| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
38.1. Зміст і основні напрями державної політики в галузі фізкультури, спорту і туризму |
||
|
Спорт є органічною частиною фізичної культури, особливо сферою виявлення та уніфікованого порівняння досягнень людей у певних видах фізичних вправ, технічної, інтелектуальної та іншої підготовки шляхом змагальної діяльності. Соціальна цінність спорту визначається його дійовим стимулюючим впливом на поширення фізичної культури серед різних верств населення. 24 грудня 1993 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про фізичну культуру і спорт» 1. Цей Закон визна- 1 Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 14. - Ст. 80. Деляет загальні правові, соціальні, економічні та організаційні основи фізичної культури і спорту в Україні, участь державних органів, посадових осіб, а також підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності у зміцненні здоров'я громадян, досягненні високого рівня працездатності та довголіття засобами фізичної культури і спорту. Держава регулює відносини у сфері фізичної культури і спорту шляхом формування державної політики у цій сфері, створення відповідних державних органів, фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, нормативно-правового та іншого забезпечення розвитку фізичної культури та спорту, а також визнання широкого самодіяльного статусу фізкультурно-спортивного руху в Україні і комплексної взаємодії державних органів з громадськими організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості. Держава визнає і всебічно підтримує олімпійський рух в Україні. Держава надає необхідну допомогу, пільги та гарантії окремим категоріям громадян, в тому числі інвалідам, для реалізації ними своїх прав у сфері фізичної культури і спорту. Держава забезпечує пріоритетний розвиток фізичної культури і спорту на селі, створює необхідні умови для занять фізичною культурою і спортом сільських працівників і членів їх сімей. Держава гарантує надання в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, безкоштовних та пільгових фізкультурно-оздоровчих послуг дітям, в тому числі: дітям-сиротам і дітям, які залишилися без піклування батьків, дітям, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям з багатодітних та малозабезпечених сімей, дітям-інвалідам. Держава забезпечує в межах, визначених Кабінетом Міністрів України, надання безкоштовних та пільгових фізкультурно-оздоровчих послуг дітям дошкільного віку, учням загальноосвітніх та професійних навчально-виховних закладів, ветеранам війни та особам, прирівняним до них, а також встановлює пільги при наданні таких послуг іншим категоріям громадян. Держава створює умови для правового захисту інтересів громадян у сфері фізичної культури і спорту, розвиває фіз-культурно-спортивну індустрію та інфраструктуру, заохочує прагнення громадян зміцнювати своє здоров'я, вести здоровий спосіб життя. Разом з тим фізкультурний рух в Україні спирається на різнобічну діяльність громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості. Первинною ланкою самодіяльної організації фізкультурного руху є колективи фізкультури на підприємствах, в установах, організаціях, що об'єднують на засадах добровільності громадян за їх інтересами у фізкультурно-спортив-ном русі. Громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості (добровільні спортивні товариства, спортивні федерації, клуби і т. п.) реалізують свої завдання на всіх рівнях і напрямах фізкультурно-спортивної діяльності у взаємодії з державними органами, профспілками, іншими об'єднаннями громадян, суб'єктами підприємництва, відповідними міжнародними організаціями. Сферами впровадження фізичної культури є виробнича, навчально-виховна, соціально-побутова сфери. Держава створює необхідні умови для підготовки наукових та викладацьких кадрів, розвитку наукових досліджень у галузі фізичної культури і стимулює впровадження їх у суспільну практику. Основними напрямками впровадження фізичної культури є фізкультурно-оздоровча діяльність, фізичне виховання та розвиток масового фізкультурно-спортивного руху. Державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні розробляється центральним органом виконавчої влади з фізичної культури і спорту та затверджується Кабінетом Міністрів України. Державна програма передбачає вимоги щодо організації підтримки та зміцнення здоров'я певних категорій громадян, вимоги до навчальних програм щодо фізичного виховання, системи програмно-оціночних нормативів і вимог щодо фізичного розвитку і підготовленості різних груп населення, основні напрями розвитку масового самодіяльного спорту та спорту вищих досягнень, а також основні початку організаційного, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, нормативно-правового та іншого її забезпечення. Кабінет Міністрів України затверджує систему програмно-оціночних нормативів і вимог щодо фізичного розвитку і підготовленості різних вікових груп населення. Органи охорони здоров'я за рахунок виділених їм коштів визначають рівень фізичного розвитку населення. Державна програма повинна передбачати окремий розділ щодо розвитку фізичної культури і спорту в сільській місцевості. Державна програма розробляється за участю громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості ності, громадських організацій інвалідів на основі наукових досліджень в галузі фізичної культури і спорту та в інших областях науки . На основі державної програми розвитку фізичної культури і спорту Кабінет Міністрів України передбачає відповідний розділ у програмах економічного і соціального розвитку України. Верховна Рада України визначає державну політику і здійснює законодавче регулювання відносин у сфері фізичної культури і спорту, а також здійснює контроль за реалізацією державної програми розвитку фізичної культури і спорту в Україні та за виконанням законодавства про фізичну культуру і спорті. Центральний орган виконавчої влади з фізичної культури і спорту забезпечує реалізацію державної політики у сфері фізичної культури і спорту, несе відповідальність за її виконання. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування створюють у своєму складі відповідні органи з фізичної культури і спорту. Фінансування державної програми розвитку фізичної культури і спорту здійснюється за рахунок державного бюджету, бюджетів місцевого самоврядування та передбачається в них окремою статтею. Державне фінансування фізкультурно-вихователь-ної діяльності та спорту вищих досягнень здійснюється окремо. Розподіл державних коштів здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади з фізичної культури і спорту з урахуванням пропозицій відповідних громадських організацій. На розвиток фізкультури і спорту підприємства, установи та організації спрямовують кошти в порядку, визначеному законодавством. У сільській місцевості витрати на утримання всіх установ фізкультурно-спортивного призначення, в тому числі дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також проведення фізкультурно-но-спортивних заходів забезпечується, в основному, з державного бюджету і бюджетів місцевого самоврядування. Матеріально-технічну базу фізичної культури і спорту складають усі види фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, фізкультурно-спортивного спорядження і обладнання, інше майно, призначене для занять фізичною культурою і спортом. Нормативи мінімальної забезпеченості основними фізкультурно-оздоровчими і спортивними спорудами жи- лих районів, а також підприємств, установ і організації всіх форм власності визначаються центральними органами виконавчої влади з фізичної культури і спорту, архітектури та будівництва. Будівництво в житлових районах фізкультурно-оздоровчих і спортивних об'єктів здійснюється відповідно до встановлених нормативів за рахунок коштів, що спрямовуються на житлове будівництво, та коштів організацій-забудовників житла. Селу надається перевага (з розрахунку на душу населення) у спорудженні об'єктів фізичної культури і спорту, забезпечується відповідний рівень обслуговування засобами фізичної культури і спорту за науково обгрунтованими нормативами. Будівництво, реконструкція та утримання об'єктів фізичної культури і спорту в сільській місцевості здійснюється за рахунок державного та місцевого бюджетів. Не допускається: - будівництво нових і реконструкція наявних дошкільних виховних, загальноосвітніх та професійних навчально-виховних, вищих навчальних закладів без передбачених нормативами фізкультурно-спортивних споруд та функціональних приміщень ; - перепрофілювання та ліквідація діючих фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд без створення рівноцінних споруд. Органи виконавчої влади з фізичної культури і спорту та відповідні органи місцевого самоврядування здійснюють контроль за ефективністю використання спортивних споруд незалежно від форм власності. Органи виконавчої влади з фізичної культури і спорту, з питань освіти та охорони здоров'я, інші державні органи та органи місцевого самоврядування, громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості відповідно до їх компетенції видають акти, що регулюють діяльність у сфері фізичної культури і спорту. Нормативні акти центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту, видані відповідно до його компі-тенцііей, є обов'язковими для інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також підприємств, установ і організацій. Держава сприяє веденню широкої пропаганди фізичної культури і спорту як фактора зміцнення здоров'я, фізичного і духовного загартування людини. Пропаганда здорового способу життя ведеться державними та іншими засобами масової інформації шляхом популяризації оздоровчого значення фізичної культури, спорту вищих досягнень, досягнень України на міжнародних спортивних аренах, олімпійських ідеалів і т. п. Держава стимулює розвиток фізкультури і спорту шляхом розширення матеріально-технічної бази, надання пільг щодо оподаткування та кредитування, а також морального та матеріального заохочення спортсменів, фахівців у цій галузі, інших суб'єктів фізкультурно-спортівноі діяльності. В межах, визначених законодавством, не обкладаються податками кошти підприємств, установ, організацій, спрямовані на фізкультурно-оздоровчу та спортивну діяльність. Суб'єктам підприємницької діяльності, які займаються виробництвом товарів фізкультурно-спортивного призначення та спортивного обладнання, може надаватися пільговий режим кредитування та оподаткування. Органами виконавчої влади, місцевого самоврядування встановлюються пільгові тарифи на комунальні послуги та енергопостачання для фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд або їм надається фінансова підтримка для компенсації витрат на їх оплату. Громадські організації фізкультурно-оздоровчої та спортивної спрямованості можуть користуватися матеріальною, в тому числі фінансовою, підтримкою держави. Держава сприяє розвитку суспільної активності і залучає громадські організації до управління в галузі фізичної культури і спорту. Органи виконавчої влади, відповідні органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції можуть делегувати громадським організаціям фізкультурно-спортівноі спрямованості окремі повноваження щодо розвитку видів спорту (підготовки спортсменів до участі в змаганнях, організації спортивних заходів тощо п .), здійснюють контроль за реалізацією таких повноважень. У своїй діяльності громадські організації фізкультурно-спортівноі спрямованості та їх об'єднання керуються Законом України «Про фізичну культуру і спорт», Законом України «Про об'єднання громадян», іншими законодавчими актами України. Спортивна федерація (асоціація, спілка, об'єднання тощо) - громадська організація фізкультурно-спортівноі спрямованості, що створюється для розвитку відповідного виду спорту (версії) і керується у своїй діяльності Конституцією України, законами, іншими нормативно-правовими актами України та своїм статутом. Порядок, особливості створення та діяльності спортивної федерації визначаються Законом України «Про фізичну культуру і спорт» та Законом України «Про об'єднання громадян». Спортивна федерація може мати місцевий або всеукраїнсий-кий статус. Вступ спортивної федерації до відповідної міжнародної спортивної організації не є підставою для її перереєстрації як міжнародного об'єднання громадян. У статуті спортивної федерації зазначається, який вид спорту (версію) вона розвиває. Вік членів спортивної федерації визначається в її статуті залежно від специфіки виду спорту (версії). Кабінет Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту визначає перелік видів спорту (версії), відповідно до специфіки яких спортивна федерація має право набувати всеукраїнського статусу, незалежно від наявності місцевих осередків у більшості областей України, в Автономній Республіці Крим, у містах Києві та Севастополі. Спортивної федерації присвоюється статус національної спортивної федерації згідно з відповідним Законом України «Про фізичну культуру і спорт». Олімпійський рух в Україні координується Національним Олімпійським комітетом України, який є незалежною, неурядовою, громадською організацією. У своїй діяльності Національний Олімпійський комітет України керується законодавством України, Олімпійською хартією та власним статутом. Національний Олімпійський комітет України має виключне право представляти Україну на Олімпійських іграх, в Міжнародному Олімпійському комітеті, міжнародних олімпійських брганізаціях. Національний Олімпійський комітет України має свою національну олімпійську символіку та виключне право її використання. Держава сприяє розвитку матеріально-технічної бази Національного Олімпійського комітету, надає йому фінансову і організаційну допомогу щодо участі членів збірних команд в Олімпійських та Параолім-ських іграх, сприяє у встановленні міжнародних зв'язків. Закон «Про фізичну культуру і спорт» закріплює умови присвоєння статусу національної спортивної федерації. Статус національної спортивної федерації присвоюється тільки однієї спортивної федерації в певному виді спорту за таких умов: - Її реєстрація як всеукраїнської громадської організації; - Відповідність її статутних документів статутним та регламентним вимогам відповідної міжнародної спортивної організації; - Проведенні нею спортивних змагань та фізкультурних заходів; - Наявності в її складі висококваліфікованих спортсменів, тренерів, суддів та фахівців; - Наявності в її структурі легалізованих у встановленому порядку місцевих осередків (федерацій, асоціацій, спілок, об'єднань тощо) та їх взаємодії з місцевим органом виконавчої влади з фізичної культури і спорту щодо розвитку відповідного виду спорту (версії) згідно з укладеним двостороннім договором. Клопотання про присвоєння спортивній федерації статусу національної порушується її керівним органом шляхом подання заяви центральному органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту. Заява про присвоєння спортивній федерації статусу національної розглядається колегією центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту в місячний термін з дня надходження документів. Питання про присвоєння статусу національної спортивної федерації розглядається в порядку, встановленому колегією центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту за участю представників цієї спортивної федерації. За результатами розгляду заяви колегія центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту приймає рішення про присвоєння статусу національної спортивної федерації або відмову у присвоєнні цього статусу, про що заявнику повідомляється письмово в 10-денний термін. У разі прийняття рішення про присвоєння спортивній федерації статусу національної вона заноситься до Реєстру національних спортивних федерацій і їй у 10-денний термін видається відповідне свідоцтво. Про зміни у статутних документах та керівних органах національна спортивна федерація повідомляє в 10-денний термін центральному органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту. Про присвоєння спортивній федерації статусу національної центральний орган виконавчої влади з фізичної культури і спорту повідомляє в друкованих засобах масової інформації. Спортивна федерація позбавляється статусу національної за рішенням колегії центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту у разі втрати фізкультурно-спортивної спрямованості у своїй діяльності, невиконання договірних зобов'язань в межах повноважень, делегованих їй центральним органом виконавчої влади з фізичної культури і спорту. Центральний орган виконавчої влади з фізичної культури і спорту може позбавити спортивну федерацію статусу національної: - За дії та рішення, що порушують законодавство України - на підставі рішення суду; - За порушення статуту, регламенту відповідної міжнародної спортивної організації - на підставі офіційного повідомлення. Центральний орган виконавчої влади з фізичної культури і спорту в 10-денний термін письмово повідомляє про це спортивної федерації, скасовує запис у Реєстрі національних спортивних федерацій і направляє повідомлення у відповідну міжнародну спортивну організацію. Свідоцтво про присвоєння спортивній федерації статусу національної втрачає чинність згідно із законодавством. Спортивної федерації, що отримала статус національної, держава в особі центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту надає: - Певні повноваження щодо розвитку відповідного виду спорту (версії) згідно з укладеним двостороннім договором; - Виключне право представляти відповідний вид спорту (версію) у відповідних міжнародних спортивних організаціях та на міжнародних спортивних змаганнях; - Виняткове право на організацію та проведення офіційних міжнародних змагань на території України та національних змагань. Національна спортивна федерація може отримувати від держави матеріальну та фінансову допомогу на діяльність, передбачену її статутом. Центральний орган виконавчої влади з фізичної культури і спорту: - Здійснює контроль за використанням коштів, виділених національній спортивній федерації з державного бюджету, та за виконанням наданих їй повноважень; - Затверджує за поданням національної спортивної федерації умови та порядок організації проведення всіх українських спортивних змагань. Рішення центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту, видані в межах повноважень, є обов'язковими для виконання національною спортивною федерацією. Центральний орган виконавчої влади з фізичної культури і спорту проводить консультації з зональної спортивною федерацією щодо міжнародних контрактів і договорів, укладених від імені України, стосовно відповідного виду спорту (версії). Національна спортивна федерація: - Погоджує з центральним органом виконавчої влади з фізичної культури і спорту та іншими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування питання щодо проведення на території України міжнародних спортивних змагань; - Інформує центральний орган виконавчої влади з фізичної культури і спорту про наміри проведення всіх спортивних заходів та про рейтинг спортсменів за підсумками змагань. З метою створення умов для реалізації державної політики у сфері фізичної культури і спорту вищих досягнень, підготовки та участі спортсменів України в XXVI літніх (1996) і XVIII зимових (1998) Олімпійських іграх, Указом Президента України від 22 червня 1994 р. «Про державну підтримку розвитку фізичної культури і спорту в Україні »була затверджена Державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні. 1 вересня 1998 Указом Президента України була затверджена Цільова комплексна програма «Фізичне виховання - здоров'я нації». З метою створення правової бази для становлення туризму як високорентабельної галузі економіки та важливого засобу культурного розвитку громадян, забезпечення зайнятості населення, збільшення валютних надходжень, захисту законних прав та інтересів туристів і суб'єктів туристичної діяльності, визначення їх обов'язків і відповідальності, 15 вересня 1995 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про туризм» 1. Цей Закон визначив загальні правові, організаційні, виховні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму. Дія цього Закону поширюється на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, фізичних осіб, діяльність яких пов'язана з наданням туристичних послуг, а також на громадян, їх отримують. Згідно ст. 3 Закону України «Про туризм», держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки і створює сприятливі умови для туристичної діяльності. 1 Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 31. - Ст. 241. Державна політика в галузі туризму визначається Верховною Радою України. Основними напрямами державної політики в галузі туризму є: - Залучення громадян до раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, природним середовищем, організація оздоровлення населення; - Забезпечення раціонального використання та збереження туристичних ресурсів, становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, створення ефективної системи туристичної діяльності для забезпечення потреб внутрішнього та іноземного туризму; - Створення і вдосконалення нормативно-правової бази в галузі туризму відповідно до чинного законодавства України, міжнародних норм і правил; - Захист прав та інтересів держави в галузі туризму; - Створення сприятливого для розвитку туризму податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів контролю; - Створення економічних умов, що стимулюють розвиток туризму в Україні; - Запровадження пільгових умов для організації туристичної та екскурсійної роботи серед дітей, підлітків, молоді, інвалідів та малозабезпечених верств населення; - Заохочення національних та іноземних інвестицій в розвиток туристичної індустрії; - Встановлення порядку стандартизації, сертифікації та ліцензування в галузі туризму; - Впровадження системи статистичної звітності суб'єктів туристичної діяльності; - Визначення порядку управління державною власністю в галузі туризму; - Створення рівних можливостей на ринку туристичних послуг для суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності, сприяння розвитку конкуренції, забезпечення дотримання у цій галузі антимонопольного законодавства; - Забезпечення безпеки туристів, захист їх прав, інтересів та майна; - Підтримка розвитку туризму в регіонах, визначення статусу окремих туристичних центрів, створення умов для пріоритетного розвитку туристичної індустрії; - Організація та розвиток системи наукового забезпечення туризму, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації туристичних кадрів; - Розвиток співробітництва з зарубіжними країнами та міжнародними організаціями, участь у міжнародних програмах розвитку туризму, розробка та укладання міжнародних двосторонніх і багатосторонніх договорів у галузі туризму та визначення механізму їх реалізації. З метою стимулювання розвитку туризму в Україні, підтримки вітчизняних суб'єктів туристичної діяльності, створення сучасної туристичної індустрії та враховуючи міжнародну практику залучення громадських організацій до участі в розвитку туристичної сфери, Президент України 2 березня 2001 видав Указ «Про підтримку розвитку туризму в Україні». Цим Указом підтримано пропозицію Туристичної асоціації України щодо її активної участі у вирішенні питань розвитку туристичної галузі, зокрема: - Проведенні моніторингу основних напрямів розвитку туризму; - Розробки стандартів у сфері туристичних послуг, проведенні сертифікації та атестації туристичних підприємств, здійсненні контролю за виконанням ними умов та правил прийому і обслуговування туристів; - Підготовці проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань туризму; - Забезпеченні захисту прав суб'єктів туристичної діяльності та туристів; - Диверсифікації туристичної діяльності з метою створення додаткових робочих місць, сприяння зайнятості населення; - Організації підготовки та перепідготовки кадрів для підприємств туристичної індустрії; - Розширенні та зміцненні міжнародного співробітництва в галузі туризму, сприяння виходу вітчизняних суб'єктів туристичної діяльності на світовий ринок туристичних послуг; - Організації інформаційної, рекламної та виставкової діяльності з питань туризму; - Відміну юридичних і фізичних осіб, які зробили значний внесок у розвиток туристичної галузі. Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям цим Указом запропоновано: - Сприяти розвитку ринку туристичних послуг, створювати рівні можливості на ньому для всіх суб'єктів підприємництва незалежно від форми власності; - Надавати підтримку Туристичної асоціації України, іншим громадським організаціям у здійсненні ними діяльності щодо розвитку туризму. Державному комітету з телебачення і радіомовлення України, Державної туристичної адміністрації України рекомендовано систематично висвітлювати питання розвитку туристичної галузі, організовувати випуск високоякісного інформаційно-довідкового матеріалу. На виконання Указу Президента України від 10 серпня 1999 р. № 973 «Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року» Кабінет Міністрів України затвердив Державну програму розвитку туризму на 2002-2010 годи1 (далі - Програма). Ця Програма покликана стимулювати ефективне використання наявних рекреаційних ресурсів, підвищити рівень міжгалузевого співробітництва, стимулювати розвиток ринкових відносин у туристичній сфері, визначити перспективи подальшого розвитку туризму на основі аналізу його сучасного стану. Програмою передбачається здійснення комплексу заходів щодо вдосконалення системи управління туристичною галуззю, розробці відповідних нормативно-правових актів, накопиченню на підприємствах туристичної галузі необхідних для здійснення структурних перетворень матеріальних і фінансових ресурсів, зміцненню існуючої матеріальної бази, удосконалення системи статистики у цій галузі, створенню умов для реалізації інвестиційних проектів. Крім того, під час виконання Програми проводитиметься робота із залучення коштів іноземних і вітчизняних інвесторів для розвитку туристичної інфраструктури, задоволенню потреб галузі у висококваліфікованих кадрах, нарощування обсягів надання туристичних послуг за рахунок розширення в'їзного та внутрішнього туризму, здійснення заходів державної підтримки рекламно-інформаційної діяльності , розробці інноваційних проектів і проведення наукових досліджень з питань туризму. На сучасному етапі розвиток системи управління туристичною галуззю повинен охоплювати такі питання, як удосконалення структури управління, реалізація державної політики у цій сфері шляхом координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та суб'єктів підприємництва. Важливе значення має вдосконалення державної статистики з питань туризму з урахуванням міжнародних стандартів та досвіду інших країн. Одним з найважливіших напрямів державної політики у туристичній галузі є підвищення ефективності інформаційно-комунікаційної інфраструктури, створення поло- 1 Офіційний вісник України. - 2002. - № 18. - Ст. 935. жительность образу України як туристичної держави та активізація просування національного туристичного продукту як на внутрішньому, так і на міжнародному ринку туристичних послуг завдяки організаційній та фінансовій підтримці підприємств та організацій туристичної галузі з боку центральних і місцевих органів виконавчої влади. Становлення і розвиток інноваційної діяльності та наукове забезпечення туризму сприятиме створенню нових оригінальних туристичних проектів, комплексному використанню та збереженню навколишнього природного середовища та культурної спадщини, патріотичному вихованню, пропаганді здорового способу життя, зміцненню міжнародного авторитету України як туристичної держави. Розвиток туристичної сфери, що забезпечує створення нових робочих місць, особливо в регіонах з низькою зайнятістю населення, зумовлює необхідність удосконалення системи підготовки кадрів для туризму, доповнення Класифікатора професій ДК003-95 професіями у цій галузі, щорічного збільшення обсягу підготовки висококваліфікованих фахівців, відповідно до реальних потребами, розробку та впровадження сучасних освітніх технологій. Заходи Програми реалізуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, суб'єктів підприємництва всіх форм власності, громадських організацій, цільових кредитів банків, міжнародної технічної допомоги, інвестиційних коштів, інших джерел, не заборонених законодавством. Координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, пов'язаної з виконанням Програми, здійснює Держтурадміністрація, яка щороку подає Кабінету Міністрів України звіт про стан її виконання. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації розробляють регіональні програми розвитку туризму з урахуванням завдань Програми та здійснення заходів до залучення для їх фінансування коштів місцевих бюджетів та з інших джерел, не заборонених законодавством. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "38.1. Зміст і основні напрями державної політики в галузі фізкультури, спорту і туризму" |
||
|
||