| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ l. Договір доручення |
||
|
1. Договір доручення як особливий вид договору відомий тільки праву країн континентальної Європи. Під договором доручення (mandataire) ФГК розуміє договір, відповідно до якого одна сторона (довіритель) доручає, а інша (повірений) приймає на себе здійснення юридичних дій за рахунок і від імені довірителя (ст. 1984). Договір є безоплатним, якщо не мається угоди про інше. Трохи інакше визначається договір доручення (Auftrag) в праві ФРН: відповідно до § 662 ГГУ за договором доручення повірений зобов'язується безоплатно виконати справу, покладене на нього довірителем. ФГК виходить з того, що договір доручення спрямований на вчинення юридичних дій повіреним від імені та за рахунок довірителя, а по ГГУ на повіреного може бути покладено обов'язок вчинення як юридичних, так і фактичних дій. Обов'язкова безоплатність договору по праву ФРН і презумпція безоплатності в праві Франції не відповідають умовам капіталістичного обороту. Тому не випадково поряд з регулюванням договору доручення цивільними кодексами діє спеціальне законодавство, що стосується окремих видів доручення, зокрема відносин підприємців з торговими представниками. Характерно, що у відповідності зі Швейцарським зобов'язальним законом доручення містить у собі крім договору простого доручення також договір про посередництво, акредитивні угоди і договір про агентство. За договором простого доручення повірений зобов'язується виконати покладене на нього «справа» відповідно до умов догово- 364 pa, що не перебуваючи при цьому з довірителем у відносинах за трудовим договором. Право на винагороду поставлено в залежність від умов договору та місцевих звичаїв. Що стосується постанов закону, присвячених договором про посередництво і договором про агентство, то вони регулюють відносини, в яких як повірених виступають особи, які здійснюють функції повірених як промислу. 2. Права та обов'язки сторін за договором доручення складаються таким чином. Повірений зобов'язаний: а) виконати особисто прийняте на себе доручення. Передати виконання доручення іншій особі повірений має право лише за згодою на те довірителя. При цьому він відповідає за вибір третьої особи. Повірений відповідає за дії третьої особи як за свої дії, якщо він передав йому виконання без дозволу довірителя (ст. 1994 ФГК; § 664 ГТУ; ст. 398, 399 ШОЗ); б) виконувати доручення відповідно до вказівок довірителя. Повірений вправі відійти від вказівок, коли є підстави вважати, що довіритель погодився б на такий відступ (ст. 397 ШОЗ; § 665 ГГУ). При відступі від вказівок довірителя без таких передумов доручення вважається виконаним лише у випадку, якщо повірений прийме на себе негативні наслідки цього відступу (абз. 2 ст. 397 ШОЗ); в) представляти довірителю необхідну інформацію про хід виконання справи і звіт по завершенні доручення (ст. 40 ШОЗ; § 666 ГГУ). Довіритель зобов'язаний: а) відшкодувати повіреному понесені ним у процесі виконання доручення витрати; б) сплатити винагороду за наявності відповідної угоди (ст. 1999 ФГК; абз. 3 ст. 394 ШОЗ) або якщо обов'язок такої сплати випливає з місцевих звичаїв (абз. 3 ст. 394 ШОЗ); в) відшкодувати повіреному втрати, понесені ним без своєї провини у зв'язку з виконанням доручення (ст. 402 ШОЗ; ст. 2000 ФГК). 3. Підстави припинення договору відображають значення особистого елементу для розглянутого виду договору. Договір може бути припинений кожної зі сторін без дотримання строку попереднього повідомлення. Договір, як правило, припиняється внаслідок смерті, настання недієздатності, оголошення неспроможності кожної зі сторін, а також скасування доручення. Однак по праву ФРН при наявності сумніву доручення не припиняється смертю довірителя або настанням його недієздатності, але припиняється смертю повіреного. 4. Спеціальними нормами врегульовані види доручення, при виконанні яких як повірених виступають особи, які вчиняють покладене на них «справу» у вигляді промислу і, слідові- 365 тельно, на комерційних засадах. В якості таких повірених виступають торгові представники (ФРН), торгові агенти (Франція), агенти (Швейцарія). У Швейцарії під агентом розуміється особа, яка зобов'язується здійснювати постійне посередництво в укладанні угод для довірителя або укладати угоди за рахунок і від імені довірителя, не перебуваючи при цьому з довірителем у відносинах за договором трудового найму (п. а ст. 418 ШОЗ). Аналогічно визначається поняття торгового представника у ФРН (§ 84 ГГУ). Агент і торговий представник здійснюють, так само як і повірений, фактичні і юридичні дії для довірителя, але вже на інших умовах. При виконанні доручення агент зобов'язаний захищати інтереси довірителя, проявляючи дбайливість «добропорядного» комерсанта. Необхідністю прояву такої дбайливості обгрунтовується відповідальність агента за вибір третьої особи та дотримання умови укладеної з третьою особою за рахунок довірителя угоди. Обов'язок перевірки платоспроможності третьої особи не означає відповідальності агента перед довірителем за виконання третьою особою угоди. Така відповідальність настає лише за наявності особливого про те умови в договорі і обов'язково за додаткову винагороду. Довіритель зобов'язаний зробити все можливе для того, щоб сприяти успішному виконанню агентом своїх зобов'язань (§ 86 ГГУ; ст. 418 ШОЗ). Спеціально обмовляється обов'язок довірителя-підприємця надавати агенту відповідну інформацію. Якщо за агентом закріплюється певна територія або певне коло клієнтів, довіритель не має права на таких же умовах давати доручення іншим особам (абз. 3 ст. 418 ШОЗ). Особливе місце в законодавстві про агентів в Швейцарії, про торгові представниках у ФРН приділено винагороді повіреного. При відсутності застереження »про інше повірений протягом дії договору має право на винагороду не тільки по операціях, їм самим ув'язненим, а й за такими угодами, які, хоча і з'явилися результатом дій самого довірителя без сприяння повіреного, були укладені з особами, вперше залученими повіреним як контрагентів по подібного роду договорами (абз. 1 ст. 418 ШОЗ; § 87 ГГУ). Право на винагороду виникає з моменту укладення агентом договору з третьою особою, однак воно втрачається у разі, якщо укладена угода не виконується за обставинами, за які не несе відповідальності довіритель-підприємець (абз. 1 ст. 418 ШОЗ). 5. Заслуговують на увагу підстави та наслідки припинення договору, бо в нормах, їх регулюючих, особливо наочно проявляється спрямованість законодавства - захист інтересів повіреного як економічно більш слабкою в порівнянні з довірителем-підприємцем сторони. Якщо договір укладений на певний термін, то його витікання припиняє дію договору без особливого про те повідомлення. Якщо 366 після закінчення терміну дії договору за мовчазною згодою сторін вони продовжують виконувати свої обов'язки, то договір вважається продовженим на такий же термін, але не більше ніж на один рік (абз. 2 ст. 418 ШОЗ). При укладанні договору без зазначення строку і якщо термін не може бути визначений, виходячи з мети договору, кожна зі сторін має право припинити дію договору при дотриманні вимоги про попереднє повідомлення контрагента у встановлені законом терміни, причому такі терміни ставляться в залежність від тривалості дії договору. Лише за наявності істотних причин кожна із сторін має право припинити дію договору, не дотримуючись вимоги про попереднє повідомлення. Договір припиняється також внаслідок смерті, настання недієздатності агента, а також оголошення довірителя неспроможним. За певних умов смергь довірителя також є підставою припинення договору. Після припинення дії договору повірений за певних умов не втрачає права на винагороду. Таке право зберігається у разі, якщо діяльність агента привела до істотного розширення кола клієнтів підприємця, з яким для довірителя і після припинення договору пов'язані значні переваги. Реалізувати це право може не тільки агент, а й його спадкоємці. Не допускається включення в договір умов, які позбавляють торгового представника права на винагороду після припинення дії договору. Встановлюється максимальний розмір, такої винагороди: середня винагороду за рік з розрахунку винагороди останніх п'яти років до припинення договору. Право на винагороду втрачається у разі, коли припинення договору було викликано обставиною, за яку несе відповідальність агент (абз. 3 ст. 418 ШОЗ). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § l. Договір доручення " |
||
|
||