ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Ольга Петрівна Еппель. Вас затримали: що робити?, 2007 - перейти до змісту підручника

Що робити, якщо проти вас порушено кримінальну справу.


Загальний порядок порушення кримінальної справи. Під порушенням кримінальної справи розуміється рішення компетентного посадової особи почати кримінальний процес про певний злочин або про декількох взаємопов'язаних злочинах. Приймаючи таке рішення, дана особа приймає на себе обов'язок забезпечити розслідування і судовий розгляд, тобто судовий захист прав та інтересів особи, суспільства, держави, порушених злочином. На підставі цього рішення виробляються слідчі дії, які можуть бути пов'язані з процесуальним примусом. Якщо в порушенні кримінальної справи відмовляється, то це означає, що вимоги заявника є незаконними та необгрунтованими.
Приводи для порушення кримінальної справи - це первинна інформація про вчинений злочин або скоюють злочини. У частині 1 ст. 140 КПК перераховані наступні приводи до порушення кримінальної справи:
- заяву про злочин;
- явка з повинною;
- повідомлення про вчинений злочин або злочин, отримане з інших джерел.
Заява про злочин - це усне або письмове звернення фізичної особи до правоохоронного органу з інформацією про підготовлюваний або вчинений злочин. Як правило, в заяві міститься прохання вжити відповідних заходів. Воно може бути зроблено як в усній, так і письмовій формі. Письмова заява обов'язково має бути підписана заявником. Крім того, воно повинно містити ім'я, прізвище, по батькові заявника, адреса його місця проживання.
Усна заява про злочин заноситься до протоколу, який підписується заявником і особою, яка прийняла дану заяву. Протокол повинен містити відомості про заявника, а також про документи, що засвідчують його особу.
Заявник попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий донос у відповідності зі ст. 306 КК, про що в протоколі робиться відмітка, яка засвідчується підписом заявника.
Заява про порушення кримінальної справи підлягає обов'язковій реєстрації, а потім розгляду компетентними особами у встановлений законом термін. Заявнику має бути виданий документ про прийняття повідомлення про злочин із зазначенням даних про особу, її прийняв, а також дати і часу прийняття. Якщо у відділенні міліції або прокуратурі відмовляють у прийомі заяви про злочин, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку як бездіяльність слідчого чи прокурора з приводу повідомлення про злочин.
Важливо відзначити наступне: закон прямо вказує на те, що анонімні заяви не можуть служити приводом для порушення кримінальної справи (ч. 7 ст. 141 КПК), проте правоохоронні органи приймають їх до уваги. На практиці заяви, що містять відомості про підготовлюваний або вчинений злочин, підлягають перевірці органом дізнання, в компетенції якого знаходиться його розкриття. У цих випадках зазвичай проводяться голосні або негласні оперативно-розшукові заходи, за результатами яких вирішується питання про порушення кримінальної справи. Прикладом перевірки анонімних повідомлень можуть служити перевірочні заходи, що проводяться правоохоронними органами при отриманні повідомлень про закладені вибухові пристрої. Приводом до порушення кримінальної справи в таких випадках буде не заява про злочин, а повідомлення про вчинений злочин або злочин, отримане з інших джерел.
Явка з повинною - особливий випадок заяви громадянина, який повідомляє про злочин, який він сам скоїв, тобто самозвинувачення. Існує думка, що явка з повинною можлива лише в тому випадку, коли заявник особисто прийшов до міліції, до слідчого або прокурора. Це не зовсім вірно, оскільки заява про явку з повинною може бути передано через третіх осіб або надіслано поштою.
Якщо заява про явку з повинною містить достатні підстави для порушення кримінальної справи, то така справа може бути порушена негайно, а заявник - відразу ж допитаний в якості підозрюваного, однак після складання протоколу про явку з повинною.
Важливо пам'ятати, що явкою з повинною можна вважати тільки таку заяву громадянина, яке стосується злочини, не відомого правоохоронним органам, тобто не зареєстрованого або ж відомого, але не розкритого, коли особа, яка його вчинила, не встановлено, а заяву про явку з повинною зроблено виключно на добровільних засадах. Не може називатися явкою з повинною заяву громадянина, раніше затриманого за підозрою у вчиненні злочину або ж укладеного під варту, який зізнався у скоєному під тиском доказів.
Явка з повинною відноситься до числа обставин, що пом'якшують кримінальну відповідальність. Цим зазвичай користуються слідчі і співробітники міліції, які змушують затриманого за підозрою у скоєнні злочину дати викривають його свідчення за умови оформлення протоколу явки з повинною. Але, як вже було сказано вище, заява громадянина про вчинений злочин, зроблене під тиском співробітників міліції або зібраних по справі доказів, явкою з повинною не вважається.
Повідомлення про вчинений злочин або злочин, отримане з інших джерел, за винятком заяви про злочин і явки з повинною, приймається особою, яка одержала таке повідомлення, про що складається рапорт про виявлення ознак злочину.
До іншим джерелам ставляться відомості, отримані з повідомлень у засобах масової інформації (ЗМІ). Це можуть бути статті, замітки, листи, опубліковані в пресі; інформація про вчинений злочин або злочин може бути передана по радіо чи телебаченню. Відомості про злочин можуть бути виявлені особисто слідчим, прокурором, співробітником міліції безпосередньо в процесі виконання професійних обов'язків. Отримавши інформацію про підготовлюваний або вчинений злочин з гласного або негласного оперативно-розшукового джерела, співробітники правоохоронних органів зобов'язані вжити всіх залежних від них заходів, щоб припинити підготовлюване, але ще не скоєний злочин, закріпити сліди скоєного злочину, вжити заходів до забезпечення збирання доказів, встановленню особи, яка його вчинила, та затримання підозрюваного. Про результати такої діяльності співробітник правоохоронних органів доповідає письмовим рапортом своєму безпосередньому керівнику. На підставі рапорту уповноважена посадова особа приймає рішення про порушення кримінальної справи.
Для порушення кримінальної справи необхідний не тільки привід, але і підстава. Це та ж інформація про вчинений злочин, але розглянута з погляду не форми, а змісту. Закон визначає підстави як достатні дані, які вказують на ознаки злочину. Достатніми можуть вважатися дані, що свідчать про наявність злочинної події (наприклад, виявлений труп з ознаками насильницької смерті), навіть якщо вони не містять відомостей про особу, її вчинила.
Закон покладає на дізнавача, орган дізнання, слідчого і прокурора обов'язок прийняти і перевірити повідомлення про будь-вчинений злочин або злочин і в межах їх компетенції прийняти по ньому рішення в строк не пізніше трьох діб з дня його отримання (ч. 1 ст. 144 КПК). Прокурор, начальник слідчого відділу, начальник органу дізнання вправі за клопотанням слідчого, дізнавача продовжити термін перевірки повідомлення до 10 діб.
Встановлення максимально стислих термінів дослідчої перевірки приводів до порушення кримінальної справи має важливе практичне значення. Від оперативності і гнучкості роботи співробітників правоохоронних органів при встановленні наявності або відсутності підстав для порушення кримінальної справи багато в чому залежить успіх майбутнього розслідування.
За результатами перевірки уповноважена посадова особа приймає одне з таких рішень:
- про порушення кримінальної справи (за наявності приводу і підстави);
- про відмову в порушенні кримінальної справи (за відсутності підстави);
- про передачу повідомлення про злочин за підслідністю чи підсудністю.
За наявності зазначених у законі приводів і достатніх підстав дізнавач або слідчий за згодою прокурора порушують кримінальну справу, про що виноситься відповідна постанова. Момент порушення кримінальної справи дуже важливий, оскільки саме з цього моменту у особи, яка провадить розслідування, з'являється право на виробництво слідчих дій, в тому числі пов'язаних з процесуальним примусом, від якого найбільше страждають особи, підозрювані або обвинувачені у скоєнні злочину.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Що робити, якщо проти вас порушено кримінальну справу. "
  1. Стаття 202. Зловживання повноваженнями приватними нотаріусами і аудиторами Коментар до статті 202
    щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; 2) виконувати свої обов'язки у відповідності з вищевказаними Основами, законодавством республік у складі Російської Федерації і присягою; 3) зберігати в таємниці відомості, які стали йому відомі у зв'язку із здійсненням його професійної діяльності. Суд може звільнити нотаріуса від обов'язку збереження
  2. Стаття 309. Підкуп або примушення до дачі показань або ухилення від дачі показань або до неправильного перекладу Коментар до статті 309
    що вчинення зазначених у цій нормі дій може спричинити за собою ухвалення судом незаконного та необгрунтованого рішення або постанови, незаконного та необгрунтованого обвинувального або виправдувального вироку. Крім того, підкуп і примус свідка, потерпілого, експерта, перекладача перешкоджають сумлінному виконанню ними процесуальних обов'язків. За законодавчої
  3. Стаття 12. Обов'язки поліції
    що такого роду повідомленням про подію будуть будь-якого роду відомості незалежно від форми їх надання (виявлення), лише б вони повідомляли в орган внутрішніх справ про подію і не підпадали під передбачені Інструкцією винятку. 1.4. Дані винятки передбачені абз. 2 п. 10, абз. 1 п. 13, абз. 2 п. 16, абз. 6 п. 19 Інструкції. Зокрема, не підлягають реєстрації в КУСП:
  4. Що значить - достатні підстави підозрювати?
    Щоб діти цього не чули. З підлітками патрульно-постові наряди повинні спілкуватися так само ввічливо, як і з дорослими. Зауваження дітям робляться з урахуванням їх віку та рівня розвитку. Однак необхідно знати, що зупинити вас на вулиці і вимагати пред'явити документи вправі далеко не кожен співробітник, який носить міліцейську форму. Тому громадяни зобов'язані виконувати тільки законні
  5. Як оскаржити незаконні дії співробітників міліції.
    Що вони будуть скаржитися. Прекрасно знаючи, що переважна більшість тих, хто нібито збирається писати скаргу, не в змозі подолати страх перед міліцією і владою взагалі, власну лінь, працівники міліції дійсно не бояться бути підданими небудь стягненням з боку вищого начальства, органів прокуратури і т. п . - але це тільки на перший погляд. Як правило, саме
  6. 14. Виявлення прихованої істини: перехресний допит
    що самі стають наполовину обвинувачами, жадібно чекаючи моменту, коли зможуть повісити винного. Перехресний допит залишається єдиним і найкращим зброєю, яке ще не відняли у суду присяжних. Перехресний допросвнезаласуда. Принципи перехресного допиту, які я пропоную адвокатам, застосовні до багатьох ситуацій поза залою суду, і непрофесіоналові слід уважно прочитати ці
  7. Недійсність угоди і розкрадання
    що оцінки угод засобами КК далеко не завжди виявляються переконливими, якщо врахувати, що в рамках не тільки кримінальної, але й цивільного права залишається чимало слабо розроблених пунктів. Наприклад, існує уявлення, що якщо серед дій, кваліфікованих як злочин, мається угода, то ця угода не може бути дійсною. Відома також позиція, згідно з якою
  8. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    що слід змінити, внісши необхідні зміни 48. NEMO PLUS JURIS TRANSFERRE POTEST QUAM IPSE HABET [Немо плус юрис трансфере потес Квам іпсе хабет] - ніхто не може передати більше прав, ніж має 49. NON BIS IN IDEM [нон біс ін ідем] - не можна стягувати двічі за одне і те ж 50. NON LIQUET [нон ліквет] - не ясно 51. OPINIO JURIS [опінію юрис] - в якості правової норми; думку про
  9. 9.4. Виконання рішень іноземних судів
    що більшість країн висувають як однієї з істотних умов для виконання іноземного судового рішення на своїй території вимога дотримання принципу взаємності. Можна виділити три основні способи приведення у виконання іноземних судових рішень, передбачених законодавством сучасних держав. Перший з них включає тільки перевірку правильності рішення з
  10. § 3. Способи і обсяг тлумачення правових норм
    що сказав, а й те, що хотів сказати законодавець, його логіку. Наприклад, у ст. 166 ГК РФ говориться про нікчемних угодах. "Нікчемним" не в сенсі їх малозначність, що не заслуговують уваги і т.д., а в сенсі їх недійсності, оспорімості, протизаконність. Кримінальне право оперує поняттям "холодна зброя". "Холодне" знову ж таки не в прямому сенсі слова ("негарячу"), а в значенні
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка