| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
16. Що являють собою Договори про приєднання 2003 і 2005 рр..? |
||
|
Договір між Бельгією, Данією, Німеччиною, Грецією, Іспанією, Францією, Ірландією, Італією, Люксембургом, Нідерландами, Австрією, Португалією, Фінляндією, Швецією, Сполученим Королівством (державами - членами Європейського Союзу) та Чехією , Естонією, Кіпром, Латвією, Литвою, Угорщиною, Мальтою, Польщею, Словенією та Словаччиною щодо приєднання Чехії, Естонії, Кіпру, Латвії, Литви, Угорщини, Мальти, Польщі, Словенії та Словаччини до Європейського Союзу (далі - Договір про приєднання) був підписаний в Афінах 16 квітня 2003 Договір про приєднання 2003 оформив так звану першу хвилю сучасного розширення Європейського Союзу. Відповідно до нього до Союзу приєднуються 10 з 13 держав-кандидатів, позначених в Ніццького договору 2001 Ніццький договір, лейтмотивом якого була підготовка Європейського Союзу до розширення, набув чинності за два з половиною місяці до підписання Афінського договору, 1 лютого 2003 Враховуючи, що саме Ніццький договір у своїх положеннях позначив дату першої хвилі розширення Союзу, можна говорити про те, що Договір про приєднання 2003 являє собою логічне продовження реформ, розпочатих у Ніцці. Більше того, Договір про приєднання є результатом майже десятирічної підготовки до небувалого за масштабом приєднанню до Європейських Співтовариств і Європейському Союзу відразу 10 країн Центральної, Східної та Південної Європи, а також Кіпру, територіально розташованого за межами європейського континенту. Найважливішою частиною Договору про приєднання, загальний обсяг якого трохи менше 2500 сторінок, є Акт щодо умов приєднання і змін договорів, на яких грунтується Європейський Союз. Крім того, складовою частиною Договору про приєднання 2003 є 18 додатків, 10 протоколів, Заключний акт, 44 декларації та Обмін листами. Акт щодо умов приєднання в ст. 1 поділяє сторони Договору на існуючі держави-члени Союзу і нові держави - члени Союзу. Відповідно до нього 10 нових держав-членів приєдналися до всіх установчих договорів Європейського Союзу і визнали чинними на своїй території всі акти, прийняті інститутами Союзу, включаючи рішення Суду Європейських співтовариств (ст. 2). На нові держави-члени в повному обсязі поширюються положення Шенгенських угод (ст. 3), а також всіх актів, що становлять сьогодні. Таким чином, Литва і Польща остаточно закрили кордони для вільного транзиту громадян Росії через свою територію по автомобільних дорогах та залізницях, що зв'язує Калінінградську область та інші суб'єкти Російської Федерації. Враховуючи цю обставину, до Договору була прикладена Декларація про транзит осіб між Калінінградською областю та іншою частиною Російської Федерації, яка визначила створення спеціального спрощеного режиму для цілей такого транзиту. Проблема забезпечення свободи пересування осіб в нових межах Співтовариства стала однією з ключових на сучасному етапі розширення, хоча вона і була винесена за межі основної частини Договору 2003 р. і Акта щодо умов приєднання. Цьому питанню присвячені 11 з 44 декларацій, прикладених до Договору. Відповідно з актом нові держави-члени стають сторонами всіх угод, укладених Союзом з третіми країнами та міжнародними організаціями, в тому числі і Угоди про партнерство і співробітництво з Російською Федерацією 1994 Приєднання нових держав- членів оформлено спеціальним протоколом до нього. Нові держави-члени беруть участь в економічному і валютному союзі, створеному існуючими державами-членами, в якості держав-членів з вилученням (ст. 4 Договору про приєднання). У цьому зв'язку необхідно визнати помилковою думку, існуюче в засобах масової інформації, про те, що з приєднанням до Союзу національні валюти нових держав-членів замінюються євро. Акт щодо умов приєднання переглянув чисельний склад інститутів та інших органів Союзу, з урахуванням квот нових держав-членів, утримуваних у Протоколі про розширення, доданому до Ніццького договору. Сам Протокол втратив своє значення, так як найбільш суттєві його положення втілюються в життя Договором 2003 Крім цього Акт щодо умов приєднання містить технічні та фінансові положення, пов'язані зі вступом нових держав-членів. 25 квітня 2005 в Люксембурзі було укладено останній на сьогоднішній день Договір про приєднання - Договір про приєднання до Європейського Союзу Болгарії та Румунії. Документ набув чинності 1 січня 2007 р. після ратифікації сторонами (всіма 25 на той момент державами - членами Європейського Союзу, з одного боку, і Болгарією та Румунією, з іншого боку). З цього дня Болгарія і Румунія стали новими державами - членами Союзу, а склад організації зріс до 27 держав-членів. За своєю структурою і змістом Договір про приєднання 2005 р. в цілому схожий з розглянутим вище Договором про приєднання 2003: основний текст Договору, доданий до нього, - Акт про умови приєднання, а також інші додатки, протоколи та декларації. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 16. Що являють собою Договори про приєднання 2003 і 2005 рр..? " |
||
|
||