солдатських депутатів. Ті спочатку виникли як організаційні осередки страйкового руху (революція 1905 р.), ставши в 1917 р. поряд з військово-революційними комітетами органами збройного повстання. У зверненні II Всеросійського з'їзду Рад
  5.  § 3. Децентралізація та місцеве самоврядування
      системи на її периферію і зміцнення політико-правової самостійності периферійних підсистем: суб'єктів федерації, муніципальних утворень і т.п. Іноді децентралізацію відрізняють від деконцентрації. Так, Г. Бребан вказує, що при деконцентрації владні повноваження делегуються державою своїм структурним ланкам, тобто центральний апарат управління наділяє владою свої периферійні
  6.  § 3. Освіта та організація діяльності виборчих комісій
      системою виборчих комісій, очолюваної Центральною виборчою комісією (ЦВК) РФ. У зазначену систему також входять виборчі комісії суб'єктів Федерації, муніципальних утворень, окружні, дільничні виборчі комісії. В організації муніципальних виборів можуть також брати участь територіальні (районні, міські та інші) комісії. Правова природа комісій.
  7.  § 2. Джерела комерційного права
      системою приватного права; в єдиному цивільному кодексі і ряді спеціальних нормативних актів, присвячених тим чи іншим інститутам комерційного права, що відповідає, на наш погляд, сучасної тенденції розвитку комерційного законодавства. Вибір того чи іншого варіанту систематизації комерційного законодавства залежить від волі та інтересів законодавця, що формує цю систему з урахуванням
  8.  § 2. Створення комерційних організацій
      систематичного отримання прибутку, - створення комерційних організацій переслідує ті ж цілі, що і створення інших юридичних осіб. Це відокремлення майна засновника, обмеження майнового ризику учасника відокремленим майном, організація управління відповідним майном, виступ комерційної організації в обороті від власного імені. По суті це ознаки юридичної
  9.  § 3. Розгляд економічних спорів арбітражними судами
      систему Російської Федерації входять згідно Закону «Про судову систему Російської Федерації» спеціалізовані судові установи - Федеральні арбітражні суди. [1] У п. 2 ст. 118 Конституції Російської Федерації не виділено як самостійного виду судового процесу арбітражне судочинство. Отже, з точки зору законодавця, розгляд спорів арбітражними судами
  10.  § 5. Захист прав та інтересів підприємця у відносинах у сфері управління; роль прокуратури і нотаріату в правовому забезпеченні підприємницької діяльності
      системи організацій, наприклад, Центральний банк Російської Федерації щодо комерційних банків, Міністерство фінансів Російської Федерації щодо страхових організацій; - права на застосування санкцій до підприємців. Маються на увазі не тільки фінансові чи штрафні санкції, а й санкції немайнові. Так, наприклад, згідно з п. 4 ст. 11 Закону «Про федеральних органах податкової
загрузка...

загрузка...
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка