| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Що робити, якщо проти вас порушено кримінальну справу. |
||
|
Загальний порядок порушення кримінальної справи. Під порушенням кримінальної справи розуміється рішення компетентного посадової особи почати кримінальний процес про певний злочин або про декількох взаємопов'язаних злочинах. Приймаючи таке рішення, дана особа приймає на себе обов'язок забезпечити розслідування і судовий розгляд, тобто судовий захист прав та інтересів особи, суспільства, держави, порушених злочином. На підставі цього рішення виробляються слідчі дії, які можуть бути пов'язані з процесуальним примусом. Якщо в порушенні кримінальної справи відмовляється, то це означає, що вимоги заявника є незаконними та необгрунтованими. Приводи для порушення кримінальної справи - це первинна інформація про вчинений злочин або скоюють злочини. У частині 1 ст. 140 КПК перераховані наступні приводи до порушення кримінальної справи: - заяву про злочин; - явка з повинною; - повідомлення про вчинений злочин або злочин, отримане з інших джерел. Заява про злочин - це усне або письмове звернення фізичної особи до правоохоронного органу з інформацією про підготовлюваний або вчинений злочин. Як правило, в заяві міститься прохання вжити відповідних заходів. Воно може бути зроблено як в усній, так і письмовій формі. Письмова заява обов'язково має бути підписана заявником. Крім того, воно повинно містити ім'я, прізвище, по батькові заявника, адреса його місця проживання. Усна заява про злочин заноситься до протоколу, який підписується заявником і особою, яка прийняла дану заяву. Протокол повинен містити відомості про заявника, а також про документи, що засвідчують його особу. Заявник попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий донос у відповідності зі ст. 306 КК, про що в протоколі робиться відмітка, яка засвідчується підписом заявника. Заява про порушення кримінальної справи підлягає обов'язковій реєстрації, а потім розгляду компетентними особами у встановлений законом термін. Заявнику має бути виданий документ про прийняття повідомлення про злочин із зазначенням даних про особу, її прийняв, а також дати і часу прийняття. Якщо у відділенні міліції або прокуратурі відмовляють у прийомі заяви про злочин, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку як бездіяльність слідчого чи прокурора з приводу повідомлення про злочин. Важливо відзначити наступне: закон прямо вказує на те, що анонімні заяви не можуть служити приводом для порушення кримінальної справи (ч. 7 ст. 141 КПК), проте правоохоронні органи приймають їх до уваги. На практиці заяви, що містять відомості про підготовлюваний або вчинений злочин, підлягають перевірці органом дізнання, в компетенції якого знаходиться його розкриття. У цих випадках зазвичай проводяться голосні або негласні оперативно-розшукові заходи, за результатами яких вирішується питання про порушення кримінальної справи. Прикладом перевірки анонімних повідомлень можуть служити перевірочні заходи, що проводяться правоохоронними органами при отриманні повідомлень про закладені вибухові пристрої. Приводом до порушення кримінальної справи в таких випадках буде не заява про злочин, а повідомлення про вчинений злочин або злочин, отримане з інших джерел. Явка з повинною - особливий випадок заяви громадянина, який повідомляє про злочин, який він сам скоїв, тобто самозвинувачення. Існує думка, що явка з повинною можлива лише в тому випадку, коли заявник особисто прийшов до міліції, до слідчого або прокурора. Це не зовсім вірно, оскільки заява про явку з повинною може бути передано через третіх осіб або надіслано поштою. Якщо заява про явку з повинною містить достатні підстави для порушення кримінальної справи, то така справа може бути порушена негайно, а заявник - відразу ж допитаний в якості підозрюваного, однак після складання протоколу про явку з повинною. Важливо пам'ятати, що явкою з повинною можна вважати тільки таку заяву громадянина, яке стосується злочини, не відомого правоохоронним органам, тобто не зареєстрованого або ж відомого, але не розкритого, коли особа, яка його вчинила, не встановлено, а заяву про явку з повинною зроблено виключно на добровільних засадах. Не може називатися явкою з повинною заяву громадянина, раніше затриманого за підозрою у вчиненні злочину або ж укладеного під варту, який зізнався у скоєному під тиском доказів. Явка з повинною відноситься до числа обставин, що пом'якшують кримінальну відповідальність. Цим зазвичай користуються слідчі і співробітники міліції, які змушують затриманого за підозрою у скоєнні злочину дати викривають його свідчення за умови оформлення протоколу явки з повинною. Але, як вже було сказано вище, заява громадянина про вчинений злочин, зроблене під тиском співробітників міліції або зібраних по справі доказів, явкою з повинною не вважається. Повідомлення про вчинений злочин або злочин, отримане з інших джерел, за винятком заяви про злочин і явки з повинною, приймається особою, яка одержала таке повідомлення, про що складається рапорт про виявлення ознак злочину. До іншим джерелам ставляться відомості, отримані з повідомлень у засобах масової інформації (ЗМІ). Це можуть бути статті, замітки, листи, опубліковані в пресі; інформація про вчинений злочин або злочин може бути передана по радіо чи телебаченню. Відомості про злочин можуть бути виявлені особисто слідчим, прокурором, співробітником міліції безпосередньо в процесі виконання професійних обов'язків. Отримавши інформацію про підготовлюваний або вчинений злочин з гласного або негласного оперативно-розшукового джерела, співробітники правоохоронних органів зобов'язані вжити всіх залежних від них заходів, щоб припинити підготовлюване, але ще не скоєний злочин, закріпити сліди скоєного злочину, вжити заходів до забезпечення збирання доказів, встановленню особи, яка його вчинила, та затримання підозрюваного. Про результати такої діяльності співробітник правоохоронних органів доповідає письмовим рапортом своєму безпосередньому керівнику. На підставі рапорту уповноважена посадова особа приймає рішення про порушення кримінальної справи. Для порушення кримінальної справи необхідний не тільки привід, але і підстава. Це та ж інформація про вчинений злочин, але розглянута з погляду не форми, а змісту. Закон визначає підстави як достатні дані, які вказують на ознаки злочину. Достатніми можуть вважатися дані, що свідчать про наявність злочинної події (наприклад, виявлений труп з ознаками насильницької смерті), навіть якщо вони не містять відомостей про особу, її вчинила. Закон покладає на дізнавача, орган дізнання, слідчого і прокурора обов'язок прийняти і перевірити повідомлення про будь-вчинений злочин або злочин і в межах їх компетенції прийняти по ньому рішення в строк не пізніше трьох діб з дня його отримання (ч. 1 ст. 144 КПК). Прокурор, начальник слідчого відділу, начальник органу дізнання вправі за клопотанням слідчого, дізнавача продовжити термін перевірки повідомлення до 10 діб. Встановлення максимально стислих термінів дослідчої перевірки приводів до порушення кримінальної справи має важливе практичне значення. Від оперативності і гнучкості роботи співробітників правоохоронних органів при встановленні наявності або відсутності підстав для порушення кримінальної справи багато в чому залежить успіх майбутнього розслідування. За результатами перевірки уповноважена посадова особа приймає одне з таких рішень: - про порушення кримінальної справи (за наявності приводу і підстави); - про відмову в порушенні кримінальної справи (за відсутності підстави); - про передачу повідомлення про злочин за підслідністю чи підсудністю. За наявності зазначених у законі приводів і достатніх підстав дізнавач або слідчий за згодою прокурора порушують кримінальну справу, про що виноситься відповідна постанова. Момент порушення кримінальної справи дуже важливий, оскільки саме з цього моменту у особи, яка провадить розслідування, з'являється право на виробництво слідчих дій, в тому числі пов'язаних з процесуальним примусом, від якого найбільше страждають особи, підозрювані або обвинувачені у скоєнні злочину. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Що робити, якщо проти вас порушено кримінальну справу. " |
||
|
||