| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 2. Договір комісії |
||
|
1. Під договором комісії (Kommissionvertrag) розуміється договір, за яким одна сторона (комісіонер) у вигляді промислу приймає на себе зобов'язання здійснювати угоди від свого імені, але за рахунок іншої особи (комітента). Звідси випливає, що всі права і обов'язки, що випливають з вчинених комісіонером угод з третіми особами, виникають для комісіонера, хоча економічний результат таких угод і падає на комітента. Як особливий вид договору договір комісії регулюється законодавством ФРН, Франції, Швейцарії. У країнах з дуалістичної системою приватного права договір комісії розглядається як торгова угода і регулюється торговими кодексами. Найбільш повно договір і пов'язані з ним відносини врегульовані в ГГУ і ШОЗ. У сучасному капіталістичному обороті договір комісії опосередковує різного роду банківські операції, предметом ко- 367 торих є насамперед цінні папери. У регулюванні таких операцій особливе місце займають типові договори, що розробляються банками. Використовується дана договірна форма і для купівлі-продажу товарів, фрахтування та інших угод, причому не тільки у внутрішній, але і в зовнішній торгівлі в якості засобу проникнення на ринки. Враховуючи, що комісіонер при виконанні комісійного доручення діє від свого імені, а не від імені довірителя-комітента, у зв'язку з договором комісії складаються відносини троякого роду: 1) між комісіонером і комітентом, 2) між комісіонером і третіми особами, з якими він вступає в угоди на виконання комісійного доручення; 3) між комітентом і третіми особами (за певних умов). 2. Відносини між комісіонером і комітентом регулюються узгодженими сторонами умовами договору комісії, спеціальними нормами торгового законодавства і торговими звичаями. Як зазначалося вище, за угодами, які укладаються комісіонером з третіми особами, підприємницький ризик несе комітент, а права та обов'язки за ним виникають для комісіонера. Очевидно, що така конструкція договірних відносин зажадала відповідного регулювання змісту прав і обов'язків сторін, насамперед з метою забезпечення захисту інтересів комітента. За договором комісії комісіонер несе певні обов'язки. Він повинен укладати угоду або угоди з третіми особами, керуючись перш за все інтересами комітента. При цьому комісіонер зобов'язаний проявляти обачність «добропорядного» комерсанта. З обов'язки керуватися при укладанні угоди з третіми особами інтересами комітента виводиться обов'язок комісіонера виконувати комісійне доручення особисто, а також обов'язок дотримуватися вказівок комітента. Комісіонер має право відступити від вказівок комітента у разі, якщо є підстави припускати, що комітент схвалив би такий відступ, якби знав про стан справ (абз. 2 § 385 ГГУ). За відсутності таких передумов відступ комісіонера від вказівок комітента дає право останньому не прийняти на свій рахунок наслідки укладеної комісіонером угоди, а за наявності вини комісіонера, крім того, - стягнути збитки. Особливе значення надається вказівкам комітента відносно ціни, за якою комісіонер може продавати або купувати за рахунок комітента товари та цінні папери, а також умов платежу. Не випадково в законодавстві ряду країн спеціально передбачені наслідки окремих відступів комісіонера від вказівок комітента. Так, в торговому уложенні ФРН містяться такі постанови: а) якщо комісіонер здійснив операцію з третіми особами на умовах більш вигідних, ніж ті, які були йому зазначені комітентом, то вся вигода повинна надійти комітенту; б) якщо комісіонер продав товар за ціною, не досягає ціни, 368 зазначеної в договорі комісії, то комітент, який отримав про це повідомлення комісіонера, повинен негайно повідомити комісіонера про свою незгоду з досконалою їм операцією, в іншому випадку вона вважається схваленою комітентом; в) якщо комісіонер без згоди комітента видав аванс або продав товар в кредит, то він діє на свій ризик: продавши товар в кредит, він зобов'язаний негайно передати комітенту продажну ціну товару , причому у випадках, коли при продажу за готівку ціна була нижчою, ніж при продажу в кредит, комісіонер зобов'язаний передати комітенту лише цю більш низьку ціну, на не нижче вказаної в договорі комісії. У Швейцарії, однак, комісіонер при відсутності умови в договорі про інше вправі надавати кредит, якщо така форма платежу передбачається звичаєм місця скоєння договору (абз. 2 ст. 429 ШОЗ). Комісіонер зобов'язаний проявляти обачність при виборі третьої особи. Проте він не несе відповідальності перед комітентом за платіж з боку третьої особи, а також за виконання інших зобов'язань за досконалої їм угоді з третьою особою. Виняток із загального принципу робиться для випадків, коли така відповідальність передбачена в договорі (комісія del credere) або випливає із звичаїв місцезнаходження підприємства комісіонера (§ 394 ГГУ; абз. 1 ст. 430 ШОЗ). З прийняттям на себе відповідальності перед комітентом за виконання зобов'язань третьою особою комісіонер набуває право на додаткову винагороду. На умовах комісії делькредере даються доручення по реалізації товарів на зовнішніх ринках з метою зменшення підприємницького ризику. Прийняття на себе комісійного доручення на умовах делькредере може бути оформлено будь-яким способом. При комісії на умовах делькредере комісіонер відповідає перед комітентом за всяке невиконання договору третьою особою, крім випадків, коли таке невиконання обумовлено поведінкою комітента. Комісіонер зобов'язаний постачати комітента необхідною інформацією, зокрема про стан комісійного товару, про процес виконання комісійного доручення. Уклавши угоду з третім sліцом, комісіонер без зволікання повинен сповістити про це комітента, вказавши ім'я контрагента. Комісіонер зобов'язаний передати комітенту все отримане ним від виконання угоди третьою особою, а в тому випадку, коли доручення зводилося до укладення угоди з третьою особою, - переуступити комітенту придбані ним по укладеній угоді права вимоги. Комісіонер несе перед комітентом певні обов'язки у зв'язку з комісійними товарами. Так, він зобов'язаний забезпечити збереження перебувають у його володінні товарів і не відповідає лише за випадково наступили загибель або пошкодження товару. При отриманні комісійного товару від перевізника комісійного товар- 369 нер зобов'язаний вжити заходів захисту прав комітента проти перевізника у випадку, якщо товар при здачі виявиться пошкодженим або в незадовільному стані, помітному при зовнішньому огляді (§ 429 ГГУ; абз. 1 ст. 427 ШОЗ), і негайно сповістити про це комітента. Невиконання обов'язки щодо своєчасного повідомленню комітента тягне за собою відповідальність за шкоду, заподіяну неповідомленням (абз. 2. Ст. 427 ШОЗ). Якщо товар здатний швидко псуватися або змінам, загрозливим знеціненням, і немає можливості для зв'язку з комітентом, то комісіонер вправі, а у випадках, коли того вимагає захист інтересів комітента, зобов'язаний продати товар. Продаж здійснюється з публічних торгів або через маклера. Основними правами комісіонера є право на комісійну винагороду та право на відшкодування понесених у процесі виконання доручення витрат. Правам комісіонера відповідають обов'язки комітента. Розмір і способи виплати комісійної винагороди обумовлюються в договорі комісії. Звичайним є встановлення винагороди у формі певного відсотка від ціни угоди, укладеної з третіми особами. Саме така форма винагороди передбачається, наприклад, у ФРН за відсутності особливої застереження в договорі (§ 354 ГГУ). Право на винагороду за відсутності угоди про інше виникає в момент, коли ув'язнена комісіонером угода починає виконуватися третьою особою, наприклад коли третя особа сплачує покупну ціну комісіонеру (при продажу комісійного товару) або поставляє товар (при купівлі комісійного товару) (§ 396 ГГУ; ст . 432 ШОЗ). Комісіонер вправі, проте, вимагати винагороди і тоді, коли укладена їм угода з третьою особою не виконується з вини комітента. Комісіонер має право на відшкодування витрат, які він поніс у процесі виконання комісійного доручення і які з урахуванням усіх обставин були необхідними. Зазвичай підлягають відшкодуванню витрати по зберіганню, транспортуванню, страхуванню, участі у судових процесах і т.п. Не відшкодовуються витрати з виплати заробітної плати службовцям комісіонера та інші витрати, пов'язані із звичайним ходом виконання комісіонером своїх обов'язків за договором і покриваються за рахунок відповідного комісійної винагороди . У забезпечення вимог комісіонера до комітента законодавство передбачає двояке право комісіонера: а) законне право застави на комісійну майно, б) право утримання належної йому від комітента суми з отриманих за рахунок комітента платежів. Законне право застави на комісійну майно встановлюється в забезпечення всіх вимог комісіонера до комітента, які пов'язані з виконанням комісійного доручення. Норми, що регулюють і право застави комісійної майна, і право утримання, є дис-позитивними. Сторони вправі як обмежити право комісіонер? 370 щодо забезпечення його вимог до комітента, так і взагалі відмовитися від цього права. Типові договори банків містять умови, які значно розширюють можливості банків з використання права застави та права утримання для задоволення всіх своїх вимог до комітентами. 3. Права і обов'язки за угодами, укладеними комісіонером з третіми особами від свого імені на виконання комісійного доручення, виникають для комісіонера і входять до складу його майна. Комітент вступає в правовідносини з третіми особами лише за поступку йому комісіонером відповідних прав. Таке положення може бути використано на шкоду інтересам комітента, зокрема при оголошенні комісіонера неспроможним. З метою захисту прав комітента у Франції передбачено його право на пред'явлення вимоги про виплату покупної ціни безпосередньо до покупця комісійного товару у разі, якщо комісіонер оголошується неспроможним (ст. 575 ФТК). Фактично тієї ж мети служить постанову § 392 ГГУ, що передбачає, що виникають з укладених комісіонером угод права вимоги у відносинах між комітентом і комісіонером і кредиторами комісіонера розглядаються як вимоги, що належать комітенту і до їх поступки комісіонером. Тому при оголошенні комісіонера неспроможним комітент має право вимагати виділення належних йому прав з конкурсної маси (§ 43 ЦКУ). При виступі комісіонера в якості продавця комісійного товару право власності, як правило, переходить від комітента безпосередньо до набувача товару. У разі неспроможності комісіонера комітент до переходу права власності до набувача товару має право вимагати виділення його з конкурсної маси. Інше становище створюється тоді, коли комісіонер на виконання доручення придбаває товари для комітента. Укладаючи відповідний договір з третьою особою від власного імені, комісіонер стає суб'єктом прав та обов'язків за цим договором, у тому числі суб'єктом права власності до переуступки такого комітенту. Зусилля доктрини і практики спрямовані на те, щоб обгрунтувати перехід права власності від продавця товару безпосередньо до комітента. З цією метою практика ФРН, наприклад, виходить з наявності мовчазної угоди комісіонера та комітента про те, що з передачею продавцем товару комісіонеру право власності на товар переходить відразу ж до комітента, який виступає відповідно до § 930 ГГУ як посереднього власника товару. Перехід права власності на цінні папери регулюється спеціальним законодавством, бо спекулятивний характер операцій з ними збільшує можливості неправомірного розпоряджаючись- 371 ня цими паперами з боку комісіонера, в ролі якого виступають звичайно банки. 4. Своєрідним видом виконання комісійного доручення є діяльність комісіонера в якості самостійної сторони. Замість того щоб укладати договори з третіми особами, комісіонер сам виступає в якості продавця або покупця товарів, цінних паперів і т. п. Такий спосіб виконання комісійного доручення має важливе значення. Досить вказати на те, що банки, що проводять різного роду операції з цінними паперами, діють як комісіонери з правом виступу в якості самостійної сторони. Як правило, виступ комісіонера в якості самостійної боку можливе за наявності спеціального застереження про те в договорі комісії. У Франції фактично не допускається такий спосіб виконання комісійного доручення, хоча формально за наявності спеціального застереження в договорі комісії або при наступному підтвердженні комітентом угоди комісіонер може виступати сам в якості продавця або покупця комісійного товару. Справа в тому, що комісіонеру в такій якості заборонено виступати у випадках, коли предметом договору комісії є придбання або продаж цінних паперів, тобто в тих випадках, для яких в даний час головним чином і використовується даний інститут. На іншій позиції знаходиться законодавство ФРН та Швейцарії, яка допускає виступ комісіонера в якості самостійної сторони і без відповідної застереження в договорі комісії, але за наявності зазначених у законі умов. Так, за відсутності угоди про інше комісіонер може сам виступити в якості продавця або покупця комісійного товару, якщо предметом договору комісії є вчинення угод з купівлі-продажу товарів, що мають ринкову ціну, або цінних паперів, що мають офіційну біржову котирування (§ 400 ГГУ; ст . 436 ШОЗ). Про виступ в якості самостійної боку комісіонер зобов'язаний заявити комітенту в повідомленні про вчинення правочину або угод. З цього правила робиться виняток для банків, що мають право на виступ у якості самостійної сторони і без спеціального повідомлення про те комітента. Комісіонер, таким чином виконує доручення, має право на звичайне комісійну винагороду, а рівно і на відшкодування понесених у зв'язку з виконанням доручення витрат. Прийняття на себе комісіонером зобов'язань за делькредере не позбавляє його можливості виступу в якості самостійної сторони. Він не втрачає права на заставу товару і на утримання в забезпечення належних йому від комітента платежів. Комісіонер не звільняється від обов'язків перед комітентом, і насамперед від обов'язку захисту його інтересів. Поряд з відносинами за договором комісії при виступі 372 комісіонера в якості продавця або покупця товарів і цінних паперів між тими ж учасниками виникають відносини за договором купівлі-продажу. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 2. Договір комісії" |
||
|
||